Постанова № 70896700, 23.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2017 р. Справа№ 910/5219/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Мясников А.С. - за довіреністю; Гресь О.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ" на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2017 (дата підписання 25.04.2017)

у справі № 910/5219/17 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМАН ШИПІНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ"

про стягнення 190 764,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2017 у справі № 910/5219/17 позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ" (далі- ТОВ «КАДЕВЕ», позивач, апелянт) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМАН ШИПІНГ" (далі - ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ», відповідач) основний борг у сумі 181 044,02 грн., пеню в сумі 9 720,25 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 861,46 грн.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що строк оплати вартості наданих послуг перевезення та транспортно-експедиторського обслуговування імпортного вантажу за договором, відповідно до п. 4.1.3. останнього, настав, проте, доказів оплати наданих послуг в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, у зв'язку з чим суд першої інстанції визнав позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №1909/1 від 19.09.2016 в розмірі 181 044,02 грн. - обґрунтованою. Крім того, за прострочення виконання зобов'язання з сплати боргу по договору, судом першої інстанції присуджено до стягнення 9 720,25 грн. пені.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2017 у справі № 910/5219/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Разом з цим, скаржник просить суд поновити пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Так, апелянт наголошував на тому, що позивачем не було узгоджено у відповідності до п. 4.1.2 договору вартість послуг за договором, і саме на підставі погодження відповідачем вартості послуг здійснюється їх оплата. Проте, такого погодження між сторонами - не відбулось. Також, наявні в матеріалах справи міжнародні товаро-транспортні накладні CMR 056494, 056497, 056495, 056496 взагалі не містять відомостей про отримання саме відповідачем вантажу, та свідать про розвантаження вантажу за адресою, яка між сторонами не погоджувалась. Крім того, апелянт вказував, що строк оплати вартості послуг перевезення та транспортно - експедиторського обслуговування імпортного вантажу за договором, обумовлений п. 4.1.3. наведеного договору - не настав, оскільки рахунки - фактури, виставлення яких позивачем відповідачу для оплати вартості наданих послуг обумовлено п. 4.1.4 договору - відповідачем не отримувались, як не отримувалась і претензія про сплату боргу. До того ж, позивачем не подано документального підтвердження витрат, понесених при наданні послуг з експедирування.

Також, апелянт вказував, що судом першої інстанції були допущені порушення норм процесуального права, оскільки рішення суду винесено без участі представника відповідача і останнього не повідомлено у встановленому порядку про розгляд справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Хрипуна О.О., Чорної Л.В., поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2017 у справі № 910/5219/17, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.06.2017.

21.06.2017 через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що датою виставлення/видання рахунків фактур є дати, які зазначені в рахунках - фактурах, які наявні в матеріалах справи, і які надсилались позивачем відповідачу, про що свідчать поштові накладні та витяги з електронного листування. Також, вартість послуг по договору узгоджена сторонами у заявці № 10 від 30.12.2016, в якій зазначено перелік та вартість послуг, узгоджені між сторонами; відповідач не заперечує отримання вантажу незалежно від адреси отримання; пунктом 4.3.3 договору не вимагається додаткового підтвердження позивачем понесених ним витрат, як експедитором.

В судовому засіданні 21.06.2017 представник відповідача подав суду клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 продовжено строк розгляду спору у справі № 910/5219/17 на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 21.06.2017 оголошено перерву до 16.08.2017.

14.08.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення проти відзиву на апеляційну скаргу. У письмових поясненнях відповідач зазначав, що сторонами договору ціна не узгоджувалась і позивачем не поданого жодного доказу в підтвердження узгодження між сторонами розміру плати (ціни) експедитору, а надана заяка № 10 від 30.12.2016 не може бути прийнята в якості доказу по справі, оскільки не містить найменування вантажу, не містить визначення ціни у гривнях. Також, відповідач зазначав, що у договорі не узгоджено між сторонами електронні адреси, за якими між сторонами має здійснюватись електронне листування, а надані позивачем рекомендовані відправлення не є належними доказами направлення рахунків - фактур, оскільки вони не містять інформації, що саме надсилалось за вказаними поштовими відправленнями.

В судовому засіданні 16.08.2017 представник позивача подав суду клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 продовжено строк розгляду спору у справі № 910/5219/17 на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 16.08.2017 оголошено перерву до 23.08.2017.

Відповідно до розпорядження начальника управління Київського апеляційного господарського суду № 09-53/3354/17 від 22.08.2017 у зв'язку з перебуванням суддів Хрипуна О.О. та Чорної Л.В., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5219/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.08.2017 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Яковлєва М.Л., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 прийнято справу №910/5219/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ" на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2017 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Яковлєв М.Л., Михальська Ю.Б.

23.08.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач наголошував на тому, що ціна (плата) за послуги між сторонами узгоджена у заявці № 10, яка є додатком до договору, і містить еквівалент вартості послуг 6 526,00 дол. США, і яка разом з супровідними документами (інвойс, пакувальні листи, доручення на позивача, звернення в лінію, інвойс та пакувальні листи з перекладом) була направлена позивачу через електронну пошту. Також, відповідачем було направлено на адресу позивача оригінал заявки № 10 від 30.12.2016, про що свідчить експрес-накладна № 59000229466879 від 04.01.2017, проте, виходячи з умов п. 4.12, п. 7.8 догвору необхідність у заявці - відсутня.

В судовому засіданні 23.08.2017 оголошено перерву до 27.09.2017.

20.09.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення проти пояснень позивача, в яких відповідач наголошував, що між сторонами не погоджувалось розвантаження вантажу за адресою: Київська обл.., м.Бровари, вул.. Кутузова, 18/7 (за якою було здійснено розвантаження вантажу), а у наданих позивачем документах зазначено різні адреси пункту доставки вантажу. Також, позивачем не надано доказів отримання вантажу саме відповідачем до перевезення, оскільки в міжнародних товаро-траснпортних накладних зазначена отримувачем вантажу інша особа. При цьому, розрахунок суми боргу, наданий позивачем, є необґрунтованим.

Відповідно до розпорядження начальника управління Київського апеляційного господарського суду № 09-53/3877/17 від 27.09.2017 у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5219/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.09.2017 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Скрипки І.М., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 прийнято справу № 910/5219/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ" на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2017 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Скрипка І.М., Яковлєв М.Л., розгляд справи № 910/5219/17 призначено на 12.10.2017.

В судовому засіданні 12.10.2017 оголошено перерву до 26.10.2017.

26.10.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення № 2 по справі та клопотання про приєднання вірної копії Договору № 1909/1 від 19.09.2016 з остаточною редакцією частини «а» пункту 4.1.3 договору.

В судовому засіданні 26.10.2017 оголошено перерву до 02.11.2017.

31.10.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення проти пояснень № 2 позивача.

02.11.2017 через канцелярію суду від позивача надійшов розрахунок понесених витрат позивача.

В судове засідання 02.11.2017 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 розгляд справи відкладено на 23.11.2017.

В судове засідання 23.11.2017 позивач представників не направив. Проте, через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні 23.11.2017 без участі представника позивача, позивач також просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.11.2017 підтримав доводи апеляційної скарги та додаткових пояснень, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2017 у справі № 910/5219/17 - скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до відповідача про стягнення 181 044,02 грн. основного боргу та 9 720,25 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором про надання транспортно - експедиторських послуг № 1909/1 від 19.09.2016.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, як замовником, всупереч умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування №1909/1 від 19.09.2016 не виконано у встановлений договором строк зобов'язання перед позивачем, як експедитором, щодо оплати вартості наданих останнім послуг на заявлену до стягнення суму.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на недоведеність позовних вимог, оскільки між сторонами не відбулось погодження вартості послуг, строк оплати послуг не настав, оскільки позивачем не було виставлено відповідачу рахунки - фактури на їх оплату, позивачем не подано документального підтвердження витрат, понесених при наданні послуг з експедирування.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем при зверненні до суду з позовом було додано копію договору на транспортно-експедиторське обслуговування №1909/1 від 19.09.2016, а 26.10.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення № 2 по справі та клопотання про приєднання вірної копії Договору № 1909/1 від 19.09.2016 з остаточною редакцією частини «а» пункту 4.1.3 договору. При цьому, позивач наголошує, що вказані договори є ідентичними, розбіжності існують лише щодо частини «а» пункту 4.1.3 Договору № 1909/1 від 19.09.2016, проте, позовні вимоги позивача не ґрунтуються на даному підпункті. Крім того, додаткові докази по справі були подані до суду апеляційної інстанції і позивачем, і відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 N 7 роз'яснено, що додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

