Ухвала суду № 70953373, 12.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

12.12.2017

Справа № 910/7003/16

за заявою

про

за первісним позовом

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області

про видачу дублікатів наказів

Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ»

до

За участю

1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області;

2. Міністерства інфраструктури України

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»

про

та за зустрічним позовом

до

За участю

про

визнання недійсними односторонніх правочинів

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області

Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ»

Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1. Міністерства інфраструктури України;

2. Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»

виселення

Cуддя Чинчин О.В.

Представники сторін: без виклику представників

ВСТАНОВИВ

У провадженні судді Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. знаходилась справа №910/7003/16 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та Міністерства інфраструктури України за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”, про визнання недійсними односторонніх правочинів та за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ”, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”, про виселення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 року в задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ” відмовлено повністю, в задоволенні зустрічного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 року у справі №910/7003/16 рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 року скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийнято в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задоволено.

10.08.2017 року на виконання Постанови Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року у справі № 910/7003/16 були видані накази.

27.11.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області надійшла заява в порядку ст. 119 ГПК України про відновлення строку виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/7003/17 про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ” та заява в порядку ст. 120 ГПК України про видачу дублікату наказу у справі № 910/7003/16.

27.11.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ” надійшло клопотання про поновлення строків для пред’явлення наказу до виконання у справі № 910/7003/16.

Проте, як встановлено Судом, 20.11.2017 матеріали справи №910/7003/16 було надіслано до Київського апеляційного господарського суду за його запитом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяв Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області в порядку ст. 119 ГПК України про відновлення строку виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/7003/17 про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ” та в порядку ст. 120 ГПК України про видачу дублікату наказу у справі № 910/7003/16, а також клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ” про поновлення строків для пред’явлення наказу до виконання у справі № 910/7003/16, до повернення матеріалів справи з суду вищої інстанції.

08.12.2017 матеріали справи № 910/7003/17 повернулися до Господарського суду міста Києва.

Суд, розглянувши заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області в порядку ст. 120 ГПК України про видачу дублікатів наказів у справі № 910/7003/16, доходить висновку, що вказана Заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом та підлягає виконанню у порядку, що встановлений Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця, приватного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено. За видачу стягувачу дубліката судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

За приписами вказаної норми, стягувач має право звернутися до господарського суду із заявою про видачу дубліката наказу в межах строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання, який відповідно до ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження"становить три роки.

Суд зазначає, що наведені норми не ставлять саму по собі видачу дубліката втраченого наказу в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачений наказ. Визначальними обставинами є сам факт втрати виданого судом наказу, заява повинна бути подана до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання і те, що він не пред'являвся до виконання. Отже, підставою для видачі наказу є подана заява з документами, які підтверджують факт втрати наказу, а відсутність таких документів є підставою для відмови у видачі дублікату наказу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2015 р. у справі № 910/14601/13.

Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу.

Як вбачається з довідки від 07.11.2017, підписаної виконуючим обов’язки начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та відділу фінансово-бухгалтерського обліку, інформаційного та господарського забезпечення, оригінал наказу Господарського суду міста Києва від 10.08.2017 у справі № 910/7003/16 до відділення не надходив та на виконання не направлявся.

Згідно із положеннями ст. ст. 4-5, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і їх виконання провадиться на підставі виданого господарським судом наказу.

Суд зазначає, що Заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області про видачу дублікатів наказів Господарського суду міста Києва від 10.08.2017 у справі №910/7003/16 підлягає задоволенню, оскільки заявником накази до виконання не пред’являлися, що підтверджується матеріалами справи, а Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» в свою чергу в добровільному порядку рішення господарського суду у даній справі не виконано.

При цьому, Суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012), а також Рішення від 26.червня 2013 року, № 5-рп/2013.

Водночас, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий судовий захист.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Також, Суд звертає увагу на те, що видача позивачу дублікату наказу жодним чином не порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» та не покладає на нього будь - яких додаткових зобов'язань, оскільки відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України та п. 6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі.

Керуючись ст. ст. 86, 120 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області в порядку ст. 120 ГПК України про видачу дублікатів наказів від 10.08.2017 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі № 910/7003/16 задовольнити.

2. Видати дублікати наказів Господарського суду міста Києва від 10.08.2017 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі № 910/7003/16, яка набрала законної сили 26.07.2017.

Суддя О.В. Чинчин