Рішення № 70915193, 11.12.2017, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1487/17

Провадження № 2/188/686/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Місюра К.В.

при секретарі: Хандрига Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (м. Дніпро)

до ОСОБА_1 (с. Росішки)

про стягнення заборгованості кредитним договором у сумі 14104,63грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпро,) просить стягнути з ОСОБА_1 (с. Росішки) заборгованість у розмірі 14104,63 грн. за кредитним договором №б/н від 22.04.2011 року, яка складається з наступного:

1317,13грн. - заборгованість за кредитом;

8501,60 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом;

3138,06 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф(фіксована частина).

647,84 грн.. - штраф (процентова складова), а також судові витрати у сумі 1600,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 22.04.2011 року ОСОБА_1 (далі-Відповідач) отримав кредит у розмірі 1500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з « Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ»ПриватБанк» свої зобов’язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за Договором.

У зв’язку із зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним Договором Відповідач станом на 30.09.2017 року має заборгованість – 14104,63 грн.

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов’язання і заборгованість за договором не погашається, що є порушенням законних прав ПАТКБ «ПриватБанк».

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву з проханням розглядати справу за відсутності представника банку.

Відповідача в судове засідання не зявився, до суду надіслав заяву, в якій позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити із застосуванням строків позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 22.04.2011 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Вказаний кредитний договір складається із заяви позичальника, Тарифів та Умов.

В справі міститься заява відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14.

Відповідно до заяви позичальника № б/н від 22.04.2011 року строк повернення кредиту встановлений по закінченню строку дії картки, останнє добровільне погашення заборгованості відповідачем було здійснено 06.01.2012 року, отже право на звернення до суду у разі невиконання, чи неналежного виконання боржником своїх обов'язків за останнім платежем виникло ще 06.01.2015 року, а позивач звернувся лише 26.10.2017 року тобто зі спливом загального три річного строку позовної давності.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16.

Платіж, що був отриманий банком в рахунок погашення заборгованості, а саме: 24.05.2014 р. – 21,94 грн.; не можна вважати діями, що свідчать про визнання відповідачем боргу та підставою для переривання строку позовної давності, оскільки даний платіж вчинено в автоматичному режимі без волевиявлення відповідача та його розпорядження, позивачем не надано доказів сплати зазначених коштів відповідачем особисто чи через уповноваженого представника, а також платежі здійснені вже після спливу строку позовної давності.

Крім цього правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому слід мати на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Так, платіж було зараховано 24.05.2014 року, а перед цим 06.01.2012 року в проміжок більше двох років, що підтверджується доданим до позову розрахунком.

Посилання сторони позивача на те, що в заяві позичальника зазначено, що відповідач згоден з тим, що підписана ним заява позичальника разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) становлять між ним та банком "Договір надання банківських послуг" та те, що відповідач зазначив, що він ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, - не можна прийняти як належний та допустимий доказ.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст. 258, 266, 267, 526, 527, 549, 553, 554, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.