Рішення № 70952990, 12.12.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р.Справа № 925/1531/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 адвокат,

від відповідача представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства КИТ-3, м. Черкаси

до комунального підприємства Служба утримання будинків

Митниця Черкаської міської ради, м. Черкаси

про стягнення 75 023 грн. 44 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося приватне підприємство КИТ-3 до комунального підприємства Служба утримання будинків Митниця Черкаської міської ради про стягнення боргу у звязку з невиконанням відповідачем умов договору на виконання робіт по поточному ремонту №156 від 21 серпня 2014 року в розмірі 75 023 грн. 44 коп., а саме: 24 569 грн. 75 коп. основний борг, 2 180 грн. 99 коп. 3% річних, 20 883 грн. 96 коп. інфляційні втрати та 27 388 грн. 74 коп. пеня.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30 листопада 2017 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 12 грудня 2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Викликаний в судове засідання представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30 листопада 2017 року було зобовязано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 12 грудня 2017 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1531/17.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 21 серпня 2014 року між комунальним підприємством Служба утримання будинків Митниця Черкаської міської ради (замовник) та приватним підприємством КИТ-3 (підрядник) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту за №155.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору замовник зобовязався передати, а підрядник прийняти на себе організацію і виконання робіт по ремонтно-відновлювальній герметизації стиків зовнішніх стінових панелей житлового АДРЕСА_1, 38, 24, 21, 22, 63, 4, 8 по вул. Гагаріна, який перебуває на обслуговуванні комунального підприємства Служба утримання будинків Митниця.

Загальна вартість договору складається згідно актів прийому передачі виконаних робіт по формі №КБ-2в та довідки форми КБ-3 (п. 2.1. договору).

В пункті 5.1. договору визначено, що здавання і приймання робіт, після закінчення їх виконання, здійснюється у відповідності до чинного законодавства України і оформляється актом приймання виконаних робіт.

Позивачем було виконано роботи по ремонтно-відновлювальній герметизації стиків зовнішніх стінових панелей житлового будинку №93, по вул. Гагаріна, про що сторонами було підписано довідку форми КБ-3 та акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30 вересня 2014 року за вересень 2014 року на суму 24 569 грн. 75 коп.

При складанні сторонами акту здачі прийняття робіт будь яких зауважень до якості виконаних позивачем робіт з ремонту стиків зовнішніх стінових панелей заявлено не було.

Водночас, обовязку щодо оплати здійснених позивачем підрядних робіт відповідач не виконав, в звязку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 3.2. договору остаточний розрахунок за виконані роботи замовник проводить після підписання акту приймання передачі виконаних робіт на умовах відстрочки платежу 60 календарних днів.

Таким чином, з урахуванням вимог п. 3.2. договору, за виконані роботи у вересні 2014 року відповідач повинен був розрахуватися 29 листопада 2014 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за виконані роботи.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином кошти в розмірі 24 569 грн. 75 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 2 180 грн. 99 коп. 3% річних та 20 883 грн. 96 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з 29 листопада 2014 року по 13 листопада 2017 року на суму боргу в розмірі 24 569 грн. 75 коп.

Слід зазначити, що при нарахуванні 3% річних позивачем не було враховано вимоги ст. 253 ЦК України, згідно умов якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3. судом встановлено, що інфляційні нараховані вірно, а розрахунок 3% річних здійснено з порушенням вимог ст. 253 ЦК України.

Таким чином за період з 30 листопада 2014 року по 13 листопада 2017 року розмір 3% річних складає 2 178 грн. 97 коп.

Враховуючи вищенаведене з відповідача підлягає стягненню 20 883 грн. 96 коп. інфляційних та 2 178 грн. 97 коп. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобовязання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 27 388 грн. 74 коп. пені нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 29 листопада 2014 року по 13 листопада 2017 року на суму заборгованості в розмірі 24 569 грн. 75 коп.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, встановленому за згодою сторін.

Тобто даний Закон розмір пені не встановлює. Стаття 3 вказаного Закону визначає лише верхню межу розміру пені у випадку, якщо вона передбачена договором.

Водночас умовами договору розмір та підстави стягнення пені за несвоєчасну сплату виконаних позивачем робіт сторонами не був визначений та встановлений.

Враховуючи вищенаведене, в задоволенні позову в частині вимог про стягнення пені слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з комунального підприємства Служба утримання будинків Митниця Черкаської міської ради, бул. Шевченка, 345, м. Черкаси, ідентифікаційний код 36701739 на користь приватного підприємства КИТ-3, пров. Піщаний, 6, м. Черкаси, ідентифікаційний код 34661245 24 569 грн. 75 коп. боргу, 20 883 грн. 96 коп. інфляційних втрат, 2 178 грн. 97 коп. 3% річних та 1 015 грн. 84 коп. витрат на сплату судового збору.

3.В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 13 грудня 2017 року.

Суддя А.В.Васянович