Постанова № 70898101, 11.10.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/871/11

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду у м. Хмельницькому за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення і повернення грошових коштів , -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про скасування рішення і повернення грошових коштів.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 06 квітня 2011 року позов задовольнив частково, а саме: зобов'язав управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому здійснити дії щодо повернення ОСОБА_2 кошти в сумі 7900 грн., які були сплачені останнім як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі квартири, відповідно до квитанції № 20286-Хм від 02.12.2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції в повному обсязі не досліджено обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Головне управління Державного казначейства України у Хмельницькій області підтримало доводи апеляційної скарги та просило суд скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову позивача.

Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, у якому він просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суд від 06 квітня 2011 року без змін.

Позивач та третя особа просили суд провести розгляд справи за їх відсутності, відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

З огляду на викладене, та відповідно до приписів частини 4 статті 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, пояснення на апеляційну скаргу, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції те, що із наявних матеріалів справи, а саме: копії договору купівлі-продажу квартири від 02 грудня 2010 року, витягу з Державного реєстру правочинів №9328689 від 02.12.2010 року, квитанції №20286-Хм від 02.12.2010 року, 2 грудня 2010 року ОСОБА_2 купив у ОСОБА_3 квартиру №28, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Театральна буд. №48.

При нотаріальному посвідченні зазначеного договору ОСОБА_2 сплатив до управління Пенсійного фонду України через міське фінансове управління 7900 грн. збору на обов’язкове державне пенсійне страхування при купівлі-продажу нерухомого майна.

ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому з заявою про повернення йому коштів в сумі 7900 грн., які були сплачені ним як збір на обов’язкове державне пенсійне страхування при купівлі-продажу нерухомого майна, посилаючись при цьому на п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому листом за №192/09 від 10.01.11р відмовило ОСОБА_2 в задоволенні заяви, оскільки управління не веде персоніфікований облік переходу прав власності, критерієм кількісного придбання нерухомого майна фізичними та юридичними особами, не володіє інформацією відносно наявності пільг щодо сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування громадянами при купівлі житла вперше, а законодавством не передбачено порядок відшкодування органами Пенсійного фонду України коштів сплачених при купівлі житла на підставі заяви платника.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позову у частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому здійснити дії щодо повернення ОСОБА_2 кошти в сумі 7900 грн., які були сплачені останнім як збір на обов'язкове пенсійне страхування при купівлі квартири, відповідно до квитанції № 20286-Хм від 02.12.2010 року виходив з того, що відсутність персоніфікованого обліку переходу прав власності критерієм кількісного придбання нерухомого майна фізичними та юридичним особами, не може слугувати підставою для відмови позивачеві в поверненні збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, від сплати якого позивач звільнений Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше є платниками збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Приписами п. 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 визначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

З викладеного слідує, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується у випадках здійснення операцій із купівлі-продажу нерухомого майна. За таких обставин, посилання відповідача та третьої особи на те, що позивачу правомірно відмовлено у поверненні помилково сплачених коштів оскільки, позивач є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 отриманої на підставі договору дарування, що виключає факт придбавання нерухомого майна вперше, є помилковим та не підтверджується чинним законодавством.

Факт придбавання житла вперше підтверджується наданими позивачем доказами, а саме:

- повідомленням Хмельницького бюро технічної інвентаризації за №633746 від 24.12.2010р. відповідно до якого за гр. ОСОБА_2 зареєстрована нерухомість АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 21.12.2009 року;

- витягом з Державного реєстру правочинів №9328689, відповідно до якого ОСОБА_2 є стороною правочину лише одного разу при укладенні вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири;

- довідкою філії - Хмельницького обласного управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України" від 15.03.2011р., яка свідчить про те, що позивач житловий чек не використав, майновий сертифікат не отримував;

- довідкою філії - Хмельницького обласного управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України" від 16.03.2011 р., яка свідчить про те, що позивач житловий чек не використав, майновий сертифікат не отримував, в списках на приватизацію не значиться;

- паспорт серії НА 597614 виданий 7 листопада 1998 року, в якому відсутня відмітка про використання житлових приватизаційних чеків.

Статтею 3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що платники збору, визначені пунктами 5 - 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Сплата позивачем збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до бюджету підтверджується квитанцією № 20286-Хм від 02.12.2010 року, наявною у матеріалах справи.

Згідно із частиною 1 пункту 4 Постанови правління Пенсійного фонду України "Про затвердження порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів" (далі - Порядок) повернення коштів здійснюється у випадку помилкової або надмірної сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду, відкритий в органах Державного казначейства України для їх зарахування, відповідно до встановленого розміру єдиного внеску.

Відповідно до п. 5 вказаного Порядку повернення коштів у випадках, передбачених пунктом 4 цього Порядку, здійснюється на підставі заяви платника, яка подається в довільній формі до органу Пенсійного фонду, в якому він перебуває на обліку як платник єдиного внеску.

Відповідно до пп. 4 п. 4 Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 4 квітня 2006 року № 332, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 квітня 2006 р. за N 454/12328 на Головне управління покладені повноваження щодо повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Однак, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про відмову у поверненні грошових коштів, сплачених як збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, викладеного у листі № 192/09 від 10.01.2011 року та вважає за необхідне скасувати його у цій частині, з огляду на наступне. Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги у разі встановлення під час апеляційного провадження, порушень допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Так, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача викладеного у листі № 192/09 від 10.01.2011 року взагалі не обґрунтував підстави для відмови у задоволенні вказаної вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин у адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Стосовно вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про відмову у поверненні грошових коштів, сплачених як збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, викладеного у листі № 192/09 від 10.01.2011 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що лист відповідача № 192/09 від 10.01.2011 року є актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, який породжує негативні наслідки для позивача, тому має бути предметом розгляду у даній адміністративній справі.

Відповідач, відмовляючи у поверненні помилково сплачених коштів позивачу, посилався на те, що законодавством не передбачено порядок відшкодування органами Пенсійного фонду України коштів, сплачених при купівлі житла на підставі заяви платника та на те, що органи Пенсійного фонду України не здійснюють персоніфікованого обліку переходу прав власності, критерієм кількісного придбання нерухомого майна фізичними та юридичним особами, не володіють інформацією стосовно наявності пільг.

Колегія суддів не погоджується із даним висновком з огляду на те, що сама по собі відсутність механізму реалізації права не може бути перешкодою на отримання позивачем пільги, яка передбачена законом.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна.

Тому, відсутність персоніфікованого обліку переходу прав власності критерієм кількісного придбання нерухомого майна фізичними та юридичним особами, не може слугувати підставою для відмови позивачеві в поверненні збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, від сплати якого позивач звільнений Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про правомірність відмови відповідача у поверненні коштів, за таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Також, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржувану постанову не вирішив питання щодо розподілу судових витрат, чим допустив порушення ч. 1 ст. 94 КАС України, де чітко визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В силу п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року в частині відмови у задоволенні позову належить скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому задовольнити частково .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду у м. Хмельницькому за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення і повернення грошових коштів, - скасувати в частині відмови в задоволенні позову .

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду у м. Хмельницькому за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення і повернення грошових коштів задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про відмову у поверненні грошових коштів, сплачених як збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, викладеного у листі № 192/09 від 10.01.2011 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому здійснити дії щодо повернення ОСОБА_2 кошти в сумі 7900 грн., які були сплачені останнім як збір на обов'язкове пенсійне страхування при купівлі квартири, відповідно до квитанції № 20286-Хм від 02.12.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий < Список > ОСОБА_1

Судді < Список > ОСОБА_4

< Список > ОСОБА_5

< Список >

< Список >