Постанова № 70909522, 28.11.2017, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/1068/17

Провадження № 2-а/604/101/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року смт. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Сташківа Н.Б.

за участі

секретаря судового засідання Стадніцької З.О.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача Голик Х.Е., Гуцалюка А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Підволочиську Тернопільської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Скалатської міської ради про скасування розпорядження Скалатського міського голови, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Скалатської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Скалатської міської ради № 231 від 07 серпня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_4 з посади заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства», стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що 17 лютого 2017 року рішенням Скалатської міської ради за № 548 позивача затверджено на посаду заступника голови з питань житлово-комунального господарства Скалатської міської ради з присвоєнням 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування - 5ої категорії. 20 лютого 2017 року розпорядженням № 37 міського голови м. Скалата ОСОБА_4 прийнятий на роботу на посаду заступника з питань ЖКГ Скалатської міської ради. 03 липня 2017 року міським головою м. Скалата прийнято розпорядження № 255 про відсторонення від обов'язків заступника ЖКГ ОСОБА_4 у зв'язку з невиконанням доручень, розпоряджень та вказівок міського голови, а 07 серпня 2017 року за розпорядженням № 231 позивача звільнено з займаної посади на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Вважає розпорядження про його звільнення незаконним, оскільки 26 липня 2017 року позивач звернувся за медичною допомогою в приймальне відділення Тернопільської міської комунальної лікарні № 2 з діагнозом - непроникаюча колота рана паравертибральної ділянки зліва, і цього ж дня був виписаний з лікарні на подальші амбулаторні перев'язки. З 27 липня 2017 року по 03 серпня 2017 року ОСОБА_4 перебував на амбулаторному лікуванні у лікаря травматолога. Враховуючи, що розпорядженням міського голови його було звільнено з роботи під час тимчасової непрацездатності, вважає порушення своїх трудових прав та просить позовні вимоги задоволити у повному обсязі. Крім того на думку позивача протизаконне розпорядження завдало йому моральних страждань, зумовлених втратою роботи та встановлених нормальних життєвих зв'язків і вимагають від позивача додаткових зусиль для їх відновлення, а тому просить стягнути із відповідача в його користь 50 000 гривень моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить їх задоволити, зіславшись на обставини, що викладені у позові.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог позивача заперечили та пояснили, що відповідно до ч.4 ст. 40 КзПП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу, в тому числі і відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. Вважають, що надані позивачем докази на підтвердження поважності причин своєї відсутності на робочому місці протягом чотирьох днів, а саме довідка медичного центру «Ортоклініка» не може вважатися належним та допустимим доказом, оскільки містить завідомо неправдиві відомості щодо місця ушкодження, позаяк згідно витягу з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_4 поставлений діагноз непроникаюча колота рана паравертибральної ділянки зліва (нижній відділ), а у довідці Медичного центру «Ортоклініки» записаний діагноз колота рана з права, що є противоречивим діагнозу, що зазначений у медичній картці. Крім того відповідно до інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, засвідчується виключно листком непрацездатності і не може бути підтвердженою довідкою медичного центру, а тому у задоволенні позову просять відмовити. Крім того просять відмовити у стягненні з відповідача у користь позивача 50 000 гривень моральної шкоди, оскільки вони є необґрунтованими та нічим не підтвердженими.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши та оцінивши в межах заявлених позовних вимог докази по справі в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги позивача є підставними та підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступних міркувань :

Ст.ст. 55, 124 Конституції України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а ст. 18 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції 1960 року кожен при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно п.2 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Судом встановлено, що рішенням Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області ОСОБА_4 затверджено на посаду заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства Скалатської міської ради.

Розпорядженням міського голови від 20 лютого 2017 року за № 37 ОСОБА_4 прийнятий на посаду заступника міського голови з питань ЖКГ з відповідним посадовим окладом згідно штатного розпису та присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування п'ятої категорії.

03 липня 2017 року міським головою м. Скалата прийнято розпорядження № 255 про відсторонення від обов'язків заступника ЖКГ у зв'язку з невиконанням доручень та накладено на позивача дисциплінарне стягнення у виді догани, відсторонено від обов'язків заступника міського голови та повідомлено про надання звіту на розгляд сесії за відпрацьований період.

Постановою Підволочиського районного суду від 05 вересня 2017 року скасовано розпорядження міського голови Скалатської міської ради за № 255 від 03 липня 2017 року «Про відсторонення від обов'язків заступника ЖКГ ОСОБА_4 в частині п. 1, а саме накладення на ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді догани та п. 2 вказаного розпорядження, а саме відсторонення від виконання обов'язків заступника міського голови з питань ЖКГ ОСОБА_4

07 серпня 2017 року розпорядженням міського голови за № 231 ОСОБА_4 звільнено з посади заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства відповідно до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Підставою звільнення позивача ОСОБА_4 з займаної посади послужила його відсутність на робочому місці за період з 31 липня 2017 року по 03 серпня 2017 року.

На підтвердження викладеного представниками відповідача подані та підписані комісією акти № 1 від 31 липня 2017 року з 08:00 по 12:00 год., № 3 від 01 серпня 2017 року з 08:00 по 17:00 год., № 4 від 02 серпня 2017 року з 08:00 по 17:00 год., № 5 від 03 серпня 2017 року з 08:00 по 12:50 год.

Разом із тим суд не може погодитись із розпорядженням міського голови м. Скалата Підволочиського району Тернопільської області від 07 серпня 2017 року за № 231, яким звільнено позивача із займаної посади на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України з огляду на наступне :

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин;)

Згідно ч.4 ст. 40 КЗпП України передбачено, що недопускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, крім п.5 даної статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Разом із тим, як убачається з витягу з медичної карти № 06562 стаціонарного хворого ОСОБА_4 Тернопільської комунальної міської лікарні № 2, останній поступив 26 липня 2017 року з діагнозом непроникаюча колота рана паравертибральної ділянки зліва (нижньогрудний відділ) і був виписаний з лікарні 26 липня 2017 року у відносно задовільному стані за власним наполяганням на подальші амбулаторні перев'язки.

Вказане підтверджується листком непрацездатності серії АДБ № 837891 від 03 серпня 2017 року Тернопільської комунальної лікарні № 2, а саме, що позивач ОСОБА_4 у період з 26 липня 2017 року по 26 липня 2017 року перебував у вказаній вище лікарні на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до уточненої довідки Медичного центру «Ортоклініка» вбачається, що ОСОБА_4 дійсно знаходився на амбулаторному лікуванні в МУЦ «Ортоклініка» травматолога з 27 липня по 03 серпня 2017 року з діагнозом різана рана лівої підлопаткової ділянки.

Таким чином судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 у період з 26 липня 2017 року по 03 серпня 2017 року знаходився на амбулаторному лікуванні у Тернопільській комунальній міській лікарні та медичному центрі «Ортоклініка з діагнозом непроникаюча колота рана паравертибральної ділянки зліва (нижньогрудний відділ).

Відповідно до п. 19 Постанови ПВС України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою Закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до мед тверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до п. 17 даної постанови передбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Таким чином судом встановлено, що міський голова м. Скалата Підволочиського району Тернопільської області, видаючи розпорядження № 231 від 07 серпня 2017 року про звільнення позивача ОСОБА_4 з посади заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства відповідно до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, не переконався у поважності причин відсутності останнього на робочому місці, тобто у період його тимчасової непрацездатності, що стверджується лікарняним листком та довідкою лікувального закладу.

При цьому суд не бере до уваги доводи представників відповідача, що для підтвердження наявності перебування на лікуванні необхідно пред'явити в організацію по місцю роботи виключно листок непрацездатності, затверджений у встановленому законом порядку, а не довідку лікувального закладу, оскільки таке твердження суперечить вищенаведеним правовим висновкам Верховного Суду України.

За вказаних обставин позовні вимоги позивача ОСОБА_4 є підставними та підлягають до задоволення шляхом скасування розпорядження міського голови м. Скалата за № 231 від 07 серпня 2017 року, яким звільнено позивача із займаної посади на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Разом із тим суд вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень слід відмовити, виходячи із наступного :

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови ПВС України від 31 березня 1995 року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», передбачено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні на пропозицію суду позивачем ОСОБА_4 не обґрунтовано та не надано належних та допустимих доказів, що саме внаслідок видачі міським головою м. Скалата розпорядження про звільнення його із займаної посади йому завдано моральних страждань, встановлених нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусилля для організації свого життя, а тому у задоволенні у цій частині позовних вимог слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 140, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 11, 18, 71, 86, 158, 163, 186 КАС України, п.п.п. 13, 17, 19 Постановою Пленуму ВСУ України «Про практику розгляду судами трудових спорів» за № 9 від 06 листопада 1992 року, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати частково розпорядження Скалатського міського голови № 255 від 03 липня 2017 року «Про відсторонення від обов'язків заступника ЖКГ ОСОБА_4 в частині п. 1 Накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани та п. 2 вказаного розпорядження, а саме, що стосується відсторонення від виконання обов'язків заступника міського голови з питань ЖКГ ОСОБА_4

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Підволочиський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи які не були під час проголошення судового рішення протягом 10 днів з часу отримання його копії.

З повним текстом судового рішення сторони можуть ознайомитись після 03 грудня 2017 року.

Суддя - підпис

Копія вірна :

Суддя Підволочиського районного суду

Тернопільської області Н.Б. Сташків