Ухвала суду № 70945889, 06.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 646/3245/17 Головуючий суддя І інстанції Теслікова І.І.

Провадження № 22-ц/790/6168/17 Суддя доповідач Овсяннікова А.І.

Категорія: Заява про забезпечення позову, доказів

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого – Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.

при секретарі – Дашковської Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя та встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя.

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя та встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 та об’єднано в одне провадження.

17 липня 2017 року ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на транспортні засоби: автомобіль Volkswagen Golf, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1; автомобіля Volkswagen Golf, 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_2, які зареєстровані за ОСОБА_1 та передати вказані автомобілі на відповідальне зберігання іншій особі, яка не є стороною у справі.

В обґрунтування заяви посилається на те, що за час розгляду справи відповідач має можливість незаконно відчужити майно, що зробить неможливим або ускладнить виконання судового рішення.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2017 року заяву представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про забезпечення позову – задоволено частково.

Накладено арешт на автомобільVolkswagen Golf, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1; автомобіль Volkswagen Golf, 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_2, які зареєстровані за ОСОБА_1

В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати.

Зазначає, що заявником не надано суду жодних доказів, які підтверджують ризики щодо спірного майна. Суд при постановленні ухвали не зважив на відсутність доказів підтвердження прав власності на майно.

Автомобілі дійсно були зареєстровані за ним, але в 2016 році були продані третім особам.

Колегія суддів, вислухавши суддю – доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч.1 та ч.3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову – це вжиття комплексу заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Вжиття цих заходів має гарантувати реалізацію позовних вимог у разі задоволення позову і застосовуються лише до позовів про визнання та про присудження.

У ст.152 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову.

Згідно ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Згідно роз’яснень, які містяться у п.3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 просила накласти арешт на транспортні засоби та передати автомобілі на відповідальне зберігання іншій особі, яка не є стороною у справі, посилаючись на те, що за час розгляду справи відповідач має можливість незаконно відчужити транспортні засоби, що у свою чергу утруднить або взагалі зробить неможливим у майбутньому виконання рішення суду.

Задовольняючи заяву, суд виходив з того, що транспортні засоби належать ОСОБА_1

Як вбачається з відповіді регіонального сервісного центру в Харківської області МВС України за ОСОБА_1 зареєстровано автомобільVolkswagen Golf, 2013 року випуску, та автомобіль Volkswagen Golf, 1998 року випуску (а.с.78).

Відповідь датована 04 липня 2017 року.

Ухвала про вжиття заходів забезпечення позову судом постановлена 19 вересня 2017 року, тобто зі спливом більш ніж двох місяців.

Доказів того, що на момент накладення арешту спірні автомобілі належали ОСОБА_1 матеріли справи не містять.

Постановляючи ухвалу про накладення арешту, суд не врахував роз’яснень, які містяться в п.п.3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», а також вимог п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, оскільки забезпечення позову, в т.ч. шляхом накладення арешту повинно стосуватися майна, що належить відповідачу і знаходиться у нього або у інших осіб.

До суду апеляційної інстанції надано дані, що автомобілі на час накладення арешту не належали ОСОБА_1, що не заперечується і представником ОСОБА_2

За таких обставин підстав для накладення арешту на автомобілі не вбачається.

Ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.2п.2, 312ч.1п.2, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2017 року – скасувати.

Постановити нову ухвалу.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_3 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий –

Судді: