Ухвала суду № 70911873, 12.12.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Мамонової О.Є.

із секретарем - Шкарупою Ю.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 09 листопада 2017 року у справі за заявою позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, припинення права власності на частину квартири, визнання права власності, повернення первинної реєстрації та припинення заборони,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.11.2017 заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено частково.

З метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, припинення права власності на частину квартири, визнання права власності, повернення первинної реєстрації та припинення заборони відчуження з квартири накладено арешт на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору довічного утримання (догляду) від 17.12.2004.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду від 09.11.2017.

Доводи скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала постановлена з грубим порушенням норм процесуального права.

Зазначає, шо позивачем не було виконано вимоги ст. 151 ЦПК України, не було зазначено в заяві об»єктивних причин у зв»язку з якими потрібно забезпечити позов, заява про забезпечення позову є безпідставною, необґрунтованою.

За доводами скарги суд не звернув увагу на те, що на 2/3 частини квартири вже накладено заборону відчуження до моменту припинення Договору довічного утримання та те, що 1/3 квартири вже належить ОСОБА_3 та не є спірною оскільки, договір довічного утримання припинено в частині одного з відчужувачів ОСОБА_4 у зв»язку із його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач не може бути правонаступником померлого відчужувача, а тому не може вимагати розірвання договору в частині ОСОБА_4, і тим більше вимагати накладати арешт на його частину.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Задовольняючи заяву суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що невжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, як це передбачено нормами ст. 151 ЦПК України, може утруднити в подальшому виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який відповідає нормам законодавства та фактичним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2017 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, припинення права власності на частину квартири, визнання права власності, повернення первинної реєстрації та припинення заборони відчуження квартири.

09.11.2017 представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно. ОСОБА_3 є відповідачем по справі.

Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру правочинів - основним документом правочину є договір довічного утримання предметом якого є квартира, 2/3 частини за адресою: АДРЕСА_1. Відчужувачами є ОСОБА_1 та ОСОБА_4, останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15). Набувач - ОСОБА_3 (а.с. 10).

Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову; забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а згідно ч. 5 ст. 153 ЦПК України про вжиття забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Відповідно до ст.ст. 151, 153 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п.1 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги, що відповідач не зверталась до ОСОБА_1 з пропозицією та не висловлювала намірів відчужити квартиру або її частину та не врахування судом належність 1/3 частини квартири ОСОБА_3, яка не є спірною, а також, що на 2/3 частини квартири вже накладено заборону відчуження до моменту припинення Договору довічного утримання, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Посилання в апеляційній інстанції щодо неможливості правонаступництва після померлого ОСОБА_4 та відсутності підстав для задоволення позову, з посиланням на норми ст. 608, 755, 1219 ЦК України, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції щодо забезпечення позову, оскільки зазначені доводи стосуються саме предмету і підстав позову.

За викладених обставин доводи апеляційної скарги щодо незаконності оскаржуваної ухвали з посиланням на невідповідність ухвали вимогам ст. 151,152,153,154 ЦПК України та не врахування ППВС України « Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9 є необґрунтованими, оскільки важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

В заяві про забезпечення позову позивач зазначив мотиви такого клопотання, а саме можливість продажу квартири в цілому після смерті позивача, яка є особою похилого віку або продажу її частини, щодо якої існує спір.

За таких обставин, доводи, що в ухвалі не зазначені ні докази, ні обставини, з якими суд пов»язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову та відсутність посилання чи обґрунтування припущення про те, що не вжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги, відхиляються судом апеляційної інстанції, як необгрунтовані, а тому ухвала є законною і обґрунтованою і підстав для її скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 09 листопада 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.