Постанова № 70948699, 27.10.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2017 року 810/3713/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П., за участю представників позивача та представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Племптахорадгосп "Броварський"

до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Племптахорадгосп "Броварський" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.10.2016 №0004251403 та №0004261403.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Зокрема, позивач стверджує про реальність господарських операцій із його контрагентами, що засвідчується наявними у товариства належним чином складеними первинними документами та які були надані податковому органу під час перевірки. Крім того, позивач зазначив, що придбана у контрагентів продукція була використана у власній господарській діяльності, а саме для виробництва комбікорму для відгодівлі індиків, оскільки основним видом діяльності підприємства є вирощування індиків та реалізація мясопродукції. Натомість, висновки контролюючого органу про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту ґрунтуються лише на субєктивних припущеннях. Таким чином, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з його контрагентами вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобовязань. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг), оскільки вони складені всупереч вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмових поясненнях. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Публічне акціонерне товариство "Племптахорадгосп "Броварський" зареєстроване як юридична особа 12.02.1996 та як платник податків, зборів та обовязкових платежів перебуває на обліку в Броварській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: розведення свійської птиці; виробництво мяса свійської птиці та кролів.

У вересні 2016 року посадовими особами Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу від 16.09.2016 №523 та згідно з п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Племптахорадгосп "Броварський" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Зерностандарт" за жовтень-грудень 2015 року, ПрАТ "Рамбурс" за січень-квітень 2016 року та ТОВ "Екотор" за лютий 2016 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 29.09.2016 №259/10-06-14-01/05477043 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ПАТ "Племптахорадгосп "Броварський" вимог податкового законодавства, а саме:

1) п. 198.1 ст. 198, ст. 209 Податкового кодексу України, що призвело до:

- заниження суми ПДВ, що спрямовується на спеціальний рахунок субєкта спеціального режиму оподаткування/поточний рахунок сільськогосподарського підприємства у розмірі 1078263,00 грн., у т.ч. за січень 2016 року 328525,00 грн., лютий 2016 року 144155,00 грн., березень 2016 року 454680,00 грн., квітень 2016 року 150903,00 грн.;

- заниження суми ПДВ, що сплачується до державного бюджету у розмірі 1078263,00 грн., у т.ч. за січень 2016 року 328525,00 грн., лютий 2016 року 144155,00 грн., березень 2016 року 454680,00 грн., квітень 2016 року 150903,00 грн.;

- завищення суми відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на загальну суму 196085,00 грн., в т.ч. за жовтень 2015 року 166805,00 грн., квітень 2016 року 29280,00 грн.

Такі висновки податковий орган повязує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Зерностандарт", ПрАТ "Рамбурс" та ґрунтуються на аналізі наявної в ДПІ податкової інформації щодо контрагентів позивача. На думку перевіряючих, контрагенти позивача не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій з поставки товарів.

В обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в Акті перевірки зазначив наступне.

Так, податковим органом при проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Зерностандарт" було встановлено, що відповідно до АІС "Податковий блок" ТОВ "Зерностандарт" знаходиться на обліку в Олександрійській ОДПІ ГУ ДФС (Знамянське відділення); стан платника "0" - платник податків за основним місцем обліку; вид діяльності - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; згідно фінансового звіту за 2015 рік балансова вартість основних засобів ТОВ "Зерностандарт" станом на початок 2015 року складала 344000,00 грн., на кінець 2015 року - 55100,00 грн.; згідно податкового розрахунку сум доходу за формою №1-ДФ за 4 квартал 2015 року кількість працюючих на даному підприємстві становило 4 особи.

У той же час, від Знамянської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області було отримано податкову інформацію від 05.04.2016 №5/11-22-14/38011360 щодо ТОВ "Зерностандарт" з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.10.2015 по 31.10.2015, згідно якої операції ТОВ "Зерностандарт" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв'язку з цим посадові особи ТОВ "Зерностандарт" не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Внаслідок цього, контролюючим орган прийшов до висновку, що ТОВ "Зерностандарт" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Також відповідач в Акті перевірки зазначив, що згідно бази Єдиного реєстру податкових накладних постачальником макухи соєвої, олії соєвої для ТОВ "Зерностандарт" у жовтні 2015 року було ТОВ "Тііда Груп".

Проте, протягом жовтня 2015 року відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено придбання ТОВ "Тііда Груп" макухи соєвої та олії соєвої, яка була реалізована ТОВ "Зерностандарт".

Крім того, податковий орган зауважив про те, що від Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області було отримано податкову інформацію від 28.01.2016 №20/11-23-22-04/39693046 щодо ТОВ "Тііда Груп" з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за вересень, жовтень, листопад 2015 року, якою встановлено невідповідність номенклатури реалізованих та придбаних товарів (робіт, послуг), відсутність підприємства за юридичною адресою та відсутність ланцюга постачання ідентифікованого товару, у звязку з чим взаємовідносини ТОВ "Тііда Груп" з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями не підтверджуються з урахуванням зібраної податкової інформації.

Враховуючи вказану податкову інформацію, відповідачем було встановлено відсутність джерела походження товару (макухи соєвої та олії соєвої), що були реалізовані ТОВ "Зерностандарт" для ПАТ "Племптахорадгосп "Броварський".

