Ухвала суду № 70898402, 06.12.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

6 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

Голосіївський районний суд м. Києва рішенням від 18 липня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовив.

Апеляційний суд м. Києва 20 жовтня 2016 року рішення місцевого суду скасував та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнив: визнав незаконним наказ товариства з обмеженою відповідальністю «Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна» (далі - ТОВ «Реккітт Бенкізер Україна») від 25 серпня 2015 року № 161-к про звільнення ОСОБА_5; поновив останнього на посаді національного директора з продажу ТОВ «Реккітт Бенкізер Україна» з 20 жовтня 2016 року; стягнув з ТОВ «Реккітт Бенкізер Україна» на користь ОСОБА_5 1 млн 290 тис. 11 грн 70 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу; вирішив питання про розподіл судових витрат.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 15 листопада 2017 року касаційну скаргу ТОВ «Реккітт Бенкізер Україна» відхилив, рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року залишив без змін.

1 грудня 2017 року до Верховного Суду України звернулося ТОВ «Реккітт Бенкізер Україна» із заявою про перегляд ухвалених у справі рішень з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а також з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. Зокрема заявник послався на положення частини другої статті 40 та частини третьої статті 492 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України).

Для прикладу заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого, 2 листопада 2016 року та 27 вересня 2017 року, а також постанови Верховного Суду України від 1 липня 2015 року та 9 серпня 2017 року.

ТОВ «Реккітт Бенкізер Україна» також подало клопотання, у якому просить зупинити виконання ухвалених у справі рішень суду.

Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що звільнення позивача з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України відбулось із порушенням статей 40, 42, 492 цього Кодексу, а саме відповідач не запропонував ОСОБА_5 всіх наявних вакантних посад на підприємстві та звільнив його в період тимчасової непрацездатності. Залишаючи без змін ухвалене у справі рішення суд касаційної інстанції послався на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 9 серпня 2017 року № 6-1264цс17.

Наданими для порівняння ухвалами від 17 лютого, 2 листопада

2016 року та 27 вересня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив без змін рішення, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі тощо, з підстав того, що звільнення позивачів проведено відповідно до вимог трудового законодавства.

У справах, за результатами розгляду яких постановлено надані заявником для порівняння ухвали та в справі, рішення в якій просить переглянути заявник, встановлено різні фактичні обставини, що не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосував норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В наданих для порівняння постановах Верховного Суду України містяться висновки про те, що:

- власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо (від 1 липня 2015 року № 6-491цс15);

- розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника (від 9 серпня

2017 року № 6-1264цс17).

Підстави для висновку про те, що зазначена ухвала суду касаційної інстанції не відповідає викладеним у вказаних постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, відсутні.

За таких обставин вважати заяву ТОВ «Реккітт Бенкізер Україна» обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Ураховуючи викладене, а також вимоги пункту 2 частини першої статті 3601 ЦПК України, клопотання ТОВ «Реккітт Бенкізер Україна» про зупинення виконання ухвалених у справі судових рішень підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року відмовити.

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна» про зупинення виконання судових рішень залишити без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук

В.М. Сімоненко