Постанова № 70947942, 21.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 р. Справа № 804/6916/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дак-енергетика» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2017 року Товариство з обмежено відповідальністю «Дак-енергетика» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 17.10.2017 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податковим органом протиправно зроблено висновок про погашення зобовязання зі сплати податку на нерухоме майно, оскільки порушення строків сплати податку не було, а зменшення податкових зобовязань відбулось внаслідок подання уточнюючого розрахунку до декларації.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позов, з таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31.07.2017 року працівниками Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було складено акт камеральної перевірки Товариства з обмежено відповідальністю «Дак-енергетика» з питань порушення терміну сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки № 468/04-61-12-24/33165522, у якому встановлено порушення термінів сплати узгодженого грошового зобовязання.

В обґрунтування такого висновку податковим органом зазначено, що 29.03.2017 року позивачем була подана уточнююча декларація з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, в якій зменшено податкові зобовязання за 2015 рік на суму 241955,70 грн.

Оскільки в інтегрованій картці платника податків обліковувався податковий борг, то 29.03.2017 року відбулось погашення боргу, що і стало підставою для висновку про порушення термінів сплати узгодженого грошового зобовязання.

На підставі акта перевірки від 31.07.2017 року № 468/04-61-12-24/33165522 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.10.2017 року № НОМЕР_1, про нарахування штрафних санкцій на підставі статті 126 Податкового кодексу України в сумі 48754,69.

Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обовязку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобовязаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають обєкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно з підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, платники на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням обєкта/обєктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

В судовому засіданні встановлено, що на виконання зазначених норм 23.02.2015 року позивачем була подана податкова декларація з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, визначено зобовязання за перебування у власності будівлі площею 794,60 кв.м. в розмірі 241955,70 грн.

Крім цього 25.02.2015 року позивачем було подано уточнюючу декларацію з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, в якій збільшено зобовязання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік на 2423,53 грн.

29.03.2017 року позивач, виявивши помилку при заповненні декларацій з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, подав до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області уточнену декларацію за 2015 рік, в якій зменшив податкові зобовязання на суму 241955,70 грн.

Положеннями пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Таким чином відповідальність за виправлення (уточнення) інформації податкових декларацій в частині зміни розміру податкових зобов'язань наступає тільки в разі подання уточнюючої податкової декларації в зв'язку з виявленням факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

Натомість пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто штрафна санкція на підставі зазначеної статті нараховується контролюючим органом на погашену суму податкового боргу, а при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов'язання, відсутній об'єкт застосування штрафної, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов'язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання.

За таких обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 17.10.2017 року № НОМЕР_1 підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дак-енергетика» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області від 17.10.2017 року № НОМЕР_1.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дак-енергетика» судовий збір в сумі 1600 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24 листопада 2017 року

Суддя ОСОБА_1