Вирок № 70917863, 05.12.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/7313/17

н.п. 1-кп/415/858/17

ВИРОК

Іменем України

05 грудня 2017 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Шевченко О.В.

за участю секретаря Бервено Ю.В.,

прокурора Коробейник Є.Ю.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130240002352 від 07 листопада 2017 року у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, інвалідом не являється, судимого 15.02.1991 Лисичанським міським судом Луганської області за ст.140 ч.3 КК України (1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 20.08.2001 Лисичанським міським судом за ст. 187 ч.2, ст. 213 ч.1, ст. 42 КК України (1960 року) до 3 місяців позбавлення волі; 23.03.2004 Лисичанським міським судом за ст. 121 ч.2 КК України до 8 років позбавлення волі, 14.05.2010 звільнений з місць позбавлення волі за постановою Брянківського міського суду Луганської області від 06.05.2010 на підставі ст.81 КК України від відбуття покарання умовно-достроково, на не відбуту частину покарання 1 рік 5 місяців 19 днів, судимості в установленому законом порядку не погашені та не зняті, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

07 листопада 2017 року, приблизно о 09 годині, обвинувачений ОСОБА_2, знаходячись на території колишнього ВАТ «Лисичанська сода», розташованого за адресою: місто Лисичанськ, вулиця Червона, 1, знайшов поліетиленовий пакет зеленого кольору, у якому знаходились бойові припаси калібром 9х18 мм, що є пістолетними патронами до пістолета конструкції Макарова (ПМ), у кількості 28 штук, які придатні до стрільби (відповідно до висновку балістичної експертизи № 19/113/6-3/568е від 09.11.2017), та керуючись раптово виниклим умислом на придбання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу, залишив їх собі, поклавши у лівий рукав куртки, та поніс боєприпаси до свого місця мешкання, розташованого за адресою: м. Лисичанськ, вул. Рокосовського, 66. Того ж дня обвинувачений ОСОБА_2, слідуючи додому та проходячи по вулиці Пролетарській м. Лисичанська, був зупинений працівниками поліції.

У цей же день, у період часу з 12 години 26 хвилин до 12 години 45 хвилин, під час огляду місця події, проведеного біля будинку №13 по вулиці Пролетарська міста Лисичанська, працівниками поліції у обвинуваченого ОСОБА_2 виявлено та вилучено вищевказані бойові припаси, які він придбав та носив без передбаченого законом дозволу при вказаних обставинах.

Органом досудового розслідування вказані дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

16.11.2017 під час досудового розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017130240002352 між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_3, якій на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_2, за участю захисника ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочину та зобов'язався: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.263 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, у звязку з наявністю обставини, що помякшує покарання підозрюваного ОСОБА_2, а саме щирим каяттям. В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України, визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також розяснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст.473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, у тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст.476 КПК України. При цьому обвинувачений зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе, відповідно до угоди, зобов'язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджене покарання. Крім того обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Коробейник Є.Ю. у підготовчому судовому засіданні зазначила, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник ОСОБА_1 також вважала можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між її підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та Кримінальним кодексом України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом, відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до положення ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 263 ч.1 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України, судом зясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 16 листопада 2017 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_3 та підозрюваним, у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2 відповідає вимогам ст.ст.469, 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 263 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з урахуванням обставини, яка відповідно до ст. 66 КК України, помякшує покарання обвинуваченого щире каяття, та відсутністю обставин, що його обтяжують. Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам діючого законодавства. Очевидної неможливості виконання обвинуваченого взятих на себе зобов'язань, не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому ОСОБА_2 узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст.474 ч.7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

До того ж, враховуючи, що предметом злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України , є вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини та пристрої, суд вбачає необхідність застосування спеціальної конфіскації вказаних предметів за відсутності ознак їх знецінення. Зважаючи на військову й економічну цінність боєприпасів, а також необхідність за допомогою їх конфіскації наповнення державного бюджету України, Верховним Судом України зазначено, що необхідно передавати в установи МВС України, а вибухові речовини на склади військових частин, вилученні в ході досудового слідства у кримінальних справах вогнепальну зброю, набої, гільзи та патрони.

У відповідності до ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.

Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судово-балістичної експертизи № 19/113/6-3/568е від 09.11.2017, що згідно довідки НДЕКЦ складає 494 гривні 80 копійок, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 у дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази по справі:

патрони у кількості 26 штук, які зберігаються на складі озброєння ГУНП Луганської області, у м.Сватове Луганської області підлягають конфіскації у власність держави;

- дві гільзи калібром 9х18 мм, які зберігаються на складі озброєння ГУНП Луганської області, у м.Сватове Луганської області - підлягають знищенню.

Керуючись п. 1 ч.3 ст.314, ч.2 ст.373, статтями 374, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 16 листопада 2017 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_3Ю та підозрюваним ОСОБА_2, за участю захисника ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130240002352 від 07 листопада 2017 року відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_2 наступні обовязки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, не обирати.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судово-балістичної експертизи в сумі 494 гривні 80 копійок у дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази:

- патрони у кількості 26 штук, які зберігаються на складі озброєння ГУНП Луганської області, у м.Сватове Луганської області конфіскувати у власність держави;

- дві гільзи калібром 9х18 мм, які зберігаються на складі озброєння ГУНП Луганської області, у м.Сватове Луганської області - знищити.

Відповідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч.4 ст.394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: О.В. Шевченко