Рішення № 70952618, 11.12.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (надалі - «Банк») про стягнення 135 972,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №882-0718 від 30.03.2017 р. орендодавець передав відповідачу у строкове платне користування нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 21, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 119 099,23 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 15 081,56 грн. та 3% річних у розмірі 1 791,38 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2017 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.12.2017 р.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що позивачем неправомірно було здійснено донарахування орендної плати за користування спірним майном в період з 30.09.2015 р. по квітень 2017 року, а орендні платежі за вказаний період відповідачем були сплачені у повному обсязі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2012 р. між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Підприємством (балансоутримувач) та Банком (орендар) укладено договір №196-0718 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - Договір №196-0718 від 28.09.2012 р.), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі протоколів постійної комісії Київради з питань власності від 03.04.2012 р. № 114 та від 22.08.2012 р. № 127 та розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.09.2012 р. №505 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського Миколи, 21 для розміщення відділення ПАТ «Державний ощадний банк України».

Відповідно до п. 2.1 Договору №196-0718 від 28.09.2012 р. об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 135,80 кв. м, згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно з п. 2.4 Договору №196-0718 від 28.09.2012 р. об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП «Ватутінськінвестбуд».

Пунктом 3.1 Договору №196-0718 від 28.09.2012 р. встановлено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 21 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 р. №34/6250, та визначеної в Додатку №1 до договору на дату його підписання, за перший місяць оренди становить без ПДВ: 35 грн. 56 коп. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає 4 829,05 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 9.1 Договору №196-0718 від 28.09.2012 р. зазначено, що він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.04.2012 р. до 30.09.2012 р.

Згідно з п. 9.7 Договору №196-0718 від 28.09.2012 р. у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

За актом приймання-передачі нерухомого майна від 28.09.2012 р. орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування спірне нерухоме майно.

Додатковою угодою №1 до Договору №196-0718 від 28.09.2012 р. сторони домовились внести зміни до п. 9.1 такого договору та погодили строк його дії до 29.09.2015 р.

У період з вересня 2015 року по квітень 2017 року відповідач користувався нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Закревського Миколи, 21, що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт, послуг, підписаними уповноваженими представниками позивача та відповідача. Вказані акти оплачені відповідачем у повному обсязі, на підтвердження чого надані платіжні доручення.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №4 від 30.03.2017 р. сторони домовились внести зміни до договору від 28.09.2012 р. №196-1118 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, виклавши його в новій редакції, що додається, та присвоїти йому новий номер 882.

На виконання додаткової угоди №4, 30.03.2017 р. між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Комунальним підприємством «Ватутінськінвестбуд» (балансоутримувач) та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (орендар) було підписано договір №882-0718 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - Договір №882-0718 від 30.03.2017 р.), відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київради з питань власності № 39 від 24.01.2017 р. та розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.02.2017 р. №88 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського Миколи, 21, для розміщення банків - 135,8 кв.м.

Згідно п. 2.4 Договору №882-1118 від 30.03.2017 р. орендар вступає у строкове платне користування об'єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього договору) та акта приймання-передачі об'єкта.

30.03.2017 р. між сторонами підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування нерухоме майно за Договором №887-1118 від 30.03.2017 р. Також вказаним актом сторони підтвердили, що фактичне використання вказаного нежитлового приміщення на підставі умов договору відбувається з 30.09.2015 р.

У зв'язку із укладенням сторонами Договору №882-1118 від 30.03.2017 р., позивачем здійснені донарахування орендної плати починаючи з 30.09.2015 р. по квітень 2017 року включно на суму 119 099,23 грн., з урахуванням сплачених відповідачем орендних платежів.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 119 099,23 грн.

Договір є договором оренди комунального майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України «Про оренду державного та комунального майна України».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду відповідачу за Договором №196-0718 від 28.09.2012 р. та користування ним відповідачем з 28.09.2012 р.

За змістом ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна України» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного так комунального майна» договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Відповідно до п. 9.1 Договору №196-0718 від 28.09.2012 р. в редакції Додаткової угоди №1 від 17.05.2013 р. зазначено, що він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.04.2012 р. до 29.09.2015 р.

Позивач вказує, що після закінчення терміну дії вказаного договору, тобто з 30.09.2015 р., та до моменту укладення сторонами Договору №882-1118 від 30.03.2017 р., відповідачем здійснювалося фактичне користування спірним нерухомим майном за адресою: м. Київ, вул. Закревського Миколи, 21.

На підтвердження факту користування відповідачем спірним майном у період з вересня 2015 року по квітень 2017 року до матеріалів справи долучені акти прийому-здачі виконаних робіт, послуг, які містять підписи уповноважених сторін та посилання на користування таким майном за Договором №196-0718 від 28.09.2012 р. Вказані акти повністю оплачені відповідачем, що не заперечував представник позивача в судовому засіданні.

В частині 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» встановлено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, відповідно до зазначених вище положень чинного законодавства, якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди, то за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Тобто, підставою для продовження відносин найму стосовно орендо давця є фактично його мовчазна згода, яка виявляється у відсутності заперечень і вимог до орендаря повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, з боку ж орендаря бажання продовжувати відносини оренди висловлюється активними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору оренди.

