Постанова № 7089851, 25.11.2009, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2-а-24717/08

категорія 2.11.7

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2009 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацький Є.М.,

при секретарі - Вітковській Т.С

з участю представника позивача Шуляківського Є.Є.

представника відповідача Телічко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом ТОВ СП "МедКиЖ-ЛТД"

до ДПІ в Житомирському районі

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив :

Позивач ТОВ СП "МедКиЖ-ЛТД" звернулось до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 000011123-00 від 18.07.2008 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35883 грн. та № 00063170/0 від 18.07.2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1711,92 грн.

Свою правову позицію позивач обґрунтував тим, що відповідач безпідставно визнав, що в порушення вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" віднесені до податкового кредиту суми ПДВ, які підтверджені неналежним чином оформленими податковими накладними. Під час перевірки працівникам ДПІ були надані оригінали податкових накладних, однак вони не були прийняті до уваги. Також відповідачем помилково зазначено, що фірми-контрагенти не знаходяться за юридичними адресами. Щодо вимог про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00063170/0 від 18.07.2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1711,92 грн. позивачем не надано жодного обґрунтування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення. Свою правову позицію обґрунтував тим, що позивач незаконно відніс до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними. Щодо вимог позивача про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00063170/0 від 18.07.2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1711,92 грн. позивачем не надано жодного обґрунтування.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 1 листопада 2007 року ТОВ СП "МедКиЖ-ЛТД"/надалі позивач/ придбало у ТОВ "Троя" м. Дніпропетровськ вул. героїв Сталінграду,225 скло в кількості 3943,64 м.кв. на загальну суму 62440,95 грн., в тому числі ПДВ в сумі 12488,19 грн., що підтверджується податковою накладною № 13152 від 1.11.2007 року.

14 листопада 2007 року позивач придбав транспортні послуги у ТОВ "Алтиндан Україна" м. Київ вул.Вільямса,9 корпус 1 кв.21 на загальну суму 25950 грн., в тому числі ПДВ в сумі 5190 грн., що підтверджується податковою накладною № 1227 від 14.11.2007 року.

14 грудня 2007 року позивач придбав у ТОВ "Троя" м. Дніпропетровськ вул. героїв Сталінграду,225 скло в кількості 1971,82 м.кв. на загальну суму 31220,48 грн., в тому числі ПДВ в сумі 6244,10 грн., що підтверджується податковою накладною № 13408 від 14.12.2007 року.

Податкові накладні відображені у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) позивача, а сума податку на додану вартість віднесена до податкового кредиту в деклараціях по ПДВ в таких періодах: листопад 2007 року - 17678 грн.; грудень 2007 року - 6244,10 грн.

ДПІ у Житомирському районі протягом періоду з 10.06. по 24.06.2008 року проведено планову комплексну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 1 квітня 2005 року по 31 березня 2008 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 7 липня 2008 року N 905/23-01/13561817/0110 із висновком про порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР та підпунктів 6.3.2, 6.3.3.,6.3.5 пункту 6.3 ст.6, ст.7,ст.8,ст.22 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" № 889 від 22.05.2003 року.

На підставі акта прийнято:

1. податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2008 року N 000011123-00 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35883 грн., в тому числі 23922 грн. за основним платежем та 11961 грн. за штрафними/фінансовими/ санкціями.

2. Податкове повідомлення-рішення № 00063170/0 від 18.07.2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1711,92 грн., в тому числі 570,64 грн. за основним платежем та 1141,28 грн. штрафних/фінансових/ санкцій.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.

Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Закон (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"), не дозволяє включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що видані ТОВ "Троя" податкова накладна від 1 листопада 2007 року N 13152 на суму 62440,95 грн., у тому числі ПДВ - 12488,19 грн., податкова накладна № 13408 від 14.12.2007 року на суму 31220,48 грн., в тому числі ПДВ в сумі 6244,10 грн., видана ТОВ "Алтиндан Україна" податкова накладна № 1227 від 14.11.2007 року на загальну суму 25950 грн., в тому числі ПДВ в сумі 5190 грн. відповідають вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , оскільки включає необхідні реквізити , а тому вказана у них сума правомірно внесена позивачем до податкового кредиту.

Доводи відповідача щодо не надання під час перевірки позивачем оригіналів вищевказаних податкових накладних є безпідставними, так як під час судового засідання ці документи були оглянуті судом і приєднані до справи, і контролюючим органом не спростовані твердження позивача, що саме ці документи надавались перевіряючим.

Також є безпідставними твердження відповідача про незаконність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ через те, що ТОВ "Троя" відсутнє за юридичною адресою.

Судом встановлено, що ТОВ "Троя" на дати складання податкових накладних було зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності, його державна реєстрація не скасовувалась, підприємство володіло статусом платника податку на додану вартість. Відтак слід вважати, що спірні суми ПДВ віднесені позивачем до податкового кредиту у відповідності з приписами п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі податкових накладних, які відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Вказаний факт засвідчують відомості з офіційного веб-сайту ДПА України.

Тому, за обставин, коли витрати по сплаті податку підтверджені належно оформленими податковими накладними, порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не вбачається, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2008 року N 000011123-00 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35883 грн., в тому числі 23922 грн. за основним платежем та 11961 грн. за штрафними/фінансовими/ санкціями суд визнає не чинним і скасовує.

Що стосується позовних вимог в частині визнання не чинним та скасування № 00063170/0 від 18.07.2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1711,92 грн. слід зазначити наступне.

Під час проведення документальної перевірки було встановлено, що протягом 2005-2007 років надано податкову соціальну пільгу директору Шуляківському Є.Є., який є приватним підприємцем і є також пов'язаною особою. Таким чином було встановлено, що позивачем було утримано 607,59 грн. податку з доходів фізичних осіб, а необхідно було 1178,23 грн., тобто не до утримано 570,64 грн.

Відповідно до пп.6.3.2. п.6.3. ст.6 Закону України, від 22.05.2003, № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 6.3.3. п.6.3. ст.6 Закону № 889-IV податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як:

е) доходи само зайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Шуляківський Є.Є. в перевіряємий період був приватним підприємцем і права на соціальну пільгу не мав.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі -Закон), платником податку з доходів фізичних осіб є резидент. який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Відповідно п.п.8.1.2 ст.8 Закону, податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахуванню) цього податку до бюджету. Якщо оподаткований дохід нараховується , але не виплачується платнику податку особою що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пп.. 16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону, юридична особа за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платником податку доходів сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управління Державного казначейства України.

Згідно абзацу "а" п.19.2 Закону, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до абзацу "а" п.п.20.3.1 Закону, особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, є така особа - податковий агент.

Позивач є податковим агентом, а тому саме з нього слід стягнути недотриману суму податку з доходів фізичних осіб.

З врахуванням вказаних обставин суд приходить до висновку про правомірність дій контролюючого органу щодо винесення податкового повідомлення-рішення № 00063170/0 від 18.07.2008 року про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1711,92 грн. і підстав для його скасування суд не вбачає.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач має право на відшкодування за рахунок Державного бюджету України 1,70 грн. понесених судових витрат.

Керуючись Законами України „Про податок на додану вартість", "Про податок з доходів фізичних осіб" , ст.ст. 86, 158-162 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити частково.

Визнати не чинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000011123-00 від 18.07.2008 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35883 грн.

В задоволенні позовних вимог щодо визнання не чинним податкового повідомлення-рішення № 00063170/0 від 18.07.2008 року відмовити за безпідставністю.

Відшкодувати позивачу за рахунок Державного бюджету України 1,70 грн. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:Є.М. Мацький

Повний текст постанови виготовлено: 26 листопада 2009 р.