Постанова № 70902606, 11.12.2017, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/2079/17

Номер провадження 2-а/573/39/17

П О С Т А НО В А

і м е н е м У к р а ї н и

(вступна і резолютивна частини)

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

з участю секретаря Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити виплату пенсії,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Білопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити виплату пенсії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Білопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо невиплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року.

Зобов'язати Білопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області виплатити ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену, пенсію за період з 01 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року у сумі 90938 (дев’яносто тисяч дев’ятсот тридцять вісім) грн. 37 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя

Справа № 573/2079/17

Номер провадження 2-а/573/39/17

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

з участю секретаря Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити виплату пенсії,

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії, який мотивував тим, що до квітня 2017 року він фактично проживав за зареєстрованим місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1. В 2011 році йому було призначено пенсію за віком, яка виплачувалася до 31 липня 2014 року, тобто до початку активної фази антитерористичної операції та окупації м. Алчевськ. У період з 01 серпня 2014 року по 20 квітня 2017 року пенсія йому не виплачувалася взагалі. У зв’язку з відсутністю будь-яких доходів та, знаходячись в окупації, він не міг звернутися до відповідних державних органів за захистом свого порушеного права на отримання пенсії. Після переселення в село Ганнівка-Вирівська Білопільського району Сумської області 20 квітня 2017 року йому було присвоєно статус внутрішньо переміщеної особи та відновлено соціальні виплати з дня звернення. Однак пенсія за період з 01 серпня 2014 року по 20 квітня 2017 року йому виплачена не була. 23 серпня 2017 року він звернувся до відповідача з відповідним листом про нарахування та виплату йому пенсії за минулий період, однак відповідач листом від 04 вересня 2017 року №925/03-26 повідомив йому, що пенсія йому обчислена відповідно до норм законодавства, тобто фактично відмовив у її виплаті за період з 01 серпня 2014 року по 20 квітня 2017 року. Вказаний лист він отримав 20 вересня 2017 року. Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконною бездіяльність та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 20 квітня 2017 року на рахунок в уповноваженому банку, обраному раніше отримувачем пенсії.

11 грудня 2017 року до Білопільського районного суду Сумської області надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1, в якій він посилаючись на те, що пенсія йому за період з 01 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року нарахована, але не виплачена просить визнати бездіяльність відповідача щодо її невиплати за вказаний період протиправною та зобов’язати відповідача здійснити виплату пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_2 позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача - Білопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що відповідачем пропущено строк звернення з позовом до суду, а тому вимоги позивача за період з 01 серпня 2014 року по 19 квітня 2017 року повинні бути залишені без розгляду. Також згідно з чинним законодавством, як призначення, так і припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюється на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Відповідно до електронної пенсійної справи пенсія ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року у сумі 90938,37 грн. Рубіжанським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України, де він раніше перебував на обліку, виплачена не була, але нарахована у вказаному розмірі. Білопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області рішення про припинення нарахування та виплати пенсії позивачу за період з 01 серпня 2014 року по 20 квітня 2017 року не приймало, а діяло виключно в межах повноважень та на підставі норм діючого законодавства відповідно до рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам згідно з яким соціальні виплати ОСОБА_1 відновлені з 20 квітня 2017 року. Заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_1, починаючи з 20 квітня 2017 року, немає. Тому Білопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області не є належним відповідачем в даній справі.

Заслухавши позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією його паспорта (а. с. 7-9).

20 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації Сумської області про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи у зв’язку з фактичним переселенням з окупованої території до с. Ганнівка-Вирівська Білопільського району Сумської області. Цього ж дня ОСОБА_1 було видано відповідну довідку №0000184137 (а. с. 11, 33).

Також 20 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Білопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з заявою про запит пенсійної справи з УПФУ Кремінського району Луганської області (а. с. 20).

21 квітня 2017 року вказаний запит був відправлений відповідачем (а. с. 21).

Як вбачається з атестату №782 та розпорядження №748 від 16 березня 2017 року, надісланих Рубіжанським ОУПФ Луганської області на запит Білопільського ОУ ПФУ Сумської області пенсія ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року нарахована в сумі 90938 грн. 37 коп., але не виплачена (а. с. 26).

14 червня 2017 року комісією з питань призначення (відновлення) або відмови у призначенні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Білопільської районної державної адміністрації Сумської області прийнято рішення про призначення виплати пенсії ОСОБА_1 з моменту звернення, тобто з 20 квітня 2017 року відповідно до п. 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365, що підтверджується витягом з протоколу засідання комісії від 14 червня 2017 року №18 (а. с. 23).

Як вбачається з відповіді заступника голови комісії з питань призначення (відновлення) або відмови у призначенні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, вказане рішення про відновлення ОСОБА_1 соціальних виплат саме з дня його звернення, тобто з 20 квітня 2017 року, було прийняте тому, що відсутні підтверджуючі документи, на підставі яких можливо було відновити виплату пенсії, а саме: не вказано причину відмови у виплаті пенсії у м. Кремінна Луганської області (а. с. 33).

Відповідно до листа управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області від 01 грудня 2017 року №5251 ОСОБА_1 перебував на обліку у вказаному управлінні як внутрішньо переміщена особа з 08 вересня 2016 року. Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Кремінської районної державної адміністрації Луганської області 26 жовтня 2017 року прийнято рішення про відмову у призначенні соціальних виплат ОСОБА_1 у зв’язку з відсутністю даного громадянина за фактичним місцем проживання/перебування на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї відповідно до п. 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365. 19 квітня 2017 року ОСОБА_1 був знятий з обліку у вказаному управлінні соціального захисту населення у зв’язку з вибуттям в інший район (а. с. 45).

Як пояснив у судовому засіданні позивач ОСОБА_1, він дійсно перебував на обліку в управлінні соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області та проживав у вказаному районі близько пів року, але комісія до нього ні разу так і не приїхала, а в нього на окупованій території залишилися квартира та майно, яке могли розграбувати, тому він вирішив з’їздити туди. У період його від’їзду за зареєстрованим місцем перебування його перевірила комісія і склала відповідний акт.

З листа Білопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 04 вересня 2017 року №925/03-26, наданого на звернення ОСОБА_1 про виплату пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 20 квітня 2017 року, вбачається, що виплата пенсії позивачу здійснюється згідно рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 14 червня 2017 року з моменту його звернення 20 квітня 2017 року. За період з 20 квітня 2017 року пенсія ОСОБА_1 виплачена. Станом на 23 серпня 2017 року виплату пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 20 квітня 2017 року не проведено, так як інші рішення комісії щодо виплати позивачу пенсії до управління не надходили (а. с. 12).

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтею 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Таким чином, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Підстави припинення виплати пенсії встановлені статтею 49 цього Закону, за приписами частини першої якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

З вищевикладеного вбачається, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", відповідно до статті 7 якого для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що призначення, виплата, припинення пенсійних виплат, у тому числі і внутрішньо переміщеним особам, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо пенсійного забезпечення на рівні з іншими громадянами України.

В ході судового розгляду справи встановлено, що рішення про припинення виплати пенсії позивачу органами Пенсійного фонду України не приймалося. В той же час встановлено, що позивачу за період з 01 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року нарахована пенсія в розмірі 90938,37 грн., що підтверджується наданими відповідачем атестатом №738 та розпорядженням №738 від 16 березня 2017 року, протоколом від 27 березня 2017 року (а. с. 24, 26, 48).

Посилання відповідача, як на підставу невиплати позивачу пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року, на протокол районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №18 від 14 червня 2017 року, відповідно до якого позивачу відновлено виплату пенсії саме з дня його звернення, тобто з 20 квітня 2017 року, а також на те, що він діяв відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365, суд вважає необґрунтованими, оскільки вказаний протокол в розумінні вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є рішенням територіального органу Пенсійного фонду, яким позивачу припиняється виплата пенсії за спірний період, а пункт 15 вказаного вище Порядку встановлює обов’язок органу, що здійснює соціальні виплати на підставі рішення комісії призначити (відновити) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та здійснити повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період відповідно до законодавства.

Що стосується посилань відповідача на застосування до вимог позивача строку позовної давності, а також на те, що пенсія позивачу була нарахована іншим управлінням Пенсійного фонду України і саме воно повинно здійснювати її виплату, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В той же час, частина 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, строк позовної давності до вказаних спірних правовідносин не може бути застосований оскільки пенсія позивачу вже нарахована, що підтверджується наявними в справі доказами та поясненнями представника відповідача, але не виплачена з вини органу Пенсійного фонду України.

Як вбачається з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсій в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду.

Отже, нарахування пенсії одним з органів Пенсійного фонду не може бути підставою для її невиплати іншим органом оскільки фінансування виплати пенсії здійснюється з єдиного джерела – коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пунктах 51 - 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" (заява №10441/06) від 7 листопада 2013 року, яке набуло статусу остаточного 7 лютого 2014 року, зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" (заява №48787/99) від 8 липня 2004 року Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Як зазначено в п. 333 цього рішення: "Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією".

На підставі вищевикладеного, за відсутності факту прийняття відповідного рішення про припинення виплати пенсії органом Пенсійного фонду, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу пенсії за минулий період, а саме: з 01 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити та визнати протиправною бездіяльність Білопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо невиплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року і зобов'язати відповідача виплатити позивачу пенсію за період з 01 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року. З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та вказати суму пенсії, яка підлягає виплаті відповідачем позивачу за період з 01 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року, а саме 90938 грн. 37 коп.

Керуючись ст. ст. 6, 8, 11, 14, 94, 99, 100, 158, 162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Білопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити виплату пенсії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Білопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо невиплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року.

Зобов'язати Білопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області виплатити ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену, суму пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року у сумі 90938 (дев’яносто тисяч дев’ятсот тридцять вісім) грн. 37 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя