Ухвала суду № 70952183, 13.12.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/114/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.12.2017 Справа № 908/2496/17

Суддя Федорова Олена Владиславівна розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» у справі № 908/2496/17:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5-Б)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю « 21 ВІК» (69037, місто Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 6, кв. 6)

про стягнення 1.964.360,05грн.

Без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області 12.12.2017 року звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «21 ВІК» про стягнення 1.964.360,05грн., які складаються з: 1.926.109,98грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № R/10/27 від 31.01.2017р. та 38250,07грн. пені. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № R/10/27 від 31.01.2017р.

Ухвалою суду від 13.12.2017 року порушено провадження у справі № 908/2496/17, присвоєно справі номер провадження 28/114/17, судове засідання призначене на 24 січня 2018 р.

Одночасно з подачею позову позивач надав заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать ТОВ « 21 ВІК», в межах заявленої до стягнення грошової суми у розмірі 1.926.109.98грн., які обліковуються на рахунках ТОВ « 21 ВІК», в тому числі і на рахунках:

- п/р 26009420496 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805;

- п/р 26062202871001 в Запорізькому РУ ПАТ «КБ ПРИВАТБАНК», МФО 313399;

- п/р 26009055713595 в Запорізькому РУ ПАТ «КБ ПРИВАТБАНК», МФО 313399;

- п/р 26000323150 в Дніпропетровській обласній дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 305653;

- п/р 26004264599001 в АТ «ТАСКОМБАНК», МФО 339500;

- п/р 2600231114701 в ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», МФО 305749.

Розглянувши позовні матеріали, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (із подальшими змінами) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно абзаців 2, 3, 4 пункту 3 постанови пленуму ВГСУ № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком про повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову. Такі докази у позовних матеріалах, тому питання про вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані позивачем до позову.

Позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що ненакладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ « 21 ВІК» може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі за умови задоволення позову.

Посилання заявника на аналогічну справу, яка розглядається господарським судом Одеської області (№916/2620/17) не є належним та допустимим доказом підтвердження неможливості або наявності обставин, які є підставою застосування судом заходів забезпечення позову. Крім того, відповідно до інформації Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала суду, на яку посилається заявник є предметом розгляду у суді апеляційної інстанції, судове засідання призначено на 13.12.2017р.

Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні клопотанні позивача про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» в задоволені заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать ТОВ « 21 ВІК», в межах суми позовних вимог.

Ухвала про забезпечення позову у справі № 908/2496/17 від 13.12.2017 р. набрала законної сили 13.12.2017 р.

Суддя О.В. Федорова