Вирок № 70915006, 11.12.2017, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/825/17

Номер провадження 1-кп/184/112/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Гаєвого О.В.,

за участю секретаря Поліщук О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покров кримінальне провадження, внесене в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за № 12015040360001013 від 13 вересня 2015 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працює в ПАТ «ОГЗК» на посаді електрогазозварника, не одружений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

сторони кримінального провадження: прокурор Дорош Д.В.,

обвинувачений ОСОБА_1,

потерпілий ОСОБА_3, представник потерпілого ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

12.09.2015 року приблизно о 19 год. 20 хв. ОСОБА_1 керуючи легковим автомобілем марки Москвич М-21406, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, оранжевого кольору, в світлу пору доби, рухаючись по вул. Зонова в напрямку вул. П.Мирного у м. Покров Дніпропетровської області, зі швидкістю 40 км/г, на відстані 0,9 метра від правого краю проїзної частини, за напрямком руху велосипеда «Sadlle», проявляючи злочинну самовпевненість, розуміючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, наближаючись до велосипедиста не дотримуючись вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, вчинив зіткнення з велосипедистом «Sadlle», яким в той момент керував ОСОБА_3, що рухався попереду від ОСОБА_1 за напрямком його руху.

Відповідно до висновку експерта сектора авто-технічної експертизи № 6/10.1-280 від 18 квітня 2017 року, в даній дорожній обстановці, водій автомобіля Москвич М-2140, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 повинен був діяти згідно вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, а саме: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій обєктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди».

При заданому механізмі пригоди дії водія автомобіля Москвич М-2140, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходилось в причинному звязку з настанням події ДТП.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №171 від 05.04.2017 року ОСОБА_3 були спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, садна волосяної частини голови, саден лобу, закритого перелому акроміального кінця лівої ключиці, саден верхніх кінцівок, садна та гематоми лівого стегна, гематоми лівої гомілки, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоровя більше 21 доби. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, або від ударів об такі предмети, можливо при зіткненні велосипедиста з рухаючимся транспортом (легковим автомобілем), в умовах дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке кваліфіковане за ч.1ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В ході судового засідання обвинувачуваний ОСОБА_1 свою вину у скоєнні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що дійсно в день вчинення ДТП у вечірній час (точної дати він не памятає), він їхав за кермом свого автомобіля марки Москвич 2140 з м. Покров до с. Чортомлик, коли в районі балки назустріч йому їхав інший автомобіль (іномарка) та засліпив його світлом своїх фар. Оскільки в салоні грала гучно музика, він не почув як збив велосипедиста, який їхав по напрямку його руху. Після скоєння ДТП він з місця його вчинення зник, він проходження медичного огляду на стан алкогольного спяніння в подальшому відмовився, оскільки перебував у шоковому стані. В скоєному кримінальному правопорушенні щиро розкаявся, цивільний позов визнав у повному обсязі.

Крім показів обвинуваченого ОСОБА_1, судом були допитані потерпілий ОСОБА_3, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також досліджені письмові докази, які підтверджують вину обвинуваченого в скоєнні вказаного кримінального правопорушення.

Так, потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні надав покази, згідно яких встановлено, що він 12 вересня 2015 року у вечірній час він їхав на велосипеді з м. Покров до с. Чортомлик Дніпропетровської області, рухаючись біля узбіччя проїзної частини, він відчув удар ззаду по колесу велосипеда, від чого його відкинуло на лобове скло автомобіля, а потім він впав на землю. Водій автомобіля Москвич (помаранчевого кольору), який його збив не зупинився, зник з місця дорожньо-транспортної пригоди і допомогу йому не надав. Майже відразу до нього підішли інші люди, які проїжджали повз та надали йому першу медичну допомогу, доставили його до лікарні. Спочатку він був поміщений до реанімаційного відділення, а потім переведений в загальну палату, де проходив тривалий курс лікування (більше одного місяця). Обвинувачений ОСОБА_1 жодної матеріальної допомоги на лікування йому не надавав. Крім цього, потерпілий в повному обсязі підтримав свій цивільній позов, зазначивши про те, що ним були здійснені витрати на лікування завданих йому тілесних ушкоджень та спричинено моральну шкоду неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_1 При визначенні міри покарання покладався на розсуд суду.

Показами свідка ОСОБА_5, який був допитаний в судовому засіданні доведено про те, що у вечірній час (точної дати він не памятає) він перебуваючи за кермом автомобіля Пежо «Експерт», рухаючись по дорозі з с. Чортомлик у м. Покров Дніпропетровської області, побачив як назустріч йому їде автомобіль марки Москвич (червоного кольору), який під час руху заціпив стовп і поїхав далі за межі м. Покров. Він продовжив свій рух і приблизно через 300-400 метрів побачив збитого велосипедиста, який лежав на узбіччі дороги. Біля збитого велосипедиста стояв автомобіль Міцубісі, водій якого на імя ОСОБА_6, намагався оказати першу допомогу потерпілому ОСОБА_3 Потім він, за допомогою інших осіб, погрузив потерпілого ОСОБА_3 до свого автомобіля та відвіз його до міської лікарні.

Показами свідка ОСОБА_6, який був допитаний в судовому засіданні доведено про те, що у вересні 2015 року (точної дати він не памятає) він рухався із с. Чортомлик до м. Покров Дніпропетровської області, коли помітив, що назустріч йому біля узбіччя дороги рухався велосипедист, а позаду нього зі швидкістю більше 60 км/год. їхав автомобіль марки Москвич, який наздогнав велосипедиста й збив його. Інших транспортних засобів на дорозі не було. Він зупинився для того, щоб надати допомогу збитому велосипедисту, оскільки водій автомобіля з місця дорожньо-транспортної пригоди зник. Через декілька хвилин, до місця події підїхав інший автомобіль, в якому виявились знайомі потерпілого, які в подальшому відвезли його до лікарні.

Від допиту свідка ОСОБА_7 сторона обвинувачення та захисту відмовилась в судовому засіданні 07.11.2017 року та в подальшому на його допиті не наполягали, також сторонами не заявлялось клопотань про виклик та допит інших свідків по справі.

Крім цього, вина обвинувачуваного ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення по ч.1 ст.286 КК України доведена письмовими доказами, які були дослідженні у судовому засіданні, а саме:

-витяг з кримінального провадження № 12015040360001013 від 13.09.2015 року про внесення даних до ЄРДР, по факту того, що 12 вересня 2015 року о 19 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 рухаючись на автомобілі марки «Москвич 2140», держ.номер 062-82 АВ по проїзній частині балки сполученням м. Покров с. Чортомлик Дніпропетровської області, допустив зіткнення з велосипедом марки «Sadlle», яким в той момент керував ОСОБА_3, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження (том 2, а.с.2);

-протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.09.2015 року з доданою до нього схемою ДТП, відповідно до якого зафіксована обстановка на місці вчинення дорожньо-транспортної пригоди та виявленні під час цього речі (том 2, а.с.10-15);

-протокол огляду транспортного засобу від 13.09.2015 року з доданою до нього фото таблицею, відповідно до якого оглянуто автомобіль марки «Москвич 2140», держ.номер 062-82 АВ та зафіксовані пошкодження, що утворились під час ДТП (том 2, а.с.16-22);

-висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного спяніння № 124 від 12.09.2015 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан спяніння (том 2, а.с.23);

-документи підтверджуючи право власності ОСОБА_1 на автомобіль марки «Москвич 2140», держ.номер 062-82 АВ, його посвідчення водія і поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності (том 2, а.с.24-27);

-постанова від 13.09.2015 року про визнання і долучення по справі речових доказів, а саме: легкового автомобіля марки «Москвич 2140», держ.номер 062-82 АВ та дорожнього велосипеда марки «Sadlle» (том 2, а.с.29);

-протокол огляду автомобіля від 20.03.2017 року з доданою до нього фото таблицею, відповідно до якого оглянуто автомобіль марки «Москвич 2140», держ.номер 062-82 АВ (том 2, а.с.68-70);

-протокол проведення слідчого експерименту від 27.03.2017 року з доданою до нього фото таблицею, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_3 послідовно відтворив обставини ДТП, під час якої йому було спричинено тілесні ушкодження (том 2, а.с.71-75);

-додатковий протокол огляду місця події від 27.03.2017 року (том 2, а.с.76-77);

-протокол проведення слідчого експерименту від 29.03.2017 року з доданою до нього фото таблицею, відповідно до якого ОСОБА_1 послідовно відтворив обставини ДТП, під час якої були спричинені тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 (том 2, а.с.78-82);

-висновок експерта № 171 від 05.04.2017 року, відповідно до якого доведено, що у потерпілого ОСОБА_3 виявленні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, садна волосяної частини голови, саден лобу, закритого перелому акроміального кінця лівої ключиці, саден верхніх кінцівок, садна та гематоми лівого стегна, гематоми лівої гомілки, - відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоровя більше 21 доби. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, або від ударів об такі предмети, можливо при зіткненні велосипедиста з рухаючимся транспортом (легковим автомобілем), в умовах дорожньо-транспортної пригоди. Давність спричинення тілесних ушкоджень може відповідати строку, вказаному в постанові слідчого, тобто вони могли утворитись і 12.09.2015 року (том 2, а.с.84-85);

-висновок експерта № 6/10.1-280 від 18.04.2017 року, відповідно до якого було доведено, що в заданій дорожній обстановці водій автомобіля марки «Москвич 2140», держ.номер 062-82 АВ, ОСОБА_1 повинен був діяти згідно вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, а велосипедист ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.1.5 Правил дорожнього руху України. Дії водія автомобіля марки «Москвич 2140», держ.номер 062-82 АВ, ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходилось в причинному звязку із настанням події даної ДТП. В діях велосипедиста ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей вимогам п.1.5 ПДР України, які б з технічної точки зору могли знаходитися в причинному звязку з настанням події даної ДТП (том 2, а.с.89-91);

-довідка з КЗ «ЦМЛ м. Покров» за № 586 від 02.03.2017 року, яка підтверджує факт звернення потерпілого ОСОБА_3 за медичною допомогою 12.09.2015 року та його госпіталізацію до хірургічно-травматологічного відділення (том 2, а.с.100-102);

-повідомленням про підозру від 15.05.2017 року доведено, що ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України (том 2, а.с.119-121).

Сторонами кримінального провадження клопотань щодо отримання додаткових доказів, в тому числі і в порядкуст.333 КПК України, суду заявлено не було.

Також, судом досліджені характеризуючи матеріали відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, які свідчать проте, що останній вперше притягується до кримінальної відповідальності, але до цього вже притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема, за ч.1 ст.130 КУпАП; за місцем проживання та місцем роботи ОСОБА_1 характеризується позитивно, на обліку лікарів нарколога, психіатра і фтизіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Фактичні данні кримінального правопорушення, які були встановленні під час судового слідства, збігаються з показами обвинуваченого, потерпілого та свідків, узгоджуються із зібраними та детально дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності та взаємозвязку.

Таким чином, в судовому засіданні доведено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_1 дійсно є склад кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження та обвинувачений ОСОБА_1 дійсно винуватий у вчиненні інкримінуємого йому кримінального правопорушення.

Визначаючи відповідно до вимог ст. 65 КК України обвинуваченому ОСОБА_1 вид покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, та особу обвинуваченого, вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст.286 КК України з позбавленням права керування транспортним засобом, що буде достатнім для попередження нових злочинів і для досягнення мети покарання за ст. 50 КК України.

Разом з тим, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, що в силу ст.66 КК України визнано судом обставинами, які помякшують покарання, а також з врахуванням вище встановленої особи обвинуваченого, суд вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбування реального покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, поклавши на нього обовязки, передбачені ст.76 КК України.

Обставини, які обтяжують покарання суд, відповідно до вимог ст. 67 КК України, не вбачає.

В рамках кримінального провадження потерпілим ОСОБА_3 заявлено цивільний позов до ОСОБА_1, АТ «ПРОСТО-страхування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач ОСОБА_3 зазначив про те, що 12.09.2015 року з вини водія ОСОБА_1 сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої йому було завдано тілесних ушкоджень. Відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу (автомобіля Москвич М-2140, державний реєстраційний номер НОМЕР_1), була застрахована у АТ «ПРОСТО-страхування». Він після отримання тілесних ушкоджень знаходився на стаціонарному лікуванні з 12 вересня 2015 року по 07 жовтня 2015 року, після чого продовжив лікування амбулаторно. Жодної допомоги на лікування з боку відповідача ОСОБА_1 йому надано не було. У звязку із вище викладеним, він просив суд, стягнути з відповідачів на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 42008, 59 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 65 000 грн., а також судові витрати повязанні з наданням йому правової допомоги у розмірі 4200 грн.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечував.

