Постанова № 70955796, 07.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2017 р. Справа№ 910/17769/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зеленіна В.О.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Горєлов О.Л. (довіреність №454 від 09.12.2016 р.)

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.10.2017 р.

у справі №910/17769/17 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс»

до 1. Державної акціонерної компанії «Титан»

2. Компанії OSTCHEM Germany GmbH

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Юкрейніан Кемікал Продактс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державної акціонерної компанії «Титан» та Компанії OSTCHEM Germany GmbH про визнання недійсним рішення установчих зборів ЗАТ «Кримський Титан» від 27.08.2004 р., оформленого протоколом №1, в частині створення філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» та філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ЗАТ «Кримський Титан».

Ухвалою господарського суду міста Києва 13.10.2017 р. позовну заяву та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, Приватне акціонерне товариство «Юкрейніан Кемікал Продактс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 13.10.2017 р. та передати справу на розгляд до господарського суду міста Києва.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, ухвалу скасувати та передати справу на розгляд до господарського суду міста Києва.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників відповідачів.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 24.11.2017 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу ч. 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не додано до позовної заяви опису вкладення у цінний лист, який підтверджує відправлення копії позовної заяви відповідачу 2, що є порушенням вищезазначених норм та позбавляє суд можливості дійти беззаперечного висновку про те, які саме документи були направлені відповідачу-2 та за якою адресою, що, в свою чергу, порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Всупереч вимог чинного законодавства України, заявником не додано до матеріалів позовної заяви довідки (листа) підприємства зв'язку на підтвердження надсилання позовної заяви та доданих до неї документі на адресу Державної акціонерної компанії «Титан» (96012, Автономна Республіка Крим, місто Армянськ, вул. Сімферополська, будинок 8). Викладене вище позбавляє суд можливості перевірити факт дотримання заявником вимог ст. 56 ГПК України та достовірно встановити факт направлення відповідачам позовної заяви з додатками.

При цьому, суд першої інстанції посилається на п.п. 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, якими передбачено порядок пересилання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю.

Колдегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції некоректно застосовано положення пунктів 59, 61 вказаних Правил, оскільки місцезнаходженням відповідача 2 є м. Гамбург, Німеччина, отже, поштове відправлення на його адресу не є внутрішнім.

Відповідно до п.п. 8, 12 Правил, оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. Поштові відправлення, поштові перекази поділяються на внутрішні (пересилаються в межах України) та міжнародні (пересилаються за межі України, надходять до України, переміщуються через територію України транзитом).

Пунктом 25 Правил встановлено, що міжнародні реєстровані поштові відправлення можуть прийматися для пересилання лише з простим повідомленням про їх вручення.

Враховуючи викладене, направлення відповідачу, який знаходиться поза межами України копії позовної заяви та доданих до неї документів у спосіб передбачений ч. 1 ст. 56 ГПК України (листом з описом вкладення) не вбачається можливим.

Одночасно, відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 55 Конституції визначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 4 ГПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Отже, за наявності суперечності в положеннях ст. 56 ГПК України та Правилах надання послуг поштового зв'язку судом мали бути застосовані положення ч. 6 ст. 4 ГПК України.

В той же час, повернення позовної заяви з наведених підстав є порушенням гарантованого Конституцією України права особи на судовий захист.

Щодо відсутності доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу 1, слід зазначити наступне.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача 1 є АР Крим.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій є тимчасово окупованою територією.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними.

Статтею 1 Закону визначено датою початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.

Враховуючи окупацію Російською Федерацією території АР Крим, ПАТ «Укрпошта» призупинено приймання поштових відправлень в напрямку півострова Крим, починаючи з 27.03.2014 р., про що на офіційному веб-сайті вказаного підприємства розміщено оголошення.

Крім того, офіційний сайт господарського суду м. Києва містить розділ - інформація для учасників судового процесу, які знаходяться на окупованій території та території проведення АТО, в якому оголошується інформація для учасників судового процесу в зв'язку із неможливістю здійснити таке повідомлення поштою.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява містить інформацію про неможливість направлення документів на територію АР Крим та посилання на оголошення на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (а.с. 15-16).

Враховуючи викладене, факт неможливості направлення поштових відправлень на територію тимчасово окупованої території АР Крим є відомим суду і не потребує доказування.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не враховано рекомендацій Вищого господарського суду України наведених в інформаційних листах від 05.06.2014 р. №01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та від 12.09.2014 р. №01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки їх зроблено без врахування обставин місцезнаходження відповідача на тимчасово окупованій території, на яку, відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» поширюється особливий правовий режим. Крім того, ГПК України не обмежує право суду при підготовці справи до розгляду у разі сумнівів витребувати у особи докази неможливості направлення відповідачу копії документів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, у випадку виникнення у суду сумніву у вірогідності доказів чи дійшовши висновку про недостатність таких доказів, суду надано право витребувати додаткові докази.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неправомірно повернуто заявнику без розгляду позовну заяву з зазначених в ухвалі підстав.

З огляду на викладене, ухвала господарського суду міста Києва від 13.10.2017 р. винесена з порушенням п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а тому підлягає скасуванню, а справа - передачі до господарського суду міста Києва.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України, у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали, справа передається до місцевого господарського суду для виконання вимог розділу IX ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст.ст. 105, 106 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 13.10.2017 р. у справі №910/17769/17 скасувати та направити справу до господарського суду міста Києва для виконання вимог розділу IX ГПК України.

Справу № 910/17769/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

В.О. Зеленін