Постанова № 70917814, 12.12.2017, Біловодський районний суд Луганської області

БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 408/3155/17

Провадження № 2-а/408/104/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року смт. Біловодськ

Суддя Біловодського районного суду Луганської області Ю.Ю. Цимбал, розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі по тексту - УСЗН) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, якого вона народила у м. Луганську. Виїхати на територію, де органи державної влади України здійснюють свої повноваження, з метою вчасного звернення за виплатою одноразової допомоги, вона не мала можливості, так як будь які переміщення в цей час супроводжувались небезпекою та загрозою для життя та здоров'я.

За першої ж можливості вивезення дитини у червні 2017 року ОСОБА_1, виїхала до с. Валуйське Станично-Луганського району Луганської області та 06 червня 2017 року зареєструвалась як внутрішньо переміщена особою. Того ж дня, вона звернулася до УСЗН із заявою про призначення і виплату одноразової допомоги при народженні дитини. Проте, в задоволенні заяви їй було відмовлено, оскільки звернення за призначенням даної допомоги надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини позивача, як того вимагає Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, а чинним законодавством не передбачено можливість поновлення цього строку.

У зв'язку з наведеним, просила суд визнати причини пропуску нею строку звернення за призначенням допомоги при народження дитини поважними; зобов'язати УСЗН призначити їй державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати УСЗН подати у встановлений законом строк звіт про виконання судового рішення.

Представником відповідача до суду надано заперечення, в якому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, з огляду на те, що нею пропущено встановлений законом 12-ти місячний строк після народження дитини звернення за її призначенням. Просили справу слухати за їх відсутності.

Оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що є достатньо підстав винести рішення у порядку скороченого провадження, відмовивши у задоволенні позову у повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Так, відповідно до Свідоцтва про народження НОМЕР_2, виданого 11 листопада 2016 року Станично-Луганським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Луганській області, позивач є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, якого вона народила у м. Луганську (а.с. 4).

Із копії паспорту громадянина України НОМЕР_3 виданого на ім'я позивача ОСОБА_1 вбачається, що з 30 червня 2010 року її місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 2 зворот) та відповідно до довідки № 0000227395 від 06 червня 2017 року ОСОБА_1 зареєструвалася в УСЗН як внутрішньо переміщена особа. З 06 червня 2017 року разом з малолітнім сином мешкає за адресою: АДРЕСА_1

З повідомлення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 21 липня 2017 року вбачається, що позивач зверталася до управління із заявою про призначення і виплату їй допомоги при народженні дитини, але рішенням від 26 червня 2017 року їй було відмовлено у наданні такої допомоги (а.с. 13-15).

Правовідносини у даній справі регулюються положеннями Закону України від 21 листопада 1992 року №2811-ХII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі Закон № №2811-ХII) та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі Порядок № 1751).

Відповідно статті 1 Закону №2811-ХII громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

За приписами статті 3 Закону №2811-ХII одним із видів державної допомоги, що призначаються сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини.

Частиною 1 статті 10 цього Закону встановлено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Статтею 11 Закону №2811-ХII визначено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Згідно пункту 11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1721 визначений перелік документів для подачі, а саме: заява одного з батьків (опікуна), що складається за формою, затвердженою Мінпраці, копія свідоцтва про народження дитини, жінки, які постійно проживають (зареєстровані) на території України і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України, подають видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1751, допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми, суд приходить до висновку, що чинним законодавством, яке регулює спірні правовідносини, визначено обов'язкову умову призначення допомоги при народженні дитини, а саме: звернення за її призначенням не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Тобто, у даному випадку визначальним є те, що закон не передбачає права відповідача поновити строк встановлений статтею 11 Закону та пунктом 12 Порядку № 1751 і це, в силу частини 2 статті 19 Конституції України, означає відсутність можливості його поновлення, оскільки це не передбачено законом.

Таким чином, зазначений строк є присічним, тобто можливість його поновлення законом не передбачена. Значення такого строку полягає у тому, щоб припинити дію за певних обставин. Присічні строки - це не звичайні строки здійснення суб'єктивних прав, а особливі строки, зі спливом яких присікається існування суб'єктивного права.

Таким чином, закінчення присічного строку призводить до припинення суб'єктивних прав і обов'язків.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 30 листопада 2016 року по справі № К/800/13177/16.

Щодо посилань позивача на те, що вона не мала можливості вчасно подати документи для призначення допомоги, оскільки після народження дитини до до червня 2016 року проживала на території, де органи державної влади України не здійснюють своїх повноважень, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 6 Закону №2811-ХII, документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.

Пунктом 43 Порядку № 1751 передбачено, що документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, особисто.

За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення зазначеної допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин (догляд за інвалідом I групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років тощо) не може особисто зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.

Отже, чинним законодавством покладено на органи соціального захисту населення, обов'язок надавати особам, які претендують на призначення соціальних виплат, допомогу в зборі необхідних документів, за наявності від цих осіб, відповідної заяви, і крім того законом не заборонено подання особою, що має право на допомогу при народженні дитини, заяви через засоби поштового зв'язку або через представника. Однак, як встановлено з матеріалів справи з такою заявою позивач до відповідача не зверталася.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначені та виплаті допомоги при народженні дитини, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені відповідним законодавством України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 12, 70, 71, 94, 158, 160 - 163, 167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 640 гривень 00 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Біловодський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі, якщо особа, яка брала участь у справі, але не була присутня під час проголошення постанови, - з дня отримання копії постанови, з подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.Ю. Цимбал