Представник відповідача АТ «ПРОСТО-страхування» в судове засідання не зявився, але надав до суду свої заперечення проти позову, в яких зазначив про те, що дійсно 27 липня 2015 року між АТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_1 був укладений договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ / 5289647, автомобіля «АЗЛК 2140», державний номер НОМЕР_1. Разом з тим, відповідач просив у задоволенні позову відмовити, оскільки потерпілий ОСОБА_3 на протязі 30 днів не звертався до страхової компанії, вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП на даний час ще не встановлена, розмір матеріальних збитків нічим не підтверджений, а розмір відшкодування моральної шкоди призначається у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю, яку на даний час встановити не можливо. Враховуючи вище вказане, відповідач вважав позовні вимоги передчасними, та безпідставними, а тому в їх задоволенні просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховки у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоровю, майну третьої особи.

Відповідно до полісу № АІ / 5289647 від 27.07.2015 року встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоровю (на одного потерпілого) у розмірі 100000 грн.

Так, вирішуючи питання по суті позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП знайшла своє підтвердження під час зясування обставин по справі, його відповідальність застрахована у АТ «ПРОСТО-страхування», понесені потерпілим ОСОБА_3 матеріальні збитки на лікування частково підтверджені належними доказами по справі, а саме медичними документами, квитанціями на придбання ліків, медичними обстеженнями та витратами на їх проведення і відповідно складають суму у розмірі 6713, 96 грн., яка підлягає стягненню з АТ «ПРОСТО-страхування» на користь ОСОБА_3, в іншій частині заявленої матеріальної шкоди слід відмовити, оскільки цивільним позивачем цей розмір шкоди не підтверджений в повному обсязі.

Згідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї або близьких родичів.

Відповідно до вимог ст.26-1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоровя під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю.

Вирішуючи питання про розмір завданої кримінальним правопорушення моральної шкоди потерпілому ОСОБА_3 суд, враховуючи характер протиправних дій обвинуваченого, ступень його вини, яка полягала у спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень, глибині фізичних та душевних страждань потерпілого, який внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 був вимушений проходити стаціонарне лікування з оперативним втручанням, витерплювати болісні лікувальні та діагностичні процедури, впродовж всього періоду лікування почувався незручно, потребував сторонньої допомоги у побуті, наслідки отриманих травм із врахуванням стану самого потерпілого, який є інвалідом ІІ групи, призвели до появи негативних змін в його особистості: порушення сну, емоційна напруга, нервозність, порушення звичайних соціальних звязків та інше, а тому дотримуючись принципів розумності, виваженості та справедливості, вважає, що цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 65 000 грн. підлягає частковому задоволенню на суму у розмірі 50 000 грн.

Таким чином, з АТ «ПРОСТО-страхування» в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню сума у розмірі 335, 70 грн. з розрахунку 6713, 96 / 100 х 5, а з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 50000 335, 70 = 49664, 30 грн.

Крім цього, з відповідача ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 79, 88 ЦПК України підлягають стягненню на користь позивача ОСОБА_3 витрати на правову допомогу, які понесені останнім і підтверджені ним документально.

Питання про речові докази, суд вирішує виходячи з положень ст.100 КПК України.

Вирішуючи питання про процесуальні витрати, суд, виходячи з положень ч.2ст.124 КПК Українивважає, що витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України і на підставі цього закону призначити йому покарання у виді 1 року обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки.

Застосувати ст.75 КК України та звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обовязки.

Покласти на ОСОБА_1 обовязок відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Речові докази, а саме: легковий автомобіль марки «Москвич 2140», держ.номер 062-82 АВ, який переданий під схорону розписку обвинуваченому ОСОБА_1 та дорожній велосипед марки «Sadlle», що переданий під схорону розписку потерпілому ОСОБА_3, після набрання вироком законної сили залишити у їх власності.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення експертизи по справі в сумі 703, 68 грн.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, АТ «ПРОСТО-страхування» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з АТ «ПРОСТО-страхування» (р/р 265082212 в АТ «ОСОБА_8 Аваль» м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 24745673) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 6713, 96 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 335, 70 грн., а всього 7049, 66 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 49664, 30 грн. та витрати повязані із судовими витратами у розмірі 4200 грн., а всього 53 864, 30 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області, через Орджонікідзевський міській суд Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення йому копії вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Орджонікідзевського міського суду ОСОБА_9