Рішення № 70900704, 11.12.2017, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/586/17-ц

Провадження № 2/499/344/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"11" грудня 2017 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., при секретарі судового засідання Дібровій О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа: Одеський відділ департаменту інформації та державної реєстрації Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом і видачу кадастрового номеру та державного акту на землю

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа: Одеський відділ департаменту інформації та державної реєстрації Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом і видачу кадастрового номеру та державного акту на землю.

В обґрунтування позовних вимог посилалися на наступне.

13 березня 2015 року помер батько позивачів, ОСОБА_4. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 1 га для ведення особистого підсобного господарства, та розташована за адресою вул. Набережна 1, с. Черняхівське Іванівського району Одеської області, яка рішенням №18 ОСОБА_3 сільської Ради народних депутатів було безкоштовно передано у приватну власність померлому.

Однак ОСОБА_4 за життя процедуру оформлення земельної ділянки не завершив, тому позивачі звернулися до ОСОБА_3 сільської ради з проханням надати їм повну інформації та документацію, потрібну для отримання державного акта та кадастрового номера для вищевказаної земельної ділянки, однак отримали відмову та відповідь, що їм необхідно звернутися до нотаріальної контори для оформлення спадщини, що ними і було зроблено, однак їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину , оскільки у них відсутній державний акт з кадастровим номером на право власності на земельну ділянку.

На підставі чого позивачі змушені звернутися до суду за захистом своїх прав.

Розам з тим, будинок, який знаходиться за адресою вул. Набережна 1, с. Черняхівське Іванівського району Одеської області був подарований ОСОБА_4 позивачам.

У судовому засіданні представник позивачів на задоволенні позову наполягав з підстав, наведених у позовній заяві, вважав, що в матеріалах справи наявні всі докази для задоволення позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Іванівського району Одеської області у судове засідання не з’явився, проте надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, зазначив, що заперечень не має.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, проте надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, позиції щодо ставлення до пред’явленого позову не зазначив.

Суд, заслухавши пояснення позивачів та їх представника, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ст. 60 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного.

Частина 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи наступні обставини.

ОСОБА_4 помер 13 березня 2015 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Відповідно до архівної копії з рішення №18 ОСОБА_3 сільської ради народних депутатів, 02.07.1992 року громадянину ОСОБА_4 було передано у приватну власність раніше надану в постійне користування земельну ділянку площею 1 га для ведення особистого підсобного господарства за адресою вул. Набережна 1 с. Черняхівське Іванівського району Одеської області.

Відповідно до копії договору дарування, померлий ОСОБА_4 подарував позивачам житловий будинок, який розташований за адресою вул. Набережна 1, ч. Черняхівське, Іванівського району Одеської області, який належав померлому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Даний житловий будинок розташований, відповідно до договору дарування, на землях, які належать ОСОБА_3 сільській раді.

Позивачі 15.03.2017 року зверталися до ОСОБА_3 сільської ради з заявою про видачу всіх необхідних документів, які потрібні для оформлення спадкового майна, що підтверджується копією заяви.

У відповідь на яку, сільський голова ОСОБА_3 сільської ради повідомив позивачам, що для оформлення права власності на спадкове майно їм необхідно звернутися до нотаріусу.

Відповідно до повідомлення про відкриття спадкової справи, 31.03.2017 року приватним нотаріусом Одеської міського нотаріального округу ОСОБА_5 було відкрито спадкову справу на померлого ОСОБА_4

Судом було витребувано копію спадкової справи на померлого ОСОБА_4, однак окрім повідомлення про відкриття спадкової справи, жодних інших процесуальних документі спадкова справа не містить.

У матеріалах справи наявна довідка, видана головою ОСББ «Комфорт 16», що померлий ОСОБА_4 з 03.05.1989 року по 13.03.2015 рік дійсно постійно проживав, був зареєстрований та вів спільне господарство за адресою АДРЕСА_1 з громадянином ОСОБА_1 (син), та там також був зареєстрований ОСОБА_2 також син померлого.

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 за життя заповіту не склав, разом з тим, для встановлення, чи належать позивачі до однієї із черг спадкування матеріали справи не містять підтвердження того, що ОСОБА_4 був батьком позивачів, не надано свідоцтв про народження чи відповідного рішення суду, не заявлено клопотання про витребування даних доказів. Довідку голову ОСББ «Комфорт 16» суд у якості підтвердження спорідненості взяти до уваги не може, оскільки вона не є правовстановлюючим документом.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Однак, відповідно до копії спадкової справи на померлого ОСОБА_4, така відмова відсутня.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до вказаного Декрету, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, тобто завершити приватизацію.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом, а також підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Згідно п.3.5 Роз’яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013№ 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» , якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст.125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а компетентними органами відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатись до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування права на завершення приватизації.

Матеріли справи не містять відомостей щодо звернення позивачів до сільської ради про виділення їм земельної ділянки як спадкоємцям після смерті ОСОБА_4, який у встановленому законом порядку не встиг оформити право власності на землю та проведення будь-яких інших дій спрямованих на позасудовий захист свого права.

Разом з тим, у судовому засіданні представник позивачів зазначив, що на спірній земельній ділянці розташований будинок, який відповідно до договору дарування був подарований позивачам.

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно є передчасним, оскільки позивачі не використали досудовий спосіб врегулювання спору.

Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Однак, враховуючи ту обставину, що відсутні законні підстави для задоволення позову, суд вважає за необхідне у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа: Одеський відділ департаменту інформації та державної реєстрації Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом і видачу кадастрового номеру та державного акту на землю – відмовити.

Керуючись 16, 202, 203, 1216, 1223 ЦК України, 125 ЗК України, п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 10,11, 60, 213, 214, 215 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа: Одеський відділ департаменту інформації та державної реєстрації Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом і видачу кадастрового номеру та державного акту на землю – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Іванівський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.