Рішення № 70952693, 06.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.2017Справа №910/16826/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/16826/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД», м. Івано-Франківськ,

до фізичної особи-підприємця Ронської Оксани Миколаївни, м. Київ,

про стягнення 212 508,64 грн.,

за участю представників:

позивача - Зубко І.М. (довіреність від 04.01.2016 № 04/01);

відповідача - Ронської О.М. (паспорт НОМЕР_1).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Ронської Оксани Миколаївни (далі - Підприємець): 204 304,88 грн. основного боргу, що утворився в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору перевезення вантажів по Україні від 17.10.2013 №L-538 (далі - Договір); 6 702,46 грн. пені та 1 501,30 грн. 3 % річних, а всього 212 508,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 17.10.2017.

10.10.2017 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з відрядженням уповноваженого представника за межі міста Києва.

У судовому засіданні 17.10.2017 представник позивача подав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи, витребуваних ухвалою про порушення провадження у справі.

Представники відповідача в судове засідання 17.10.2017 не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином; вимоги ухвали суду про порушення провадження не виконали.

Суд визнав клопотання відповідача обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 розгляд справи було відкладено на 28.11.2017 у зв'язку із неявкою представників відповідача.

28.11.2017 відповідач подав до суду клопотання про застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 було оголошено перерву у судовому засіданні до 06.12.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 06.12.2017 надав пояснення по суті спору та заявив про зменшення позовних вимог.

Відповідач у судовому засіданні надав пояснення; зазначив, що сплатив частину заборгованості та просить суд про зменшення штрафних санкцій.

У судовому засіданні 06.12.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.10.2013 Товариством (перевізник) і Підприємцем (замовник) було укладено Договір, за умовами якого:

- замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міських, міжміських сполучень (пункт 1.1 Договору);

- замовник зобов'язується надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого «Замовлення на перевезення», що є невід'ємною частиною Договору, в якому вказаний пункт завантаження, дата і час прибуття в пункту завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об'єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги; забезпечити оформлення товарно-супровідних документів в узгоджений термін (підпункти 2.1.1 та 2.1.2 пункту 2.1 Договору);

- ціни на послуги узгоджуються сторонами в «Замовленнях на перевезення» і вказуються у рахунках-фактурах перевізника (пункт 3.1 Договору);

- рахунок за Договором здійснюється у безготівковій формі, у національній валюті України, шляхом переведення коштів з поточного банківського рахунку замовника на поточний банківський рахунок перевізника, протягом п'яти банківських днів після отримання рахунку-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта виконаних робіт та податкової накладної (пункт 4.1 Договору);

- у випадку відмови замовника від замовленого перевезення, він сплачує 10 % від вартості перевезення, а в разі виїзду транспортного засобу за «Замовленням на перевезення» замовник також сплачує компенсації витрат за порожній пробіг автомобілю, підтверджений показниками спідометру, зазначеними у подорожньому листі, виходячи з вартості: 5 грн. за один кілометр пробігу по Україні (пункт 5.1 Договору);

- Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014. Якщо жодна із сторін за два місяця до закінчення строку дії Договору не попередить іншу сторону про припинення (розірвання) Договору, то даний Договір зберігає свою силу кожного разу ще на один календарний рік (пункт 8.3 Договору).

03.05.2017 сторонами було узгоджено перевезення та оформлено заявку, за умовами якої:

- маршрут: Радомишль (Житомирська область) - Яготин (Київська область);

- дата завантаження: 05.05.2017;

- дата прибуття: 10.05.2017;

- вартість перевезення: 42 986,63 грн.;

- форма і порядок оплати: від дати отримання оригіналів документів + 10 днів.

11.05.2017 сторонами було узгоджено перевезення та оформлено заявку, за умовами якої:

- маршрут: Ясна Поляна (Житомирська область) - Яготин (Київська область);

- дата завантаження: 12.05.2017;

- дата прибуття: 17.05.2017;

- вартість перевезення: 32 426,51 грн.;

- форма і порядок оплати: від дати отримання оригіналів документів + 10 днів.

12.05.2017 сторонами було узгоджено перевезення та оформлено заявку, за умовами якої:

- маршрут: Радомишль (Житомирська область) - Яготин (Київська область);

- дата завантаження: 17.05.2017;

- дата прибуття: 22.05.2017;

- вартість перевезення: 35 400,61 грн.;

- форма і порядок оплати: від дати отримання оригіналів документів + 10 днів.

12.05.2017 сторонами було узгоджено перевезення та оформлено заявку, за умовами якої:

- маршрут: Барановка (Житомирська область) - Яготин (Київська область);

- дата завантаження: 17.05.2017;

- дата прибуття: 23.05.2017;

- вартість перевезення: 33 035,83 грн.;

- форма і порядок оплати: від дати отримання оригіналів документів + 10 днів.

12.05.2017 сторонами було узгоджено перевезення та оформлено заявку, за умовами якої:

- маршрут: Барановка (Житомирська область) - Яготин (Київська область);

- дата завантаження: 19.05.2017;

- дата прибуття: 24.05.2017;

- вартість перевезення: 32 445,90 грн.;

- форма і порядок оплати: від дати отримання оригіналів документів + 10 днів.

10.05.2017 сторонами було узгоджено перевезення та оформлено заявку, за умовами якої:

- маршрут: Рокитне (Рівненська область) - Яготин (Київська область);

- дата завантаження: 175.05.2017;

- дата прибуття: 22.05.2017;

- вартість перевезення: 36 312,87 грн.;

- форма і порядок оплати: від дати отримання оригіналів документів + 10 днів.

Договір і заявки у встановленому порядку не оспорені, не розірвані, не визнана недійсними.

Таким чином, Договір і заявки є дійсними, укладені належним чином та є обов'язковими для виконання сторонами.

Частиною першою статті 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Отже, укладені позивачем і відповідачем Договір та заявки за своєю правовою природою є договорами з перевезення вантажу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору та заявок, позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), актами надання послуг: від 16.05.2017 № 003276; від 22.05.2017 № 003454; від 24.05.2017 № 003573; від 29.05.2017 № 003565; від 29.05.2017 № 003563; від 30.05.2017 № 003394 з яких вбачається те, що позивач здійснив обумовлені сторонами перевезення, у визначений строк.

Слід зазначити, що сторонами було підписані та скріплені печатками акти надання послуг без зауважень.

Вказані акти приймаються судом як належні докази, що підтверджують виконання Товариством зобов'язань з перевезення вантажу та передачі Підприємцю оригіналів документів.

З листування сторін вбачається, що оригінали документів були отримані відповідачем 19.06.2017, а тому Підприємець був зобов'язаний здійснити розрахунок за надані послуги до 23.06.2017.

Товариство у позові просило суд стягнути з відповідача за перевезення 204 304,88 грн., проте в подальшому відповідач повідомив про перерахування грошових коштів у сумі 9 000 грн., що і було підтверджено представником позивача у судовому засіданні.

Враховуючи оплату, позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 195 304,88 грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 195 304,88 грн. є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1 501,30 грн. 3% річних і 6 702,46 грн. пені. Позивач визначає період прострочення з 24.06.2017 по 21.09.2017.

У свою чергу, відповідач просив суд зменшити 3 % річних і пеню в порядку статті 551 ЦК України та 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Разом з тим, застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України не передбачено щодо 3 % річних, оскільки за правовою природою такі суми не є ані штрафними санкціями, ні неустойкою.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3 % річних, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що ж до пені, то слід вказати таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що у випадку затримки оплати замовник виплачує перевізнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 ЦК України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Підприємець обґрунтовує зменшення тим, що розмір пені є несправедливим і позивач не зазнав жодних збитків.

Суд приймає до уваги: відсутність доказів понесення позивачем збитків у зв'язку з невиконанням умов Договору; розмір пені.

З огляду на викладене, Господарський суд міста Києва дійшов до висновку про зменшення штрафних санкцій на 2 702,46 грн. та стягнення з відповідача 4 000 грн. пені.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ронської Оксани Миколаївни (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_2) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29/20; адреса для листування: 03170, м. Київ, вул. Перемоги, 20; ідентифікаційний код: 32605152): 195 304 (сто дев'яносто п'ять тисяч триста чотири) грн. 88 коп. основного боргу; 4 000 (чотири тисячі) грн. пені; 1 501 (одну тисячу п'ятсот одну) грн. 30 коп. 3 % річних і 3 187 (три тисячі сто вісімдесят сім) грн. 63 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 12.12.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук