Ухвала суду № 70955190, 07.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Богаченка С. І.,

суддів – Курильця А. Р., Старунського Д. М.,

з участю секретаря судового засідання – Болюк Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2017 року у справі № 607/8712/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», оформлене протоколом від 15 червня 2017 року № 10, та зобов’язати відповідача призначити йому пенсію державного службовця з 06 червня 2017 року, зарахувавши до стажу державної служби такі періоди: службу в рядах Радянської армії з 03 листопада 1983 року по 15 грудня 1985 року; роботу на посаді інструктора Тернопільського міськкому Компартії України з 16 жовтня 1989 року по 21 січня 1991 року; роботу на посаді завідуючого госпрозрахунковим сектором міськкому партії з 21 січня 1991 року по 05 серпня 1991 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскільки його стаж на посадах в органах державної влади становить понад 10 років, він має право на пенсію державного службовця, однак відповідач протиправно відмовив йому у її призначенні.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області подало апеляційну скаргу на неї, в якій просило постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії державного службовця, оскільки станом на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (далі – Закон 889-VIII) у позивача був відсутній необхідний стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце його проведення, тому відповідно до частини першої статті 41 та частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за їхньої відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Тернопільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

06 червня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) та надав довідки про складові заробітної плати, видані Управлінням Держпраці Тернопільської області від 06 червня 2017 року № 09/38, № 09/39.

Згідно з протоколом засідання комісії Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області по розгляду питань, пов’язаних з призначенням пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 15 червня 2017 року № 10 позивачу відмовлено у призначенні пенсії державного службовця, оскільки зарахуванню до стажу державної служби підлягає стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби з 20 березня 2007 року та становить 09 років 1 місяць 11 днів, що є недостатнім для її призначення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що на момент набрання чинності Законом 889-VIII ОСОБА_1 займав посаду державної служби та мав стаж державного службовця понад 10 років, що дає йому право на призначення пенсії державного службовця.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З 01 травня 2016 року набув чинності Закон 889-VIII, у Розділі XI “Прикінцеві та перехідні положення” якого передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців, які займали посади державної служби до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 10 Розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” вказаного Закону передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 цього Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

До досягнення віку, встановленого частиною першою цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 61 року 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Відповідно до пункту 8 Розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідні категорії посад державної служби, робота на яких зараховується до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до умов Закону № 3723-ХІІ визначені статтею 25 цього Закону. Цією ж статтею передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Як видно з матеріалів справи, відповідач зарахував до стажу державної служби стаж роботи позивача з 20 березня 2007 по 01 травня 2016 року на посадах державного інспектора з охорони праці Державної інспекції промислової безпеки та охорони праці в агропромисловому комплексі та соціально-культурній сфері, державного інспектора з охорони праці Територіального управління державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду Тернопільської області, державного газотехнічного інспектора Управління Держгірпромнагляду Тернопільської області, виконуючого обов’язки начальника, начальника державної інспекції нагляду в промисловості за об’єктами підвищеної небезпеки Територіального управління Держгірпромнагляду Тернопільської області, начальника відділу нагляду на виробництві і об’єктах підвищеної небезпеки, начальника відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні та на виробництві і об’єктах підвищеної небезпеки Управління Держпраці у Тернопільській області.

Крім того, згідно з записами трудової книжки позивача з 03 листопада 1983 року по 15 грудня 1985 року позивач проходив службу в рядах Радянської армії; з 16 жовтня 1987 року по 21 січня 1991 року працював на посаді інструктора Тернопільського міськкому Компартії України; з 21 січня 1991 року по 05 серпня 1991 року - на посаді завідуючого госпрозрахунковим сектором міськкому партії.

Суд зазначає, що на виконання постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року “Про введення в дію Закону України “Про державну службу” постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, яким було визначено посади і органи, час роботи на яких зараховується до стажу державної служби.

Так, відповідно до пункту 3 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується, зокрема, час військової служби у Збройних силах та інших військових формуваннях, час роботи в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року № 1049, зокрема в партійних, профспілкових, комсомольських організаціях.

Таким чином, періоди роботи позивача з 03 листопада 1983 року по 15 грудня 1985 року та з 16 жовтня 1987 року по 05 серпня 1991 року підлягають зарахуванню до стажу державної служби, що дає підстави для висновку, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Законом № 889-VIII становить більше 10 років, що дає йому право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 з моменту подання заяви з урахуванням поданих довідок.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2017 року у справі № 607/8712/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 12 грудня 2017 року.