З огляду на викладене, з урахуванням припису ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, копія наданого позивачем договору № 1909/1 від 19.09.2016 з остаточною редакцією частини «а» пункту 4.1.3 договору приймається судом апеляційної інстанції до справи, проте суд здійснює апеляційний перегляд справи керуючись умовами договору № 1909/1 від 19.09.2016, який долучено позивачем до матеріалів позовної заяви, оскільки саме за цим договором здійснювався розгляд справи судом першої інстанції і саме внаслідок оцінки правовідносин сторін за ним винесено оскаржуване апелянтом рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції, керуючись правами, наданими ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, здійснює оцінку поданих сторонами доказів в сукупності з усіма обставинами справи та іншими наявними і поданими сторонами у справі доказами як на стадії позовного, так і на стадії апеляційного провадження, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених в ст.ст. 124, 129 Конституції України та ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України, а також ст.ст. 38, 43 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, усі подані сторонами додаткові докази існували на час провадження в суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 19.09.2016 між позивачем - ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ", як експедитором, та відповідачем - ТОВ «КАДЕВЕ», як клієнтом, укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №1909/1 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а експедитор зобов'язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортного та транзитного вантажу по території України та в міжнародному просторі, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За приписами ст.ст. 930 Цивільного кодексу України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно ч. 2 ст.12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Пунктом 1.2 договору визначено, що умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови, пов'язані з виконанням даного догвору, встановлюються за згодою сторін.

Відповідно до пункту 1.3. договору встановлено, що під кожне конкретне перевезенням клієнт надає експедитору заявку, в якій обумовлюється найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), планована дата надання вантажу відправником, типу транспортного засобу, дані про вантажовідправника і вантажоодержувача та іншу необхідну інформацію, що стосуються організації ТЕО. Заявка подається за 2 тижні до початку завантаження і готовності вантажу до перевезення.

У відповідності до договору, експедитор зобов'язався після надання послуг скласти акт виконаних робіт (послуг) і надати клієнту (п.п. 2.1.6 п. 2.1), а також експедитор має право надавати клієнту усі види траснпортно-експедиторських послуг, вт.ч. передбачених ст. 8 ст. 8 Закону України «Про траснпортно-експедиторську діяльність» (п.п. 2.2.5 п. п. 2.2.).

Згідно з умовами договору, клієнт зобов'язався своєчасно оплачувати послуги експедитора (п. 3.1.8. п. 3.1), підготувати заявку з урахуванням положень п. 1.3 договору (п.п. 3.1.10 п. 3.1).

Пунктом 4.1 договору сторонами узгоджено наступний порядок розрахунків:

- перелік послуг, які надаються, а також вартість послуг експедитора встановлюються за згодою сторін (п.п 4.1.1);

- експедитор погоджує перелік послуг з клієнтом, оплата яких проводиться при наявності письмового (факс, електронна пошта) підтвердження клієнтом вартості даних послуг (п.п 4.1.2);

- клієнт сплачує при перевезенні вантажу в режимі імпорт - платежі, які підлягають оплаті за надані послуги по перевезенню вантажу морським транспортом та супутні витрати, які пов'язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агенськй збір), протягом 3 банківських днів від дати достаки вантажу на митний термінал за місцем акредитації клієнта, при обов'язковому в розпорядженні експедитора залогового вантажу клієнта. Послуги банку за перерахування грошових коштів сплачує клієнт (п.п. «а» п.п 4.1.3);

