Постанова № 7095431, 27.10.2009, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65-в

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2009 року                                                                          Справа № 2а- 4231/09/0870

   (13год. 35 хв.)

Запорізький окружний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Щербака А.А., суддів Стрельнікової Н.В., Малиш Н.І. при секретарі Запара О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції  та Державної податкової адміністрації України про визнання протиправним та скасування повідомлень – рішень,

ВСТАНОВИВ:

До  Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції  та Державної податкової адміністрації України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0002522301/0, №0002532301/0 від 04.12.2008 року, визнання протиправним положення в акті перевірки , скасування рішення Державної податкової адміністрації України  від  02.07.2009 № 6258/6/25- 0115.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  та Законом України «Про податок на додану вартість». Вказує на те, що підприємством правомірно віднесено до складу валових доходів суму заборгованості, що залишилася нестягнутою після закінчення строків позовної давності у декларацію за ІІ квартал 2008 року (а не за ІІ квартал 2007 року, як вказує податковий орган). Наголошує, що враховуючи те, що постанова Запорізького апеляційного господарського суду, якою затверджено мирову угоду між позивачем та ТОВ «Товари народного вжитку» та ТОВ «Торговий дім «Автокольорит», була винесена  05.08.2008 року, тобто у ІІІ кварталі 2008 року, то позивач правомірно зарахував суму заборгованості у розмірі 356 225 грн. 00 коп. до валових витрат у ІІІ кварталі 2008 року. Крім того, звертає увагу на те що Мелітопольською ОДПІ безпідставно було застосовано положення п. 5.10 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки його дія не розповсюджується на коригування валових витрат внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним. Більш того, вказує, що позивачем була самостійно виявлена помилка, що містилась у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2006 року та в березні 2007 року було надано відповідний уточнюючий розрахунок, у якому сума податку на додану вартість була зменшена, у зв’язку з тим, що у податковій декларація за лютий 2006 року вона була помилково завищена.

Просить визнати протиправними та скасувати положення в акті №1442/23/25482075 від 21.11.2008 року у частині порушення ТОВ «Литво» положень пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002522301/0від 04.12.2008 року та №0002532301/0 від 04.12.2008 року; визнати протиправним та скасувати рішення ДПА України від 02.07.2009 року №6258/6/25-0115 від 02.07.2009 року, стягнути з відповідача судові витрати.

До суду надійшла заява про уточнення позовних вимог від 15.10.2009 №033/288. Відповідно до ч. 1 ст. 51 КАС України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Заява про уточнення позовних вимог прийнята судом. Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002522301/0від 04.12.2008 року та №0002532301/0 від 04.12.2008 року; визнати протиправним та скасувати рішення ДПА України від 02.07.2009 року №6258/6/25-0115 від 02.07.2009 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача - 1 позов не визнав, вважає його безпідставним та необґрунтованим, про що надав до суду письмові заперечення. У них вказав, що податковим органом за результатами перевірки  встановлено  заниження  скоригованого валового доходу всього у сумі 356 225 грн., у тому числі заниження за ІІ квартал 2007 року  в сумі 1 388 970 грн.  та  завищення за ІІ квартал 2008 року у сумі 1 032 745 грн., внаслідок порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.94р. в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97р. . Окрім цього, зазначає, що позивач  безпідставно  зменшив податкові зобов’язання з ПДВ за березень 2007р. на суму 48 047 грн. при відсутності фактів зміни суми компенсації вартості  товарів, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, а також фактів повернення товарів. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача – 2 проти позову заперечив, посилаючись на те, що рішення за результатами розгляду повторних скарг не є ані нормативно-правовим актом, ані актом індивідуальної дії, а тому не можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності суд вважає, що у задоволенні позовних вимог потрібно відмовити.

Судом встановлено, що ТОВ «Литво» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 25482075, є платником загальнообов’язкових податків та зборів та знаходиться на податковому обліку у Мелітопольській об’єднаній державній податковій інспекції.

У період з 06.10.2008 р. по 14.11.2008 року на ТОВ «Литво» була проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт № 1442/23/25482075 від 21.11.2008 року. Перевіркою встановлено порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження суми валового доходу на суму заборгованості платника податків перед юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності у ІІ кварталі 2007 року у розмірі 1 388 970 грн. 00 коп. та у ІІ кварталі 2008 року у розмірі 356 225 грн. 00 коп.; порушення вимог п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, завищено валові витрати за ІІ квартал 2007 року у розмірі 1 157 475 грн. 00 коп. та у ІІ кварталі2008 року у розмірі 296 854 грн. 00 коп.; порушення пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, заниження зобов’язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2007 року у розмірі 48 047 грн. 00 коп..

На підставі акту перевірки, Мелітопольською ОДПІ були винесені та надіслані позивачу: податкове повідомлення-рішення № 0002522301/0 від 04.12.2008 року, яким ТОВ «Литво» нараховане податкове зобов’язання з податку на прибуток на суму 1 231 708 грн. 00 коп., у тому числі, за основним платежем – 615 854 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями – 615 854 грн. 00 коп.,  податкове повідомлення-рішення №0002532301/0 від 04.12.2008 року, яким нараховане податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 508 369грн. 50 коп, у тому числі, за основним платежем – 338 913,00 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями – 169 456 грн. 50 коп.

Позивачем в адміністративному порядку було оскаржено зазначені повідомлення-рішення до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області та до  Державної податкової адміністрації України.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 22.04.2009року №1789/10 ДПА у Запорізькій області залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0002522301/0 від 04.12.2008 року, скасувала податкове повідомлення рішення №0002532301/0 від 04.12.2008 року у частині  290 866 грн. 00 коп. податку на додану вартість 145 533 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій та у зазначеній частині рішення Мелітопольської ОДПІ від 13.02.2009 року №4139/10/25-020, прийняте за розглядом первинних скарг. У зв’язку із цим прийняте нове податкове повідомлення-рішення №0002532301/02 від 12.05.2009 року, яке отримане позивачем 14.05.2009 року, про що свідчить особистий підпис у поштовому повідомленні.

Рішенням про результати розгляду скарги ДПА України №6258/6/25-0115 від 02.07.2009 року скарга ТОВ «Литво» залишена без задоволення.

Матеріалами справи також встановлено, що ТОВ «Литво» придбано у ТОВ «Фобос» (ЄДРПОУ 32502610, м. Дніпропетровськ) заслонки печей для термообробки лиття та поковок з жаростійкої сталі без термічної обробки ТУ відповідно до договору поставки №26/8 від 26.08.2004 року. Постачальником виставлено рахунок-фактуру №26/8-5від 26.08.2004 року на оплату товару на загальну суму з ПДВ 1 388 970 грн. 00 коп. Станом на 01.07.2005 року кредиторська заборгованість ТОВ «Литво» перед ТОВ «Фобос» складає1 388 970 грн. 00 коп.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 30.05.2007 року до ЄДР внесено запис № 12241170004033204 про припинення державної реєстрації юридичної особи у зв’язку із визнанням її банкрутом.

Відповідно до пунктів 3,4 статті 205 ГК України господарське  зобов’язання припиняється неможливістю виконання у разі  ліквідації  суб’єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим  зобов’язанням. У разі неспроможності суб’єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги  кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Ліквідація суб’єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов’язань за його участі.

Згідно статті 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Відповідно до пункту 4 статті 91 ЦК України  цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податків у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податків у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

До безповоротної фінансової допомоги, згідно з пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону №334, відноситься, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою фізичною чи юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення терміна давності

Таким чином, суд приходить до висновку, що термін позовної давності за кредиторською заборгованістю ТОВ «Литво» перед ТОВ «Фобос» закінчився з моменту внесення до державного реєстру запису про припинення державної реєстрації юридичної особи у зв’язку із визнанням її банкрутом, а саме з 30.05.2007 у зв’язку з тим, що з припиненням юридичної особи припиняється її адміністративна право і дієздатність. Тобто, податковий орган дійшов вірного висновку про те, що оскільки з дня припинення юридичної особи вона не може бути позивачем та відповідачем у суді, тому слід вважати термін позовної давності закінченим 30.05.2007 і суму заборгованості за отримані товари підлягають включенню до складу валового доходу дебітора ТОВ «Литво» у ІІ кварталі 2007 року.

