Рішення № 7091753, 30.11.2009, Краматорський міський суд Донецької області

Справа №2-5293/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К РА Ї Н И

30 листопада  2009 року Краматорський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Марченко Л.М.

при секретарі Шташаліс О.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача та третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ» (третя особа – генеральний директор ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ» ОСОБА_4) про визнання незаконним наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ» про визнання незаконним наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 14.08.2009 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача було залучено генерального директора ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ» ОСОБА_5.

У судовому засіданні представник позивача, діюча за довіреністю, ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та показала, що з вересня 2006 року позивача ОСОБА_3 було прийнято на посаду механіка до ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ». Фактично роботу він виконував на дільниці підприємства у с.Торецьке, Добропільського району, Донецької області та був підпорядкований головному механіку ОСОБА_6 За весь час роботи позивача від адміністрації підприємства не надійшло жодного зауваження, скарги чи дисциплінарних стягнень. Сам же відповідач з кінця 2008 року став постійно допускати порушення трудового законодавства у вигляді затримки виплати заробітної плати, не надання щорічних відпусток, про що позивач висловився адміністрації. На початку трудового дня 03.03.2009 року відповідач ознайомив його під підпис з повідомленням від 27.02.2009 року про скорочення штату, яке відбудеться 27.04.2009 року, а також роз’яснив про право звільнитися за власним бажанням. Зазначена новина та перспектива скорої втрати роботи вплинула на душевний стан позивача, викликала підвищення артеріального тиску та загострення через нервування радикуліту, у зв’язку з чим позивач змушений був піти з роботи до лікарні, про що попередив головного механіка ОСОБА_6 Того ж дня, тобто 03.03.2009 року він звернувся за медичною допомогою з приводу радикуліту, де йому було видано листок непрацездатності, на якому він перебував по 07.03.2009 року.  Позивач вирішив не очікувати звільнення через скорочення штатів та 06.03.2009 року поштою рекомендованою кореспонденцією направив на адресу роботодавця ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ», який розташований у м.Київ, вул.Будіндустрії,7, два конверти, в одному з особистою заявою про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП з 10.03.2009 року та проханням надіслати трудову книжку поштою згідно п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, в другому – з оригіналом листка непрацездатності до відома та оплати. Про отримання відповідачем кореспонденції позивача свідчать поштові повідомлення. 12.03.2009 року відповідач погасив трьохмісячну заборгованість по зарплаті, однак остаточного розрахунку при звільненні  не зробив та трудову книжку не надіслав. Оскільки бухгалтерія та кадровий відділ відповідача розташований у м.Києві, позивач через віддаленість не поїхав але повторно зателефонував з приводу розрахунку та трудової книжки. На це, 22.04.2009 року позивач отримав від відповідача листа про надання письмових пояснень з приводу невиходу на роботу з 04.03.2009 року.  Позивач був змушений поїхати до регіонального представництва товариства, але там йому рекомендували звернутися безпосередньо до головного офісу у м.Києві. 05.05.2009 року на адресу позивача надійшла телеграма відповідача, якою ОСОБА_3 запрошувався до головного офісу за отриманням трудової книжки та одночасно повідомлявся про звільнення згідно п.4 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин. Згодом поштою позивач отримав копію наказу про звільнення від 05.05.2009 року №10-К/ОСОБА_7 дії та рішення відповідача позивач вважає незаконними, оскільки ОСОБА_3 з 03.03.2009 року перебував на лікарняному, оригінал якого в день закриття листа непрацездатності направив роботодавцю. Останній проігнорував поважні причини відсутності працівника на робочому місці та з приводу прогулів з 04.03.2009 року звільнив його за п.4 ст.40 КЗпП України, незважаючи на раніше подану заяву позивача про звільнення з причин неодноразового порушення вимог трудового законодавства за ч.3 ст.38 КЗпП України. Позивач просить визнати незаконним наказ про його звільнення, поновити на роботі, стягнувши з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення по день поновлення на роботі в сумі 3131,16 грн., а також відшкодувати моральну шкоду в сумі 5000 грн., завдану душевними стражданнями через порушенням його трудових прав, незаконне звільнення.

У судовому засіданні представник відповідача ТОВ з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ» та третьої особи генерального директора Я.ОСОБА_5, діюча за довіреностями, ОСОБА_2 позов не визнала та показала, що на підставі наказу №33-ОС від 01.09.2006 року підприємством з ОСОБА_3 був укладений строковий трудовий договір строком дії до 04.01.2009 року. При настанні останньої дати жодна з сторін не виявила наміру продовжити та/або переукласти трудовий контракт, таким чином позивач взагалі необґрунтовано вимагає поновлення його на роботі поза строком дії трудового договору. 20.02.2009 року адміністрацією підприємства було видано наказ №01 про скорочення чисельності працівників. Наказом №02 від 27.02.2009 року до відома працівників доводилося  майбутнє  звільнення, з чим позивач ОСОБА_3 був ознайомлений 03.03.2009 року. З 04.03.2009 року по 13.03.2009 року позивач був відсутній на своєму робочому місці без поважних причин. З цього приводу 13.03.2009 року головним механіком ОСОБА_6, який відповідає за охорону праці та трудову дисципліну на дільниці у с.Торецьке Донецької області, була подана доповідна записка керівництву підприємства, а 13.04.2009 року доповідна записка керівника відділу сервісу ОСОБА_8 на ім’я генерального директора. На підставі виданого 13.04.2009 року внутрішнього розпорядження на місце з перевіркою виїхав ОСОБА_8, яким в складі комісії 15.04.2009 року було складено акт про відсутність ОСОБА_3 на робочому місці без поважних причин. Враховуючі те, що позивач залишив роботу до закінчення строку трудового договору, тим самим вчинив прогул с 04.03.2009 року, тому останнього наказом від 05.05.2009 року №10-К\З було звільнено на підставі п.4 ст.40 КЗпП України з 05.05.2009 року. ОСОБА_7 звільнення вважає законним та обґрунтованим. Одночасно представник ОСОБА_2 показала, що заяви позивача про звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України та листка непрацездатності підприємство не отримувало. Фактично від позивача на адресу ТОВзІІ «ЮРОМАШ» надійшло два конверта, які виявилися порожніми, про що було складено акт. За відсутністю листів від позивача така кореспонденція до журналу реєстрації вхідної кореспонденції не вносилася. Моральні страждання позивача вважає перебільшеними, ніякими доказами не підтвердженими. На підставі наведеного просить в позові відмовити.

Суд, вислухавши показання представників сторін, показання свідків –

- ОСОБА_6, який показав, що працює головним механіком на дільниці с.Торецьке Донецької області ТОВзІІ «ЮРОМАШ» та має в своєму підпорядкуванні інших механіків. Позивач ОСОБА_3 знаходився на робочому місці 02.03.2009 року, а 03.03.2009 року на роботу взагалі не вийшов, пояснивши по телефону, що захворів та перебуває на лікарняному. В подальшому він, бажаючи перевірити факт хвороби позивача, підходив к багатоквартирному будинку, де мешкав позивач, але через наявність кодового замку на вхідних дверях, не зміг увійти в будинок. Оскільки біля будинку стояв автомобіль позивача, то він зробив висновок, що останній знаходиться дома у місті. У зв’язку з тим, що позивач тривалий час не виходив на роботу, не відповідав на телефонні дзвінки, не надавав лікарняний лист, він 13.03.2009 року написав доповідну записку про прогули ОСОБА_3 без поважних причин с 04.03.2009 року. За 03 березня в табелі обліку робочого часу позивачу поставлений повний робочий день через жалість та добре відношення до нього. Письмових запитів на адресу поліклініці про наявність відкритого лікарняного листа чи листів позивачу стосовно його відсутності на роботі він не направляв,

- ОСОБА_8, який показав, що працює начальником відділу сервісу в головному офісі ТОВзІІ «ЮРОМАШ» м.Київ. Про відсутність механіка ОСОБА_3 на роботі йому стало відомо з доповідної записки ОСОБА_6, у зв’язку з чим він особисто відвідав дільницю у с.Торецьке та впевнився в цьому. Головний механік ОСОБА_6 пояснив, що для з’ясування відсутності позивача він телефонував йому, але останній не відповідав. Про те, що позивач з 03.03.2009 року перебував на лікарняному про що особисто сказав ОСОБА_6, останній йому не повідомив. Офіційних запитів до медичної установи за місцем проживання позивача не робили та вважає це не потрібним.  Підтверджує, що при отриманні двох поштових конвертів від позивача, останні виявилися порожніми, про що був складений акт. Копія такого акту позивачу не направлялася. На початок березня 2009 року на підприємстві дійсно існувала заборгованість по зарплаті,

дослідивши надані письмові докази – копії наказів та розпоряджень, повідомлень, листів, доповідних, табелів обліку робочого часу, трудового договору, правил внутрішнього розпорядку, штатного розпису, правовстановлюючих документів відповідача, що підтверджують реєстрацію та статус юридичної особи, тощо, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 працював механіком на ТОВзІІ «ЮРОМАШ» (а.с.79-100)  на підставі трудового договору б/н від 04.01.2007 року, укладеного на строк до 04.01.2009 року (а.с.22-26).

Вже з огляду на зміст даного трудового договору вбачаються порушення роботодавцем трудових прав робітника, а саме:

- за п.2 Договору роботодавець зобов’язався виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для їх виконання, передбачені законодавством і цим Договором, за п.7б – виплачувати працівнику суму заробітної плати в строки та розмірах передбачених цим Договором, однак у п.17 Договору, що передбачає розмір виплачуваної працівнику заробітної плати, такий розмір взагалі не визначив, що суперечить загальним положенням про трудовий договір згідно ст.ст.21,23,94 КЗпП України, ст.ст.4,7 Конституції України,

- за п.13 Договору роботодавець передбачив надання працівнику щорічної відпустки тривалістю не менш як 14 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору, що суперечить ст.75 КЗпП України, ст.6 Закону України «Про відпустки», якими визначено, що тривалість щорічної основної відпустки не може бути меншою 24 календарних днів,

- за п.10 Договору взагалі не передбачена будь-яка компенсація, визначена ст.72 КЗпП України, за роботу у вихідні та святкові дні.

Після закінчення строку дії Трудового договору (настання дати 04.01.2009 року) сторони не скористалися п.28 Договору, який передбачає, що «за два тижні до закінчення строку дії цього Договору він може бути за згодою сторін продовжений або укладений на новий строк», однак трудові стосунки між сторонами були фактично продовжені.

Таким чином, коли після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення, то строковий трудовий договір трансформувався у безстроковий згідно ч.1 ст.39-1 КЗпП України.

20.02.2009 року генеральним директором ТОВзІІ «ЮРОМАШ» був виданий наказ №01 про скорочення чисельності робітників на дві одиниці з 27.04.2009 року (а.с.28).

27.02.2009 року генеральним директором ТОВзІІ «ЮРОМАШ» був виданий наказ №02 про попередження робітників про майбутнє звільнення у зв’язку зі скороченням штату (а.с.29). Згідно Додатку №1 до наказу під таке звільнення потрапив ОСОБА_3 (а.с.30), про що був повідомлений під розписку 03.03.2009 року.

Про наступне вивільнення ОСОБА_3 на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України  підприємством було подано звіт до центру зайнятості (а.с.31), де як запланована дата звільнення зазначено 27.04.2009 року, що з огляду на дату персонального попередження позивача (03.03.2009 року) суперечить положенню ч.1 ст.49-2 КЗпП України, якою передбачене таке попередження не пізніше ніж за два місяці до звільнення.

Позивач механік ОСОБА_3 працював на дільниці у с.Торецьке Донецької області та був підпорядкований головному механіку ОСОБА_6, на якого згідно п.5 Трудовому договору (а.с.121-125) був покладений обов’язок контролю за трудової дисципліною, внутрішнім трудовим розпорядком, прийняттям та візуванням заяв та пропозицій підпорядкованих працівників з подальшою передачею до головного офісу, ведення табелю обліку робочого часу.

02.03.2009 року, як вбачається з копії доповідної записки ОСОБА_6 (а.с.32), позивач ОСОБА_3 вийшов на роботу але до виконання своїх трудових обов’язків на протязі всього робочого дня не приступив. Незважаючи на це, в табелі обліку робочого часу за березень 2009 року без дати складання (а.с.47) проставлений повний робочий день, у такому ж табелі без дати складання (а.с.51-52) вказана, що позивач в цей день не працював, у виправному табелі без дати його складання (а.с.50) вказано про відпрацьований позивачем повний робочий день. Дисциплінарного стягнення в порядку п.4.8, п.4.11 Правил внутрішнього трудового розпорядку (а.с.114-120) до позивача застосовано не було.

Як показав в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, позивач ОСОБА_3 03.03.2009 року на роботу взагалі не вийшов, а лише зателефонував та повідомив про погане самопочуття, звернення до лікаря та перебування з цієї дати на лікарняному. З цього приводу є незрозумілим порушення ведення табелю обліку робочого часу, де за 03.03.2009 року відносно ОСОБА_3 проставлений відпрацьований повний робочий день (а.с.47,50), в іншому табелі за березень (а.с.51-52) не відпрацьований день.

Вищевказане суперечить доводам позивача та фактичним обставинам справи, а саме: позивач ОСОБА_3 вранці 03.03.2009 року з’явився на роботі, був повідомлений під розписку про наступне звільнення через скорочення чисельності штатів (а.с.30), після чого через загострення радикуліту був змушений піти з роботи до лікарні та з цього ж дня перебував на лікарняному, про що повідомив безпосередньому керівнику ОСОБА_6 відповідно до п.15 обов’язків  за Трудового договору (а.с.24).

ОСОБА_6 не заперечував в судовому засіданні того, що йому було відомо від позивача про те, що останній з 03.03.2009 року перебував на лікарняному. Однак останній не повідомив про це начальника відділу сервісу ОСОБА_8 під час складання акта комісією та в своїй доповідній від 13.04.2009 року (а.с.33) вказав, що позивач з 04.03.2009 року не виходить на роботу без поважних причин.

Факт тимчасової непрацездатності позивача ОСОБА_3 підтверджується листом головного лікаря КМУ «Міська лікарня №3» м.Краматорська (а.с.67), яким повідомлено, що позивач дійсно проходив лікування у невропатолога КМУ «Міська лікарня №3» м.Краматорська з видачею лікарняного листа №221902 з 03.03.2009 року по 06.03.2009 року з діагнозом «Загострення хронічного крестцового радикуліту, больовий синдром», виписаний до праці з 07.03.2009 року.

Згідно календарю 07,08,09 березня 2009 року є вихідними та святковими днями.

Вищенаведені порушення роботодавцем трудового законодавства та існування заборгованості по зарплаті, яка на початок березня 2009 року складала 2705,23 грн. (а.с.57), підтверджують доводи позивача про наявність у нього підстав для припинення трудових відносин з ТОВзІІ «ЮРОМАШ» за ч.3 ст.38 КЗпП України.

Згідно ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно вказаній нормі та пунктам 2.8,2.9 Правил внутрішнього трудового розпорядку (а.с.114-120) працівник повинен в письмовій формі довести до відома адміністрації про бажання розірвати трудовий договір.

З цього приводу, позивач ОСОБА_3  06.03.2009 року написав на ім’я генерального директора ТОВзІІ «ЮРОМАШ» заяву про звільнення з роботи з 10.03.2009 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України (а.с.3), яку поштою рекомендованою кореспонденцією направив  на адресу відповідача (а.с.4).

Того ж дня, тобто 06.03.2009 року на виконання п.3.1.11 Правил внутрішнього трудового розпорядку (а.с.114-120) позивач іншим поштовим відправленням рекомендованою кореспонденцією направив на адресу відповідача оригінал закритого листка непрацездатності (а.с.4).

Факт отримання кореспонденції відповідачем підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.4 на звороті).

Таким чином, позивач виконав вимоги діючого трудового законодавства та мав право на припинення трудових відносин з ініціативи працівника (ст.38 ч.3 КЗпП України) та проведення повного розрахунку (ст.116 КЗпП України), видачу оформленої трудової книжки (ст.47 КЗпП України, п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (направлення трудової книжки поштою за згодою працівника)).

Представник відповідача, а також свідок ОСОБА_8, заперечували факту отримання заяви та лікарняного від позивача, показавши, що відкриті поштові конверти виявилися порожніми, про що був складений акт від 11.03.2009 року (а.с.78), отримання кореспонденції не зафіксовано в журналі реєстрації вхідної кореспонденції (а.с.73-77).

Проти відправлення порожніх поштових конвертів представник позивача заперечує, зазначаючи також про те, що позивачу не було повідомлено про такий факт та не направлено копію акту.

На основі Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМУ від 17.10.1997 року № 1153 (із змінами та доповненнями) та Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою КМУ від 14.04.1997 року №348 (із мінами та доповненнями) підприємства недержавної форми власності можуть розробляти власні інструкції з діловодства. За загальними правилами, у випадку, коли при перевірці вхідної кореспонденції було виявлено, що в конверті (або пакеті) відсутні деякі документи або додатки до них, - складається акт у двох примірниках, один з яких надсилається відправнику.

Суд вважає, що своїми діями відповідач порушив права позивача, оскільки не сповістив його про отримання кореспонденції без вкладених документів, фактично приховав цей факт, позбавивши позивача можливості  повторно довести до відома потрібну інформацію, тобто вчинив юридично неправомірну бездіяльність.

Згідно копії наказу генерального директора ТОВзІІ «ЮРОМАШ» №10-К\З від 05.05.2009 року, у зв’язку з відсутністю позивача ОСОБА_3 на робочому місці з 04.03.2009 року по 05.05.2009 року, останнього було звільнено з посади механіка за прогули без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України з 05.05.2009 року (а.с.7).

Копія наказу отримана позивачем поштою 11.05.2009 року (а.с.42-44).

Обставини, встановлені цим наказом є невірними, оскільки 04.03.2009 року позивач ОСОБА_3 перебував на лікарняному (з 03.03.2009 року по 06.03.2009 року включно). Крім того, позивач 06.03.2009 року довів до відома відповідача про бажання звільнитися на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з 10.03.2009 року, направивши свою письмову заяву поштою, що не заборонено законом. Таким чином, відповідач повинен був розірвати трудовий договір з підстав та в строки, визначені працівником.

Крім того, відповідачем не враховано положення ст.ст.147,148 КЗпП України, а саме те, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як звільнення, однак застосування стягнення проводиться безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Фактично відповідач виявивши прогули ОСОБА_3 без поважних причин з 04.03.2009 року прийняв рішення про його звільнення пізніше одного місяці, а саме 05.05.2009 року, що також свідчить про незаконність дій та рішення відповідача по звільненню позивача з роботи.

Вчинені відповідачем у період з березня по травень 2009 року дії не спростовують висновків суду. Так, не заслуговує на увагу доповідна записка головного механіка ОСОБА_6 (а.с.33), в якій зазначається, що позивач на роботу не виходить, на телефоні дзвінки не відповідає, перед під’їздом будинку стоїть автомобіль позивача, який він використовує у власних потребах, через що зроблено висновок про безпідставні прогули. На думку суду, зазначене не є підставою для висновку про прогули, крім того не враховано, що автомобіль, про який їдеться мова у доповідній, взагалі належить дружині позивача.

За розпорядженням від 13.04.2009 року (а.с.35) створена комісія для встановлення та фіксування факту прогулу позивача ОСОБА_3 Згідно акту від 15.04.2009 року (а.с.36) зафіксована відсутність позивача на робочому місці, при цьому в акті зазначено, що «ОСОБА_3 свою відсутність пояснити не зміг і не надав відповідних документів, які б пояснювали його відсутність, у зв’язку з неявкою на робоче місце в день складання акту», «від підпису ОСОБА_3 відмовився, у зв’язку з неявкою на робоче місце». Вищенаведене свідчить про юридичну нікчемність такого акту, оскільки з його змісту вбачається, що фактично позивача до комісії не запрошували, пояснень не вимагали та дати такі пояснення, поставити свій підпис або відмовитися від цього останній фактично не міг, оскільки при складанні акту присутнім не був.

Як підтвердили у судовому засіданні представник відповідача та свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_8, факт перебування позивача на лікарняному ОСОБА_6 до відома керівництва доведений не був, офіційним запитом до медичної установи не перевірявся, листів до 17.04.2009 року на домашню адресу ОСОБА_3 не направлялося.

Позивач не заперечує про отримання 22.04.2009 року виклику до регіонального представництва ТОВзІІ «ЮРОМАШ» з приводу відсутності на роботі (а.с.37-39), на що він приїхав до регіонального представництва, однак виникли питання вирішені не були, про що свідчить невжиття в цей день відповідачем заходів дисциплінарного стягнення до позивача за прогули, те, що відповідач не зажадав надання позивачем письмових пояснень, оправдальних документів, наказ про звільнення був прийнятий лише 05.05.2009 року.

Зазначене свідчить про те, що відповідач залишив поза увагою заяву ОСОБА_3 про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України, намагаючись приховати її необґрунтованими доповідними, актами, наказом про звільнення за прогули без поважних причин.  Зазначене підтверджується також поштовим відправленням позивача (а.с.128), яким ОСОБА_3 намагався в позасудовому порядку з’ясувати причини свого звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України, однак на протязі місяця з 18.05.2009 року по 18.06.2009 року ТОВзІІ «ЮРОМАШ» ігнорував чотири виклики вузла поштового зв’язку, не бажав отримувати рекомендовану кореспонденцію, у зв’язку з чим поштового конверта з листом ОСОБА_3 18.06.2009 року було повернуто відправнику з відміткою про відмову адресата від одержання кореспонденції.

Згідно статей 232,233,235 КЗпП України передбачені трудові спори, що підлягають безпосередньому розглядові судами, зокрема поновлення працівника на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

З огляду на вказане, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 слід задовольнити та визнати незаконним наказ №10-К/З від 05.05.2009 року про звільнення позивача за прогули на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, поновивши останнього на посаді механіка ТОВзІІ «ЮРОМАШ».

З врахуванням довідки про середньоденну заробітну плату (а.с.72), яка складає 24,89 грн., з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення по день постановлення судового рішення про поновлення на роботі в сумі 3131,16 грн. (24,89 грн. х 148 днів = 3683,72 грн., за відрахуванням податків 3683,72 грн. – 15% = 3131,16 грн.).

На підставі ст.237-1 КЗпП України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, .

З огляду на обставини справи, порушення законних прав позивача, обсяг його моральних страждань, наявність у останнього сім’ї, на утриманні двох малолітніх дітей (а.с.5-6), виходячи з принципів розумності і справедливості, суд вважає, що вимоги ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. підлягають частковому задоволенню та достатньою грошовою компенсацією буде стягнення на його користь  200 грн.

Згідно ст.88 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача, стягнувши на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн., а також витрати з інформаційно-технічного розгляду справи в розмірі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 8,14,15,130,215,223 ЦПК України, ст.ст.4,7 Конституції України, ст.ст.21,23,38,39-1,40,47,49-2,72,75,94,232-235.237-1 КЗпП України, Законом України «Про відпустки», інструкціями з діловодства, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ» про визнання незаконним наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ №10-К/З від 05.05.2009 року по товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ» про звільнення ОСОБА_3 з роботи за прогули без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_3 на посаді механіка товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ» (01013, м.Київ, вул.Будіндустрії, 7-ц, код ЄДРПОУ 32849408, поточний рахунок №26002021644591 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3131,16 грн., моральну шкоду в сумі 200 грн., а всього 3331,16 грн. (три тисячі триста тридцять одну гривню 16 коп.).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ» (01013, м.Київ, вул.Будіндустрії, 7-ц, код ЄДРПОУ 32849408, поточний рахунок №26002021644591 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. (п’ятдесят одну гривню 00 коп.).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ» (01013, м.Київ, вул.Будіндустрії, 7-ц, код ЄДРПОУ 32849408, поточний рахунок №26002021644591 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) витрати з інформаційно-технічного розгляду справи в розмірі 120 грн. (сто двадцять гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження  не було подано.  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але  апеляційна  скарга  не  була  подана  у   строк, встановлений  статтею  294  ЦПК України,  рішення  суду набирає законної сили  після  закінчення  цього  строку.  У  разі  подання апеляційної  скарги  рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом Донецької області. Заяву  про  апеляційне  оскарження  рішення  Краматорського міського суду  може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  Апеляційна скарга на  рішення  суду  подається  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються  Апеляційному  суду  Донецькій області через  Краматорський міський суд.

Суддя

Рішення постановлено та надруковано в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті.

Суддя