Постанова № 70914024, 07.06.2017, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6107/16-а

№ провадження 2-а/208/26/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2017 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді – Похвалітої С.М.,

При секретарі – Шешуревої Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам’янське Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити певні дії.

У своєму позові позивачі просять суд зобов’язати відповідача призначити пенсію за віком ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру з врахуванням пільгового стажу, починаючи з 25 травня 2016 року; зобов’язати відповідача призначити пенсію за віком ОСОБА_2, як непрацюючому пенсіонеру з врахуванням підвищення згідно ч.3 ст.29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 25 травня 2016 року.

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що вони до липня 2004 р. проживали в м. Дніпродзержинську, надалі виїхали на постійне місце проживання до США.

Представник позивачів - ОСОБА_3 особисто звернувся до ОСОБА_4 об’єднаного УПФУ Дніпропетровської області із заявами про призначення пенсії за віком, але рішеннями управління від 25.05.2016 р. відмовлено позивача у призначені пенсій та зазначено, що заява подається пенсіонерами особисто, за місцем проживання (реєстрації), за документ, що засвідчує місце проживання приймається паспорт або довідка уповноважених органів.

Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

В письмових запереченнях представник відповідача проти задоволення позову заперечує. Зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на обліку в управлінні не перебувають. 25 травня 2016 року управлінням відмовлено останнім у задоволенні заяв, оскільки заява подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію. Надані представником документи не підтверджують місце проживання (реєстрації) на території України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 особисто звернувся до відповідача ОСОБА_4 об’єднаного УПФУ Дніпропетровської області із заявами та просив призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як не працюючим пенсіонерам.

Рішеннями управління від 25 травня 2016р. відмовлено позивачам у поновленні виплати пенсій та зазначено, що заява подається пенсіонерами особисто, за місцем проживання (реєстрації), за документ, що засвідчує місце проживання приймається паспорт.

Ст.46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Ч.1 ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Так, як встановлено в судовому засіданні позивачі є громадянами України та на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії вік позивача ОСОБА_1 склав 64 роки, загальний стаж 29 років, 9 місяців 24 дні, що вбачається з трудової книги, вік позивача ОСОБА_2 склав 62 роки, страховий стаж 34 роки, а тому відповідно до діючого законодавства вони набули право на призначення пенсії за віком.

Згідно до вимог ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Ст.16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Згідно до вимог ст.6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону.

Жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення Європейського суду з прав людини зазначено, що наведених вище міркувань Європейського суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об’єктивного та розумного обґрунтування (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» (Willis v. the United Kingdom), заява № 36042/97, n. 48, ECHR 2002-IV).

Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об’єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі «ОСОБА_5 проти Нідерландів» (Van Raalte v. the Netherlands), п. 39, Reports 1997-I).

Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016р № 672-р схвалено стратегію модернізації та розвитку Пенсійного фонду України на період до 2020 року, зокрема впроваджено заходи обслуговування громадян незалежно від місця їх реєстрації.

Відповідно до п. 2.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до п. 2.21. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії документами, які підтверджують, що особа не працює є трудова книжка.

Відповідно до абзацу 3 ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Згідно Положення про Пенсійний фонд України (від 06.04.2011, № 384/2011 «Про Положення про Пенсійний фонд України») Пенсійний фонд України, відповідно до покладених на нього завдань, повинен забезпечувати своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

На Пенсійний фонд України покладено обов’язок не лише призначення, здійснення обліку, а й виплати пенсій.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципом соціального, у тому числі, пенсійного, страхування є забезпечення певного рівня життя за рахунок отриманих виплат, а не лише взяття особи на облік.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати. Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім’ї у випадках, визначених цим Законом. Пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім’ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

У зв’язку із чим, законом передбачено, що пенсія це саме виплата, яку отримує особа, а знаходження пенсіонера на обліку передбачає здійснення пенсійних виплат.

Таким чином, враховуючи викладене, позивачі мають право на призначення пенсії за віком як непрацюючих пенсіонерів, тобто з часу звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії.

Ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанови про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, зобов’язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина, інших суб’єктів публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 26, 29, 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статтями 9, 11, 69-86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо не призначення пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Зобов’язати Кам’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області зобов’язати відповідача призначити пенсію за віком ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру з врахуванням пільгового стажу, починаючи з 25 травня 2016 року.

Зобов’язати Кам’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити пенсію за віком ОСОБА_2, як непрацюючому пенсіонеру з врахуванням підвищення згідно ч.3 ст.29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 25 травня 2016 року.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Похваліта С. М.