Посилання представника позивача на той факт, що ТОВ «Литво» не знало про банкрутство ТОВ «Фобос», оскільки комітет кредиторів не звертався з вимогою про погашення заборгованості суд вважає необґрунтованим

Матеріалами справи також встановлено, що 05.04.06 року господарським судом Запорізької області було порушено справу №25/81/06 про банкрутство ТОВ «Литво» з метою проведення керівником підприємства процедури санації. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.06.06 р. затверджено реєстр конкурсних кредиторів, загальні майнові вимоги до Боржника (ТОВ «Литво») становили 13 166 995,09 грн. В реєстр конкурсних кредиторів включено вимоги наступних кредиторів (в тому числі):

- ТОВ «Товари народного вжитку», м.Мелітополь          – 6 120 221,66 грн.,

- ТОВ «Торговий Дім «Автокольорлит», м.Мелітополь  –    431 233,38 грн.

В період здійснення процедури санації Боржник ТОВ «Литво» здійснив часткове погашення зобов’язань четвертої черги, в тому числі перед ТОВ «Торговий Дім «Автокольорлит» на суму 325 008,62 грн., перед ТОВ «Товари народного вжитку» 3 370 221,64 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.05.08 р. по справі № 25/81/06-19/103-08 затверджена Мирова угода, згідно якої:

- п.1.3: сума непогашених Боржником зобов’язань перед кредиторами четвертої черги на момент укладення цієї мирової угоди складає 356 224,78 грн. ( в тому числі перед ТОВ «Торговий Дім «Автокольорлит» - 106 224,76 грн., перед ТОВ «Товари народного вжитку» - 250 000,02 грн.),

- п.2.2.1: вимоги четвертої черги, а саме, заборгованість Боржника перед кредиторами ТОВ «Торговий Дім «Автокольорлит» - 106 224,76 грн., перед ТОВ «Товари народного вжитку» - 250 000,02 грн.), а разом на суму 356 224,78 грн. підлягають прощенню (списанню) в повному обсязі.

•   п.2.2.2.1: прощення (списання) заборгованості, зазначеної у п.п.2.2.1, проводиться кожним із кредиторів протягом п’яти робочих днів з моменту затвердження господарським судом цієї мирової угоди.

Відповідно до ч.1 та ч.2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов’язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Як зазначено в ухвалі господарського суду Запорізької області  від  19.05.2008р. по  справі № 25/81/06-19/103-08, мирова угода набирає чинності з моменту винесення судом ухвали про її затвердження та є обов’язковою для виконання. Законодавством не встановлено жодних винятків з цього правила. Тобто, не зважаючи на те, що ця ухвала була оскаржена до Запорізького апеляційного господарського суду, мирова угода набрала чинності 19.05.2008 року.

Згідно з абз. 6 пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з пп.12.1.1 цього пункту, яка визнається безнадійною, внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства не змінює податкові зобов’язання як покупця, так і продавця у зв’язку із таким визнанням.

При цьому,  платник податку – покупець зобов’язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини) визнаної судом у податковому періоді, на який припадає перша з подій, зокрема на 30 й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини).

Згідно з п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Зобов’язання», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року, якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у акті перевірки податковим органом зроблено правильний висновок про те, що у порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємство відобразило суму заборгованості у розмірі 356 225 грн. 00 коп. , що є прощеною (списаною) у зв’язку із укладенням між позивачем та кредиторами мирової угоди, у декларації за ІІІ квартал 2008 року, тоді як повинно було відобразити у декларації за ІІ квартал 2008 року.

Відповідно до пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, (за результатами проведення документальної перевірки) такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Крім того ТОВ «Литво» застосовано додаткові штрафні санкції, відповідно до норм пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17: у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України. (приміткою до ст.. 1482 Кримінального кодексу України визначено, що під значним розміром коштів слід розуміти суми податку, збору чи іншого обов'язкового платежу, які в сто і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян; під великим розміром коштів слід розуміти суми податку, збору чи іншого обов'язкового платежу, які в двісті п'ятдесят і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян; під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податку, збору чи іншого обов'язкового платежу, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян)

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом правильно розраховано штрафну санкцію за порушення, виявлені у результаті перевірки.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002532301/0 від 04.12.2008 року, яким визначено зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 508 369 грн. 50 коп., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до рішення про результати розгляду повторних скарг, винесеного ДПА у Запорізькій області №1789/10 від 22.04.2009 року, зазначене повідомлення – рішення скасоване, та прийняте нове від 12.05.2009 року №0002532301/2, яким позивачу визначене зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем – 48 047 грн. 00 коп. та штрафні санкції – 24 023 грн. 50 коп.

Відповідно до абз. б п. 6.1 ст. 6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. N 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 р. N 247), Податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо:   б) податковий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження;

Пунктом 6.7 визначено: Якщо нарахована сума податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) зменшується внаслідок її адміністративного оскарження, то раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним у день отримання платником податків нового податкового повідомлення, що містить нову суму податкового зобов'язання.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0002532301/0 від 04.12.2008 року не підлягає скасуванню судом, оскільки воно вже скасоване у порядку адміністративного оскарження. Також, необхідно зазначити, що посилання представника позивача на той факт, що податкове повідомлення-рішення від 12.05.2009 року №0002532301/2 не отримане ТОВ «Литво» спростовується матеріалами справи. Матеріалами справи встановлено, що зазначене ППР було направлено позивачу 12.05.2009 року рекомендованим поштовим відправленням, і отримане уповноваженою особою 14.05.2009 року, про що свідчить особистий підпис у поштовому повідомленні (копія знаходиться у матеріалах справи).

Перевіривши підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від 12.05.2009 року №0002532301/2 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 4.5. статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що у разі, якщо після  поставки товарів (послуг)  здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов’яязань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника  податку-постачальника, то постачальник  відповідно зменшує суму   податкових зобов’язань за наслідками  податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку (підпункт «а» підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону).

Відповідно до вимог підпункту 17.2  статті 17 Закону  України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими  фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ та  Порядку  заповнення податкової декларації з податку  на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р.  № 166 (в редакції наказу від 15.06.2005р. № 213, зареєстрованого Мін’юстом України 30.06.05р. за № 702/10982), платник податків має право виправити самостійно  виявлену помилку у раніше поданій  декларації до початку перевірки  контролюючим органом.

ТОВ «Литво» відкоригувало на зменшення податкові зобов’язання з ПДВ  за період, який вже був перевірений контролюючим  органом (акт перевірки № 350/23/25482075 від 04.04.07р.)

Згідно акту № 350/23/25482075 від 04.04.07 р. про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового,  валютного та іншого  законодавства товариства з обмеженою відповідальністю “Литво”, за період з 01.07.05 р. по 31.12.06 р., перевіркою не встановлено завищення ПДВ за  лютий  2006 р.

Отже, внесення уточнюючого розрахунку, не може вважатися виправленням самостійно виявлених помилок, оскільки податковим органом була проведена перевірка зазначеного періоду, яка не виявила жодних помилок.

Також, судом досліджено, що штрафна санкція розрахована відповідно до пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України « Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами».

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом доведено законність та обґрунтованість винесення податкових повідомлень рішень, а тому позовні вимоги ТОВ «Литво» не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової адміністрації України від 02.07.2009 року №6258/6/25-0115, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Тобто, згідно приписів ст. 17 КАС України випливає, що предметом розгляду у адміністративній справі можуть бути лише такі рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень , з якими пов’язується виникнення прав чи обов’язків у інших осіб.

Ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ та підзаконними актами,виданими відповідно до цього закону, визначено форму рішення податкового органу, з яким пов’язується виникнення у платника податків податкових зобов’язань – це податкове повідомлення-рішення.

Рішення, прийняте податковим органом за результатами розгляду скарги платника податків не є нормативним актом, оскільки він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права, не носить загальний чи локальний характер і не застосовується неодноразово. Також цей документ не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не породжує прав і обов'язків у позивача. Компетенція судів встановлена ст. 17 КАС України і на цей спір не поширюється.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової адміністрації України від 02.07.2009 року №6258/6/25-01 задоволенню не підлягають.

На підставі викладено, ст.ст. 94, 158, 161-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити   в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасної подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.    

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

Повне рішення виготовлено  2 листопада 2009 року.

Головуючий  суддя              (підпис)           А.А. Щербак

Суддя                                    (підпис)          Н.І.  Малиш

Суддя                                    (підпис)          Н.В.Стрельнікова

З оригіналом згідно

Суддя                 А.А.Щербак

Постанова на 23 листопада 2009 року не набрала законної сили

Суддя                 А.А.Щербак