Постанова № 70916311, 11.12.2017, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/1020/16-а

11 грудня 2017 року смт.Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Битківський Л.М.,

секретаря Дякун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Манявської сільської ради, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення сесії сільської ради про надання дозволу на складання проекту землеустрою,-

в с т а н о в и в:

16.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Манявської сільської ради, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 і просив визнати протиправним та скасувати рішення сесії Манявської сільської ради Богородчанськго району Івано-Франківської області від 07.02.2014 року № 580-23/2014 стосовно надання дозволу гр. ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок загальною орієнтовною площею 0,60 га.

Заявлені вимоги в судовому засіданні позивач та представник позивача мотивували тим, що ОСОБА_1 постійно проживав і був зареєстрованим у АДРЕСА_1 З радянських часів його батьки, а після їх смерті він були користувачами кількох земельних ділянок орієнтовною площею 0,57 га. Рішенням сесії Манявської сільської ради від 30.11.1993 року, жителям села Манява було передано у приватну власність земельні ділянки, які перебували у їх користуванні. В тому числі ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування господарських будівель і споруд та 0,55 га для ведення особистого підсобного господарства передано позивачу. У зв'язку з виїздом у 1996 році на роботу у Сумську область він прописав до свого господарства племінника ОСОБА_3 У 2010 році повернувся у село і продовжував проживати і користуватись землею. В 2012 році ОСОБА_3, який фактично не проживав у його господарстві, помер. З того часу у житловому будинку проживав і господарював він сам. В 2014 році з його згоди за проханням родичів була зареєстрована дочка його племінниці ОСОБА_2, яка в будинку в дійсності ніколи не проживала.

В червні 2016 року племінниця з дочкою прийшли до нього в господарство, вчинили з ним сандал і заявили про те, що усе господарство і земельні ділянки належить уже їм. Тоді ж у сільській раді довідався, що сесією сільської ради 07.02.2014 року прийнято рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,60 га. Вважає, що приймаючи дане рішення, сесія сільської ради діяла незаконно, оскільки ОСОБА_2 немає жодних прав на приватизацію земельних ділянок, які знаходяться у його користуванні, в тому числі піл належним йому на праві власності житловим будинокм, який він успадкував після смерті батьків. Рішенням від 28.07.2016 року, відмовивши у наданні йому дозволу на приватизацію земельних ділянок площею 0,07 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,32 га, 0,03 га, 0,09 га по вул.Коцюбинського, сесія сільської ради підтвердила, що саме на вказані ділянки було надано дозвіл ОСОБА_2 складати проекти землеустрою. Оскаржуване рішення порушує його законні права та суперечить нормам земельного кодексу тому просив його скасувати.

Представник Манявської сільської ради Монастирецький В.І. в судовому засіданні заявлений позов не визнав. Вказав, що вважає оскаржуване рішення сільської ради законним. Зазначив, що оскільки ОСОБА_2 перша звернулась до сесії сільської ради з заявою про приватизацію земельних ділянок, то вирішивши це питання один раз, сільська рада уже не могла вирішувати його повторно на користь ОСОБА_1, а тому рішенням від 28.07.2016 року йому було надано дозвіл на складання лише 0,09 га по вул.Вільна, яка помилково у оскаржуваному рішенні значилась як ділянка по вул. Коцюбинського, а щодо решти земельних ділянок - відмовлено.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення заявленого позову. Зазначив, що позивачем не підтверджено належними доказами того, що він був належним користувачем земельних ділянок, які є предметом спору. Рішення про приватизацію земельних ділянок від 30.11.1993 року, до якого апелює позивач, містить додаток - список громадян, який не підписаний сільським головою, а тому не може бути допустимим доказом. Оскаржуване рішення щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою на відведення земельних ділянок на користь його довірительки, прийняте сільською радою у межах своїх повноважень, відповідає вимогам земельного законодавства і Конституції, оскільки дає можливість особі реалізувати право на приватизацію землі.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню.

Відповідно до матеріалів справи рішенням сесії Манявської сільської ради від 07.02.2014 року № 580-23/2014 надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок загальною орієнтовною площею 0,60 га, а саме:

- орієнтованою площею 0,07 га в с.Манява по вул.Вільна для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- орієнтовною площею 0,09 га в с.Манява по вул.Коцюбинського для ведення особистого селянського господарства;

- орієнтовною площею 0,32 га в с.Манява по вул.Коцюбинського для ведення особистого селянського господарства;

- орієнтовною площею 0,03 га в с.Манява по вул.Коцюбинського для ведення особистого селянського господарства;

- орієнтовною площею 0,09 га в с.Манява по вул.Коцюбинського для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до рішення сесії Манявської сільської ради від 28.07.2016 року № 113-5/2016 надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки на умовах безоплатної передачі у власність орієнтованою площею 0,09 га у с.Манява по вул. Вільна для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, що знаходяться в користуванні громадян, категорія земель - сільськогосподарські землі, угіддя-рілля, розташована в межах населеного пункту, неосушена. Одночасно цим рішенням відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на приватизацію земельних ділянок, а саме :

- 0,07 га в с.Манява, по вул.Вільна, 22 для будівництва та обслуговування житлового будинку;

- трьох ділянок площею 0,32 га; 0,03 га; 0,09 га по вул. Коцюбинського для ведення особистого селянського господарства у зв'язку з тим, що рішенням сесії Манявської сільської ради від 07.02.2014 року № 580-23/2014 ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення цих же земельних ділянок.

В судовому засіданні сільський голова Монастирецький В.І. підтвердив, що у обох рішеннях ішлось про одні і ті ж земельні ділянки.

Відповідно до погосподарських книг Манявської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області у них відображено дані земельно-кадастрового обліку відповідно до якого за господарством ОСОБА_6 (батька позивача) станом на 1986 рік числилось всього 0,57 га. Членами господарства були ОСОБА_7 (мати позивача), сам позивач та його дружина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 Таким чином головою двору став позивач ОСОБА_1, який продовжував користуватись земельними ділянками тією ж площею, про що свідчать записи у погосподаських книгах до 1993 року.

Відповідно до ч.5 ст.20 Земельного кодексу УРСР (1970р) право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Судом встановлено, що рішенням сесії Манявської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 30.11.1993 року «Про розгляд заяв жителів села на приватизацію землі» ОСОБА_1 передано в приватну власність земельні ділянки: площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і для ведення підсобного господарства площею 0,55га.

Згідно із ч. 1 ст. 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені ст. 23 ЗК України 1990 року. Проте дію ст. 23 зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92«Про приватизацію земельних ділянок».

Пунктом 3 Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст. 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю. Отже, п. 3 Декрету визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах. Згідно з п. 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Така позиція суду грунтується на правових позиціях Верховного Суду України, що висловлені у постанові №6-31цс12.

Посилання представника ОСОБА_2 на те, що додаток до вказаного рішення не підписаний сільським головою, а тому не може бути допустим доказом суд оцінює критично. Рішення сільської ради та додаток до нього були здані Манявською сільською радою у встановленому порядку до архівного відділ Богородчанської райдержадміністрації і стосується широкого кола жителів села, які на підставі вказаного рішення своє право на приватизацію земельної ділянки реалізували. Тому жодних сумнівів у належності вказаного документу у суду не виникло.

Така позиція суду ґрунтується також на показаннях допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 - землевпорядника сільської ради, яка підтвердила, що рішення від 30 листопада 1993 року є чинним, є у її розпорядженні, як землевпорядника, відповідно до цього рішення ОСОБА_1 дійсно передано земельні ділянки у приватну власність, і нею при підготовці до розгляду заяви ОСОБА_2 було випущено з уваги вказану обставину.

Таким чином, приймаючи рішення від 07.02.2014 року №580-23/2014 «Про заяву ОСОБА_2», якою їй надано дозвіл на складання проекту зелеустрою щодо відведення змельних ділянок орієнтовною площею 0,60 га сесія селищної ради діяла протиправно, оскільки не врахувала згаданого вище рішення від 30.11.1993 року, яким попередньо передала ОСОБА_1 у приватну власність ті ж земельні ділянки. Вказаним рішенням сесія сільської ради фактично позбавила позивача можливості зареєструвати своє право власності на землю.

Доказів того, що оскаржуване рішення не стосується земельних ділянок, право на які доводить позивач, сільською радою як відповідачем не подано. Сільська рада не вказала, за рахунок яких саме земель може бути відведено земельні ділянки ОСОБА_2 Більше того, прийняла до розгляду заяву ОСОБА_2, що не відповідала вимогам ст. 122 ЗК України, оскільки до неї не було додано графічних матеріалів, на яких би було зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а також за відсутності погодження землекористувача, хоч очевидно, що йшлось про вилучення земельної ділянки, що перебуває у володінні іншої особи.

Керуючись ст. 213-215 ЦПК України, суд ,-

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення сесії Манявської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 07.02.2014 року №580-23/2014 «Про заяву ОСОБА_2».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя Битківський Л.М.