- клієнт сплачує узгоджені платежі, які підлягають сплаті експедитору, автомобільному та/або залізничному перевізнику (при наземній доставці вантажу), проводяться протягом 3 банківських днів від дати доставки вантажу на митний термінал за місцем акредитації клієнта, при обов'язковому в розпорядженні експедитора заставного вантажу клієнта (п.п. «б» п..п 4.1.3);

- розрахунки проводяться клієнтом на підставі виставлених/виданих експедитором рахунків. При цьому, якщо у експедитора втрачається можливість контролювати вантаж, який знаходиться у нього в процесі транспортування/експедирування, в т.ч. як утримання/застави, як забезпечення виконання клієнтом своїх фінансових зобов'язань, клієнт оплачує послуги експедитора протягом трьох календарних днів з моменту виставлення/видання рахунку, і експедитор надає послуги тільки після повного отримання експедитором, від клієнта оплати всіх належних сум і витрат по вже наданими послугами експедитора, а також після повної передоплати послуг з доставки такого вантажу клієнту, вантажоодержувачу (п.п. 4.1.4);

- виконані послуги регламентуються актом виконаних робіт та рахунком експедитора (п.п. 4.1.6);

- плата експедитору вказується в додатках до даного договору. Такий додаток може мати вигляд додаткової угоди, заявки, акту виконаних робіт, рахунку експедитора, гарантійного листа (п.п. 4.1.7).

Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 договору визначено, що вантаж вважається прийнятим клієнтом з моменту підписання відповідного товаросупровідного документа.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.п. 5.3.4. п. 5.3 договору у випадку несвоєчасного здійснення клієнтом оплати по виставленим рахункам експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає сплаті за кожен день та за весь час такого прострочення.

Термін дії договору встановлюється з моменту підписання обома сторонами до кінця календарного року. При відсутності пропозицій про розірвання цього договору за 20 днів до кінця року, такий договір вважається продовженим на один кожний наступний календарний рік (п. 7.1. договору).

П. 7.3 договору визначено, що даний договір включає в себе як даний документ, так і всі інші документи (акти виконаних робіт, рахунки - фактури, заявки клієнта, іше), на підставі яких визначається перелік послуг, які надаються експедитором, їх вартість та інші умови договору.

Згідно з пунктом 7.8 договору, всі повідомлення, додатки та доповнення до даного договору, в т.ч. даний договір, передані шляхом факсимільного або інтернет-зв'язку, мають юридичну силу при умові погодження їх з іншою стороною.

Позивачем до матеріалів справи надано копію заявки № 10 від 30.12.2016, на якій міститься напис, що вона є додатком до договору № 1909/1 від 19.09.2016, і яка містить дані, що позивач, виступаючи як клієнт, а товариство Бекристон, виступаючи як експедитор, склали заявку про послуги та їх вартість по перевезенню контейнерів №№ TCNU4955760, ZCSU8689160, ZCSU8816201, ZCSU8825754: морське перевезення вантажу за межами державного кордону України - 1 806,00 дол. США, транспортно-експедиторське обслуговування на території України - 2 520,00 дол. США, навантажувально-розвантажувальні роботи на території України - 1 920,00 дол. США, експедиторська винагорода - 280,00 дол. США, а разом - 6 526,00 дол. США. Також, вказана заявка містить дані про те, що відправником вантажу є «Polymer Logistik (Israel) Ltd», а одержувач - ТОВ «КАДЕВЕ», пункт доставки: Kiev, customs 4х40*НС: 08132 Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул.. Київська, 13; вивантаження 4х40*НС: 08132 Київська обл., м.Бровари, вул. Кутузова, 61.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що заявка № 10 від 30.12.2016 посвідчена підписами без зазначення осіб сторін, а також на ній містяться відбитки печаток позивача та відповідача.

Суд апеляційної інстанції дослідивши вказану заявку № 10 від 30.12.2016 дійшов висновку, що хоча у ній і зазначено, що експедитором по ній виступає товариство Бекристон, проте, враховуючи те, що вона посвідчена печатками позивача та відповідача і в ній зазначено, що вона є додатком до договору, укладеного між позивачем та відповідачем, а тому вказана заявка підтверджує погодження між позивачем та відповідачем надання транспортно - експедиторських послуг за договором. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що узгодження даної заявки між сторонами не породжує автоматично обов'язок у відповідача оплатити вказані у ній суми, як і не підтверджує і надання позивачем обумовлених у ній транспортно - експедиторських послуг на вказану у заявці суму, оскільки підтвердження виконання заявки відбувається внаслідок належного оформлення сторонами факту надання транспортно - експедиційних послуг первинними документами, які передбачені умовами договору та закону. Крім того, 2.2.4 п. 2.4 договору обумовлено і право експедитора доручити виконання догвору третій особі.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем в обгрунтування своїх позовних вимог надано копії міжнародних товарно-транспортних накладних (СMR), дослідивши які суд встановив:

- у міжнародній товарно-транспортній накладній (СMR) № 056494 в графі 1 «Відправник» зазначено «Polymer Logistik Ltd», в графі 2 «Одержувач» зазначено ТОВ «КАДЕВЕ»; в графі 3 «Місце розвантаження» зазначено: Київська обл. м.Бровари, вул. Кутузова,18/7; в графі 16 «Перевізник» зазначено ТОВ «Ламан Транс-Експрес»; наявний відбиток штампу Одеської митниці «під митним контролем»; при цьому, судом встановлено, що в графі 24 «Вантаж одержано» міститься напис «від руки» (дослівно) «груз прийнято, 11.01.2017» та міститься підпис без зазначення особи, яка його вчинила, а також вказаний підпис не посвідчено печаткою одержувача;

- у міжнародній товарно-транспортній накладній (СMR) № 056495 в графі 1 «Відправник» зазначено «Polymer Logistik Ltd», в графі 2 «Одержувач» зазначено ТОВ «КАДЕВЕ»; в графі 3 «Місце розвантаження» зазначено: Київська обл. м.Бровари, вул. Кутузова,18/7; в графі 16 «Перевізник» зазначено ТОВ «Ламан Транс-Експрес»; наявний відбиток штампу Одеської митниці «під митним контролем»; при цьому, судом встановлено, що в графі 24 «Вантаж одержано» міститься напис «від руки» (дослівно) «груз прийнято, 12.01.2017» та міститься підпис без зазначення особи, яка його вчинила, а також вказаний підпис не посвідчено печаткою одержувача;

- у міжнародній товарно-транспортній накладній (СMR) № 056496 в графі 1 «Відправник» зазначено «Polymer Logistik Ltd», в графі 2 «Одержувач» зазначено ТОВ «КАДЕВЕ»; в графі 3 «Місце розвантаження» зазначено: Київська обл. м.Бровари, вул. Кутузова,18/7; в графі 16 «Перевізник» зазначено ТОВ «Ламан Транс-Експрес»; наявний відбиток штампу Одеської митниці «під митним контролем»; при цьому, судом встановлено, що в графі 24 «Вантаж одержано» міститься напис «від руки» (дослівно) «груз прийнято, 12.01.2017» та міститься підпис без зазначення особи, яка його вчинила, а також вказаний підпис не посвідчено печаткою одержувача;

