Рішення № 70955131, 07.12.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2017 р.Справа № 916/491/17

За позовом: Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЮЖНИЙ»;

до відповідача: Приватного підприємства «Торговий дім «ГАЛПІДШИПНИК» в особі філії №4 Приватного підприємства «Торговий дім «ГАЛПІДШИПНИК»;

про стягнення;

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю від 11.09.2017р.

від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ: 24.02.2017р. Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЮЖНИЙ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Торговий дім «ГАЛПІДШИПНИК» в особі філії №4 Приватного підприємства «Торговий дім «ГАЛПІДШИПНИК» про стягнення штрафних санкцій за договором про поставку товарів № Т/СН-37 від 12.05.2016 р. у розмірі 44193 грн. 38 коп., а саме: пені у розмірі 19 172 грн. 68 коп. та штрафу у розмірі 25 020 грн. 70 коп.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.02.2017р.порушено провадження у справі №916/491/17 за даним позовом. (суддя Рога Н.В.)

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.04.2017р., залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.06.2017р. по справі №916/491/17, у задоволенні позову Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЮЖНИЙ» відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2017р. у справі №916/491/17 рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2017р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.06.2017р. у справі № 916/491/17 скасовано, справу передано на новий розгляд.

19.10.2017р. справа №916/491/17 надійшла до господарського суду Одеської області.

Розпорядженням керівника апарату суду від 19.10.2017р. №899 згідно п.4.2.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 20.06.2017р. (протокол №17-09/2017) та п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/491/17, за результатами якого справу розподілено судді Оборотовій О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2017р. суддею Оборотовою О.Ю. прийнято справу №916/491/17 до свого провадження; розгляд справи призначено на 06 листопада 2017р. о 14:30 год.

06.11.2017р. від Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЮЖНИЙ» до господарського суду Одеської області надійшли письмові пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 03.10.2017р. по справі №916/491/17.

13.11.2017р. від Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЮЖНИЙ» до господарського суду Одеської області надійшла заява про долучення додаткових документів до справи.

27.11.2017р. від Приватного підприємства «Торговий дім «ГАЛПІДШИПНИК» в особі філії №4 Приватного підприємства «Торговий дім «ГАЛПІДШИПНИК» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

27.11.2017р. від Приватного підприємства «Торговий дім «ГАЛПІДШИПНИК» в особі філії №4 Приватного підприємства «Торговий дім «ГАЛПІДШИПНИК» надійшли додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні 07.12.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

12 травня 2016р. між Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЮЖНИЙ» (Покупець) та Приватним підприємством «Торговий дім «ГАЛПІДШИПНИК» в особі філії №4 Приватного підприємства «Торговий дім «ГАЛПІДШИПНИК» (Постачальник) був укладений Договір про поставку товарів Т/СН-37, відповідно до якого Постачальник зобовязується у 2016 році поставити Покупцю товари, зазначені у Специфікації, що є додатком № 1 до Договору, а Покупець зобовязуються прийняти та оплатити такий товар.

Під час дії Договору №Т/СН-37 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до Договору, відповідно до якої сторони виклали Специфікацію (додаток №1 до договору) в новій редакції.

07 червня 2016р. сторони уклали додаткову угоду №2 до Договору №Т/СН-37, якою виклали Специфікацію (додаток №1 до Договору) у новій редакції.

19 серпня 2016р. між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до Договору №Т/СН-37, за якою сторони виклали Специфікацію (додаток №1 до договору) у новій редакції.

Згідно із п.1.2 Договору №Т/СН-37 найменування товару визначається згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 та згідно Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015. Асортимент, кількість та ціна за одиницю товару визначені Специфікацією (додаток №1 до Договору).

Ціна договору становить 2 832 106 грн. 32 коп. у тому числі ПДВ 20% - 472 017 грн. 72 коп. (п.3.1 Договору №Т/СН-37).

Строк дії договору: з моменту підписання та скріплення печатками сторін до 31.12.2016р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Відповідно до п. 5.1 Договору Постачальник протягом 10 робочих днів з дня отримання рознарядки Покупця на поставку конкретної партії товару, поставляє Покупцеві товар у повній відповідності до наданої рознарядки. Рознарядка Покупця на поставку конкретної партії товару надсилається Постачальнику засобами факсимільного звязку.

Позивач зазначає, що рознарядку № 205-63/1697 від 23.08.2016 р. було направлено ПП «ТД «ГАЛПІДШИПНИК» 23.08.2016 р. засобами електронної пошти, кінцевим строком виконання якої є 07.09.2016 р. Крім того, рознарядка № 205-63/1942 від 23.09.2016 р. була направлена засобами факсимільного звязку та електронної пошти ПП «ТД «ГАЛПІДШИПНИК», кінцевим строком виконання якої є 07.10.2016 р. на підставі п. 5.1 Договору.

Відповідно до п. 6.3.1 Договору Постачальник зобовязаний забезпечити поставку товару у строк і в порядок, встановлені Договором.

Позивач зазначає, що ПП «ТД «ГАЛПІДШИПНИК» частково не здійснено та здійснено з простроченням термінів поставку товарів за вказаними рознарядками.

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення Постачальником строку виконання зобовязання стягується пеня у розмірі 01 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

З урахуванням п. 7.2 Договору, позивачем нараховано пеню у розмірі 19 172 грн. 68 коп., з яких 17 569 грн. 20 коп. пеня за прострочення поставки товару за рознарядкою № 205-63/1697 від 23.08.2016 р., та 1 603 грн. 48 коп. пеня за прострочення поставки товару за рознарядкою № 205-63/1942 від 23.09.2016 р., а також штраф у розмірі 25 020 грн. 70 коп., з яких: 22 405 грн. 78 коп. штраф за прострочення поставки товарів понад 30 днів за рознарядкою № 205-63/1697 від 23.08.2016 р., та 2 614 грн. 92 коп. штраф за прострочення поставки товарів понад 30 днів за рознарядкою № 205-63/1942 від 23.09.2016р.

Відповідно до п.п. 9.1, 9.2 Договору усі спори, що виникають з цього Договору або повязані з ним, сторони будуть намагатися вирішувати шляхом переговорів. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку встановленою підвідомчістю та підвідомчістю такого спору відповідно до чинного законодавства України.

Керуючись положеннями Договору та чинного законодавства України, ДП «МТП «Южний» було направлено ПП «ТД «ГАЛПІДШИПНИК» претензію за вих. № 6478/12/102/16 від 28.11.2016 р. щодо сплати штрафних санкцій за неналежне виконання Договору про поставку товарів Т/СН-37 від 12.05.2016 р. у розмірі 43 395 грн. 43 коп., яка була отримана ПП «ТД «ГАЛПІДШИПНИК» 05.12.2016 р.

Однак, як зазначає позивач, жодної відповіді на вищевказану претензію відповідачем на адресу ДП «МТП «Южний» не направлялося.

Неналежне виконання ПП «ТД «ГАЛПІДШИПНИК» Договору про поставку товарів Т/СН-37 від 12.05.2016 р. позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у звязку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з відповідача штрафних санкцій за договором про поставку товарів № Т/СН-37 від 12.05.2016 р. у розмірі 44 193 грн. 38 коп., а саме: пеню у розмірі 19 172 грн. 68 коп. та штраф у розмірі 25 020 грн. 70 коп.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься: повернення безпідставно набутих коштів. Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

За приписом ст. 11 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору або із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до п.11.11 Договору №Т/СН-37 Сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних нею у Договорі реквізитів та зобовязується своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу Сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несе ризик настання повязаних із цим несприятливим наслідків.

Згідно із п.11.9 Договору №Т/СН-37 зміни до Договору можуть бути внесені в порядку, передбаченому чинним законодавством України, тільки за домовленістю Сторін, що оформлюються додатковими угодами до цього Договору, які є його невідємними частинами.

У пункті 13 Договору №Т/СН-37 «Місцезнаходження та реквізити сторін» номери телефонів/факсів Постачальника зазначений як (032) 297-65-66 та (048) 717-44-31.

В матеріалах справи міститься копія рознарядки №205-63/1697 від 23.08.2016р. за підписом начальника ВМТЗ ОСОБА_2 на імя директора ПП «Торговий дім «Галпідшипник», в якій зазначено наступне.

«Згідно Договору №Т/СН-37 від 12.05.2016р. прохання поставити на склад бази постачання ДП «МТП Южний» транспортом за Ваш рахунок першочергові підшипники згідно переліку, а також на кожну партію товару прохання надавати відповідні сертифікати виробника та паспорта завірені відповідним чином при їх наявності у виробника».

Рознарядка містить перелік підшипників, які Порт просить йому поставити.

В матеріалах справи наявна завірена копія рознарядки від 23.08.2016р. (т.1 а.с.40-42), підписана начальником ВМТЗ ОСОБА_2, при цьому докази надіслання рознарядки від 23.08.2016р., підписаної начальником ВМТЗ, у справі відсутні.

Натомість, за ствердженням позивача, рознарядка від 23.08.2016р. направлена засобами електронного звязку, що підтверджується копією рознарядки (т.1 а.с.43-45), на якій підпис начальника ВМТЗ відсутній.

Судом встановлено, що ця копія рознарядки від 23.08.2016р. містить зазначення у електронному листі «Підпис буде пізніше», а також не має вказівки, на яку електронну адресу відправлено цей лист.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази відправлення 23.08.2016р. електронними засобами підписаної рознарядки від 23.08.2016р., дати її отримання відповідачем, що робить безпідставними (незалежно від способу відправки та його відповідності умовам договору) посилання позивача на прострочення поставки, що начебто мало місце виходячи з положення п.5.1 Договору №Т/СН-37 (порушення постачальником обов`язку поставити товар протягом 10 робочих днів з дня отримання рознарядки).

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, суд відхиляє доводи позивача стосовно визнання відповідачем факту отримання рознарядки від 23.08.2016р. та визнання правомірності нарахування штрафних санкцій за відповідну непоставку Товару .

Також наявна копія рознарядки №205-63/1942 від 23.09.2016р. за підписом начальника ВМТЗ ОСОБА_2 на імя директора ПП «Торговий дім «ГАЛПІДШИПНИК», в якій також міститься перелік підшипників, які необхідно поставити позивачу.

Дана рознарядка була направлена 23.09.2016р. об 14.24 год на електрону адресу office@galp.odessa.ua (т.1 а.с.49) та 23.09.2016р. засобами факсимільного звязку за номером телефону 97161465 (т.1 а.с.48), що підтверджується матеріалами справи.

Згідно із ч.ч.1-2 ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В даному випадку, виходячи з положень ст.526, ч.1 ст.627 ЦК України та змісту пункту 11.11. Договору, слід вважати, що зобовязання поставки товару за рознарядкою позивача відповідно до пунктів 5.1., 5.2, 5.3 Договору виникає у відповідача у разі, якщо його контрагент надіслав рознарядку факсимільним звязком за реквізитами, вказаними у розділі 13 Договору, а саме за телефонами/факсами №031-297-65-66, №048717-44-31.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач повідомив про зміну своїх реквізитів (номерів телефону/факсу) та/або сторони узгодили зміну реквізитів відповідача у встановлений п.11.9 Договору спосіб, а саме погодили, що за номером телефону 97164465 може бути надіслано рознарядку факсимільним звязком або те, що рознарядки можуть надсилатись на електронну адресу office@galp.odessa.ua.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

За викладених обставин відсутні підстави вважати, що відповідач прострочив виконання зобовязання з поставки підшипників за Договором від 12.05.2016р. №Т/СН-37 за рознарядкою від 23.09.2016р.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження направлення відповідачу рознарядок № 205-63/1697 від 23.08.2016 р. та № 205-63/1942 від 23.09.2016р. у встановленому Договором порядку (п. 5.1 Договору), а саме засобами факсимільного звязку за телефонними номерами відповідача, що зазначені у розділі 13 Договору («Місцезнаходження та реквізити сторін»), що свідчить про недоведеність порушень відповідачем умов Договору про поставку товарів Т/СН-37 від 12.05.2016 р., та як наслідок, відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за невиконання та прострочення виконання зобовязання з поставки Товару.

Позивач вважає, що надані ним накладні на відпуск ТМЦ, приймальні акти, тощо, якими підтверджується часткова поставка Товару за договором, підтверджують також і прострочення поставки Товару за рознарядкою від 23.08.2016р., що є помилковим ствердженням, оскільки жодний з цих документів не містить зазначення рознарядки від 23.08.2016р. як підстави здійснення за ними поставки Товару.

Разом з цим, для визнання нарахування штрафних санкцій за п.7.2 Договору правомірним, позивачу необхідно довести:

- обставину отримання рознарядки Постачальником після її надіслання у встановлений Договором спосіб та на належні реквізити відповідача;

- дату отримання рознарядки, після спливу 10 робочих днів з якої починається прострочення виконання з поставки Товару.

Проте всупереч вимог ст.ст.33,34 ГПК України цей процесуальний обовязок позивачем не виконаний.

