Постанова № 70955902, 07.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 грудня 2017 рокусправа № 336/1933/17(2-а/336/198/2017)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши в у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року у справі № 336/1933/17(2-а/336/198/2017) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- стягнути з Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) на користь позивача одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 24-місячного грошового забезпечення.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» в розмірі, кратному двадцяти чотирьом розмірам місячного грошового забезпечення на час виникнення права на цю допомогу, а саме: станом на 10 серпня 2008 року.

У задоволенні вимог про відшкодування судових витрат відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що виплату одноразової грошової допомоги було запроваджено лише з 2007 року після внесення змін до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в той час, як позивач був звільнений з військової служби в 1993 році, а інвалідність, пов'язана з проходженням військової служби була встановлена лише у 2008 році. Крім того, за приписами п. 8 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на отримання такої допомоги може бути реалізовано протягом трьох років з дня виникнення такого права. Зауважено, що позивач не надав разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги довідку МСЕК, що підтверджує первинне встановлення інвалідності. Звертається увага на те, що позивачем не оскаржено протокол № 15 від 17.02.2017 року про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, та останній є чинним.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі останніх.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачу з 10 серпня 2008 року на підставі свідоцтва про хворобу від 23.10.1992 року встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з проходженням військової служби строком до 01.07.2009 року. З 24.06.2009 року в черговий строк переогляду МСЕК № 1 підтверджена друга група інвалідності «захворювання, так отримане в період проходження військової служби», «безстроково» (а. с. 7-11).

04 листопада 2016 року позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності ІІ групи 24.06.2009 року внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби (а.с.12).

17 лютого 2017 року витягом з протоколу № 15 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 03.11.2006 року № 328-V, а інвалідність встановлена до 01.01.2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с.14).

Визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо не призначення одноразової грошової допомоги та стягнення останньої і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач хоча й був звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України № 328-V, проте набув інвалідність у зв'язку з захворюваннями, які виникли внаслідок проходження цієї служби.

Колегія суддів апеляційного суду не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону; б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Аналогічні положення закріплені й у пункті 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, за змістом якого, зокрема, одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Згідно з пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 6 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі, зокрема, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Таким чином, отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби та датою звернення за такою, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби, а тому нова редакція (з 01 січня 2007 року) Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" поширюється і на позивача.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року № 21-446а14, від 21 квітня 2015 року № 21-135а15, від 10 березня 2015 року № 21-563а14.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, якою затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначено, що допомога, особам, яким до набрання чинності цим Порядком, допомога не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Так, днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги є день встановлення йому інвалідності 24.09.2009 року, яка виникла внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, а тому призначення і виплата одноразової грошової допомоги мають бути здійснені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби" в редакції від 28.05.2008 року.

З урахуванням викладеного, колегія приходить до висновку, що і посилання відповідача у протоколі про відмову у призначенні допомоги на ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції, яка діяла на час звільнення позивача з військової служби, є безпідставними, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення вказаного Закону, які діяли на час виникнення у позивача права на отримання грошової допомоги, незалежно від дати звернення за отриманням останньої, а тому доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, що на момент звернення позивача з заявою про виплату вказаної допомоги відповідна норма Закону щодо виплати останньої передбачала умову реалізації такого права протягом трьох років з дня виникнення такого права, є безпідставними та не заслуговують на увагу, як і доводи відносно обов'язку надати довідку МСЕК про первинне встановлення інвалідності.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи, які свідчать про право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача, який фактично призведе до поновлення порушеного права у спірних правовідносинах, є, з урахуванням приписів ст. 11 КАС України, визнання протиправним та скасування протоколу № 15 від 17.02.2017 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, що було залишено поза увагою судом першої інстанції.

У зв'язку з чим, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки визнання протиправним та скасування протоколу № 15 від 17.02.2017 року охоплює собою і встановлення факту протиправності дій відповідача по його прийняттю та відмові у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 161, 195, 198, 202, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року у справі № 336/1933/17(2-а/336/198/2017) скасувати в частині визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та прийняти нову постанову в цій частині, а саме визнати протиправним та скасувати протокол № 15 від 17.02.2017 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.

В решті постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року у справі № 336/1933/17(2-а/336/198/2017) - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко