Рішення № 70951177, 12.12.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/10246/16-ц Провадження № 22-ц/773/1175/17 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О.М. Категорія: 24 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року місто ОСОБА_1

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар – Галицька І.П.,

з участю пр-ка позивача – ОСОБА_2,

відповідача та пр-ка відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4,

пр-ків відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_1,

ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Житлово-комунального підприємства №7 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 липня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А :

09 серпня 2016 року Житлово-комунальне підприємство №7 звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що підприємством надаються послуги з утримання багатоквартирного будинку № 20А на вул.Щусєва у місті Луцьку Волинської області та його прибудинкової території. Оплата за вказані послуги проводиться за тарифами, затвердженими рішенням виконкому Луцької міської ради.

Відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_3, як власники квартири № 507 цього будинку тривалий час не сплачують кошти за надані послуги, у зв’язку із чим утворилася заборгованість.

Ураховуючи наведене, уточнивши розмір заборгованості (т.2 а.с.141-142), позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість, яка утворилася станом на 01.11.2016 року у розмірі 7722,54 грн., з яких 4117,41 грн. – борг за надані послуги, 3131,68 – інфляційні нарахування з 01.01.2013 року по 01.11.2016 року та 473,45 грн. – 3% річних за цей же період.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 24 липня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ЖКП № 7 заборгованість за надані послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій у розмірі 4359,29 грн. та 369,09 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЖКП № 7 заборгованість за надані послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій у розмірі 2179,14 грн. та 184,51 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про відмову в позові.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду підлягає зміні з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Станом на 01.11.2016 року заборгованість відповідачів перед позивачем згідно розрахунку заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з січня 2013 року по листопад 2016 року становить 4117,41 грн., сума збитків для підприємства від інфляції за 2013-2016 роки відповідно до часток у власності відповідачів становить 3095,37 грн., а 3% річних становить 355 грн..

Також суд дійшов висновку, що за спірний період відповідачами частково сплачувалися кошти за утримання будинку, у зв’язку із чим заява про застосування строків позовної давності не підлягає до задоволення, оскільки позовна давність переривалася.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення із відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги. Однак, судом неправильно визначена сума, яка підлягає до стягнення з відповідачів та порядок стягнення, а тому рішення суду підлягає зміні.

Статтею 162 ЖК України передбачено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, форма власності – приватна спільна часткова, ОСОБА_4 належить 1/2 частка, а ОСОБА_3 належить 1/4 частка квартири (т.2 а.с.46-47).

Позивачем фактично надаються послуги з утримання будинку та прибудинкової території, де проживають відповідачі, що підтверджується наданими доказами (т.1 а.с.51-зворот, 84-зворот, 86-94, 100-102, 106, 112, 117-зворот, 208-227, 236-зворот, 247, т.2 а.с.1-17).

Договір про надання послуг з обслуговування будинку, у якому розташована належна відповідачам квартира та прибудинкової території між сторонами не укладався.

У зв'язку із порушенням відповідачами виконання зобов’язання позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу. 20 квітня 2016 року Луцьким міськрайонним судом було видано судовий наказ у справі №161/4549/16-ц про стягнення з відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у солідарному порядку заборгованості за утримання будинку, споруд і прибудинкової території в сумі 5093,70 грн., інфляційні витрати у розмірі 3506,56, 3% річних у сумі 496,11 грн. та 689 грн. судового збору. Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 13 червня 2016 року судовий наказ від 20 квітня 2016 року скасовано (т.3 а.с.152, 153).

Із технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що загальна площа квартири становить 54,7 кв.м (т.2 а.с.46-47), а розрахунок заборгованості позивач складав з урахуванням загальної площі квартири 54,76 кв.м (т.2 а.с.141-142).

Ураховуючи наведене, заборгованість підлягає перерахунку на фактичну загальну площу квартири – 54,7 кв.м за зазначеними позивачем тарифами, які встановлені рішеннями Луцької міської ради у відповідні періоди (т.1 а.с.29-30, 34, 37-44, 205-207, т.3 а.с.144-151).

Колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування заявлених відповідачами строків позовної давності з тих підстав, що у спірний період жодних добровільних оплат за надані послуги відповідачі не здійснювали. Перераховані на рахунок позивача кошти – це кошти, які стягувалися у примусовому порядку при виконанні попередньо ухвалених судових рішень про стягнення заборгованості за інші періоди.

Разом із тим, до стягнення з відповідача ОСОБА_4 підлягає заборгованість за період з квітня 2013 року, оскільки позивач із заявою про видачу судового наказу звертався до суду у квітні 2016 року і цей судовий наказ у подальшому було скасовано за заявою відповідача, у зв’язку із чим позивач був змушений звертатися до суду із даним позовом.

А з відповідача ОСОБА_3 підлягає до стягнення заборгованість за період з серпня 2013 року, оскільки попереднім судовим рішенням від 12.11.2013 року з нього уже стягнуто заборгованість по липень 2013 року включно і це судове рішення набрало законної сили (т.2 а.с.76-77).

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачі, починаючи з червня 2015 року, з урахуванням наданої їм субсидії, здійснюють щомісячні платежі за надані позивачем послуги (т.3 а.с.141-143).

Таким чином, з урахуванням строків позовної давності, а також загальної площі квартири – 54,7 кв.м та зазначених у розрахунку позивача тарифів заборгованість по належній відповідачам квартирі становить за період з квітня 2013 року по травень 2015 року включно – 3460,11 грн., а за період з серпня 2013 року по травень 2015 року включно – 3048,19 грн., а саме: квітень, травень, червень 2013 року – по 90,29 грн., липень 2013 року – 141,05 грн., серпень 2013 року – 138,96 грн., вересень 2013 року – 138,95 грн., жовтень 2013 року – 136,72 грн., листопад, грудень 2013 року, січень, лютий 2014 року – по 133,54 грн., з березня 2014 року по травень 2015 року включно – по 139,96 грн..

Відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_2, форма власності – приватна спільна часткова, ОСОБА_4 належить 1/2 частка, а ОСОБА_3 належить 1/4 частка квартири (т.2 а.с.46-47), а тому вони повинні нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг не солідарно, як про це просить позивач, а відповідно до належних їм часток.

Згідно ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Стаття 541 ЦК України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Отже, кожен із співвласників відповідно до своєї частки повинен окремо нести відповідальність, а тому заборгованість, інфляційні втрати та 3% річних підлягають до стягнення з кожного в частках, а не солідарно.

Таким чином, до стягнення із відповідача ОСОБА_4 підлягає заборгованість за надані позивачем послуги за період з квітня 2013 року по травень 2015 року включно у розмірі 1730,05 грн., що становить 1/2 частину заборгованості по квартирі за цей період (3460,11 грн. : 2), а до стягнення із відповідача ОСОБА_3 підлягає заборгованість за надані позивачем послуги за період з серпня 2013 року по травень 2015 року включно у розмірі 762,05 грн., що становить 1/4 частину заборгованості по квартирі за цей період (3048,19 грн.:4).

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Збитки від інфляції у ОСОБА_4 станом на 31.10.2016 року складають 1212,05 грн., що становить 1/2 частину інфляційних нарахувань. Збитки від інфляції у ОСОБА_3 станом на 31.10.2016 року складають 506,21 грн., що становить 1/4 частину інфляційних нарахувань.

3% річних у ОСОБА_4 станом на 31.10.2016 року складають 121,08 грн., що становить 1/2 частину цих нарахувань. 3% річних у ОСОБА_3 станом на 31.10.2016 року складають 50,41 грн., що становить 1/4 частину цих нарахувань.

При цьому інфляційні нарахування та 3% річних слід нараховувати не з наступного місяця, за який було нараховано кошти за послуги, а через місяць, оскільки у наступному місяці мали б оплачуватися послуги за попередній місяць і лише при їх несплаті настає підстава для нарахування індексу інфляції та 3% річних. Наприклад, нараховані за квітень 2013 року кошти мали бути сплачені у травні 2013 року і при їх несплаті підстава нараховувати індекс інфляції та 3% річних настає лише з червня 2013 року. І так кожне наступне нарахування. Розрахунок наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу?01.06.2013 - 31.10.201690.291.96386.9801.07.2013 - 31.10.201690.291.96386.9801.08.2013 - 31.10.201690.291.96587.1601.09.2013 - 31.10.2016141.051.979138.1201.10.2013 - 31.10.2016138.961.979136.0701.11.2013 - 31.10.2016138.951.971134.9601.12.2013 - 31.10.2016136.721.967132.2601.01.2014 - 31.10.2016133.541.958127.8801.02.2014 - 31.10.2016133.541.954127.3501.03.2014 - 31.10.2016133.541.942125.8001.04.2014 - 31.10.2016133.541.900120.2201.05.2014 - 31.10.2016139.961.840117.5001.06.2014 - 31.10.2016139.961.772108.0701.07.2014 - 31.10.2016139.961.755105.6201.08.2014 - 31.10.2016139.961.748104.6401.09.2014 - 31.10.2016139.961.734102.7001.10.2014 - 31.10.2016139.961.68595.8601.11.2014 - 31.10.2016139.961.64590.3301.12.2014 - 31.10.2016139.961.61586.0401.01.2015 - 31.10.2016139.961.56879.4601.02.2015 - 31.10.2016139.961.52172.8601.03.2015 - 31.10.2016139.961.44462.1501.04.2015 - 31.10.2016139.961.30342.4501.05.2015 - 31.10.2016139.961.14320.0501.06.2015 - 31.10.2016139.961.11916.6001.07.2015 - 31.10.2016139.961.11415.98

