Рішення № 70952733, 11.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017Справа № 910/14503/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"доПублічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"провнесення змін до договору Представники: від позивачаМахиніч Н.В. - представник за довіреністю від відповідачаДеруга Н.О. - представник за довіреністю Каленська М.А. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.08.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" про внесення змін до договору складського зберігання зерна № 49-05/13 від 01.11.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що протягом дії договору складського зберігання зерна № 49-05/13 від 01.11.2013 тарифи на зберігання зерна змінювалися відповідно до наказів ПАТ "ДПЗКУ", з метою приведення договору у відповідність до закону позивач направив на адресу відповідача пропозицію щодо укладання додаткової угоди до договору складського зберігання зерна про зміну тарифів, разом із проектом додаткової угоди, відповідно до якої позивач запропонував, зокрема внести зміни у договір щодо ціни за зберігання зерна із застосуванням частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України. Проте відповідач відмовився від підписання додаткової угоди та внесення змін до договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2017 порушено провадження у справі № 910/14503/17 та справу призначено до розгляду на 17.10.2017.

13.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли відзив на позовну заяву, заява про застосування строків позовної давності та клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу.

17.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення у справі.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, з метою надання позивачу часу для ознайомлення з відзивом, у судовому засіданні 17.10.2017 оголошено перерву до 09.11.2017.

31.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

09.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення у справі.

Судове засідання, призначене на 09.11.2017, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 розгляд справи призначено на 11.12.2017.

У судове засідання 11.12.2017 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представники відповідача надали пояснення, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 11.12.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013 між Філією Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Бровківське ХПП" (зерновий склад за договором) та Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (поклажодавець за договором) укладено договір складського зберігання № 49-05/13, відповідно до умов якого, поклажодавець зобов'язується передати, а зерновий склад прийняти на зберігання зернові, зернобобові, крупяні, олійні культури (далі - зерно) в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується складськими квитанціями та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним, як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених діючими ДСТУ.

Кількість та якість зерна, що передається поклажодавцем на зберігання, визначені в складських квитанціях на зерно, що видаються зерновим складом. Зерно, що передається на зберігання зерновому складу є власністю поклажодавця. Зерновий склад не має права продавати або будь-яким іншим чином розпоряджатися зерном поклажодавця, яке знаходиться у нього на зберіганні (пункти 1.2., 1.4. договору).

Відповідно до положень пунктів 6.1., 6.2. договору, розрахунки за надання послуг по зберіганню проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість. Розмір плати (тарифу) за надання послуг по зберіганню зерна становить 16,50 грн. за тонну на місяць з урахуванням ПДВ.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що строк зберігання зерна до пред'явлення вимоги поклажодавцем.

Згідно з пунктом 12.4. договору сторони погодили, що договір може бути розірваний або змінений (повністю або частково) лише за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 13.1. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, колегія суддів дійшла висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором складського зберігання зерна.

Згідно з статтею 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Відповідно до статті 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що протягом дії договору тарифи на зберігання зерна змінювалися відповідно до наказів ПАТ "ДПЗКУ", з метою приведення договору у відповідність до закону позивач направив на адресу відповідача пропозицію № 130-2-21/2265 від 19.04.2017 щодо укладання додаткової угоди до договору складського зберігання зерна № 49-05/13 від 01.11.2013 про зміну тарифів, разом із проектом додаткової угоди, відповідно до якої позивач запропонував, зокрема внести зміни у договір щодо ціни за зберігання зерна із застосуванням частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, а саме розповсюдити застосування вказаних цін на правовідносини, що склалися з 01.06.2014, зобов'язавши відповідача додатково сплатити на користь зернового складу вартість послуг, що надані за попередні місяці.

У відповіді від 26.05.2017 № 02-08/4/923 на пропозицію позивача, Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" повідомлено, що з боку останнього відсутні зобов'язання щодо укладення запропонованої ПАТ "ДПЗКУ" додаткової угоди.

Недосягнення сторонами згоди щодо внесення змін до договору стало підставою звернення позивача із вказаним позовом до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як визначено частинами 3, 4 статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, за відсутності згоди сторін, внесення змін до договору є можливим за умови наявності та доведеності позивачем обставин та підстав, визначених статті 651 Цивільного кодексу України, або у інших випадках, прямо передбачених договором або законом.

Відповідно до положень статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з статтею 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа. Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва. Якщо договір складського зберігання зерна передбачає, що зерновий склад має право розпоряджатися ним (або його частиною), то відносини сторін базуються на правилах про позику. Порядок повернення зерна обумовлюється окремо в договорі його зберігання.

Типова форма договору складського зберігання затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 № 510 "Про затвердження Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам та типового договору складського зберігання зерна".

Відповідно до типової форми договору складського зберігання розмір плати (тариф) за надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законодавством.

У відповідності до частини 1 статті 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

Судом встановлено, що положеннями договору складського зберігання від 01.11.2013 № 49-05/13 та нормами чинного законодавства не передбачена можливість зміни умов договору щодо ціни за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

Посилання позивача як на підставу для внесення змін у договір на результати проведеної перевірки Державною фінансовою інспекцією України фінансово-господарської діяльності ПАТ "ДПЗКУ" не приймають судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Положеннями підпункту 4 пункту 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України (затверджено Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011) врегульовано вжиття Держфінінспекцією відповідно до покладених на неї завдань заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб. Такі заходи вживаються в установленому порядку Держфінінспекцією як центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Акт перевірки вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин.

Водночас, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки, як на підставу для задоволення позовних вимог, є безпідставними, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору, в тому числі, на умови щодо ціни договору, і, відповідно, не можуть їх змінювати.

Отже, акт перевірки фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача внести зміни до договору.

Щодо доводів позивача про те, що відповідно до частини 2 статті 633 Цивільного кодексу України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, а тому договір складського зберігання від 01.11.2013 № 49-05/13 має бути приведений у відповідність до чинного законодавства, суд зазначає, що положеннями наведеної правової норми не передбачена можливість зміни істотних умов договору в тому числі ціни.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене та з огляду та те, що позивачем не було не доведено наявності підстав, передбачених договором чи законом, в силу яких суд може прийняти рішення про внесення змін до договору в частині зміни ціни, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо заявленої вимоги відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про внесення змін до договору, суд зазначає наступне.

Враховуючи рекомендації, викладені у пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача та про відсутність порушення права позивача, позовна давність не може бути застосована до даних правовідносин.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 13.12.2017

Суддя Н.Б. Плотницька