Стосовно господарських операцій позивача з ПрАТ "Рамбурс" податковий орган зазначив, що відповідно до АІС "Податковий блок" ПрАТ "Рамбурс" знаходиться на обліку в Офісі великих платників ДФС; стан платника "0" - платник податків за основним місцем обліку; вид діяльності - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; згідно фінансового звіту за 2015 рік балансова вартість основних засобів ПрАТ "Рамбурс" станом на початок 2016 року складала 7351000,00 грн.; згідно податкового розрахунку сум доходу за формою №1-ДФ за 1 квартал 2016 року кількість працюючих на даному підприємстві становило 146 осіб.

Основними контрагентами ПрАТ "Рамбурс" щодо поставки сільськогосподарської продукції є ТОВ "Альфа-Трест" та ТОВ "Мінт 101".

Згідно бази Єдиного реєстру податкових накладних постачальником кукурудзи 3-го класу для ПрАТ "Рамбурс" у січні-квітні 2016 року було ТОВ "Альфа-Трест".

Проте, протягом січня-квітня 2016 року відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено придбання ТОВ "Альфа-Трест" кукурудзи 3-го класу, яка була реалізована ПрАТ "Рамбурс".

Податковий орган в Акті перевірки зазначив, що від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області було отримано податкову інформацію від 06.06.2016 №80/14-03-14-02/38790748 щодо ТОВ "Альфа-Трест" з питань здійснення фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період січень, лютий, березень, квітень 2016 року, якою встановлено невідповідність у номенклатурі придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг), не можливо дослідити напрям та період використання придбаних товарів, реалізованих товарів, товарів, використаних у власній господарській діяльності, залишків на складі, у звязку з чим не можливе виконання ТОВ "Альфа-Трест" оформлених господарських операцій з придбання (виробництва)/продажу ідентифікованих товарів/послуг із використанням наявних основних засобів та за відсутності трудових ресурсів.

Також, податковим органом було встановлено, що згідно Єдиного реєстру податкових накладних постачальником сої, кукурудзи 3-го класу, пшениці 6-го класу для ПрАТ "Рамбурс" у січні-квітні 2016 року було ТОВ "Мінт 101".

Відповідно до АІС "Податковий блок" ТОВ "Мінт 101" знаходиться на обліку Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області; стан платника 11, припинено, але не знято з обліку; основний вид діяльності - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; згідно фінансового звіту за 2015 рік основні засоби на балансі товариства відсутні; згідно податкового розрахунку сум доходу за формою №1-ДФ за 1 квартал 2016 року кількість працюючих на даному підприємстві становило 3 особи; свідоцтво платника ПДВ анульовано за заявою платника у звязку з ліквідацією 21.07.2016, що, на думку податкового органу, свідчить про відсутність у ТОВ "Мінт 101" офісних та складських приміщень, транспортних засобів для здійснення господарської діяльності.

Крім того, податковий орган в акті перевірки зазначив, що від Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області було отримано податкову інформацію від 06.06.2016 №7143/7/15-03-14-01 щодо ТОВ "Мінт 101" з питань правомірності визначення податкового кредиту та податкових зобов'язань за звітний період декларування ПДВ за січень 2016 року, лютий 2016 року, травень 2016 року, згідно з якою встановлено нереальність придбання ідентифікованого товару, введення в обіг якого не підтверджується фактом реального придбання цього товару (відсутнє дійсне формування активу) та як наслідок неможливість подальшого включення ТОВ "Мінт 101" сум ПДВ до складу податкового кредиту, зокрема, ПрАТ "Рамбурс" та ін.

Також, податковим органом було отримано від Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області податкову інформацію від 30.05.2016 №6607/10/15-03-1401/39370526 щодо ТОВ "Мінт 101" за звітні періоди декларування ПДВ квітень 2016, згідно з якою не підтверджено факту здійснення господарських операцій з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) з усіма контрагентами за квітень 2016 року.

Враховуючи вказану податкову інформацію, відповідачем було встановлено відсутність джерела походження товару (пшениці 6-го класу, кукурудзи 3-го класу, сої), що були реалізовані ПрАТ "Рамбурс" для ПАТ "Племптахорадгосп "Броварський".

З наведених підстав податковий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій ПАТ "Племптахорадгосп "Броварський" з ТОВ "Зерностандарт", ПрАТ "Рамбурс", у звязку з чим позивач не мав підстав відображати у складі податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним, отриманих від ТОВ "Зерностандарт" на суму 166804,00 грн. та від ПрАТ "Рамбурс" на суму 2185805,00 грн.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 20.10.2016 №0004251403, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 2695758,00 грн., з яких: 2156626,00 грн. - за основним платежем; 539132,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- податкове повідомлення-рішення від 20.10.2016 №0004261403, згідно з яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 196085,00 грн.

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

В розумінні п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обовязковому зясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх обєднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 №К/9991/72258/12, від 21.10.2014 №К/800/6170/14 та від 26.08.2014 №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) та правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що ПАТ "Племптахорадгосп "Броварський" мало господарські відносини з контрагентом ТОВ "Зерностандарт" на підставі договорів поставок №14/08/15 від 14.08.2015 щодо поставки макухи соєвої та №21/09/15 від 21.09.2015 щодо поставка олії соєвої.

За умовами зазначених договорів ТОВ "Зерностандарт" зобовязується поставляти партіями та передавати у власність покупця - ПАТ "Племптахорадгосп "Броварський" товар, а покупець зобовязується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Постачальник самостійно та за свій рахунок здійснює поставку товару на умовах DDP (склад покупця) відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2010.

Постачальник здійснює поставку товару на склад покупця, який знаходиться за адресою: вул. Слави, 22, с. Рожівка, Броварський район, Київська область.

Постачальник забезпечує та здійснює розвантаження товару з транспортного засобу в місці поставки товару (склад покупця) та несе всі витрати і ризики повязані з доставкою до покупця.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ "Зерностандарт" у жовтні 2015 року поставило на адресу позивача:

- макуху соєву у кількості 80,15 тони на загальну суму 721641,00 грн., в т.ч. ПДВ 120273,50 грн., що підтверджується видатковими накладними від 01.10.2015 №34 на суму 377923,00 грн., від 12.10.2015 №36 на суму 343718,00 грн.;

- олію соєву у кількості 16,52 тони на загальну суму 279188,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 09.10.2015 №35.

Отриманий товар позивачем був оплачений у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.10.2015 №7871 на суму 125970,00 грн., від 05.10.2015 №7921 на суму 125970,00 грн., від 06.10.2015 №7946 на суму 125983,00 грн., від 15.10.2015 №8296 на суму 114600,00 грн., від 16.10.2015 №8335 на суму 114600,00 грн., від 19.10.2015 №8343 на суму 114518,00 грн., від 09.10.2015 №8097 на суму 67000,00 грн., від 12.10.2015 №8205 на суму 67000,00 грн., від 13.10.2015 №8246 на суму 67000,00 грн., від 15.10.2015 №8295 на суму 67000,00 грн. та від 16.10.2015 №8334 на суму 11188,00 грн.

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем) позивач отримав від ТОВ "Зерностандарт" податкові накладні: №1 від 01.10.2015 на загальну суму 377923,00 грн., в т.ч. ПДВ 62987,17 грн.; №3 від 12.10.2015 на загальну суму 343718,00 грн., в т.ч. ПДВ 57286,33 грн.; №2 від 09.10.2015 на загальну суму 279188,00 грн., в т.ч. ПДВ 46521,33 грн.

Доставка придбаного товару відповідно до умов договорів здійснювалась за замовленням ТОВ "Зерностандарт" автомобільними перевізниками ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "АПК-Богданівка".

На підтвердження факту доставки товарів позивачем надано товарно-транспортні накладні від 01.10.2015, від 09.10.2015 та від 12.10.2015, в яких вантажоотримувачем визначено позивача, а вантажовідправником - ТОВ "Зерностандарт".

Зі змісту вказаних товарно-транспортних накладних вбачається, що в них зазначено вид та кількість вантажу, містяться відмітки водія-експедитора, ідентифіковані транспортні засоби, а також містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій - постачальника та покупця.

Крім того, ТОВ "Зерностандарт" відповідно до положень договорів поставок на кожну партію поставленого товару надало ветеринарні свідоцтва АИ-11 №236100 від 21.08.2015, АИ-11 №236203 від 09.10.2015, АИ-11 №236159 від 01.10.2015, АИ-11 №236099 від 20.08.2015, АИ-11 №236114 від 07.09.2015, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суму ПДВ у загальному розмірі 166804,83 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ "Зерностандарт", були включені позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2015 року.

Також, судом встановлено, що у перевіреному періоді позивач мав господарські відносини з ПрАТ "Рамбурс" на підставі таких договорів:

- договір поставки сільськогосподарської продукції №2035 від 13.01.2016 щодо поставки сої;

- договір поставки сільськогосподарської продукції №2041 від 27.01.2016 щодо поставки кукурудзи 3 класу;

- договір поставки сільськогосподарської продукції №2043 від 01.02.2016 щодо поставки кукурудзи 3 класу;

- договір поставки сільськогосподарської продукції №2185 від 10.03.2016 щодо поставки пшениці 5, 6 класу;

- договір поставки сільськогосподарської продукції №2190 від 11.03.2016 щодо поставки кукурудзи 3 класу;

- договір поставки сільськогосподарської продукції №2212 від 16.03.2016 щодо поставки пшениці 6 класу;

- договір поставки сільськогосподарської продукції №2211 від 16.03.2016 щодо поставки кукурудзи 3 класу;

- договір поставки сільськогосподарської продукції №2227 від 21.03.2016 щодо поставки пшениці 6 класу;

- договір поставки сільськогосподарської продукції №2368 від 28.04.2016 щодо поставки пшениці 6 класу;

- договір складського зберігання №69 від 13.10.2015 щодо зберігання сільськогосподарської продукції;

- договір перевезення вантажу №38 (тр) від 08.02.2016;

- договір перевезення вантажу №39 (тр) від 20.03.2016.

Умовами зазначених договорів поставок визначені умови поставки, а саме:

- по договору №2035 від 13.01.2016 - EXW згідно з Правилами "Інкотермс 2010 р.", місце поставки зерновий склад СТОВ "ОЛСТАС-льон" за адресою: м. Корюківка, вул. Мічуріна, 24;

- по договорам №2041 від 27.01.2016, №2368 від 28.04.2016 - FCA згідно з Правилами "Інкотермс 2010 р.", місце поставки склади ПрАТ "Рамбурс" за адресою: вул. Привокзальна, 18, с. Липовець, Вінницька область;

- по договорам №2043 від 01.02.2016, №2185 від 10.03.2016, №2190 від 11.03.2016, №2212 від 16.03.2016, №2211 від 16.03.2016, №2227 від 21.03.2016 - DAP згідно з Правилами "Інкотермс 2010 р.", місце поставки комбікормовий цех за адресою: вул. Слави, 22, с. Рожівка, Броварський район, Київська область.

На виконання умов вказаних договорів ПрАТ "Рамбурс" в період з січня по квітень 2016 року було поставлено на адресу позивача товар пшеницю, кукурудзу, сою та надано послуги зі зберігання сільськогосподарської продукції, автопослуги на загальну суму 13316925,00 грн., в т.ч. ПДВ 2185805,00 грн., а саме:

- сою у кількості 438,43 тони на загальну суму 3873529,06 грн., що підтверджується видатковою накладною від 18.01.2016 №70;

- кукурудзу у кількості 21,92 тони на загальну суму 67513,69 грн., що підтверджується видатковою накладною від 28.01.2016 №200;

- кукурудзу у кількості 20,88 тони на загальну суму 64310,48 грн., що підтверджується видатковою накладною від 01.02.2016 №213;

- кукурудзу у кількості 41,78 тони на загальну суму 128682,56 грн., що підтверджується видатковою накладною від 02.02.2016 №262;

- кукурудзу у кількості 20,98 тони на загальну суму 64618,49 грн., що підтверджується видатковою накладною від 04.02.2016 №263;

- пшеницю у кількості 44,52 тони на загальну суму 184757,82 грн., що підтверджується видатковою накладною від 11.03.2016 №521;

- пшеницю у кількості 41,12 тони на загальну суму 170647,84 грн., що підтверджується видатковою накладною від 14.03.2016 №522;

- кукурудзу у кількості 31,06 тони на загальну суму 128898,88 грн., що підтверджується видатковою накладною від 16.03.2016 №578;

- кукурудзу у кількості 31,38 тони на загальну суму 130226,88 грн., що підтверджується видатковою накладною від 14.03.2016 №576;

- кукурудзу у кількості 31,64 тони на загальну суму 131305,87 грн., що підтверджується видатковою накладною від 15.03.2016 №577;

- пшеницю у кількості 85,57 тони на загальну суму 348270,24 грн., що підтверджується видатковою накладною від 17.03.2016 №601;

- пшеницю у кількості 44,99 тони на загальну суму 183109,48 грн., що підтверджується видатковою накладною від 18.03.2016 №610;

- кукурудзу у кількості 31 тони на загальну суму 128649,88 грн., що підтверджується видатковою накладною від 21.03.2016 №609;

- пшеницю у кількості 39,56 тони на загальну суму 170107,84 грн., що підтверджується видатковою накладною від 22.03.2016 №628;

- кукурудзу у кількості 38,58 тони на загальну суму 163965,16 грн., що підтверджується видатковою накладною від 25.03.2016 №673;

- кукурудзу у кількості 42,32 тони на загальну суму 179860,16 грн., що підтверджується видатковою накладною від 26.03.2016 №674;

- кукурудзу у кількості 42,29 тони на загальну суму 179732,66 грн., що підтверджується видатковою накладною від 01.04.2016 №742;

- пшеницю у кількості 24,66 тони на загальну суму 99873,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 05.04.2016 №743;

- кукурудзу у кількості 61,77 тони на загальну суму 262522,75 грн., що підтверджується видатковою накладною від 05.04.2016 №745;

- пшеницю у кількості 27,37 тони на загальну суму 110848,50 грн., що підтверджується видатковою накладною від 06.04.2016 №744;

- пшеницю у кількості 77,65 тони на загальну суму 322247,18 грн., що підтверджується видатковою накладною від 06.04.2016 №798;

- пшеницю у кількості 35,34 тони на загальну суму 146660,86 грн., що підтверджується видатковою накладною від 08.04.2016 №799;

- кукурудзу у кількості 30,86 тони на загальну суму 131155,13 грн., що підтверджується видатковою накладною від 08.04.2016 №800;

- кукурудзу у кількості 31,05 тони на загальну суму 131031,12 грн., що підтверджується видатковою накладною від 13.04.2016 №853;

- пшеницю у кількості 37,89 тони на загальну суму 156106,64 грн., що підтверджується видатковою накладною від 14.04.2016 №854;

- пшеницю у кількості 33,25 тони на загальну суму 135327,64 грн., що підтверджується видатковою накладною від 15.04.2016 №855;

- пшеницю у кількості 80,63 тони на загальну суму 328164,42 грн., що підтверджується видатковою накладною від 19.04.2016 №856;

- кукурудзу у кількості 42,79 тони на загальну суму 180573,97 грн., що підтверджується видатковою накладною від 20.04.2016 №905;

- пшеницю у кількості 82,86 тони на загальну суму 337240,54 грн., що підтверджується видатковою накладною від 22.04.2016 №906;

- кукурудзу у кількості 40,14 тони на загальну суму 169390,96 грн., що підтверджується видатковою накладною від 22.04.2016 №907;

- кукурудзу у кількості 42,25 тони на загальну суму 178295,17 грн., що підтверджується видатковою накладною від 27.04.2016 №927;

- пшеницю у кількості 400,351 тони на загальну суму 1621421,56 грн., що підтверджується видатковою накладною від 29.04.2016 №929;

- кукурудзу у кількості 46,58 тони на загальну суму 196567,79 грн., що підтверджується видатковою накладною від 29.04.2016 №954;

- зберігання сої у кількості 840,1 тони на загальну суму 1260,16 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2016 №20;

- зберігання пшениці у кількості 400,351 тони на загальну суму 456,40 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2016 №152;

- зберігання сої у кількості 813 тони на загальну суму 1219,50 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2016 №151;

- автопослуги на загальну суму 14988,52 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.02.2016 №44;

- автопослуги на загальну суму 73411,28 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.04.2016 №141.

Отримані послуги та товар був частково оплачений позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями від 29.02.2016 №9918 на суму 64618,49 грн., від 23.02.2016 №855 на суму 34310,48 грн., від 22.02.2016 №838 на суму 30000,00 грн., від 19.02.2016 №814 на суму 17513,69 грн., від 17.02.2016 №773 на суму 50000,00 грн., від 29.02.2016 №9917 на суму 58682,56 грн., від 24.02.2016 №884 на суму 40000,00 грн., від 26.02.2016 №969 на суму 30000,00 грн., від 15.02.2016 №661 на суму 30000,00 грн., від 16.02.2016 №728 на суму 30000,00 грн., від 29.04.2016 №12681 на суму 880000,00 грн., від 19.01.2016 №10308 на суму 3141,46 грн., від 18.01.2016 №10295 на суму 23674,50 грн., від 15.01.2016 №10247 на суму 15000,00 грн., від 14.01.2016 №10190 на суму 27292,00 грн., від 06.01.2016 №10070 на суму 20000,00 грн., від 27.04.2016 №12618 на суму 30000,00 грн., від 25.04.2016 №12300 на суму 40000,00 грн., від 26.04.2016 №12533 на суму 20000,00 грн., від 22.04.2016 №12242 на суму 40000,00 грн., від 19.04.2016 №12123 на суму 40000,00 грн., від 18.04.2016 №12075 на суму 30000,00 грн., від 15.04.2016 №12050 на суму 30000,00 грн., від 13.04.2016 №11906 на суму 30000,00 грн., від 12.04.2016 №11682 на суму 30000,00 грн., від 29.02.2016 №9915 на суму 2500000,00 грн., від 11.04.2016 №11718 на суму 15000,00 грн.

За фактом настання першої з подій (отримання товару (послуг) покупцем) позивач отримав від ПрАТ "Рамбурс" податкові накладні: №98 від 18.01.2016 на загальну суму 3873529,06 грн., в т.ч. ПДВ 645588,18 грн.; №227 від 28.01.2016 на загальну суму 67513,69 грн., в т.ч. ПДВ 11252,28 грн.; №252 від 31.01.2016 на загальну суму 1260,16 грн., в т.ч. ПДВ 210,03 грн.; №4 від 01.02.2016 на загальну суму 64310,48 грн., в т.ч. ПДВ 10718,41 грн.; №15 від 02.02.2016 на загальну суму 128682,56 грн., в т.ч. ПДВ 21477,09; №50 від 04.02.2016 на загальну суму 64618,49 грн., в т.ч. ПДВ 10769,75 грн.; №139 від 11.02.2016 на загальну суму 14988,52 грн., в т.ч. ПДВ 2498,09 грн.; №286 від 29.02.2016 на загальну суму 1178,86 грн., в т.ч. ПДВ 196,48 грн.; №296 від 29.02.2016 на загальну суму 2500000,00 грн., в т.ч. ПДВ 416666,67 грн.; №83 від 11.03.2016 на загальну суму 184757,82 грн., в т.ч. ПДВ 30792,97 грн.; №103 від 14.03.2016 на загальну суму 130226,88 грн., в т.ч. ПДВ 21704,48 грн.; №101 від 14.03.2016 на загальну суму 170647,84 грн., в т.ч. ПДВ 28441,31 грн.; №110 від 15.03.2016 на загальну суму 131305,87 грн., в т.ч. ПДВ 21884,31 грн.; №164 від 17.03.2016 на загальну суму 348270,24 грн., в т.ч. ПДВ 58045,04 грн.; №145 від 16.03.2016 на загальну суму 128898,88 грн., в т.ч. ПДВ 21483,15 грн.; №175 від 18.03.2016 на загальну суму 183109,48 грн., в т.ч. ПДВ 30518,25 грн.; №194 від 21.03.2016 на загальну суму 128649,88 грн., в т.ч. ПДВ 21441,65 грн.; №215 від 22.03.2016 на загальну суму 170107,84 грн., в т.ч. ПДВ 28351,31 грн.; №247 від 25.03.2016 на загальну суму 163965,16 грн., в т.ч. ПДВ 27327,53 грн.; №248 від 26.03.2016 на загальну суму 179860,16 грн., в т.ч. ПДВ 29976,69 грн.; №278 від 30.03.2016 на загальну суму 31180,49 грн., в т.ч. ПДВ 5196,75 грн.; №308 від 31.03.2016 на загальну суму 2460000,00 грн., в т.ч. ПДВ 410000,00 грн.; №295 від 31.03.2016 на загальну суму 1260,16 грн., в т.ч. ПДВ 210,03 грн.; №112 від 12.04.2016 на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.; №144 від 13.04.2016 на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.; №170 від 15.04.2016 на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.; №191 від 18.04.2016 на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.; №201 від 19.04.2016 на загальну суму 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; №219 від 20.04.2016 на загальну суму 73411,28 грн., в т.ч. ПДВ 12235,21 грн.; №265 від 22.04.2016 на загальну суму 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; №280 від 25.04.2016 на загальну суму 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; №291 від 26.04.2016 на загальну суму 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3333,33 грн.; №299 від 27.04.2016 на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.; №317 від 29.04.2016 на загальну суму 1621421,56 грн., в т.ч. ПДВ 270236,93 грн.; №324 від 30.04.2016 на загальну суму 456,40 грн., в т.ч. ПДВ 76,07 грн.; №323 від 30.04.2016 на загальну суму 1219,50 грн., в т.ч. ПДВ 203,25 грн.

На підтвердження факту доставки товарів позивачем також надано товарно-транспортні накладні від 27.04.2016 №125, від 29.04.2016 №133, від 04.04.2016 №056555, від 05.04.2016 №24, від 05.04.2016 №254, від 06.04.2016 б/н, від 06.04.2016 №130826, від 08.04.2016 б/н, від 08.04.2016 №056557, від 12.04.2016 №056558, від 14.04.2016 б/н, від 14.04.2016 №72, від 18.04.2016 №95, від 18.04.2016 №96, від 20.04.2016 №98, від 21.04.2016 №105, від 21.04.2016 №106, від 22.04.2016 №116, від 28.01.2016 №52, від 01.02.2016 №65, від 01.02.2016 №472, від 04.02.2016 №85, від 10.03.2016 №9, від 10.03.2016 №9, від 16.03.2016 №032446, від 14.03.2016 №032443, від 15.03.2016 №032445, від 18.03.2016 №55, від 21.03.2016 №032449, від 21.03.2016 №214, від 25.03.2016 №97, від 26.03.2016 №111, від 01.04.2016 №1, від 04.04.2016 №247, від 17.03.2016 №54, від 17.03.2016 №56, в яких вантажоотримувачем визначено позивача, а вантажовідправником - ПрАТ "Рамбурс" або ж іншого перевізника в залежності від умов поставки товару.

Зі змісту вказаних товарно-транспортних накладних вбачається, що в них зазначено вид та кількість вантажу, містяться відмітки водія-експедитора, ідентифіковані транспортні засоби, а також містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій - постачальника та покупця.

Суму ПДВ у загальному розмірі 2185805,00 грн. за податковими накладними, виданими ПрАТ "Рамбурс", були включені позивачем до складу податкового кредиту, у тому числі за січень 2016 року 657050,00 грн., лютий 2016 року 462296,00 грн., березень 2016 року 735374,00 грн., квітень 2016 року 331085,00 грн.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обовязкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ "Зерностандарт", ПрАТ "Рамбурс" були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на ТОВ "Зерностандарт", ПрАТ "Рамбурс" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Зерностандарт", ПрАТ "Рамбурс" сільськогосподарської продукції, послуг.

Більш того, з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозвязку між витратами ПАТ "Племптахорадгосп "Броварський" на придбання товарів (послуг) у ТОВ "Зерностандарт", у ПрАТ "Рамбурс" та здійсненням ним господарської діяльності.

Так, зокрема, судом встановлено, що ПАТ "Племптахорадгосп "Броварський" є сільськогосподарським товаровиробником. Основним видом діяльності позивача є вирощування індиків та реалізація м'ясопродукції.

Як пояснили представники позивача у судовому засіданні, підприємство здійснює вирощування індиків у 13 пташниках. Одночасно у пташниках перебуває біля 100 тисяч індиків. Обсяг середнього щоденного споживання комбікормів індиками, яких вирощує підприємство, становить 31 тону. Норми вирощування та відгодівлі індиків встановлені на підприємстві згідно з наказом від 04.02.2016 №17 "Про затвердження нормативних показників вирощування та відгодівлі індиків Кросів БІГ-6 та Конвертор". Для виробництва комбікормів на підприємстві функціонує цех по виробництву гранульованих комбікормів.

Як встановлено судом, у 2015 році позивачем здійснено реконструкцію комбікормового цеху в цех по виробництву гранульованих комбікормів потужністю 5 т/год. за адресою: вул. Слави, 22, с. Рожівка Броварського району Київської області, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 30.04.2015 за №КС-143151200512.

Також, у 2015 році позивачем з метою визначення якості зернових культур, що закуповується для виробництва комбікорму, створено вимірювальну лабораторію, що підтверджується свідоцтвом про атестацію вимірювальної лабораторії №А15-060 від 21.12.2015.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що для виробництва комбікормів позивачем використовуються, зокрема, соєва макуха (шрот), соєва олія, кукурудза, пшениця.

Так, придбана у ТОВ "Зерностандарт" макуха соєва у кількості 81150 кг в жовтні 2015 року була використана позивачем для виробництва комбікорму, що підтверджується рапортами про виробництво комбікормів і використання сировини в комбікормовому цеху за період з 01.10.2015 по 13.10.2015 та довідкою про використання макухи соєвої, яка надійшла від ТОВ "Зерностандарт" (жовтень-грудень 2015) для виробництва комбікормів на ПАТ "Племптахорадгосп "Броварський" з урахуванням сальдо на початок та кінець періоду, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

З наданих позивачем документів вбачається, що за період з 01.10.2015 по 13.10.2015 використано для виробництва комбікорму 83713 кг макухи соєвої, тобто весь обсяг, що був придбаний у ТОВ "Зерностандарт" та додатково 3563 кг, яка знаходилася у залишку на складі позивача до здійснення поставки товару ТОВ "Зерностандарт".

Комбікорм, вироблений із використанням соєвої макухи, придбаної позивачем у ТОВ "Зерностандарт", переданий на пташники для відгодівлі індиків, що підтверджується накладними-вимогами за період з 01.10.2015 по 31.10.2015.

Також, придбана у ТОВ "Зерностандарт" олія соєва у кількості 16520 кг в жовтні 2015 року була використана позивачем для виробництва комбікорму, що підтверджується рапортами про виробництво комбікормів і використання сировини в комбікормовому цеху за період з 09.10.2015 по 26.10.2015 та довідкою про використання олії соєвої, яка надійшла від ТОВ "Зерностандарт" (жовтень-грудень 2015) для виробництва комбікормів на ПАТ "Племптахорадгосп "Броварський" з урахуванням сальдо на початок та кінець періоду, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

З наданих позивачем документів вбачається, що за період з 09.10.2015 по 26.10.2015 використано для виробництва комбікорму 20489,8 кг олії соєвої, тобто весь обсяг, що був придбаний у ТОВ "Зерностандарт" та додатково 3969,8 кг, яка знаходилася у залишку на складі позивача до здійснення поставки товару ТОВ "Зерностандарт".

Комбікорм, вироблений із використанням соєвої олії, придбаної позивачем у ТОВ "Зерностандарт", переданий на пташники для відгодівлі індиків, що підтверджується накладними-вимогами за період з 01.10.2015 по 31.10.2015.

Судом встановлено, що вироблений із використанням соєвої макухи та соєвої олії, придбаної у ТОВ "Зерностандарт", комбікорм був використаний позивачем для відгодівлі індиків, що підтверджується: зведеним звітом по руху корму за жовтень 2015 року по бригаді №2; зведеним звітом по руху корму за жовтень 2015 року по бригаді №1; накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) товаро-матеріальних цінностей за період з 01.10.2015 по 31.10.2015; відомостями витрати кормів, складеними позивачем у період з 01.10.2015 по 31.10.2015; зведеним звітом по руху корму за листопад 2015 року по бригаді №1; зведеним звітом по руху корму за листопад 2015 року по бригаді №2; накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) товаро-матеріальних цінностей за період з 01.11.2015 по 30.11.2015; відомостями витрати кормів, складеними позивачем у період з 01.11.2015 по 30.11.2015, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

У період з 18.01.2016 по 29.04.2016 ПрАТ "Рамбурс" на підставі укладених договорів поставило на адресу позивача сою у кількості 438430 кг, кукурудзу у кількості 649270 кг та пшеницю у кількості 1055761 кг.

Так, придбана у ПрАТ "Рамбурс" пшениця у період з 11.03.2016 по 17.06.2016 була використана позивачем для виробництва комбікорму, що підтверджується довідкою про використання пшениці, яка надійшла від ПрАТ "Рамбурс" за період 01.01.2016 по 30.04.2016 для виробництва комбікормів, та рапортами про виробництво комбікормів і використання сировини в комбікормовому цеху за період з 11.03.2016 по 17.06.2016, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

З наданих позивачем документів вбачається, що за період з 11.03.2016 по 17.06.2016 використано для виробництва комбікорму 1055894,2 кг пшениці, тобто весь обсяг, що був придбаний у ПрАТ "Рамбурс" та додатково 133,2 кг, яка знаходилася у залишку на складі позивача до здійснення поставки товару ПрАТ "Рамбурс".

Також, придбана у ПрАТ "Рамбурс" кукурудза у період з 28.01.2016 по 05.05.2016 була використана позивачем для виробництва комбікорму, що підтверджується довідкою про використання кукурудзи, яка надійшла від ПрАТ "Рамбурс" за період 01.01.2016 по 30.04.2016 для виробництва комбікормів з урахуванням сальдо на початок та кінець періоду та рапортами про виробництво комбікормів і використання сировини в комбікормовому цеху за період з 28.01.2016 по 05.05.2016, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

З наданих позивачем документів вбачається, що за період з 28.01.2016 по 05.05.2016 використано для виробництва комбікорму 653265,3 кг кукурудзи, тобто весь обсяг, що був придбаний у ПрАТ "Рамбурс" та додатково 3995,3 кг, яка знаходилася у залишку на складі позивача до здійснення поставки товару ПрАТ "Рамбурс".

