Постанова № 70948662, 07.12.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2017 року № 810/3982/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Берегиня" (надалі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (надалі - відповідача) про скасування податкового повідомлення - рішення № 0020791207 від 14.08.2017.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним, оскільки винесено з порушенням вимог Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

На думку позивача вказане рішення є необґрунтоване, безпідставне та таке, що порушує його права, які передбачені нормами чинного законодавства України, оскільки податкові зобов'язання були сплачені у терміни, визначені законом.

Представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

На вимогу ухвали суду від 23.11.2017 представник відповідача надав письмові заперечення, в яких не погоджувався з позовними вимогами позивача, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у поданих запереченнях.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 07.12.2017 клопотання представника позивача було задоволено та протокольною ухвалою суду вирішено питання про подальший розгляд справи у порядку письмового вапродження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Берегиня» є юридичною особою та є платником податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2017 податковим органом було проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої було складено акт № 2380/12-02/13723125.

Відповідно до висновків вищевказаного акту перевірки, позивачем порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання за березень 2016 року та жовтень 2015 року, чим порушено вимоги п. 203.2 ст. 203, п. 57.1 ст. 57 ПК України.

На підставі встановлених порушень податковим органом винесено спірне податкове повідомлення - рішення № 0020791207 від 14.08.2017 та визначено суму грошового зобов'язання у розмірі - 39 825,00 грн.

Позивач не погоджується зі спірним податковим повідомленням - рішенням, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. ПК України встановлено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цім Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пуктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 ст. 203 ПК України).

На виконання вищевказаних приписів, позивачем було подано та визначено податкове зобов'язання у формі податкової декларації за березень 2016 року та жовтня 2015 року та направлено до податкового ограну.

Згідно п. 203.2 ст. 203 ПК України платник податку на додану вартість зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, податковии ограном було нараховано грошове зобов'язання щодо не своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по деклараціям за березень 2016 року та за жовтень 2015 року.

У судовому засіданні представником відповідача було наголошено та тому, що позивачем за березень 2016 року кошти зі сплати податку на подану вартість були зараховані лише 01.04.2016 та за жовтень 2017 року зараховані 02.11.2017.

Вказав на те, що граничний строк сплати сплив 16.10.2015 та 16.03.2016, дані твердження також знайшли своє відображення і у акті перевірки № 2380/12-02/13723125.

Однак суд критично ставить до даних тверджень, оскільки вони не підтвердженні нормами закону, що регулюють дані правовідносини.

Зокрема, платник податку на додану вартість зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, а саме строку подачі податкової декларації.

Як вже зазначалось вище, податкова декларація подається за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця, тобто до 20 числа місяця, який передує.

Тобто, з викладеного слідує, що граничний день сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання, у даному випадку податку на додану вартість, що вважається узгодженим є 30 число місяця, який передує.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем було надано до суду копії платіжних доручень, які свідчать про внесення оплати у строк, визначений ПК України.

Так, в матеріалах справи міститься копія платіжного доручення № 612 від 25.04.2016 щодо сплати податку на додану вартість за березень 2016 року у розмірі 40 775,00 грн. та платіжне доручення № 3158 від 02.11.2015 на суму 15 000,00 грн. (авансовий платіж), № 3241 від 18.11.2015 на суму 22 990,00 грн. та № 3307 від 30.11.2017 на суму 9 000,00 грн. щодо сплати податку на додану вартість за жовтень 2015 року, загальна сума якого складає 46 990,00 грн.

Крім того, на думку суду зарахування платежів, що відбулись вже після спливу граничного терміну, а саме 01.04.2016 та 02.11.2015 не є наслідком протиправності дій з боку позивача, оскільки ним було вжито всіх можливих заходів для проведення своєчасної оплати узгодженого податкового зобов'язання за за жовтень 2015 року та березень 2016 року.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, податкове повідомлення - рішення 0020791207 від 14.08.2017 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11-14, 69-71, 79, 86, 159-163, 167, 185, 186, 254 КАС України суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0020791207 від 14.08.2017.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.