Рішення № 70917890, 12.12.2017, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/2368/16-ц

Провадження № 2/417/1/17

РІШЕННЯ

Іменем україни

"12" грудня 2017 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Шкирі В. М.

за участю секретаря Грибєнік О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань с. Марківка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "КРЕДІ ОСОБА_1" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

15.04.2016 позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором №377/707862 від 27.03.2009 в сумі 40 752,39 грн.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 27.03.2009 між ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_1" та ОСОБА_2було укладено кредитний договір №377/707862, згідно якого позивач надав їй кредит у сумі 89 535,00 гривень на умовах збезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання строком користування з 27.03.2009 по 26.03.2016 зі сплатою процентів в розмірі 21% річних. Погашення заборгованості за кредитом та відсотками за його використання узгоджено відповідно до графіку.

Крім того, для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором , 27.03.2009 ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_1", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір поруки № 377/707862, якм погодили, що поручитель несе солідарну відповідальність по зобов’язанням відповідача в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язання за кредитним договором № 377/707862 від 27.03.2009 .

Відповідач порушує умови кредитного договору, не повертає кредит та проценти у строки встановлені ним, внаслідок чого станом на 17.12.2015 утворилася заборгованість в сумі 40 752,39 гривень, яка складається з такого:

36 505,79 грн. – прострочена заборгованість за кредитом;

4 246,60 грн. – прострочені відсотки.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином - через оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада України" на веб-сайті Марківського районного суду в розділі "Справи Кам’янобрідського районного суду м. Луганськ", оскільки відповідач зареєстрована на тимчасовоокупованій території України, визначеній Верховною Радою України та куди підприємством поштового зв’язку "Укрпошта" не здійснюється доставка поштової кореспонденції.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Раніш в своїй заяві ОСОБА_3 стверджував, що жодного договору поруки не підписував, тому звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом про визнання його недійсним.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 08.08.2017 позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду (а.с.98) Ухвала набрала законної сили 07.09.2017.

В силу положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, встановив обставини та віповідно до них визначив правовідносини, що склалися між сторонами.

27.03.2009 між Публічним акціонерним товариством "КРЕДІ ОСОБА_1" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №377/707862.

Згідно п.1.1 Договору, Банк надає позичальнику на умовах збезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 89 535 грн., строком користування з 27.03.2009 по 26.03.2016 включно. Позичальник повертає кредит Банку щомісячно до 27 числа кожного місяця, згідно Графіку заборгованості (додаток 1 до кредитного договору).

Згідно п. 1.2 Договору кредит надається позичальнику на купівлю автомобіля Nissan Note для особистих потреб. Купівля автомобіля здійснюється відповідно договору купівлі-продажу транспортного засобу №КНЧ-2288 від 19.03.2009 укладеного між позичальником та фірмою ТОВ «Кий Авто».

Пунктами 1.4, 1.4.1, 1.4.2 передбачено сплату позичальником за користування кредитом процентів в розмірі 21% річних та одноразово комісійну винагороду в розмірі 2,5%. Всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно цього Договору зазначені в Додатку №2 цього Договору, що є невід’ємною частиною цього Договору. (п.1.5 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, надання кредиту здійснюється шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника, з подальшим їх перерахуванням на поточний рахунок Продавця №26003014033841 в філії ВАТ Укрексімбанк», МФО 380333

Пунктом 2 Договору передбачено, що моментом надання кредиту вважається день перерахування кредитних коштів з рахунку, зазначеного в п.п.3.1.1 цього Договору, на поточний, на поточний рахунок Позичальника.

В п.п. 3.1.1 Договору вказано, що, з метою обслуговування кредиту відкрити Позичальнику рахунок № 22036707862001 в АТ «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК», МФО 300614 і надати кредит в межах суми та в порядку, визначених цим Договором, за умови виконання Позичальником своїх зобов’язань відповідно до пп.пп.1.3, 3.3.1, 3.3.3 цього Договору.

Згідно меморіальних ордерів №377/707862, №1, №55115 від 27.03.2009 відповідач отримала на свій поточний рахунок кошти в сумі 89 535,00 грн. згідно кредитного договору №377/707862 від 27.03.2009, які в подальшому перераховані для оплати автомобіля Nissan Note Е11Е згідно договору купівлі-продажу №КНЧ-2288 від 19.03.2009 на поточний рахунок Продавця №26003014033841(а.с.5-7).

Згідно графіку погашення кредиту ОСОБА_2 зобов’язалася щомісячно до 27 числа кожного місяця сплачувати тіло кредиту в сумі по 2042,49 грн, до 27.02.2016, а останній платіж -2040,57 грн до 26.03.2016 та відповідні проценти ( а.с.12 зворотній бік,13)

27.03.2009 між Публічним акціонерним товаристваом "КРЕДІ ОСОБА_1", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір поруки №377/707862-П (а.с.16-17)

В п.1.2 сторони встановили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов’язанням Позичальника, які виникають з кредитного договору№377/707862 від 27.03.2009

Також сторони п.2.1,3.2 договору поруки погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобов’язань по Кредитному договору, Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Банком на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги.

Сторони також визначили, що договір поруки вступає в силу з момента його підписання усіма сторонами та втрачає свою дію з моменту повного виконання забезпеченого ним зобов’язання (п.4.1 Договору поруки).

Згідно відомостей про рух коштів за кредитним договором № 377/707862 від 27.03.2009 (а.с.117-122) ОСОБА_2 заборгувала позивачу 40 752,39 грн., а саме: 36 505,79 грн. – суму кредиту, 4 246,60 грн. – проценти.

При цьому останній платіж за кредитним договором відповідач здійснив 05.06.2014: за тілом кредиту сплачено - 1155,02 грн (а.с.118), за процентами - 651,55 грн (а.с.122)

01.07.2017 сума 1407,65 грн була винесена на рахунок простроченої заборгованості за тілом кредиту (а.с.118) та 408,42 грн на рахунок простроченої заборгованості за процентами (а.с.122) в подальшому жодної проплати по кредитному договору не було

За таких обставин між позивачем та ОСОБА_2 виникли зобовязальні цивільно - правові правовідносини у сфері споживчого кредитування, а між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 зобовязальні цивільно-правові відносини у сфері забезпечення кредиту, шляхом укладання договору поруки.

Суд вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог виходить з наступного.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

27.03.2009 між ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_1" та ОСОБА_2було укладено кредитний договір №377/707862, згідно якого позивач надав їй кредит у сумі 89 535,00 гривень дляі придбання автомобіля Nissan Note Е11Е згідно договору купівлі-продажу №КНЧ-2288 від 19.03.2009р. на поточний рахунок Продавця №26003014033841 (а.с.5-7) на умовах збезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання строком користування з 27.03.2009 по 26.03.2016 зі сплатою процентів в розмірі 21% річних. Згідно графіку погашення кредиту ОСОБА_2 зобов’язалася щомісячно до 27 числа кожного місяця сплачувати тіло кредиту в сумі по 2042,49 грн, до 27.02.2016, а останній платіж -2040,57 грн до 26.03.2016 та відповідні проценти ( а.с.12 зворотній бік,13)

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач, як кредитодавець, виконав всі взяті на себе обов’язки передбачені кредитним договором, щодо надання кредиту. Зокрема відповідно до п.2.1 договору надання кредиту здійснюється шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника, з подальшим їх перерахуванням на поточний рахунок Продавця №26003014033841 в філії ВАТ Укрексімбанк», МФО 380333.

Позичальник, отримав кредит шляхом шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника, з подальшим їх перерахуванням на поточний рахунок Продавця №26003014033841.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та закону.

Згідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Одностороння відмова від зобов’язання не допускається в силу ст.525 ЦК України, така відмова не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання вказано в ч.2 ст.615 ЦК України.