Судом встановлено, що вироблений із використанням пшениці, кукурудзи та сої, придбаної у ПрАТ "Рамбурс", комбікорм був використаний позивачем для відгодівлі індиків, що підтверджується: зведеним звітом по руху корму за січень 2016 року по бригаді №1; зведеним звітом по руху корму за січень 2016 року по бригаді №2; накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) товаро-матеріальних цінностей за період з 01.01.2016 по 31.01.2016; відомостями витрати кормів, складеними позивачем у період з 01.01.2016 по 31.01.2016; зведеним звітом по руху корму за лютий 2016 року по бригаді №1; зведеним звітом по руху корму за лютий 2016 року по бригаді №2; накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) товаро-матеріальних цінностей за період з 01.02.2016 по 29.02.2016; відомостями витрати кормів, складеними позивачем у період з 01.02.2016 по 29.02.2016; зведеним звітом по руху корму за березень 2016 року по бригаді №1; зведеним звітом по руху корму за березень 2016 року по бригаді №2; зведеним звітом по руху корму за березень 2016 року по бригаді №3; накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) товаро-матеріальних цінностей за період з 01.03.2016 по 31.03.2016; відомостями витрати кормів, складеними позивачем у період з 01.03.2016 по 31.03.2016; зведеним звітом по руху корму за квітень 2016 року по бригаді №1; зведеним звітом по руху корму за квітень 2016 року по бригаді №2; зведеним звітом по руху корму за квітень 2016 року по бригаді №3; накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) товаро-матеріальних цінностей за період з 01.04.2016 по 30.04.2016; відомостями витрати кормів, складеними позивачем у період з 01.04.2016 по 30.04.2016; рухом комбікорму по пташниках за травень 2016 року Бригада №1; рухом комбікорму по пташниках за травень 2016 року Бригада №2; рухом комбікорму по пташниках за травень 2016 року Бригада №3; накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) товаро-матеріальних цінностей за період з 01.05.2016 по 31.05.2016; відомостями витрати кормів, складеними позивачем у період з 01.05.2016 по 31.05.2016; зведеним звітом по руху корму за червень 2016 року по бригаді №1; зведеним звітом по руху корму за червень 2016 року по бригаді №2; рухом комбікорму по пташниках за червень 2016 року Бригада №3; накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) товаро-матеріальних цінностей за період з 01.06.2016 по 30.06.2016; відомостями витрати кормів, складеними позивачем у період з 01.06.2016 по 30.06.2016, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт використання позивачем придбаної у ТОВ "Зерностандарт" та ПрАТ "Рамбурс" соєвої макухи (шрот), соєвої олії, кукурудзи, пшениці у власній господарській діяльності, а саме для виробництва комбікорму, яке необхідне позивачу для відгодівлі індиків.

В той же час, відповідач не надав суду докази на спростування таких доводів позивача.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на недоведеність реальності господарських операцій з поставок товарів на адресу позивача через наявність недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування таких ТМЦ, оскільки товарно-транспортна накладна у відповідності до норм чинного законодавства (зокрема, Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, та Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306) призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає безпосередньо взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим певні недоліки в товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Аналогічні висновки наведені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 у справі №К/800/28931/14, від 30.10.2014 у справі №К/9991/64001/12 та від 28.10.2014 у справі № К/800/24404/13.

Більш того, чинним податковим законодавством України та чисельною судовою практикою Вищого адміністративного суду України (№К/800/22363/15 від 23.09.2015, №К/800/56974/13 від 27.07.2015, №К/800/17289/13 від 07.12.2015, №К/800/61508/13 від 06.03.2014 та інші) встановлено, що товарно-транспортні накладні та подорожні листи не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, не визначено товарно-транспортну накладну і як безумовний і обов'язковий доказ реальності укладених правочинів, натомість оцінка здійснених фінансово-господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу матеріалів та фактичних обставин справи з урахуванням їх особливостей та специфіки, що не було належним чином здійснено контролюючим органом.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ "Зерностандарт", ПрАТ "Рамбурс"; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими субєктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "Зерностандарт", ПрАТ "Рамбурс" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

В той же час, суд критично ставиться до посилання відповідача, як на доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на податкову інформацію, яка наявна в базах даних відповідача відносно ТОВ "Зерностандарт", ПрАТ "Рамбурс" та їх контрагентів.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, вищевказана податкова інформація відносно ТОВ "Зерностандарт", ПрАТ "Рамбурс" та їх контрагентів не є належними та допустимим доказами у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ "Зерностандарт", ПрАТ "Рамбурс" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням на податкову інформацію про те, що діяльність контрагентів позивача - ТОВ "Зерностандарт", ПрАТ "Рамбурс" та їх контрагентів була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням остатньому податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не податковою інформацією. Вказані ж в податковій інформації, в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки, ані податкова інформація не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність своїх рішень нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Зерностандарт", ПрАТ "Рамбурс". Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нереальності укладених правочинів не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосубєктності на момент укладення і виконання спірних договорів, зокрема, того, що дані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за перевіряємий період, цілком відповідає вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) обєкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є обєктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обовязок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Також, згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 за №К-24491/10, "за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обовязку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобовязань".

В ході розгляду даної справи відповідачем не було предявлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ПАТ "Племптахорадгосп" та підприємствами - ТОВ "Зерностандарт", ПрАТ "Рамбурс", а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договорів поставок та первинних документів до них неуповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки позивача також відсутні відомості про визначення контрагентам позивача сум податкових зобовязань у звязку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ "Зерностандарт", ПрАТ "Рамбурс" за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу вимог ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Однак, відповідач в ході судового розгляду даної справи будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ "Зерностандарт", ПрАТ "Рамбурс", - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Зерностандарт", ПрАТ "Рамбурс", доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаних контрагентів первинних документах сум податку на додану вартість, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 20.10.2016 №0004251403 та №0004261403 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № НОМЕР_1 від 20 жовтня 2017 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № НОМЕР_2 від 20 жовтня 2017 року.

4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 43400,00 грн. (сорок три тисячі чотириста гривень 00 коп.) на користь Публічного акціонерного товариства "Племптахорадгосп "Броварський" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Броварської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 листопада 2017 р.