За таких обставин законодавством передбачена можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів направлення будь-якою із сторін Договору №196-0718 від 28.09.2012 р. заяв про припинення такого Договору у встановлений п. 9.7 та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» строк.

При цьому, у відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до положень ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Системний аналіз вищевказаних норм з урахуванням положень ст. 11 ЦК України, ст. 174 ГК України та умов договору оренди свідчить про те, що у зв'язку із припиненням договору у розумінні ст. 291 ГК України - внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, у відповідача виник обов'язок негайно повернути позивачу майно з оренди шляхом підписання відповідного акта. Наслідком порушення виконання цього обов'язку є застосування до відповідача самостійної майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення. При цьому, основне зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється, оскільки його припинення у розумінні ст. 795 ЦК України пов'язано не з закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами відповідного документу (акта) про повернення орендарем предмета договору оренди.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 12.02.2014 р. у справі № 927/1215/13.

Таким чином суд приходить до висновку, що навіть у випадку закінчення дії Договору №196-0718 від 28.09.2012 р., відповідач був зобов'язаний сплачувати на користь позивача орендну плату відповідно до умов такого договору до моменту повернення майна за актом приймання-передачі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріали справи не містять, а позивачем не надано суду акту приймання-передачі на підтвердження факту повернення спірного майна з оренди за Договором №196-0718 від 28.09.2012 р.

Відтак, оскільки у період з 30.09.2015 р. та до моменту укладення сторонами Договору №882-1118 від 30.03.2017 р. нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 21, перебувало в користуванні відповідача за Договором №196-0718 від 28.09.2012 р., та не було повернуто на користь орендодавця, позивачем правомірно було нараховано до сплати, а відповідачем - повністю сплачено орендну плату за користування таким майном саме на умовах та в розмірі, передбачених умовами Договору №196-0718 від 28.09.2012 р.

Крім того, пунктом 12.3 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київради від 21 квітня 2015 року № 415/1280 передбачено, що у випадках, визначених законом, укладення договору оренди на новий термін відбувається на підставі рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності.

Судом встановлено, що протоколом постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 24.01.2017 р. № 39 ухвалено продовжити ПАТ «Державний ощадний банк України» строки дії договорів оренди нежитлових приміщень комунальної власності м. Києва на 2 роки 364 дні, в тому числі нежитлового приміщення за адресою: вул. Миколи Закревського, 21.

На момент ухвалення вказаного рішення, існував лише договір №196-0718 від 28.09.2012 р. щодо оренди нежитлового приміщення за адресою: вул. Миколи Закревського, 21, отже станом на 24.01.2017 р. він діяв та саме його вирішено продовжити.

На виконання вказаного протоколу розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.02.2017 р. № 88 «Про продовження строку дії договорів оренди нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва, що передані до сфери управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації» продовжено строк оренди нежитлового приміщення за адресою: вул. Миколи Закревського, 21 з ПАТ «Державний ощадний банк України».

Так, відповідно до п. 1 додаткової угоди №4 від 30.03.2017 р. сторони домовились внести зміни до договору від 28.09.2012 р. №196-1118 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, виклавши його в новій редакції, що додається, та присвоїти йому новий номер 882.

На виконання додаткової угоди №4, сторонами 30.03.2017 р. і було підписано договір №882-1118 про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду.

Згідно з приписами п. 9.1 вказаного Договору, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору №882-1118 від 30.03.2017 р. застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту його укладення, а саме з 30.09.2015 р.

На підставі вказаного пункту позивачем було здійснено донарахування орендної плати за період з 30.09.2015 р. по квітень 2017 року у розмірі 119 099,23 грн., що відповідає розміру орендної плати за умовами Договору №882-1118 від 30.03.2017 р.

В той же час, судом було встановлено, що у вказаний період відповідачем правомірно сплачувалася на користь позивача орендна плата згідно умов саме Договору №196-1118 від 28.09.2012 р. Вказані висновки суду представником позивача спростовані не були.

При цьому, застосування в даному випадку приписів ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України є неправомірним з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України визначено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

В той же час, необхідною умовою застосування ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України є наявність відносин між сторонами, які виникли до укладання договору, а не під час дії іншого договору або іншої редакції цього ж договору, та є неврегулюваними.

Більш того, відповідно до п. 3.6 Договору №882-1118 від 30.03.2017 р. орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Як було встановлено судом, акт приймання-передачі нерухомого майна, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування нерухоме майно за Договором №887-1118 від 30.03.2017 р., між сторонами був підписаний 30.03.2017 р.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про неправомірність донарахування позивачем орендної плати у розмірі 119 099,23 грн. за період з вересня 2015 року по квітень 2017 року на підставі Договору №882-1118 від 30.03.2017 р., а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення основної суми боргу, підстави для задоволення первісного позову в частині стягнення пені у розмірі 15 081,56 грн. та 3% річних у розмірі 1 791,38 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у суду відсутні.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог з викладених у позові Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» правових підстав необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.12.2017 р.

Суддя В.П. Босий