Ухвала суду № 70905956, 13.12.2017, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/1444/17

Номер провадження № 1-кп/315/167/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року м. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Романько О.О.,

за участю секретаря судового засідання Атрошенко Я.В.,

прокурора Бабаченка В.І.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

представника органу пробації ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080220000720 від 08.11.2017 року, відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, цигана, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, співмешкаючого, маючого на утриманні 4-х малолітніх дітей та матір похилого віку, не депутата, не військовозобовязаного, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, не судимого в силу закону,

за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

30.11.2017 року в провадження Гуляйпільського районного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 309 КК України, внесеному в ЄРДР за № 12017080220000720 від 08.11.2017 року.

01.12.2017 року ухвалою судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області призначено у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12017080220000720 від 08.11.2017 року відносно ОСОБА_4 підготовче судове засідання на 13.12.2017 року.

09.11.2017 року ухвалою слідчого судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області Яроша С.О. Зайцеву А.В. було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07.01.2018 року.

Під час підготовчого судового засідання прокурор не заперечував проти призначення справи до судового розгляду, заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 з тих підстав, що строк тримання обвинуваченого під вартою закінчується, а ризики на даний час не зменшилися оскільки обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від органу розслідування й суду або вчинити інший злочин, а тому вжиття менш суворих заходів недостатньо для запобігання цим ризикам. Просив викликати в судове засідання всі сторони кримінального провадження та свідків.

Потерпілий ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні будь-яких заперечень не виказав, підтримав думку прокурора.

Представник потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні погодилася з думкою прокурора, при вирішенні інших питань послалася на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти призначення справи до судового розгляду. При цьому він заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу. Вказав, що зараз немає на меті вчинення інших кримінальних правопорушень, а також не буде намагатися переховуватися від суду.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 не заперечувала проти призначення кримінального провадження до розгляду. Надала клопотання про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, в підтвердження чого предявила письмові докази.

Представник органу пробації ОСОБА_3 вказав на те, що на теперішній час, обвинувачений є такою особою щодо якої відповідно до діючого законодавства є можливість складення досудової доповіді в строки, які визначені законом.

Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що підстав для прийняття рішення, передбаченого пунктами 1-4 ч.3 ст.314 КПК України не має, в той час як підстав для призначення судового розгляду у кримінальному провадженні є достатньо.

Суд вважає, що справа може бути призначена до судового розгляду, оскільки вона відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 КПК України за територіальною підсудністю підлягає розгляду Гуляйпільським районним судом Запорізької області.

Обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування складено відповідно до ст. 291 КПК України.

Відповідно до ст. 27 КПК України кримінальне провадження може бути розглянуте у відкритому судовому засіданні.

Під час підготовчого судового засідання з'ясовано, що розгляд кримінального провадження буде здійснено у відкритому судовому засіданні, а також вирішено питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

Окрім цього відповідно до ч. 5 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених КПК України, зокрема за власною ініціативою і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 309 КК України.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 186 КК України, відноситься до тяжких злочинів, при цьому нижня межа санкції якого не перевищує чотирьох років позбавлення волі. Злочин, передбачений ч. 2 ст. 342 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, при цьому нижня межа санкції якого не перевищує двох років позбавлення волі. Злочин, передбачений ч. 2 ст. 345 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, при цьому нижня межа санкції якого не перевищує пяти років позбавлення волі. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, при цьому нижня межа санкції якого не перевищує трьох років позбавлення волі.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 314 КПК України у в підготовчому судовому засіданні суд має право доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що перешкод для складання досудової доповіді, визначених ч. 4 ст. 314-1 КПК України відсутні, тому суд вважає за необхідне доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого відповідно до ст. 9 Закону України «Про пробацію». Відповідно до ст.19 Закону України «Про пробацію» права, обов'язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та цим Законом, а тому складання досудової доповіді слід доручити Гуляйпільському районному відділу з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

При вирішенні клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника про заміну даного виду запобіжного заходу на домашній арешт суд доходе такого висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим. На теперішній час дане положення визнано неконституційним.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові №14 від 19 грудня 2014 року зазначає: «У ч. 3 ст. 315 КПК вміщено норму, яка чітко регулює питання продовження запобіжних заходів у кримінальному провадженні, строк застосування яких не обмежений. Щодо застосування домашнього арешту та тримання під вартою, що обмежені граничним терміном дії, враховуючи наявну практику ЄСПЛ, яка поряд з визначеннями законних випадків тримання особи під вартою та процесуальних гарантій обрання та продовження застосування таких запобіжних заходів та однозначно забороняє «автоматичне» продовження застосування тримання під вартою, вважаємо, що суд під час підготовчого судового засідання уповноважений поставити перед сторонами провадження питання щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності відповідних клопотань сторін, оскільки 1) суд на цій стадії процесу відповідає за дотримання розумних строків розгляду, 2) підстав для повернення обвинувального акта суд не встановив, 3) це зумовлено необхідністю досягнення завдань кримінального провадження. У будь-якому випадку суд не вправі вирішувати зазначене питання без забезпечення належного порядку розгляду та мотивування прийнятого рішення».

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що закріплено частиною 5 статті 9 Кримінального процесуального кодексу України.

У справі «ОСОБА_6 проти України», заява № 34211/04 від 19 лютого 2009 року ЄСПЛ прийшов до наступного висновку: «… той факт, що заявник підозрюється у скоєнні серійного злочину, можливо, спочатку виправдовував його утримання під вартою. Однак після спливу певного часу судова влада була зобовязана привести інші вагомі підстави для подальшого утримання під вартою, що не було зроблено в даному випадку; крім того, на жодній зі стадій національні суди не розглядали можливість застосування будь-яких альтернативних запобіжних заходів, і, спираючись головним чином на тяжкість обвинувачення, органи влади продовжували тримання заявника під вартою на підставах, які не можуть вважатися «відповідним і достатніми»…»

Такий саме підхід ЄСПЛ сформував не тільки щодо однієї підстави для тримання особи під вартою (тяжкість злочину). Аналогічні висновки щодо іншої підстави (загроза втечі підозрюваного) ЄСПЛ зробив, наприклад, у справі «Доронін проти України», заява № 16505/02 від 19 лютого 2009 року: «хоча йвидається, що спроба заявника втекти дала відповідним органам підстави для тримання його під вартою протягом досудового слідства та розгляду справи в суді, серйозність предявлених йому обвинувачень, ризик його ухилення та перешкоджання здійсненню правосуддя залишалися єдиними підставами, з огляду на які суд не змінював обраний йому запобіжний захід. Однак згідно з пункту 3 статті 5 Конвенції зі спливом певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для подальшого тримання такої особи під вартою. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані національними судами».

Тримання під вартою має обмежений строк дії, що чітко визначено статтею 197 Кримінального процесуального кодексу України.

В справі «Тимошенко проти України», заява № 49872/11, від 30 квітня 2013 року ЄСПЛ зробив декілька важливих висновків:

«…для того, щоб позбавлення свободи вважалося несвавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції , самого факту, що цей захід застосовується згідно з національним законодавством, що відповідає вищезазначеним стандартам, ще недостатньо - він також повинен бути необхідним за даних обставин (див. рішення у справах «Нештяк проти Словаччини» (<…>), заява № 65559/01, п. 74, від 27 лютого 2007 року, та «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, пп. 27-28, від 14 жовтня 2010 року)».

«…Суд наголошує на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи - незалежно від того, наскільки коротким він є - повинно бути переконливо доведено державними органами (див. рішення у справах «Белчев проти Болгарії» (Belchev v. Bulgaria), заява № 39270/98, п. 82, від 8 квітня 2004 року, та «Кастравет проти Молдови» (Castravet v. Moldova), заява № 23393/05, п. 33, від 13 березня 2007 року)».

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі: незаконно, шляхом підбурювання, вмовлянням, залякуванням впливати на покази свідків, понятих, які були присутні під час проведення огляду місця події, на свідків, які вже допитані по кримінальному провадженню та які можуть бути встановлені в ході судового розслідування та потерпілих та іншим чином перешкоджати розгляду провадження в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороніобвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

В матеріалах провадження міститься інформація, яка стосується обґрунтованості висунутого обвинувачення.

Разом з тим прокурор не довів необхідність застосування до обвинуваченого виняткового запобіжного заходу, яким є тримання під вартою. Так, ОСОБА_4 має як зареєстроване місце проживання так і фактичне, останнє з яких зокрема знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 183, м. Гуляйполе Запорізької області.

В судовому засіданні не встановлено намірів щодо ухилення його від суду та переховування.

Також, судом враховується, що згідно законодавства України кожному громадянину гарантується вільний вибір місця проживання. Тому те, що обвинувачений має зареєстроване місце в іншому місці, ніж те, де було вчинено злочин не є підставою для застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу. Додатково суд бере уваги те, що в обвинуваченого є наявними звязки з його родиною, він є батьком 4-х малолітніх дітей, рахується особою, яка не має судимостей, лише один зі злочинів, який викладений в обвинувальному акті відноситься до тяжких.

Необхідність продовження запобіжного заходу здебільшого обґрунтовано лише тяжкість злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_4 та відсутністю у нього зареєстрованого місця проживання на території м. Гуляйполе Запорізької області.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

У випадку застосування цілодобового домашнього арешту може бути усунуто такий ризик як вчинення іншого кримінального правопорушення.

Строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Початок строку дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом, обчислювати з дати винесення ухвали.

Згідно ст. 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановлює ухвалу про призначення судового розгляду. Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 181, 314-316, 372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 12017080220000720 від 08.11.2017 року за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відкритому судовому засіданні в залі Гуляйпільського районного суду Запорізької області (Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Велика, 31) на 22 грудня 2017 року о 09 годині 30 хвилин, суддею одноособово.

Визначити склад осіб, які будуть брати участь у судовому розгляді: прокурор, представник органу пробації, обвинувачений, захисник, представник потерпілого, потерпілий, свідки.

Про судове засідання повідомити прокурора, захисника та представника органу пробації. Також, в судове засідання необхідно викликати обвинуваченого, представника потерпілого, потерпілого, свідків.

Представнику персоналу органу пробації Гуляйпільському районному відділу з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яку надати Гуляйпільському районному суду Запорізької області в строк до 22 грудня 2017 року.

Клопотання захисника ОСОБА_5 щодо заміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задовольнити частково.

Змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з тримання під вартою на домашній арешт, звільнивши його з під варти в залі суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обовязки:

1) Прибувати до суду за першою вимогою;

2) Цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 без дозволу суду, без застосування електронних засобів контролю.;

3) Повідомляти суд про зміну місця свого проживання.

Строк дії ухвали становить 2 місяця.

Початок строку дії ухвали обчислювати з 13.12.2017 року

Закінчення строку дії ухвали 10.02.2018 року.

Ухвала підлягає до негайного виконання. Виконання вказаної ухвали покласти на працівників Гуляйпільського відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Гуляйпільського відділення Токмакської місцевої прокуратури Запорізької області, який здійснює процесуальне керівництво за вказаним кримінальним провадженням.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження не пізніше ніж за п'ять днів до початку судового засідання.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_7