- у міжнародній товарно-транспортній накладній (СMR) № 056497 в графі 1 «Відправник» зазначено «Polymer Logistik Ltd», в графі 2 «Одержувач» зазначено ТОВ «КАДЕВЕ»; в графі 3 «Місце розвантаження» зазначено: Київська обл. м.Бровари, вул. Кутузова,18/7; в графі 16 «Перевізник» зазначено ТОВ «Ламан Транс-Експрес»; наявний відбиток штампу Одеської митниці «під митним контролем»; при цьому, судом встановлено, що в графі 24 «Вантаж одержано» міститься напис «від руки» (дослівно) «груз прийнято, 11.01.2017» та міститься підпис без зазначення особи, яка його вчинила, а також вказаний підпис не посвідчено печаткою одержувача.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що у міжнародних товарно-транспортних накладних (СMR) № 056494, № 056495, № 056496, № 056497 в графі 24 «Вантаж одержано» міститься напис «від руки» (дослівно) «груз прийнято» та міститься підпис без зазначення прізвища особи, яка його вчинила, її посади, а також відсутня печатка юридичної особи, яка б посвідчила підпис відповідної особи в підтвердження факту отримання товару. При цьому, позивачем не подано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу Украни, що саме уповноваженою особою відповідача прийнято товар у місці розвантаження товару, зазначеному у вказаних накладних, як не подано і доказів посвідчення відповідачем, як юридичною особою, факту прийняття товару шляхом проставлення печатки у відповідній графі накладної. Крім того, станом на момент вирішення спору як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, жодної довіреності, яка б уповноважувала певну особу вчинити прийняття товару, і відповідно, послуг з його перевезення та експедиторського обслуговування за вказаними накладними - не подано.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані позивачем міжнародні товарно-транспортні накладні (СMR) № 056494, № 056495, № 056496, № 056497 є доказами по справі, проте, вони не приймаються судом апеляційної інстанції як належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження факту виконання позивачем, як експедитором, свого обов'язку за договором з доставки вантажу клієнту (відповідачу).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надання позивачем відповідачу транспортно-експедиторських послуг по договору підтверджується відповідними товаротранспортними накладними (СМR) №№ 056494, 056497, 056496 та 056495, вважає вказаний висновок у наведеній частині помилковим та таким, що зроблений без урахування вищенаведених обставин та без оцінки усіх доказів в сукупності.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору, зокрема п. п. 5.2.2 п. 5.2, передбачено, що вантаж вважається прийнятим клієнтом з моменту підписання відповідного товаросупровідного документа, а п.п. 4.1.6 п. 4.1 договору сторонами узгоджено, що виконані послуги регламентуються актом виконаних робіт та рахунком експедитора. Наведене також відповідає приписами чинного цивільного законодавства: ст. 526, Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст.12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

В свою чергу, позивачем до матеріалів справи було надано копії рахунків - фактур загалом на суму 181 044,02 грн., а саме:

- № LS-3996993 від 11.01.2017 на суму 64 192,01 грн., № LS -3996989 від 11.01.2017 на суму 64 192,01 грн., в яких позивачем визначено до оплати відповідачу по договору вартість послуг з транспортно - експедиторського обслуговування на території України, навантажувально-розвантажувальні роботи на території України, експедиторську винагороду,

- рахунок - фактуру № LS -3996322 від 05.01.2017р. на суму 52 660,00 грн., в якому позивачем визначено до оплати відповідачу по договору вартість послуг з морського перевезення вантажу за межами державного кордону України.

Дослідивши вказані рахунки - фактури, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на них відсутні будь-які відмітки про їх направлення позивачем та отримання відповідачем.

Посилання позивача на те, що вказані рахунки фактури були направлені відповідачу поштовим відправленням і отримані відповідачем згідно рекомендованих поштових відправлень 6508203836843 та 6508203841731 - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необгурунтовані, оскільки по-перше, вказані рекомендовані відправлення не містять відомостей про те, що у поштовому відправленні позивачем відповідачу було направлено саме вищенаведені рахунки - фактури. А по-друге, рекомендоване поштове відправлення 6508203836843 містить відомості про те, що його направлено відповідачу за адресою 03006 м.Київ, вул. Кутузова, 18/7, оф. 812, яка не є юридичною адресою місцезнаходження відповідача згідно з наявними у справі відомостями (витягу) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. При цьому, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (витяг № 1001597449, зроблений судом першої інстанції), юридичною адресою місцезнаходження відповідача є 03062 м.Київ, пр.-т.Перемоги, 67. Проте, рекомендоване поштове відправлення 6508203841731 (в якому зазначена юридична адреса місцезнаходження відповідача) не містить відомостей про його отримання відповідачем, і на ньому відсутні відмітки поштової установи про його вручення відповідачу за вказаною у ньому адресою.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що в рахунку - фактурі № LS -3996322 від 05.01.2017р. на суму 52 660,00 грн. позивачем визначено до оплати відповідачу по договору вартість послуг з морського перевезення вантажу за межами державного кордону України. При цьому, пунктом 4.3.2 п. 4.3 договору визначено, що при морському перевезенні вантажів споживачем послуги морького перевезення є клієнт (тобто відповідач), який надає експедитору коносамент, як підтвердження наявності договору морського перевезення, на підставі яких експедитор здійснює внутрішьопортове експедирування.

Проте, позивачем, як особою, на яку процесуальним законом покладено обов'язок доведення своїх вимог належними та допустимими доказами, не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів надання відповідачем позивачу коносаменту щодо морського перевезення, вартість послуг з якого включена позивачем до рахунку - фактури № LS -3996322 від 05.01.2017р. на суму 52 660,00 грн. При цьому, до матеріалів справи позивачем надано саме міжнародні товаро-транспортні накладні на перевезення товару наземним транспортом, на які позивач і посилався в обгрунтування позовних вимог.

Суд апеляційної істанції враховує і те, що ні умови укладеного між сторонами договору, ні умови заявки № 10 від 30.12.2016 не містять погодження між сторонами електронних адрес для обміну кореспонденцією та документами, у зв'язку з чим надана позивачем електронна переписка між сторонами - не приймається судом апеляційної інстанції як належний та допустимий доказ в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження надсилання позивачем відповідачу вказаних рахунків - фактур електронною поштою, як і їх отримання відповідачем.

Також, відсутні відомості про надсилання позивачем рахунків - фактур на заявлену до стягнення суму разом з претензіями № 1444/20 від 07.02.2017, та № 1551/20 від 16.02.2017, в яких позивач вимагав погасити заборгованість по договору за надані транспортно - експедиційні послуги.

Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує, що п.п. 2.1.6 п. 2.1 договору передбачено, що експедитор зобов'язується після надання послуг скласти акт виконаних робіт (послуг) і надати клієнту (відповідачу). Проте, позивачем до матеріалів справи не подано доказів виконання свого обов'язку з складання акту виконаних робіт, зокрема і на заявлену до стягнення суму, як не надано доказів надання/надіслання/вручення такого відповідачу.

Щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 181 044,02 грн., суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського догвору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, ціну.

Так, згідно з пунктом 5.4 договору, всі штрафи та ціни, зазначені у даному договорі в доларах США, сплачуються у гривні за міжбанківським курсом України. У випадку значного відхилення узгодженого курсу від офіційного курсу НБУ, в період надання послуг, узгоджений курс підлягає перегляду на вимогу експедитора.

Пунктом 7.3 договору визначено, що даний договір включає в себе як даний документ, так і всі інші документи (акти виконаних робіт, рахунки - фактури, заявки клієнта, іше), на підставі яких визначається перелік послуг, які надаються експедитором, їх вартість та інші умови договору.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у заявці № 10 від 30.12.2016 сторонами узгоджено вартість транспортно - експедиторських послуг у доларах США, а саме: морське перевезення вантажу за межами державного кордону України - 1 806,00 дол. США, транспортно-експедиторське обслуговування на території України - 2 520,00 дол. США, навантажувально-розвантажувальні роботи на території України - 1 920,00 дол. США, експедиторська винагорода - 280,00 дол. США, а разом - 6 526,00 дол. США.