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів90.2901.06.2013 - 31.10.201612493 %9.2690.2901.07.2013 - 31.10.201612193 %9.0490.2901.08.2013 - 31.10.201611883 %8.81141.0501.09.2013 - 31.10.201611573 %13.40138.9601.10.2013 - 31.10.201611273 %12.86138.9501.11.2013 - 31.10.201610963 %12.51136.7201.12.2013 - 31.10.201610663 %11.97133.5401.01.2014 - 31.10.201610353 %11.35133.5401.02.2014 - 31.10.201610043 %11.01133.5401.03.2014 - 31.10.20169763 %10.70133.5401.04.2014 - 31.10.20169453 %10.36139.9601.05.2014 - 31.10.20169153 %10.52139.9601.06.2014 - 31.10.20168843 %10.16139.9601.07.2014 - 31.10.20168543 %9.81139.9601.08.2014 - 31.10.20168233 %9.46139.9601.09.2014 - 31.10.20167923 %9.10139.9601.10.2014 - 31.10.20167623 %8.76139.9601.11.2014 - 31.10.20167313 %8.40139.9601.12.2014 - 31.10.20167013 %8.05139.9601.01.2015 - 31.10.20166703 %7.70139.9601.02.2015 - 31.10.20166393 %7.34139.9601.03.2015 - 31.10.20166113 %7.02139.9601.04.2015 - 31.10.20165803 %6.66139.9601.05.2015 - 31.10.20165503 %6.32139.9601.06.2015 - 31.10.20165193 %5.96139.9601.07.2015 - 31.10.20164893 %5.62

Не заслуговують на увагу доводи відповідача ОСОБА_4 про відсутність підстав для стягнення на користь позивача оплати за надані житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі відсутності укладення договорів з комунальними підприємствами, обсяг прав та обов’язків сторін, які, відповідно до ст.11 ЦК України виникають також з дії та вчинків осіб, визначається чинним законодавством, яке регулює взаємовідносини осіб, що надають послуги із споживачами цих послуг.

Відповідно п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.п.1, 5 ч.3 ст.20 цього Закону обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі – балансоутримувач) – власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Пунктом 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надавалися послуги або надавалися неналежної якості – відхиляються апеляційним судом, оскільки, всупереч вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України не підтверджені стороною відповідача належними та допустимими доказами.

Із наданих відповідачем доказів вбачається, що у спірний період вона зверталася до позивача лише із вимогами щодо накриття даху будинку. Із нею ж наданої апеляційному суду копії протоколу Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 29.11.2017 року підтверджується проведення позивачем ремонту частини покрівлі будинку у спірний період.

Покликання відповідача та її представників, що відповідачу не надано схеми закріпленої за будинком прибудинкової території – відхиляються апеляційним судом, оскільки розмір площі земельної ділянки, закріплений за будинком, встановлювався не позивачем, а відповідним рішенням Луцької міської ради і це рішення не скасоване.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та є суб’єктивним тлумаченням відповідачем норм права та фактичних обставин справи.

Із наданого суду першої інстанції остаточного розрахунку заборгованості від 15.03.2017 року вбачається, що позивач просив стягнути солідарно із відповідачів 7722,54 грн. (т.2 а.с.141-142).

Із вище наведеного апеляційним судом розрахунку заборгованості за надані послуги, інфляційних нарахувань та 3% річних вбачається, що із заявлених позивачем вимог про стягнення коштів із ОСОБА_4 підлягає до задоволення лише на 39,67% від заявлених, а з ОСОБА_3 – 17,08% від заявлених вимог.

Ураховуючи наведене, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1378 грн. (689 грн. при поданні заяви про видачу судового наказу /ч.2 ст.99 ЦПК України/ + 689 грн. за подання позовної заяви) відповідно до вимог ст.88 ЦПК України підлягає відшкодуванню кожним відповідачем відповідно до частки задоволених позовних вимог, а саме: з ОСОБА_4 – 546,60 грн., а з ОСОБА_3 – 235,36 грн.).

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо визначення розміру заборгованості та судового збору зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 липня 2017 року в даній справі змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Житлово-комунального підприємства №7 1730 грн. 05 коп. (одну тисячу сімсот тридцять грн. 05 коп.) – заборгованість за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій за період з квітня 2013 року по травень 2015 року включно, 1212 грн. 05 коп. (одну тисячу двісті дванадцять грн. 05 коп.) – інфляційні нарахування за період з червня 2013 року по жовтень 2016 року включно, 121 грн. 08 коп. (сто двадцять одну грн. 08 коп.) – 3% річних за період з червня 2013 року по жовтень 2016 року включно та 546 грн. 60 коп. (п’ятсот сорок шість грн. 60 коп.) – витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Житлово-комунального підприємства №7 762 грн. 05 коп. (сімсот шістдесят дві грн. 05 коп.) – заборгованість за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій за період з серпня 2013 року по травень 2015 року включно, 506 грн. 21 коп. (п’ятсот шість грн. 21 коп.) – інфляційні нарахування за період з жовтня 2013 року по жовтень 2016 року включно, 50 грн. 41 коп. (п’ятдесят грн. 41 коп.) – 3% річних за період з жовтня 2013 року по жовтень 2016 року включно та 235 грн. 36 коп. (двісті тридцять п’ять грн. 36 коп.) – витрат по сплаті судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді