Рішення № 70952316, 05.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017Справа №910/19001/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія захисту» до про 1. Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління ДФС у м. Києві; 2. Державної казначейської служби України відшкодування матеріальної та моральної шкоди

Представники:

від Позивача: Лєман Н.Г. (представник за Довіреністю);

від Відповідача - 1: Аліфанов Т.Ю. (представник за Довіреністю)

від Відповідача - 2: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління ДФС у м. Києві (надалі також - «Відповідач - 1») та Державної казначейської служби України (надалі також - «Відповідач - 2») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 16.03.2011 Слідчим відділенням Податкової міліції Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва було проведено обшук, під час якого вилучено предмети та документи, що перелічені у Протоколі обшуку від 16.03.2011 та додатках до нього. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2012 по справі №2a-9184/12/2670 позовну заяву ОСОБА_3 (керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту") до Слідчого відділення Податкової міліції Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва в особі Концедайло В.Ю. задоволено, ухвалено повернути ОСОБА_3 всі вилучені під час обшуку від 16.03.2011 в приміщенні, розташованого за адресою АДРЕСА_1, предмети та документи, що перелічені у Протоколі обшуку від 16.03.2011 та додатках до нього. На виконання вказаної Постанови Окружний адміністративний суд м. Києва видав виконавчий лист від 13.02.2014 по справі №2а-9184/12/2670. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Бялого М.Г. від 11.06.2014 відкрито виконавче провадження ВП №43561563 про примусове виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 13.02.2014 по справі №2а-9184/12/2670. 17.12.2014 Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-9184/12/2670 замінено сторону виконавчого провадження, а саме: боржника у виконавчому провадженні - слідчого Слідчого відділення Податкової міліції Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Концедайла Віталія Юрійовича на Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві. Оскільки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві неодноразово не було виконано законні вимоги державного виконавця, 03.03.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. було складено та направлено до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві подання про притягнення до кримінальної відповідальності № 136/7. Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві 26.03.2015 було зареєстроване кримінальне провадження за номером № 12015100010003026 за ознаками кримінального правопорушення у діях посадових осіб Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України за невиконання Постанови Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 2а-9184/12/2670 від 07.09.2012. Як стверджує Позивач, оскільки Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" скоєним кримінальним правопорушенням завдано моральної та майнової шкоди згідно зі ст. 55 КПК України Позивач є потерпілою особою у даному кримінальному провадженні. Товариство неодноразово зверталось до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві з письмовими заявами, клопотаннями, запитами, зокрема, про залучення до провадження як потерпілої особи, про ознайомлення з матеріалами справи, про вчинення процесуальних дій, про повідомлення про стан проведення досудового розслідування №12015100010003026. За твердженнями Позивача, бездіяльність державних органів щодо неповернення майна Позивача є порушенням ч. 3 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що призвело до завданню Позивачу матеріальної та моральної шкоди. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві через Державну казначейську службу України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" матеріальну шкоду в розмірі 5 467 192,73 грн та моральну шкоду в розмірі 96 050,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 року порушено провадження у справі № 910/19001/17, судове засідання призначено на 15.11.2017 року.

15.11.2017 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 01.11.2017 року не виконали.

В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 01.11.2017 року.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача:

- надати належним чином засвідчену копію позовної заяви у справі Господарського суду міста Києва №41/489;

- надати докази на підтвердження розміру понесених матеріальних збитків на суму 135 625,75 грн. та розміру матеріальних збитків у розмірі 32 200,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 відкладено розгляд справи на 05.12.2017 у зв'язку з неявкою представників відповідачів в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

30.11.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли пояснення по справі щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди.

05.12.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про залучення письмових документів до справи у якості доказів та пояснення щодо вартості майна, що є складовою матеріальної шкоди (реальних збитків).

05.12.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-1 надійшло клопотання про витребування доказів та клопотання про залучення в якості третьої особи Головного управління ДФС у м. Києві.

В судовому засіданні 05.12.2017 представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача-1 надав додаткові документи в матеріали справи, проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. Представник Відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 22.11.2017 уповноваженій особі Відповідача-2 ухвали суду від 15.11.2017.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач-2 про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши клопотання Відповідача-1 про витребування доказів у справі, а саме, від Голосіївського районного суду м. Києва інформації про результати розгляду кримінального провадження №32013110010000135 по обвинуваченню директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" ОСОБА_3, в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст.366 КК України, та у разі прийняття остаточного рішення, що набрало законної сили, надання копії відповідного процесуального рішення Голосіївського районного суду м.Києва, зазначає наступне.

Право сторони у справі на подачу клопотання про витребування доказів у разі неможливості їх надати самостійно регулюються приписами ст. 38 ГПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Проте, подане Відповідачем клопотання не відповідає вимогам ст. 38 ГПК України щодо змісту та форми клопотання про витребування доказів, тому Суд відмовляє у його задоволенні.

Що стосується клопотання Відповідача-1 про залучення Головного управління ДФС у м.Києві до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача, Суд зазначає таке.

Відповідно до п.1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотання сторін, прокурора.

Відповідно до п. 1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ст. 27 ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін. З підстав, зазначених у третьому і четвертому реченнях частини першої згаданої статті, господарський суд залучає певну особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, й за відсутності згаданих заяви чи клопотання. Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали та обставини справи, Суд прийшов до висновку про відсутність юридичного інтересу у Головного управління ДФС у м.Києві, необхідного для залучення третьою особою до участі у справі, тому у задоволенні клопотання Відповідача-1 слід відмовити.

Приймаючи до уваги, що Відповідач-2 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача-2 не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 05.12.2017, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

16.03.2011 Слідчим відділенням Податкової міліції Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва було проведено обшук приміщення адвоката ОСОБА_3, розташованого за адресою АДРЕСА_1, та вилучено під час обшуку предмети та документи, що перелічені у Протоколі обшуку від 16.03.2011 та додатках до нього.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2012 у справі №2a-9184/12/2670 адміністративний позов ОСОБА_3 до Слідчого відділення Податкової міліції Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва в особі слідчого Концедайло В.Ю. задоволено, визнано протиправними дії слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Концедайло В.Ю. по проведенню досудового слідства по кримінальній справі № 71-00212; визнано протиправною відмову слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Концедайло В.Ю. у поверненні ОСОБА_3 предметів та речей, вилучених співробітниками СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва під час обшуку від 16.03.2011 за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва повернути ОСОБА_3 всі вилучені під час обшуку від 16.03.2011 в приміщенні, розташованого за адресою АДРЕСА_1, предмети та документи, що перелічені у Протоколі обшуку від 16.03.2011 та додатках до нього.

На виконання вказаної постанови Окружний адміністративний суд м. Києва видав виконавчий лист від 13.02.2014 №2а-9184/12/2670.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Бялого М.Г. від 11.06.2014 відкрито виконавче провадження ВП №43561563 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 13.02.2014 у справі №2а-9184/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2014 у справі №2а-9184/12/2670 за заявою головного державного виконавця замінено боржника у виконавчому провадженні ВП №43561563, а саме: слідчого Слідчого відділення податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Концедайла Віталія Юрійовича на Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

На підставі вказаної ухвали постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції від 23.12.2014 замінено сторону виконавчого провадження ВП №43561563.

03.03.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. було складено та направлено до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві подання про притягнення до кримінальної відповідальності № 136/7, у якому просив розглянути питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за невиконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №2a-9184/12/2670.

Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві 26.03.2015 було зареєстроване кримінальне провадження за номером № 12015100010003026 за ознаками кримінального правопорушення у діях посадових осіб Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України за невиконання Постанови Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 2а-9184/12/2670 від 07.09.2012.

30.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" звернулось до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою про залучення товариства до кримінального провадження № 12015100010003026 як потерпілої особи.

29.07.2015 та 05.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" зверталось до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві із клопотаннями про вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12015100010003026, зокрема, надання матеріалів досудового розслідування для ознайомлення, повідомлення заявника про стан проведення досудового розслідування, залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" до участі у слідчих та інших процесуальних діях тощо.

19.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" звернулось до Голосіївського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні № 12015100010003026.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17.11.2015 у справі №752/17096/15-к скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" на бездіяльність слідчого СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві у кримінальному провадженні № 12015100010003026 задоволено частково, визнано незаконною бездіяльність слідчого СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві у кримінальному провадженні № 12015100010003026, зобов'язано слідчого СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві розглянути подане Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" клопотання від 05.10.2015 та повідомити заявника про результати його розгляду у строк, встановлений ст. 220 КПК України.

14.03.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" направило до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві клопотання про проведення слідчих дій (в порядку ст. 220 КПК України) та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи у кримінальному провадженні №12015100010003026.

У відповідь на вищенаведені клопотання на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" надійшли листи Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 21.03.2016 № 1579/125/47/03-16 та від 26.04.2016 № 0-946/1/125/47/03-2016 про те, що кримінальне провадження №12015100010003026 знаходиться на стадії досудового розслідування, клопотання приєднано до матеріалів кримінального провадження №12015100010003026, розглянуте та підлягає задоволенню.

23.05.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" звернулось до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві із запитом про стан проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015100010003026.

20.02.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" звернулось до Київської місцевої прокуратури № 1 зі скаргою про недотримання розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015100010003026, та вжиття заходів усунення порушень вимог КПК України слідчим Голосіївського УП ГУ НП України у м. Києві.

Також, 20.02.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" звернулось до Начальника слідчого відділу Голосіївського управління поліції ГУ НП України у м. Києві з аналогічною скаргою про недотримання розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015100010003026, та вжиття заходів задля усунення порушень вимог КПК України слідчим Голосіївського УП ГУ НП України у м. Києві.

07.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" звернулось до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність органів слідства у кримінальному провадженні № 12015100010003026.

21.03.2017 слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/5208/17 винесено ухвалу про відмову в задоволенні скарги, не погоджуючись з якою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" 24.03.2017 звернулось до Апеляційного суду м. Києва з апеляційною скаргою на вказану Ухвалу.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12.04.2017 у справі № 11-сс/796/1986/2017 ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21.03.2017 у справі № 752/5208/17 скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

12.06.2017 слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва винесено ухвалу у справі № 752/5208/17, якою визнано протиправною бездіяльність начальника слідчого відділу Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві, що полягає у невиконанні своїх службових обов'язків, невжитті заходів для організації та проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015100010003026 від 26.03.2015, нездійсненні контролю за проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015100010003026 від 26.03.2015, нерозгляді поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" в порядку ст. 220 КПК України клопотань.

На адресу Позивача надійшли листи Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві від 27.03.2017 № вх3040/125/47/03-17, № вх2505/125/47/03-17 від 27.03.2017, № 0-517/125/47/03-2017 від 29.03.2017, № 0-645/125/47/03-2017 від 29.03.2017 про те, що кримінальне провадження № 12015100010003026 було закрито 16.07.2015 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

У зв'язку з закриттям кримінального провадження Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" 23.03.2017 звернулось до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва зі скаргою на Постанову слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві від 16.07.2015 про закриття кримінального провадження № 12015100010003026 від 26.03.2015.

Ухвалою від 18.04.2017 у справі № 752/6247/17 слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва скасовано Постанову слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві від 16.07.2015 про закриття кримінального провадження № 12015100010003026.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що бездіяльність державних органів щодо неповернення майна Позивача є порушенням ч. 3 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що призвело до завданню Позивачу матеріальної та моральної шкоди. За таких підстав, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, через Державну казначейську службу України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" матеріальну шкоду в розмірі 5 467 192,73 грн та моральну шкоду в розмірі 96 050,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія захисту» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з положеннями статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування шкоди.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2011 співробітниками Слідчого відділення Податкової міліції Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва було проведено обшук приміщення адвоката ОСОБА_3, розташованого за адресою АДРЕСА_1, за наслідками якого вилучено низку предметів та документів, що підтверджується Протоколом обшуку від 16.03.2011 з додатками до нього.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2012 у справі №2a-9184/12/2670 адміністративний позов ОСОБА_3 до Слідчого відділення Податкової міліції Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва в особі слідчого Концедайло В.Ю. задоволено, визнано протиправними дії слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Концедайло В.Ю. по проведенню досудового слідства по кримінальній справі № 71-00212; визнано протиправною відмову слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Концедайло В.Ю. у поверненні ОСОБА_3 предметів та речей, вилучених співробітниками СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва під час обшуку від 16.03.2011 за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва повернути ОСОБА_3 всі вилучені під час обшуку від 16.03.2011 в приміщенні, розташованого за адресою АДРЕСА_1, предмети та документи, що перелічені у Протоколі обшуку від 16.03.2011 та додатках до нього.

На виконання вказаної постанови Окружний адміністративний суд м. Києва видав виконавчий лист від 13.02.2014 №2а-9184/12/2670.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Бялого М.Г. від 11.06.2014 відкрито виконавче провадження ВП №43561563 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 13.02.2014 у справі №2а-9184/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2014 у справі №2а-9184/12/2670 за заявою головного державного виконавця замінено боржника у виконавчому провадженні ВП №43561563, а саме: слідчого Слідчого відділення податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Концедайла Віталія Юрійовича на Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

На підставі вказаної ухвали постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції від 23.12.2014 замінено сторону виконавчого провадження ВП №43561563, а саме, боржника на Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

03.03.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. було складено та направлено до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві подання № 136/7 про притягнення до кримінальної відповідальності, у якому просив розглянути питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за невиконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №2a-9184/12/2670.

За твердженнями Позивача, наведеними в обґрунтування позовних вимог, бездіяльність державних органів щодо неповернення майна Позивача є порушенням ч. 3 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що призвело до завданню Позивачу матеріальної та моральної шкоди. Як вказує Позивач, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2012 у справі №2a-9184/12/2670 виконано не було, Позивачу не були повернуті Відповідачем-1 вилучені під час обшуку 16.03.2011 предмети та документи, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" зазнало матеріальних збитків у розмірі 5 332 556,98 грн у вигляді упущеної вигоди від незаконної бездіяльності правоохоронних органів та 135 625,75 грн реальних збитків від незаконної бездіяльності Відповідача-1.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу державної виконавчої служби) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. (Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 916/3371/14, від 28.01.2015 у справі № 5023/3993/12(5023/9057/11), від 04.11.2014 у справі № 904/1197/14, від 02.09.2014 у справі № 910/2023/13, від 22.01.2013 у справі № 5011-71/2684-2012, яка згідно з ст. 11128 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України).

В спірних деліктних правовідносинах саме на Позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної виконавчої служби та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Як встановлено у ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

При цьому відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом, зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права та примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Що ж стосується порушеного права, то таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Як було встановлено вище, 16.03.2011 Слідчим відділенням Податкової міліції Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва було проведено обшук приміщення адвоката ОСОБА_3, розташованого за адресою АДРЕСА_1, та вилучено під час обшуку предмети та документи, що перелічені у Протоколі обшуку від 16.03.2011 та додатках до нього.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2012 у справі №2a-9184/12/2670 адміністративний позов ОСОБА_3 до Слідчого відділення Податкової міліції Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва в особі слідчого Концедайло В.Ю. задоволено, визнано протиправними дії слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Концедайло В.Ю. по проведенню досудового слідства по кримінальній справі № 71-00212; визнано протиправною відмову слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Концедайло В.Ю. у поверненні ОСОБА_3 предметів та речей, вилучених співробітниками СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва під час обшуку від 16.03.2011 за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва повернути ОСОБА_3 всі вилучені під час обшуку від 16.03.2011 в приміщенні, розташованого за адресою АДРЕСА_1, предмети та документи, що перелічені у Протоколі обшуку від 16.03.2011 та додатках до нього.

На виконання вказаної постанови Окружний адміністративний суд м. Києва видав виконавчий лист від 13.02.2014 №2а-9184/12/2670.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Бялого М.Г. від 11.06.2014 відкрито виконавче провадження ВП №43561563 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 13.02.2014 у справі №2а-9184/12/2670.

Відтак, з наведеного вбачається, що позивачем у вказаній адміністративній справі була фізична особа - ОСОБА_3, який відповідно значиться стягувачем за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2014 №2а-9184/12/2670 та стороною (стягувачем) у відкритому на його виконання виконавчому провадженні ВП № №43561563.

Таким чином, право на отримання вилучених в ході обшуку 16.03.2011 документів та предметів має ОСОБА_3 як фізична особа та відповідно його права порушуються саме невиконанням вказаного судового рішення боржником.

При цьому, Суд зазначає, що, стверджуючи про невиконання Відповідачем-1 обов'язку щодо повернення Позивачу предметів та документів, вилучених під час обшуку, останній не наводить аргументованих доводів наявності такого обов'язку у Відповідача-1 саме стосовно Позивача.

Так, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2012 №2а-9184/12/2670 та виданий на її виконання виконавчий лист від 13.02.2014 направлені саме на захист прав ОСОБА_3 як фізичної особи.

Отже, Суд зазначає, що належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження порушення прав саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" невиконанням постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2012 у справі №2a-9184/12/2670 в матеріали справи не подано.

Як встановлено Судом, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2014 у справі №2а-9184/12/2670 за заявою головного державного виконавця замінено боржника у виконавчому провадженні ВП №43561563, а саме: слідчого Слідчого відділення податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Концедайла Віталія Юрійовича на Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

На підставі вказаної ухвали постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції від 23.12.2014 замінено сторону виконавчого провадження ВП №43561563, а саме, боржника на Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

На підставі викладеного Суд доходить висновку, що обов'язок виконання рішення суду з повернення вилучених під час обшуку 16.03.2011 документів покладено на боржника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, проте, Позивач вказує Відповідачем-1 Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного Управління ДФС у м. Києві, не надаючи при цьому до суду відповідних доказів переходу обов'язків боржника у виконавчому провадженні ВП №43561563 до Відповідача-1.

Окрім того, Суд зазначає, що не відповідають дійсності твердження Позивача про те, що через невиконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2012 у справі №2a-9184/12/2670 Позивач був позбавлений можливості надати неповернуті документи до господарського суду, за наслідками чого Позивачу завдано матеріальні збитки на суму 5 331 566,98 грн., які останній визначає як упущену вигоду.

Так, як вбачається з поданих доказів, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 41/489 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія захисту» до Відкритого акціонерного товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення заборгованості у розмірі 5 331 566,98 грн. на підставі договорів № А-0605/03 від 06.05.2003, № А-1908/03 від 23.12.2003, № 12/3-07 від 15.06.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2011 у справі № 41/489, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.112011 та Вищого господарського суду України від 21.06.2012, відмовлено в задоволенні поданих клопотань про заміну ТОВ «Юридична агенція «ЛЗ» на правонаступника ТОВ «Юридична агенція «Лінія захисту», провадження у справі № 41/489 припинено.

При цьому, при викладенні мотивів винесення вказаної ухвали, Господарським судом міста Києва зазначено таке: «З розподільчого балансу, який міститься в матеріалах реєстраційної справи заявника вбачається, що право вимоги до ВАТ «АК «Київводоканал» по договорах № А-0605/03 від 06.05.2003 року, № А-1908/03 від 23.12.2003 року, № 12/3-07 від 15.06.2007 року новоствореній юридичній особі не передано. Таким чином, єдиний документ (розподільчий баланс), який може підтвердити перехід до новоствореної юридичної особи права вимоги до ВАТ «АК «Київводоканал» внаслідок виділу відсутній, у зв'язку з чим клопотання про заміну ТОВ «Юридична агенція «ЛЗ» на правонаступника ТОВ «Юридична агенція «Лінія захисту» задоволенню не підлягає. Як вбачається з витягу з ЄДР Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «ЛЗ» (позивач) припинило свою діяльність, про що було внесено запис про припинення юридичної особи. В зв'язку з тим, що позивач припинив свою діяльність, господарський суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача та припинити провадження по даній справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України».

Отже, висновки суду у вказаній справі ґрунтувалися на дослідженні розподільчого балансу, наявного в матеріалах реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «ЛЗ».

При цьому, а ні поданими Позивачем копіями матеріалів справи № 41/489, а ні зі змісту процесуальних документів суду у справі № 41/489, не підтверджується того, що існував інший розподільчий баланс, який під час розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «ЛЗ» не було подано у зв'язку з його вилученням під час обшуку 16.03.2011.

Отже, доводи Позивача про те, що провадження у справі № 41/489 було припинено на підставі того, що Позивач внаслідок незаконних дій (бездіяльності) Відповідача-1 не мав можливості надати вилучений у нього розподільчий баланс, не беруться Судом до уваги, оскільки не відповідають дійсності та спростовуються обставинами справи № 41/489.

Також, за наслідками дослідження наявної в матеріалах справи копії протоколу обшуку від 16.03.2011 та додатків до нього Судом не виявлено серед переліку вилучених документів розподільчого балансу, на який посилається Позивач.

Частиною 4 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Звертаючись із позовом про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, кредитор повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які безспірно підтверджували б їх розмір, однак цього Позивачем зроблено не було.

Вимоги Позивача про стягнення упущеної вигоди базуються лише на твердженнях про стягнення грошових коштів у розмірі 5 331 566,98 грн, які були предметом розгляду справи № 41/489.

При цьому, Суд звертає увагу, що саме лише звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «ЛЗ» з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованості у розмірі 5 331 566,98 грн. на підставі договорів № А-0605/03 від 06.05.2003, № А-1908/03 від 23.12.2003, № 12/3-07 від 15.06.2007, за відсутності прийнятого за наслідками розгляду справи № 41/489 рішення по суті спору, не означає правомірність та обґрунтованість вимог позивача. Поряд з цим, посилання Позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2008 у справі № 37/62 як на доказ наявності упущеної вигоди є необґрунтованими та безпідставними.

Окрім того, Суд зазначає про невизначеність Позивача щодо осіб, якими завдано майнової шкоди на суму 5 331 566,98 грн, оскільки в позовній заяві Позивачем вказано такими особами також правоохоронні органи, в той час як Відповідачем-1 у справі є орган податкової служби.

Як зазначає Позивач, від незаконної бездіяльності Відповідача-1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія Захисту» зазнало збитків у зв'язку з втратою неповернутих предметів та документів, вилучених під час обшуку 16.03.2011, на суму 135 625,75 грн., зокрема за Протоколом обшуку від 16.03.2011 та додатків до нього було вилучено наступні предмети та документи:

1. Ноутбук «Sony» модель PCG-812IIV (1 шт.), вартість якого на момент вилучення складала 1 800 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України, на день подання даного позову складає 46 350,00 грн;

2. Ноутбук «Samsung» модель XlOplys (1 шт.), вартість якого на момент вилучення складала 1 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України, на день подання даного позову складає 25 750,00 грн.

3. Ноутбук «Sony» модель PCG-se4p (l шт.), вартість якого на момент вилучення складала 1 800 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день подання даного позову складає 46 350,00 грн;

4. Системний блок чорного кольору з написом на передній частині «LG.DVD.rom», вартість якого на момент вилучення складала 500 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день подання даного позову складає 12 875,00 грн;

5. Флеш-пам'ять Prestigic (1 шт.), вартість якого на момент вилучення складала 5 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України, на день подання даного позову складає 128,75 грн;

6. Мокрі печатки суб'єктів підприємницької діяльністю (7 шт.), вартість яких на момент вилучення складала 2 450,00 гри. (що складається з суми: 350 гри. (вартість однієї печатки)* 7 (кількість печаток);

7. Папки-швидкозшивачі (41 шт.), вартість яких на момент вилучення складала 1 722,00 грн. (що складається з суми: 41 грн. (вартість однієї папки)* 41 (кількість папок).

Проте, Суд зазначає, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична агенція «Лінія захисту» було власником вказаних предметів на момент їх вилучення 16.03.2011, а також не обґрунтовано вартість зазначених предметів на момент їх вилучення.

Що стосується заявленої Позивачем моральної шкоди в розмірі 96 050,00 грн, понесеної ним у зв'язку з незаконною бездіяльністю Відповідача-1 щодо виконання рішення суду за період з 09.10.2012 по 31.10.2017, Суд зазначає таке.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди Позивач не надав Суду належних доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації останнього або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації у суспільстві, перед клієнтами та контрагентами, формуванням негативної оцінки Позивача як суб'єкта господарських та цивільних відносин, що призвело до зменшення кількості контрагентів, споживачів послуг, прибутку товариства, саме невиконанням Відповідачем-1 судового рішення.

Суд зазначає, що подані Позивачем виписки по банківському рахунку не є документами, які повно відображають фінансовий стан підприємства та зміни у ньому, тому не підтверджують доводів Позивача щодо зменшення прибутку товариства та відповідно завдання цим йому моральної шкоди.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, Суд доходить висновку, що оскільки Позивачем не доведено належними та допустимими доказами відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України наявність всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними) для застосування такої міри деліктної відповідальності як відшкодування шкоди, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління ДФС у м. Києві та Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної і моральної шкоди не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується розподілу судових витрат відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає, що відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Таким чином, Суд приходить до висновку, що судовий збір за подання вказаної позовної заяви не справляється взагалі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична агенція "Лінія захисту" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління ДФС у м. Києві та Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної і моральної шкоди в загальному розмірі 5 563 942,73 грн відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 11 грудня 2017 року

Суддя О.В. Чинчин