В свою чергу, в рахунках - фактурах позивачем зазначено вартість послуг у гривні, а саме: № LS-3996993 від 11.01.2017 на суму 64 192,01 грн., № LS -3996989 від 11.01.2017 на суму 64 192,01 грн., № LS -3996322 від 05.01.2017р. на суму 52 660,00 грн. При цьому, позивачем не подано доказів в підтвердження здійснення розрахунку заявленої до стягнення суми 181 044,02 грн., виходячи саме з курсу гривні по відношенню до долара США за міжбанківським курсом на певну дату, на яку позивач вважає, що повинно бути здійснений перерахунок вартості послуг, зазначених у доларовому еквіваленті у заявці № 10 від 30.12.2016.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру заявленої до стягнення суми вартості транспортно - експедиторських послуг, саме як узгодженої двосторонньо ціни договору у гривневому еквіваленті - 181 044,02 грн. Одночасно, суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, позбавлений права визначати за сторону спору дату, на яку має бути здійснений розрахунок заявленої до стягнення суми, виходячи з відсутності у пункті 5.4 договору узгодженої між сторонами дати, на яку саме має відбуватися перерахунок ціни договору з доларового на гривневий еквівалент.

Підсумовуючи вищенаведене, дослідивши умови укладеного між сторонами договору та наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме наявність в сукупності належним чином оформлених документів, а саме: товаросупровідний документ (з відмітками про відправлення товару, перевезення, отримання його уповноваженим представником клієнта(відповідача) в узгодженому сторонами місці), акт виконаних робіт (наданих послуг), а також виставлені (з документальним підтвердженням вказаної дії) позивачем і отримані відповідачем рахунки - фактури на узгоджену суму, і підтверджувало б належними і допустимими доказами в сукупності виконання позивачем належним чином та у повному обсязі своїх зобов'язань по договору перед відповідачем на заявлену до стягнення суму, що б породжувало зустрічний обов'язок відповідача оплатити надані послуги згідно умов договору.

Проте, дослідивши наявні у справі докази в сукупності та надавши їм оцінку з урахуванням усіх обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем, як особою на яку процесуальним законом покладено обов'язок доведення своїх вимог належними та допустимими доказами, не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України виконання своїх обов'язків перед відповідачем по договору, як не подано і доказів прийняття відповідачем наданих транспортно - експедиторських послуг на заявлену до стягнення суму, у зв'язку з чим станом на момент вирішення спору у відповідача в розумінні вищенаведених умов договору та приписів закону не виник обов'язок з оплати таких послуг в сумі 181 044,02 грн., як і не настав строк його виконання, і відповідно, грошове зобов'язання з оплати послуг не прострочено, що виключає підстави для застосування до відповідача обумовленої п.п. 5.3.4 п. 5.3 договору та ст. 230 Господарького кодексу України штрафної санкції у вигляді пені в сумі 9 720,25 грн. за визначений позивачем період прострочення.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції були допущені порушення норм процесуального права, оскільки рішення суду винесено без участі представника відповідача і останнього не повідомлено у встановленому порядку про розгляд справи - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки матеріалами справи підтверджується, що ухвала Господарського суду міста Києва від 31.03.2017 про порушення провадження у справі та призначення судового розгляду направлена відповідачу за адресою юридичного місцезнаходження: 03062 м.Київ, пр.-т.Перемоги, 67, яка міститься у наявному у справі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, і отримана останнім 07.04.2017 згідно пошового повідомлення про вручення 0306209920109. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд справи.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, за наслідками апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 181 044,02 грн. та пені в сумі 9 720,25 грн. - не є законними, обгрунтованими і задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи, що згідно з п. 1-4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям в апеляційному порядку нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "КАДЕВЕ" на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2017 підлягає задоволенню.

Судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 2 861,47 грн. та за подачу апеляційної скарги в сумі 3 147,62 грн., у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом апеляційної інстанції на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ" на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2017 у справі № 910/5219/17 - задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2017 у справі № 910/5219/17 - скасувати і прийняти нове рішення.

3. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМАН ШИПІНГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ" про стягнення 181 044,02 грн. основного боргу та 9 720,25 грн. пені - відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМАН ШИПІНГ" (65082, м. Одеса, Військовий узвіз, будинок 12, офіс 401, код ЄДРПОУ 40551877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 67; код ЄДРПОУ 38076851) суму судового збору за подачу апеляційної скарги - 3 147 (три тисячі сто сорок сім) грн. 62 коп.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови у відповідності до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

6. Матеріали справи №910/5219/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді М.Л. Яковлєв

І.М. Скрипка