Ухвала суду № 70955684, 29.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 758/7325/17 Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко О.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

за участю секретаря: Бордунової К.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання припинити утримання частини пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням наданої довідки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Подільського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання припинити утримання частини пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням наданої довідки.

Постановою Подільського районного суду міста Києва 18 вересня 2017 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що з 17.09.2002 ОСОБА_2 було прийнято на посаду директора ПП «ТД «Восток», м. Донецьк, що підтверджується відповідним записом у його трудовій книжці.

У зв'язку з проведення антитерористичної операції на території м. Донецьк, позивач прибув до м. Києва та був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується Довідкою № 30060000944 від 11.11.2014 про взяття на облік особи переміщеної з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції.

16.11.2015 ОСОБА_2 досяг віку, достатнього для призначення йому пенсії за віком, а тому 23.11.2015 звернувся до УПФ у Печерському районі м.Києва із заявою про призначення йому пенсії за віком, в якій зазначив, що не працює в ПП «ТД «Восток» з 01.09.2015. При цьому, позивач надав відповідачу трудову книжку із записом про прийняття його на роботу 17.09.2002 на посаду директора ПП «ТД «Восток» та відсутнім записом про звільнення його з даної посади.

Згідно протоколу УПФ у Печерському районі м.Києва від 30.11.2015 позивачу з 17.11.2015 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Статус «непрацюючого» було використано при призначенні позивачу пенсії за віком на загальних умовах.

Після призначення позивачу пенсії за віком з урахуванням тієї обставини, що позивач є непрацюючою особою з 01.09.2015, у трудовій книжці ОСОБА_2 було здійснено запис про його звільнення з посади директора ПП «ТД «Восток» з 31.10.2016.

Посилаючись на те, що більший трудовий стаж на ПП «ТД «Восток» не було враховано відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії позивачу, останній 15.12.2016 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку його пенсії у зв'язку зі звільненням 31.10.2016, що підтверджував трудовою книжкою з відміткою про звільнення з ПП «Торговий дім «Восток» з 31.10.2016 за власним бажанням.

Разом з тим, Печерський відділ обслуговування громадян Центрального об'єднаного Управління ПФУ в м.Києві, отримавши інформацію про роботу ОСОБА_2 в ПП «Торговий дім «Восток» в період з 01.09.2015 по 31.10.2016, встановив факт порушення вимог ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо неповідомлення про зміну обставин призначення пенсії позивачу та ст.12 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 щодо визначення розміру пенсії працюючому пенсіонеру на рівні 85% від призначеного розміру.

Посилаючись на те, що у період з 17.11.2015 по 30.10.2016 територіальний орган пенсійного фонду виплачував позивачу щомісячно надлишково по 15 % від призначеного розміру пенсії, що разом склало 3570,23 грн., відповідач листом №41426/03 від 15.12.2016 повідомив ОСОБА_2 про факт отримання ним зайвих коштів та необхідність їх добровільного повернення протягом 30 днів.

Листом Управління з координації та контролю за виплатою пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 10.01.2017 № 5 була уточнена переплата пенсії позивача за період з 17.11.2015 по 31.10.2016 в сумі 3264 грн. 82 коп.

Позивач добровільно кошти відповідачу не повернув, у зв'язку з чим відповідач почав щомісячне їх утримання з призначеної пенсії позивача у розмірі 20%.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним адміністартивним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-УІІ, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (з наступними змінами і доповненнями).

Відповідно до п. 2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент призначення пенсії ОСОБА_2 з 17.11.2015 відомостей про нього як про застраховану особу за даними відділу персоніфікованого обліку з вересня 2015 року не було, а тому були наявні підстави вважати ОСОБА_2 дійсно непрацюючою особою, незважаючи на відсутність запису у трудовій книжці про його звільнення з посади, тому призначаючи позивачу пенсію за віком з 17.11.2015 як непрацюючій особі, УПФ в Печерському районі м. Києва діяло правомірно та відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В подальшому, до трудової книжки ОСОБА_2 було внесено запис про його звільнення з 31.10.2016 з посади директора ПП «Торговий дім «Восток», а також відомості про те, що підприємством подано звітність за попередній період про застрахованих осіб, в результаті чого індивідуальні відомості про застраховану особу почали містити відомості про ОСОБА_2 як про застраховану особу по 31.10.2016.

Зміна статусу пенсіонера є підставою для зміни розміру пенсії, яка підлягає виплаті пенсіонеру.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-УІІІ та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911 -VIII, у 2015-2016 роках працюючим пенсіонерам пенсія (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується у розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Отже, у період з 17.11.2015 по 31.10.2016 пенсія позивачу повинна була виплачуватися у розмірі 85% від призначеного розміру.

Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти орган, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внесення відомостей про звільнення ОСОБА_2 у жовтні 2016, тоді як позивач у заяві про призначення йому пенсії зазначав про припинення трудових відносин в ПП «Торговий дім «Восток» з 01.09.2015, та подача індивідуальних відомостей про застраховану особу за попередній період, спровокувала ситуацію, яка має ознаки зловживання з боку пенсіонера.

Зокрема, подання позивачем недостовірних даних про свої трудові відносини з ПП «Торговий дім «Восток» у момент звернення із заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», дає підстави відповідачу вимагати від пенсіонера повернути виплачені надміру суми пенсії добровільно, на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до абз. 4 ч.2 ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з усіх видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Оскільки надміру виплачені кошти позивач добровільно не повернув, то Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києва у відповідності до вимог ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийняло обґрунтоване рішення про утримання з пенсії ОСОБА_2 надмірно виплачених сум у розмірі 20% від пенсії.

Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача врахувати довідку ПАТ «Еластомер» № 04-40/46 від 26.08.2015 для призначення пенсії, відповідно до якої позивач отримував заробіток в період з січня 1993 року по грудень 1997 року, оскільки позивачем не надано доказів про те, що вказана довідка дійсно не була врахована відповідачем при призначенні пенсії, натомість згідно листа ГУ ПФУ в м. Києві від 17.06.2016 вбачається, що до трудового стажу позивача було враховано усі періоди роботи до 01.01.2004, крім періоду з 02.06.1981 по 12.01.1984.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Подільського районного суду міста Києва 18 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст ухвали виготовлено - 11.12.2017р.