Ухвала суду № 70919447, 12.12.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/17927/17

н/п 2-а/640/544/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.,

при секретарі Шаповал Є.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

В С Т А Н О В И В :

15.11.2017 року до суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову ОСОБА_2 митниці ДФС у справі про порушення митних правил №0457/80700/17 від 27.06.2017 року за ч.1 ст. 474 МК України у відношенні ОСОБА_1

Представником відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлено клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв’язку зі спливом термінів передбачених ст. 99 КАС України.

Представник позивача ОСОБА_3 заперечував проти даного клопотання, та просив поновити строк звернення до суду, та просив визнати поважною причину пропуску строку на оскарження вказаної постанови.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в особі ОСОБА_5 на підставі довіренності виданої ОСОБА_1 21.06.2017 року, та справжність підпису ОСОБА_1 посвідчена директором ТОВ «Євро-Диліжанс» Т.І. ОСОБА_6 звертався до суду з позовом 19.07.2017 року про скасування вказаної постанови, провадження за даним позовом було відкрито, а в подальшому ухвалою суду від 02.11.2017 року було залишено позов без розгляду на підставі ст. 155 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В даному випадку, строк звернення до адміністративного суду з позовом - це проміжок часу у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з правового змісту наведених норм, суд зазначає, що є загально встановлені строки звернення до суду та є спеціальні. При чому процесуальна можливість для звернення з позовом до суду повязана з певним часовим проміжком, протягом якого така особа може реалізувати право на звернення без застосування до неї наслідків пропуску такого строку. В той же час, у випадку звернення до суду поза межами такого строку, до неї підлягають застосуванню відповідні правові наслідки встановлені законом, в даному випадку ст..100 КАС України.

Визначення початку або встановлення такого строку виходе з того, що такий початок починає своє обчислення з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В даному випадку, законодавцем встановлена альтернативність такого обчислення, при чому в одному випадку це день обєктивно достовірної та беззаперечної обізнаності такої особи, в іншому випадку таке обчислення повинно здійснюватися із можливості бути обізнаним про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (умовно), тобто встановлена так би мовити можлива обовязковість бути обізнаним про ті обставини, що впливають або мають безпосередній вплив на відповідне порушення прав.

При чому суд зазначає, що законодавець пов’язує початок обчислення строку з не з тим, коли особа суб’єктивно з'ясувала для себе або почала усвідомлювати, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно слід вважати порушенням, а про те, коли вона об'єктивно повинна була дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність, що мають вплив на неї, чи мала особа реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше.

Суд звертає увагу, що дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності субєктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Слід також зазначити, що дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ОСОБА_4 як джерело права.

При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Позивач звернувся до суду з порушенням строку звернення до суду з даними позовними вимогами, проти чого не заперечується, але просить їх поновити у зв’язку з поважними причинами їх пропуску.

Але, як вбачається зі змісту ухвали суду від 02.11.2017 року, після залишення позову без розгляду позивачу було роз’яснено право на повторне звернення до суду з даним позовом, внаслідок чого позивач в особі свого представника скористався цим правом, та через 13 днів звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст. 155 КАС України, особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких вона була залишена без розгляду, має право звернутись до суду в загальному порядку.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де ОСОБА_5 Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція ОСОБА_4 у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Аналізуючи викладені вище норми, суд дійшов висновку про те, що строк звернення до адміністративного суду з позовом як різновид строку позовної давності та наслідки його пропущення, встановлені ч.2 ст.100 КАС України, можуть застосовуватися судом лише у випадку, коли мало місце порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду за захистом цих прав.

Вказана позиція узгоджується з аналогічною правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 06.10.2013 року у справі №21-389а13.

Відповідно до ч.1 ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 митниці ДФС про залишення позовної заяви без розгляду, та вважає за доцільне поновити позивачеві строк на звернення до суду, оскільки він пропущений з поважної причини, а саме знаходженні справи в провадженні суду з 19.07.2017 року по 02.11.2017 року.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 155 КАС України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 митниці ДФС про залишення позову без розгляду – відмовити.

Поновити пропущений строк для звернення до суду ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №0457/80700/17 від 27.06.2017 року, та визнати причину його пропуску поважною.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. Оскільки ухвала постановлена без виклику осіб, апеляційна скарга може бути подана сторонами протягом пяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

СУДДЯ