Рішення № 70906975, 12.12.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5133/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Городецької Л.М.,

при секретарі Думичі Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання особи такою, що втратила право на користування квартирою та зняття з реєстраційного обліку, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_3, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання особи такою, що втратила право на користування квартирою та зняття з реєстраційного обліку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі покликаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер їхній батько ОСОБА_4. Після смерті батька залишилось спадкове майно. У відповідності до Свідоцтва про право на спадщину за законом №6-646 від 21.06.2017 року, позивачі набули право власності по 1/2 на квартиру АДРЕСА_1. Під час оформлення права власності на спадщину, взнали, що у вказаній квартирі з 10 лютого 2003 року, зареєстрована, але проживає колишня дружина їхнього батька, ОСОБА_3. Відповідач квартирою не користується, у квартирі відсутні її речі. Остання є чужою для них людиною, не є членом їхньої сім'ї, разом з ними не проживає, у них відсутні взаємні права та обов'язки. Просять суд визнати ОСОБА_3, такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 зобов'язати Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_5, у квартирі АДРЕСА_1.

В подальшому позивачами було уточнено позовні вимоги, в яких вони також просили припинити право ОСОБА_3 на користування квартирою АДРЕСА_1

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав письмове клопотання в якому просив розгляд справи проводити у його та позивачів відсутності, позовні вимоги підтримують та просять задоволити.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, хоча про час та місце судового засідання була належним чином повідомлена. Відповідачу надіслана судова повістка відповідно до п.3 ч.5 ст.74 ЦПК України за місцем реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи. Повідомлення повернуто за закінченням терміну зберігання. Згідно з п.4 ч.5 ст.74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Заперечень проти позову, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без участі відповідача до суду не надходило. Крім цього, виклик відповідача ОСОБА_3 також здійснювався шляхом публікації оголошення в газеті «Львівська пошта» від 23 вересня 2017 року №74 (1984).

Тому згідно з ст.169 ЦПК України суд вважає, що справу можливо слухати у відсутності сторін, які в судове засідання не з'явились, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 виданим Галицьким районним у м. Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області. (а.с.5)

У відповідності до Свідоцтва про право на спадщину за законом № 6-646 від 21.06.2017 року, ОСОБА_1, ОСОБА_2 набули право власності по 1/2 на квартиру АДРЕСА_1. (а.с.6-9)

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописки № 129 від 19.01.2017 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_3. (а.с.12).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушним.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.

За правилами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Право відповідача на користування чужим майном (смірним житловим будинком) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень частини другої статті 406 ЦК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є колишньою дружиною ОСОБА_4. Остання квартирою АДРЕСА_1 не користується, у квартирі відсутні її речі. Відповідач є чужою для позивачів людиною, не є членом їхньої сім'ї, разом з ними не проживає, у них відсутні взаємні права та обов'язки.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.34 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року №5, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на нежитлове приміщення (п.3 ч.1 ст.346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації.

Відповідно до п.14 Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб від 16 січня 2003 року, на підставі рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням чи права власності на квартиру, особа знімається з реєстраційного обліку.

Так, відповідно до ст.7 Закону України від 11.12.2003р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Виходячи з того, що Закон №1382-ІV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є підставою для подальшого зняття з місця реєстрації її проживання органом реєстрації місця проживання.

За ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 слід задовольнити частково.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача в користь позивачів слід стягнути документально підтверджені понесені позивачами судові витрати, які складаються із судового збору оплаченого позивачем.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 88, 169, 212-215, 224 ЦПК України, ст. ст. 319, 328 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задоволити частково.

Припинити право ОСОБА_3 на користування квартирою АДРЕСА_1 визнавши її такою, що втратила право на користування вказаною квартирою.

В решті позовних вимог - відмовити

Стуснути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1280,0 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.М.Городецька