Рішення № 70954909, 08.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Каратаєвій Л.О., Пидищи М.М.

при секретарі – Кравцовій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди

за апеляційною скаргою Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна»

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

19 вересня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на підставі наказу від 11 березня 2013 року він був переведений на посаду завідуючого базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровськ Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (перейменовано наказом від 13 травня 2015 року в ПІІ «АМІК Україна»). Попередній завідуючий базою ОСОБА_3 був звільнений з посади 22 лютого 2013 року. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення ОСОБА_3, поновлено його на роботі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. ОСОБА_3 був поновлений на роботі, але рішення суду першої інстанції скасовано апеляційним суду Дніпропетровської області 04 липня 2016 року. В січні 2016 року позивач захворів, у нього стався інфаркт міокарду, став до роботи 19 квітня 2016 року. 01 червня 2016 року позивача викликали до м. Києва на нараду. 02 червня 2016 року під час наради позивача повідомили про те, що у зв’язку з поновленням на роботі іншого працівника позивача повинні звільнити, при цьому позивачу надали для ознайомлення список вакантних посад. Позивачу стало зле, він викликав швидку та не ознайомився під підпис з наказом про звільнення від 30 травня 2016 року. Позивач знаходився на лікарняному з 02 червня 2016 року по 19 серпня 2016 року. При цьому на лікування було витрачено 4809,44 грн. Внаслідок дій працівників відповідача позивач отримав психологічний стрес, у нього сталось гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом в басейні ЛВСА, позивач змушений був додатково витратити кошти на лікування, на переїзди до лікарні в м. Дніпропетровську, загальна сума витрат складає 4809,44 грн. + 294,05 грн. + 336,04 грн. = 5439,53 грн. Листом від 03 червня 2016 року відповідач запропонував позивачу прибути до відділу кадрів та забрати трудову книжку. В наказі від 30 червня 2016 року вказано, що позивач звільнений з посади завідуючого базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровськ Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» з 03 червня 2016 року в зв’язку з поновленням на роботі іншого працівника, який раніше виконував цю роботу, на підставі п. 6 ст. 40 КЗпП України. З наказом від 30 травня 2016 року позивач був ознайомлений 22 серпня 2016 року під підпис. Також 22 серпня 2016 року позивач був ознайомлений з наказом від 24 червня 2016 року, в якому зазначено, що в зв’язку з наданням ОСОБА_2 листа непрацездатності, виданого 02 червня 2016 року були внесені зміни до наказу від 30 травня 2016 року та скасована дата звільнення із займаної посади 03 червня 2016 року, зазначено, що датою звільнення вважати дату вказану в листі непрацездатності в графі «стати до роботи». В листі непрацездатності, виданому 12 серпня 2016 року, в графі «стати до роботи» зазначено 20 серпня 2016 року, але це був вихідний день, тому на роботу позивач вийшов 22 серпня 2016 року. Вказані накази позивач вважає незаконними, оскільки його було звільнено з роботи в період тимчасової непрацездатності. Крім того, рішення на підставі якого був поновлений попередній працівник станом на 24 червня 2016 року не набрало законної сили та було скасовано апеляційним судом 04 липня 2016 року. В наказі від 24 червня 2016 року не зазначена повна дата його звільнення, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Уточнивши позовні вимоги просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ПІІ «АМІК Україна» від 30 травня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_2 з займаної посади; визнати незаконним та скасувати наказ ПІІ «АМІК Україна» від 24 червня 2016 року в частині зміни дати звільнення позивача з займаної посади; поновити позивача на посаді завідуючого базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровськ ПІІ «АМІК Україна»; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 121213,74 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 300000 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача спричинену матеріальну шкоду в розмірі 5439,53 грн. (а.с. - а.с. 2-10, 167-175).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року вимоги ОСОБА_2 до Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди – задоволенні частково.

Визнано незаконним наказ Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» від 30 травня 2016 року № 557-к в частині звільнення ОСОБА_2 з займаної посади завідуючого базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровськ (п. 6 ст. 40 КЗпП України).

Визнано незаконним наказ Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» від 24 червня 2016 року № 714-к в частині звільнення ОСОБА_2 з займаної посади завідуючого базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровськ (п. 6 ст. 40 КЗпП України).

Поновлено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на посаді завідуючого базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровськ, Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна».

Стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 126766,26 грн., моральну шкоду у розмірі 500 грн.

В іншій частині позову – відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.201-206).

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права і невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.213-215).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_2 наказом від 11 березня 2013 року № 202 переведений з 11 березня 2013 року на посаду завідуючого базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровськ Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (а.с. 97).

