Постанова № 70897957, 08.11.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3724/11

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: < Довідник > ОСОБА_2, ОСОБА_3

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

відповідача - ОСОБА_4

< Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор" до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2011 року №0000202301 та №0000212301.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року позовні вимоги задоволено повністю, а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.07.2011 року №0000202301 та №0000212301.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши відповідну апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову від 07.09.2011 року з підстав, викладених в апеляційній скарзі ( а.с.184-187). Зокрема, апелянт вказує на те, що податкові повідомлення-рішення №0000202301 та №0000212301 є обгрунтованими та таким, що відповідають вимогам чинного податкового законодавства України. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу податкового органу підтримав та просив суд задовольнити її в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ч.. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки ТОВ Липовецький елеватор з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за березень 2011р., встановлено порушення позивачем ч.2 ст.30, ст. 42, ст. 45, ст..92, ст..203, ст.215, ст.216, ст.234, ст.532, ст..626, ст.629, ст. 655, ст. 658 Цивільного кодексу України, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність у ТОВ Липовецький елеватор придбання товарів по угоді, визнаної нікчемною. Тобто, вказане свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків і такі угоди носять фіктивний характер та порушують п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2, п.200.3 ст. 200, ст.201 Податкового кодексу України позивачем, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2011 року на суму 278 547 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за березень 2011 року на суму 13 315 грн. та завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 5555 грн.

Результати перевірки оформлені актом №266/23/32359396 від 24.06.2011 р., на підставі якого відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.07.2011 року №0000202301 та № НОМЕР_1.

Позивач, вважаючи вказані рішення податкового органу протиправними, звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи, при дослідженні доказів та встановлені обставини справи, висновок податкового органу про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ ПКФ Дельта не знайшов свого підтвердження, а тому податкові повідомлення - рішення від 27 липня 2011 року №0000202301 та № НОМЕР_1 є такими, що підлягають скасуванню. До такого висновку, суд першої інстанції прийшов з наступних підстав.

01 березня 2011 року між ТОВ Липовецький елеваторта ТОВ ПКФ Дельта укладено договір №ДЛ-009, відповідно до якого, постачальник зобовязується продати, а покупець прийняти й оплатити на умовах викладених у Договорі певну продукцію.

На думку суду першої інстанції, реальність операцій щодо поставки палива котельного в загальній кількості 410 тон між позивачем та ТОВ ПКФ Дельта підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, а також актами прийняття - передачі товару, що були досліджені під час розгляду справи.

Крім того, відповідно до договору зберігання від 01 березня 2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ ПКФ Дельта, останній прийняв на відповідальне зберігання 410 тон палива котельного, що підтверджується накладними, наявними в матеріалах справи.

Також, згідно до виставлених ТОВ ПКФ Дельта рахунків від 07.03.2011 року №ДЛ-105 та від 11.03.2011 року №ДЛ-164, позивачем було здійснено оплату за паливо котельне на загальну суму 210 000 грн. (рахунок від 07.03.2011 року №105), що підтверджується платіжними дорученнями від 31.03.2011 року №1027 та за послуги зберігання на загальну суму 1000 гривень згідно рахунку №578 від 30.03.2011 року, що підтверджується платіжним дорученням №1038 від 31.03.2011 року.

Колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду І інстанції виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією с дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку, на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного вид, господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

В ході проведеної камеральної перевірки №1026/16/37287667 від 08.06.2011 року ДПІ у Ленінському районі м.Луганська за березень 2011 року встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. ТОВ "ПКФ" "Дельта" на момент здійснення господарських операцій з позивачем. Також встановлено, що за юридичною та фактичною адресами товариство не знаходилось. Під час перевірки позивача податковим органом, жодних первинних документів фінансово-господарської діяльності ТОВ "ПКФ" "Дельта" за березень 2011 року ( період виникнення спірних правовідносин) не надано.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦПК України). Статтею 662 ЦПК України продавець зобов"язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу пояснень свідків, а саме: директора ТОВ "Липовецький елеватор" - ОСОБА_5 та матеріально відповідальної особи - завідуючого складом - ОСОБА_6, що були допитані в суді першої інстанції та показання яких відображені в оскаржуваній постанові, колегія суддів встановила, що договір купівлі-продажу котельного палива, договір його зберігання та акт огляду котельного палива були підписані в м.Луганськ. Всі інші документи, а саме: акти приймання-передачі товару, накладні на його зберігання, видаткові накладні про передачу на зберігання товару від позивача до ТОВ "ПКФ" "Дельта" та акти приймання-передачі палива надсилались для підпису позивачу поштовим зв"язком. Тобто, реальної передачі товару у вказаних в документах терміни не здійснювалось.

У відповідності до вимог ст. ст. 234, 698 Цивільного кодексу України такий правочин є фіктивним, тобто вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до п.1.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Крім того, як пояснили свідки, під час перебування на паливному складі, вони оглянули придбаний товар та взяли зразок пального для проведення аналізу. Під час проведення перевірки, позивачем було надано копію сертифікату якості товару №241 від 30.03.2011 року на вказаний товар. Проте, у своїх поясненнях свідок ОСОБА_5 пояснив, що вказаний сертифікат був наданий йому представником ТОВ "ПКФ "Дельта" та що він ніякого відношення до придбаного товару не має.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "ПКФ "Дельта" здійснюється поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про не набуття належним чином правової дієздатності товариством. ТОВ "ПКФ "Дельта" здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що операції з придбання котельного палива на підставі договору купілві-продажу №ДЛ-009 від 01.03.2011 року мали не товарний характер, а сам договір має фіктивний характер, укладений без мети настання реальних наслідків операції не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Позивачем було укладено договір купівлі-продажу №ДЛ-009 від 01.03.2011 року без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача не було правомірних підстав включати до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від ТОВ "ПКФ "Дельта", а відтак, податкові повідомлення-рішення від 27.07.2011 року №0000202301 та №0000212301, прийняті за результатами перевірки є обгрунтованими і такими, що відповідають вимогам чинного податкового законодавства України.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до помилкового висновку, у звязку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "14" листопада 2011 р.

Головуючий < Список > ОСОБА_1

Судді< Список > ОСОБА_2

< Список > ОСОБА_3

З оригіналом згідно:

секретар