Обставина зазначення електронної адреси office@galp.odessa.ua в довідці загальних відомостей Філії №4 ПП ТД «ГАЛПІДШИПНИК» в м.Одесі та на розрахункових, товарно-розпорядчих документах відповідача (як і обставина надсилання відповідачу факсом рознарядки за номером телефону 716-14-45) жодним чином не свідчить про належність цього способу направлення рознарядок за договором саме за цією адресою, оскільки у пункті 13 Договору №Т/СН-37 «Місцезнаходження та реквізити сторін» номери телефонів/факсів відповідача зазначені як (032) 297-65-66 та (048) 717-44-31, отже належним доказом отримання рознарядок відповідачем можуть бути лише докази надсилання рознарядок за вищезазначеними номерами телефонів факсимільним звязком.

Твердження позивача про посилання на лист директора ОФ ПП ТД «ГАЛПІДШИПНИК» ОСОБА_3 за вих. №109 від 05.09.2016р. суд відхиляє, оскільки зі змісту вищезазначеного листа вбачається, що в ньому міститься інформація про помилково відвантажені підшипники по видатковій накладній №3666 від 25.08.2016р., в листі відсутні відомості про поставку підшипників на підставі рознарядки Порту від 23.08.2016р. №205-63/1697.

Відсутні у матеріалах справи також і докази того, що видаткова накладна №3666 від 25.08.2016р. була сформована відповідачем саме на підставі вищезазначеної рознарядки.

Враховуючи обовязковість врахування вказівок суду касаційної інстанції, які викладені в постанові Вищого господарського суду України від 03.10.2017р. по справі №916/491/17 господарський суд Одеської області зазначає, що відповідно до умов укладеного між сторонами у справі договору поставки передумовою для поставки товару є надіслання покупцем постачальнику та отримання останнім рознарядки з переліком товару (підшипників) за видами та кількістю. Тобто постачальник має бути обізнаним про вид та кількість необхідного для поставки покупцю товару.

Судом встановлено, щодо спірних рознарядок №205-63/1697 та №205-63/1942, відвантаження здійснювалися не на підставі рознарядок, оскільки останніх відповідач не отримував, належних та допустимих доказів отримання позивачем взагалі не надано, відповідач здійснював поставки на підставі Специфікації до договору № Т/СН-37 від 12.05.2016 року.

Як зазначає відповідач, заявки приймалися по телефону, в т.ч. і на мобільний. Поставка товару здійснювалась в рамках номенклатури та кількості вказаних в Специфікації підписаної сторонами до Договору. Після отримання заявки виставлявся рахунок на оплату та складалася видаткова накладна, далі на підставі довіреності уповноважена особа отримувала товар та розписувалася в накладній. Накладні виписувалися у відповідності не до рознарядок, а згідно до заявки в межах товару узгодженого в Специфікації. Таким чином, було вибрано товару майже повністю у відповідності до погодженої ціни договору. Загальна сума договору складала 2832106,32 гривень, а за актом звірки взаєморозрахунків на 09.12.2016 виконано на 2824850,19 гривень. Така практика роботи підтверджуються також й правовідносинами які мали місце у 2014 році, а у 2015 та 2017 роках взагалі працювали без договорів.

Отже, суд звертає увагу, що співпадання поставленого товару у накладних має місце саме з специфікацією а не з рознарядками, оскільки накладні мають посилання на рахунок, а рахунок на договір, тобто поставка здійснювалась за договором (специфікацією до договору, а не за рознарядками).

Крім цього, в постанові Вищого господарського суду України від 03.10.2017р. по справі №916/491/17 зазначено, що суди залишили поза увагою те, що відповідач у відзиві на позовну заяву письмо підтвердив факт отримання рознарядки. Так дійсно, представником відповідача було помилково подано відповідний відзив у звязку із непорозумінням з довірителем. Разом з цим, враховуючи що представник не може виходити за рамки наданих йому повноважень та діяти всупереч правам та інтересам свого довірителя, враховуючи офіційно надані пояснення Директора Відповідача викладені в пояснювальній записці на імя судді, суд не приймає дані обставини як визнання позову.

Таким чином, позивачем, під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, а саме доказів отримання відповідачем рознарядок, у звязку з чим відсутні факти порушення зобовязань за договором поставки, що зумовлює безпідставність нарахування відповідачу штрафних санкцій.

Інші наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін вищевикладених висновків суду не спростовують

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2017р.

Суддя О.Ю. Оборотова