Згідно рішення власника № 29/04/15 Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» від 29 квітня 2015 року, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у зв’язку із продажем приватною компанією «ЛУКОЙЛ ЄВРОПА ХОЛДІНГЗ Б.В.» на користь компанії АМІК 100 % своїх корпоративних прав в підприємстві, здійснено відповідну зміну власника, яким став ОСОБА_4 МЕНЕДЖМЕНТ ГМБХ, змінено назву на Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна».

Наказом ПІІ «АМІК Україна» від 30 травня 2016 року № 56-в позивача було направлено у відрядження в м. Київ строком на 3 дні з 01 по 03 червня 2016 року (а.с. 28).

02 червня 2016 року під час наради Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» в м. Києві позивача повідомили про те, що у зв’язку з поновленням на роботі іншого працівника його повинні звільнити. Позивачу стало зле та його було госпіталізовано до Олександрівської міської клінічної лікарні м. Києва з діагнозом цереброваскулярна хвороба, гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом в басейні ЛВСА, наслідки перенесеного ГПМК за ішемічним типом в вертебро-базилярному басейні, гіпертонічна хвороба ІІІ ст., 3 ст. ІХС, постінфарктний кардіосклероз СН І ст. Ризик дуже високий (а.с. 34, 37).

У зв’язку з чим 02 червня 2016 року позивач не був ознайомлений з наказом про звільнення від 30 травня 2016 року.

Наказом від 30 травня 2016 року № 557-к ОСОБА_2 звільнено з 03 червня 2016 року з посади завідуючого базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровськ Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» у зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, п. 6 ст. 40 КЗпП України (а.с. 98).

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року, зокрема, було поновлено ОСОБА_3 на посаді завідуючого базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровськ Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (а.с. 151-158).

Наказом від 24 червня 2016 року № 714-К внесено зміни до наказу від 30 травня 2016 року № 557-к, відмінивши дату звільнення з займаної посади 03 червня 2016 року, дату звільнення з займаної посади завідуючого базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровськ Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» ОСОБА_2 у зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, п. 6 ст. 40 КЗпП України вважати дату, зазначену в листі непрацездатності в полі «стати до роботи» (а.с. 99).

Позивач перебував на лікарняному з 02 червня 2016 року по 19 серпня 2016 року, що підтверджується листками непрацездатності серії АГЮ № 022383, виданим 08 червня 2016 року; серії АГШ № 899948, виданим 09 червня 2016 року; серії АДБ № 217402, виданим 01 липня 2016 року; серії АДБ № 344541, виданим 11 серпня 2016 року; серії АДБ № 677434, виданим 12 серпня 2016 року (а.с. 34, 42, 45, 48, 49).

В листі непрацездатності серії АДБ № 677434, виданому 12 серпня 2016 року, в графі «стати до роботи» зазначено «20 серпня» (а.с. 49).

Оскільки 20 та 21 серпня 2016 року були вихідними днями, ОСОБА_2 з’явився на роботу 22 серпня 2016 року. В цей же день його було ознайомлено з наказом від 30 травня 2016 року № 557-к та наказом від 24 червня 2016 року № 714-К.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд 1 інстанції виходив з того, що відповідачем не було дотримано порядок звільнення позивача з роботи, оскільки наказом від 30 травня 2016 року № 557-к ОСОБА_2 було звільнено з роботи з 03 червня 2016 року, тобто в період тимчасової непрацездатності, що є порушенням ч. 3 ст. 40 КЗпП України, а в наказі від 24 червня 2016 року № 714-К, яким були внесені зміни до наказу від 30 травня 2016 року № 557-к, не зазначено конкретну дату, з якої позивача звільнено з займаної посади, що є підставою для визнання їх незаконними та поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, виходячи з розрахунку наведеного судом.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, які не відповідають обставинам справи, що призвело до порушень норм матеріального права, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року», ратифікованої Постановою Верховною Радою України № 3933-ХІІ від 04.02.1994 року, вона поширюється на всі галузі економічної діяльності та на всіх осіб, які працюють за наймом.

Згідно ст. 4 Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

На підставі ст. 9 Конвенції тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Згідно ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з’ясувати, з яких підстав проведене звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевірити їх відповідність законові.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 наказом від 11 березня 2013 року № 202 переведений з 11 березня 2013 року на посаду завідуючого базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровськ Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (а.с. 97).

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року, зокрема, було поновлено ОСОБА_3 на посаді завідуючого базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровськ Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна», яке, зокрема, в частині поновлення на роботі – допущено до негайного виконання (а.с. 151-158).

Наказом № 547-к від 30.05.2016 року ОСОБА_3 було поновлено на роботі.

Наказом від 30 травня 2016 року № 557-к ОСОБА_2 звільнено з 03 червня 2016 року з посади завідуючого базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровськ Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» у зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, п. 6 ст. 40 КЗпП України (а.с. 98).

Однак, з наказом про звільнення № 557-к від 30.05.2016 року ОСОБА_2 ознайомитися відмовився, про що був складений акт від 02.06.2016 року (а.с.102), і 02 червня 2016 року під час наради Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» в м. Києві позивача повідомили про те, що у зв’язку з поновленням на роботі іншого працівника його повинні звільнити. Позивачу стало зле та його було госпіталізовано до Олександрівської міської клінічної лікарні м. Києва з діагнозом цереброваскулярна хвороба, гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом в басейні ЛВСА, наслідки перенесеного ГПМК за ішемічним типом в вертебро-базилярному басейні, гіпертонічна хвороба ІІІ ст., 3 ст. ІХС, постінфарктний кардіосклероз СН І ст. Ризик дуже високий (а.с. 34, 37).

Позивач перебував на лікарняному з 02 червня 2016 року по 19 серпня 2016 року, що підтверджується листками непрацездатності серії АГЮ № 022383, виданим 08 червня 2016 року; серії АГШ № 899948, виданим 09 червня 2016 року; серії АДБ № 217402, виданим 01 липня 2016 року; серії АДБ № 344541, виданим 11 серпня 2016 року; серії АДБ № 677434, виданим 12 серпня 2016 року (а.с. 34, 42, 45, 48, 49).

Наказом від 24 червня 2016 року № 714-К, у зв’язку з находженням ОСОБА_2 на лікарняному, було внесено зміни до наказу від 30 травня 2016 року № 557-к, відмінивши дату звільнення з займаної посади 03 червня 2016 року, дату звільнення з займаної посади завідуючого базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровськ Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» ОСОБА_2 у зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП України), вважати дату, зазначену в листі непрацездатності в полі «стати до роботи» (а.с. 99).

Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Відповідно до ст. 241 -1 КЗпП строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

В листі непрацездатності серії АДБ № 677434, виданому 12 серпня 2016 року, в графі «стати до роботи» зазначено «20 серпня» (а.с. 49).

Оскільки 20 та 21 серпня 2016 року були вихідними днями, ОСОБА_2 з’явився на роботу 22 серпня 2016 року.

В цей же день його було ознайомлено з наказом від 30 травня 2016 року № 557-к та наказом від 24 червня 2016 року № 714-К.

Відповідно до запису в трудовій книжці, ОСОБА_2 звільнений 22.08.2016 року відповідно до наказу № 714-к від 24.06.2016 року (а.с. 24).

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що наказ від 30 травня 2016 року № 557-к та наказ від 24 червня 2016 року № 714-К на час їх видання відповідачем відповідали вимогам діючого законодавства, оскільки позивача було обґрунтовано звільнено відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з поновленням на роботі іншого працівника, а враховуючи, що позивач потрапив на лікарняний 02.06.2016 року, відповідачем обґрунтовано наказом від 24 червня 2016 року № 714-К було внесено зміни до наказу від 30 травня 2016 року № 557-к, яким відмінено дату звільнення позивача з займаної посади, та зазначено, що дату звільнення з займаної посади вважати дату, зазначену в листі непрацездатності в полі «стати до роботи».

Посилання суду 1 інстанції на відсутність в наказі про звільнення конкретної дати звільнення, не є підставою вважати, що роботодавець звільнив ОСОБА_2 із порушенням норм чинного трудового законодавства, оскільки нормативне регулювання зазначення дат звільнення у відповідних наказах, зокрема ст. 241-1 КЗпП України, відсутнє.

При цьому, судом 1 інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо визнання наказів від 30 травня 2016 року № 557-к та від 24 червня 2016 року № 714-К незаконними, та поновив ОСОБА_2 на посаді завідуючого базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровськ Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна», оскільки як вбачається із запису в трудовій книжці ОСОБА_2, він був звільнений 22.08.2016 року відповідно до наказу № 714-к від 24.06.2016 року, тобто не в період тимчасової непрацездатності, а в перший його робочий день.

Виходячи з того, що підставами для визнання вищевказаних наказів про звільнення незаконними позивач зазначає його звільнення в період непрацездатності та не зазначення конкретної дати звільнення, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання незаконними наказів від 30 травня 2016 року № 557-к та від 24 червня 2016 року № 714-К, і поновлення його на роботі саме з цих підстав, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, з вищезазначених підстав.

Враховуючи, що позовні вимого щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними від вимог про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі, то вони також не можуть бути задоволені.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року слід скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди – відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди – відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Судді: