Ухвала суду № 70912010, 07.12.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді Губар В.С.,

суддів - Вінгаль В.М., Кузюри Л.В.,

із секретарем судового засідання - Шапко В.М.

за участю : ОСОБА_1, представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мстислав" - Марченко А.В., представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2017 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мстислав" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги за договором позики та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Торговий дім «Мстислав» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги за договором позики та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, застосування судом закону, який не підлягає застосуванню, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю. Позивач зазначає, що суд не дав належної оцінки тому факту, що в справі відсутні будь-які належні докази на підтвердження сплати 510 000 грн. відповідачем ОСОБА_4 відповідачу ОСОБА_3 за укладення договору про відступлення права вимоги, як це передбачено ст. 1087 ЦК України.

В письмових запереченнях ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу.

залишити без задоволення.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані позивачем договори укладені у встановленій законом формі і права позивачів не порушують.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12 серпня 2010 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, у відповідності до умов якого остання надала позичальнику ФОП ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 510 000 грн. шляхом надання 247 978 грн. після оформлення договору іпотеки, а решти коштів в сумі 262 022 грн. - протягом трьох місяців з дня надання першого траншу, а позичальник зобов'язався повернути зазначені кошти 30 серпня 2015 року. Договором передбачалась щомісячна сплата відсотків в розмірі 24 % річних (а.с.8).

В подальшому між сторонами був укладений договір про зміни до Договору позики від 12 серпня 2010 року, якими сторони погодили, що погашення позики здійснюється позичальником в кінці терміну цього договору -30 серпня 2015 року (а.с.9).

У забезпечення виконання зобов"язань ФОП ОСОБА_1, що випливають з договору позики, 12 серпня 2010 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Торговий дім «Мстислав» було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого товариство передало в іпотеку ОСОБА_3 нерухоме майно - нежиле приміщення загальною площею 609,7 кв.м., в тому числі площа підвалу 365,2 кв.м,, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить товариству на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу від 20.12.2007 року.

Згідно п.1.1. Договору іпотеки, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з договору позики від 12 серпня 2010 року, укладеного між іпотекодержателем та боржником, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого боржник зобов'язується перед іпотекодержателем повернути позику в розмірі 510000 грн., сплатити проценти за користування позикою, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених договором позики, а також виконати інші умови договору позики та відшкодувати іпотеко держателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору позики. У відповідності до цього договору іпотеко держатель має право у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за договором позики отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на умовах, передбачених договором (а.с.10-13, 48).

Зазначені обставини в апеляційному суді сторони не спростовували і не заперечували. Факт отримання грошових коштів в сумі 510 000 грн. за договором позики ФОП ОСОБА_1 в апеляційному суді також не заперечував.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що 29 травня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор (ОСОБА_3) передав, а новий кредитор (ОСОБА_4) одержав право вимоги за зобов'язаннями ФОП ОСОБА_1 за договором позики від 12.08.2010 року на загальну суму 1 620 989 грн. 23 коп.

30 травня 2017 року листами ОСОБА_3 повідомила позивачів про те, що нею відступлено право вимоги за договором позики від 12.08.2010 року новому кредитору ОСОБА_4

Зазначені повідомлення були отримані як ФОП ОСОБА_1, так і ТОВ «Торговий дім «Мстислав» (а.с.14,19).

ФОП ОСОБА_1, як позичальник, так і як представник іпотекодавця ТОВ «Торговий дім «Мстислав» наголошував на тому, що він не погоджується із сумою, на яку було відступлено право вимоги, а також зазначав про те, що у нього відсутній документ, який підтверджує сплату новим кредитором первісному кредитору 510 000 грн., тому просив визнати недійсними як договір про відступлення права вимоги за договором позики, так і договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі ст. ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 3-198гс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

При цьому, умовами договору позики від 12 серпня 2010 року, договором іпотеки від 12 серпня 2010 року та договором про відступлення права вимоги від 29 травня 2017 року, не передбачено необхідності погодження із позичальником, тобто позивачем, заміну кредитора у зобов'язанні і не передбачено участі позичальника в розрахунках учасниками договору про відступлення права вимоги - між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Твердження позивача про недійсність оспорюваних правочинів з підстави відсутності у нього доказів сплати новим кредитором грошових коштів за договором про відступлення права вимоги, не можуть бути визнані законними, оскільки наявність чи відсутність таких доказів не змінює статус ОСОБА_1 як боржника і не позбавляє його від обов'язку повернути взяті в борг грошові кошти новому кредиторові.

Сукупність обставин справи та наявних у справі доказів, аналіз висновків судових експертиз приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм надана вірна юридична оцінка. Оскаржуване рішення грунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст. ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування законного і обгрутованго та правильного по суті оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.