Так ст.625 та 1048 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, а також проценти від суми позики.

Згідно зі ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого має заборгованість в сумі 40 752,39 гривень, яка складається із такого:

- 36 505,79 грн. - заборгованість зі сплати основного боргу;

- 4 246,60 грн. - заборгованість зі сплати відсотків.

Отже суд вважає, що позовні вимоги позивача до ОСОБА_2 є такими що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення боргу в солідарному порядку з відповідачів, суд виходить з наступного.

Відповідно до положеньст. 546-548 ЦК України виконання зобов'язання у тому числі такого, що виникає із договору, може забезпечуватись письмовим договором поруки.

Відповіднодо ч.2ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

27.03.2009 між Публічним акціонерним товаристваом "КРЕДІ ОСОБА_1" та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 377/707862-П, відповідно до якого поручитель зобов’язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язання за кредитним договором № 377/707862 від 27.03.2009 (а.с. 16 зв. ст. -17).

Згідно з п. 4.1 Договору поруки, договір поруки вступає в силу з момента його підписання усіма сторонами та втрачає свою дію з моменту повного виконання забезпеченого ним зобов’язання.

Проте за змістом ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

В даному випадку згідно з п. 1.1 Договору № 377/707862 від 27.03.2009 термін остаточного погашення кредиту до 26.03.2016, при цьому було погоджено, що позичальник зобов'язаний щомісячно ануїтетними платежами до 27 числа кожного місяця , починаючи з березня 2010 року погашати кредит та сплачувати щомісячно проценти, нараховані банком на фактичний залишок заборгованості за кредитом.

Згідно відомостей про рух коштів за кредитним договором № 377/707862 від 27.03.2009 ОСОБА_2 заборгувала позивачу 40 752,39 грн., а саме: 36 505,79 грн. – суму кредиту, 4 246,60 грн. – проценти.

При цьому останній платіж за кредитним договором відповідач здійснив 05.06.2014: за тілом кредиту сплачено - 1155,02 грн, за процентами - 651,55 грн.

01.07.2017 сума 1407,65 грн була винесена на рахунок простроченої заборгованості за тілом кредиту (а.с.118) та 408,42 грн на рахунок простроченої заборгованості за процентами (а.с.122) в подальшому жодної проплати по кредитному договору не було.

Вказівка в умовах договору поруки про його дію до повного виконання зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором встановлено строк припинення поруки в розумінні ст.251, ч. 4 ст.559 ЦК України, тому у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Це узгоджується і з п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», де вказано, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогамстатті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Крім того дане підтверджується і правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 21.05.2012 у справі № 6-68цс11, де вказано, що умови договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки. За таких обставин, порука на підставі ч. 4 статі 559 ЦК України припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука в даному конкретному випадку припинилася на підставі ч. 4 статі 559 ЦК України, оскільки згідно штампу на конверті позивач направив позовну заяву до суду 09.04.2016 (поза межами шестимісячного строку).

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів задоволенню не підлягають.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні про належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв’язок у сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Також відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1378,00 грн., а тому суд вважає за необхідне стягнути її з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись , ст. ст. 526, 551, 611, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст 10, 60, 88, 130,174, 215-218, 223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "КРЕДІ ОСОБА_1" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (картка платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "КРЕДІ ОСОБА_1" заборгованість за кредитним договором №377/707862 від 27.03.2009 в сумі 40752 (сорок тисяч сімсот п'ятдесят дві ) гривні 39 копійок, яка станом на 17.12.2015 складається із основної суми заборгованості в сумі 36 505 (тридцять шість тисяч п’ятсот п’ять) гривень 79 копійок та заборгованості за процентами в сумі 4246 (чотири тисячі двісті сорок шість) гривень 60 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "КРЕДІ ОСОБА_1" судовий збір в сумі - 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Луганської області через Марківський районний суд Луганської області .

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Марківського районного суду В.М.Шкиря