Рішення № 70913955, 22.08.2017, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/5078/16-ц

№ провадження 2/208/519/17

РІШЕННЯ

Іменем України

22 серпня 2017 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді Івченко Т.П.

при секретарі: Севастьянова Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оселя» до ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості», -

встановив:

Позивач ТОВ «Оселя» звернувся з позовом до ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_2 про стягнення заборгованості 4647 (чотири тисячі шістсот сорок сім) гривень 07 копійок, яка складається з :

- 1894 (одна тисяча вісімсот дев'яносто чотири) гривні 08 копійок заборгованість за житлово-комунальні послуги з утримання будинків і спору і прибудинкових територій;

- 48 (сорок вісім) гривень 51копыйка - 3% річних від суми боргу;

- 776 (сімсот сімдесят шість) гривень 48 копійок - інфляційні нарахування за весь час прострочення ;

- 550 (п'ятсот п'ятдесят) гривень 00 копійок - витрати на правову допомогу,

- 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок сума судового збору.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду письмову заяву, у якій зазначив, що підтримує позов у повному обсязі, але заперечував щодо застосування строків позовної давновності.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 позовні вимоги ТОВ «Оселя» не визнали та надали заперечення, згідно до змісту яких зазначено, що позивач з моменту підписання договору не виконує свої зобов'язання відповідно до укладеного договору та відмовляється його переукладати, Крім того, договір було укладено у 2005 році та за строком давності не має юридичної сили.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 358 від 17.08.2001 р. товариству з обмеженою відповідальністю «Оселя» з 01.09.2001 р. було передано на обслуговування житлові будинки згідно переліку, вказаного в рішенні, що їх обслуговувало КЖЕП «Оріон», в тому числі і будинок №37 по вул. Звенигородській (Бойко).

В 2009 р. КЖЕП «Оріон», як балансоутримувач, передало житлові будинки на баланс управлінню житлового господарства міської ради м. Дніпродзержинська.

01 січня 2015 р. між ТОВ «Оселя» та управлінням житлового господарства укладено новий договір про передачу на утримання і ремонт житлових будинків і прибудинкової території правобережної частини міста відповідно до переліку.

ТОВ «Оселя» надавало та продовжує надавати послуги з обслуговування будинків і споруд та прибудинкової території відповідно до переліку послуг та цін на послуги, прийнятих та затверджених рішеннями виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, в тому числі від 25.07.2008 р. № 642.

Таким чином, ТОВ «Оселя», як балансоутримувач будинку № 8 по проспекту Комсомольському у м. Дніпродзержинську, згідно до вимог п.6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року, звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.

09.11.2005 року між ТОВ «Оселя», як Виконавцем, і ОСОБА_1, як квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1, було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (в подальшому - Договір).

Проте, ОСОБА_1 та його родина являються безпосередніми споживачами послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових, та впродовж багатьох років не виконують своїх зобовязань щодо щомісячного внесення плати за надані їм послуги, внаслідок чого утворився борг на суму 1894,08 гривень станом на 01.07.2016 року.

Відповідно до ст.67 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року, передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно до особового рахунку № 40710 на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 7), зазначено, що в квартирі окрім ОСОБА_1 проживає його дружина ОСОБА_3

Відповідно до ст.64 ЖК України члени сімї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обовязки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сімї несуть солідарну з наймачем відповідальність за зобовязаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сімї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сімї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Виконавець, тобто ТОВ «Оселя», має право стягувати у встановленому законодавством порядку заборгованість по оплаті за надані послуги із Споживача послуг та дорослих осіб, з ним мешкаючих. Згідно до особового рахунку на квартиру №140 в будинку №37 по вулиці п вулиці Бойко (Звенигородська) в міст; Цніпродзержинську Дніпропетровської облас (а.с. 7), зазначено, що квартира належить на праві договору купівлі-продажу ві 04.11.2005 року загальною площею квартири становить,25,4 кв.м.

У відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року, споживач зобов'язаний: оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Проте, громадянин ОСОБА_1С, та його родина, являються безпосередніми споживачами послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та впродовж багатьох років не виконують своїх зобов'язань щодо щомісячного внесення плати за надані їм послуги, внаслідок чого утворився борг на суму 1894 (одна тисяча вісімсот дев'яносто чотири) гривні 08 копійок станом на 01.07.2016 року.

Згідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання.

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до тарифів затверджених рішенням Виконавчого комітету міської ради від 25.07.2008 року (а.с. 18), позивачем проводилися нарахування сум за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, що підтверджено розрахунком (а.с. 10-11).

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, застосувавши наслідки спливу позовної давності.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що, дійсно мали місце обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості, що виникла через несплату боргу за житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд і прибудинкових територій.

Разом з цим, відповідно до положення ст.256 ЦК України, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

При цьому, перебіг трирічного строку позовної давності щодо місячних платежів розпочинається після несплати чергового платежу, а повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку погашення кредиту (ст.261 ЦК України).

Як вбачається зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості, після стягнення судом заборгованості за період з 01.07.2014 року по 01.07.2016 року, відповідно до чого перебіг трирічного строку позовної давності щодо місячних платежів у даному випадку розпочався з 01.08.2013 року по 01.07.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи та зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості, позивач за захистом свого порушеного права звернувся за період з січня 2013 року по липень 2016 року, при цьому до суду позов надійшов, згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (а.с. 21) 12.08.2016 року.

Таким чином, в межах строку позовної давності знаходиться період з 01.08.2013 року по 01.07.2016 року.

Згідно ч.3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Встановивши, таким чином, в ході розгляду справи, що, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права за межами строку позовної давності, суд, приймаючи до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності, вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги та інші нарахування за період з 01.08.2013 року по 01.07.2016 року.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить щодо обґрунтованості вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь вартості наданих послуг, за період з 01.08.2013 року по 01.07.2016 року, що складає 972 (девятсот сімдесят дві) гривень 20 копійок.

Відповідно до частини першої статті 1 ЦК України особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством.

Згідно з частиною другою статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Тобто, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3-х відсотків річних та індексу інфляції, за визначений судом період, підлягають задоволенню в розумінні ст. 625 ЦК України та складають 48,51 грн. 3 відсотки річних від простроченої суми; 776,48 грн. - інфляційні нарахування на весь час прострочення.

У п. 47 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу», положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Але, як вбачається з договору про надання юридичних послуг від 20.07.2016 року (а.с. 11), позивачем укладено договір з приватним підприємцем на виконання послуг, що не є особою, яка має статус адвоката або іншого спеціаліста в галузі права, яку суд в передбаченому ч. 1 ст. 56 ЦПК України порядку допустила до участі у справі, а тому в розумінні ст.ст. 84, 88 ЦПК України, ці вимоги на відшкодування понесених позивачем витрат - не підлягають задоволенню.

На підставі вищезазначеного та керуючись п. 47 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», ст.ст. 1, 4, ч. 1 ст. 509, ст. 526, ст. 625, ч.1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, розділом III Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу», ч. 1 ст. 19 п. 5 ч. 3 ст. 20 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року, ст. ст. 10,11,59-61, 209,212-215, 218, 224-228 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оселя» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 «про стягнення заборгованості» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2), які зареєстровані та проживають за адресою: 51900, область Дніпропетровська, місто Дніпродзержинськ, вул. Звенигородська (Бойко)АДРЕСА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оселя» (51900, м. Дніпродзержинськ, вул. Бойко, 14, код ЄДРПОУ-31523053, п/р. 26005619939585 в філії ПАТ «Промінвестбанк», м. Дніпропетровськ, МФО - 300012) грошових коштів у сумі 3175 (три тисячі сто сімдесят пять) гривень 19 копійок, які складаються з:

- 48 (сорок вісім) гривень 65 копійок 3% річних;

- 776 (сімсот сімдесят шість) гривень 48 копійок інфляційні витрати;

- 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок сума судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Дніпропетровський апеляційний суд через районний шляхом подачі в 10 денний термін з дня оголошення рішення апеляційної скарги.

У разі незгоди з заочним рішенням суду, воно може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання рішення.

Суддя Івченко Т. П.