Постанова № 70896609, 05.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа№ 910/11728/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Аляб’єва І.М. - керівник, протокол №24 від 26.12.2014

від відповідача: Трохимчук О.І. - довіреність б/н від 14.11.2017

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАНАЛ "МЕГА" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017р.

у справі № 910/11728/17 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАНАЛ "МЕГА"

про стягнення 33 952 172,11 грн.

В судовому засіданні 05.12.2017 відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАНАЛ "МЕГА" про стягнення 33 952 172,11 грн. заборгованості за договором №101/0606Н від 06.06.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2017р. у справі №910/11728/17 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАНАЛ "МЕГА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД" 23 180 713,26 грн. - основного боргу, 1 251 895,79 грн. - 3 % річних, 9 348 023,62 грн. - інфляційних втрат, 171 539,44 грн. - пені та 240 000,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд залишити рішення Господарського суду міста Києва у справі без змін, з огляду на його законність та обґрунтованість, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача 25.10.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2017 колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.11.2017, в подальшому у справі було оголошено перерву у відповідності до ст.77 ГПК України на 05.12.2017.

27.11.2017 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) від представника відповідача надійшла письмова заява про витребування доказів, у якій відповідач просив суд витребувати у позивача дані замірювань протокольних параметрів телевізійних передавачів за період, що зазначений в розрахунках вартості телекомунікаційних послуг, що є додатками №1 до Актів приймання-передачі наданих послуг №746 від 31.07.2014, №889 від 31.08.2014, №1076 від 30.09.2014, №1241 від 31.10.2014, №1451 від 30.11.2014, №1638 від 31.12.2014, №34 від 31.01.2015, №130 від 28.02.2015, №231 від 31.03.2015, №329 від 30.04.2015, №427 від 31.05.2015, №548 від 30.06.2015, №682 від 31.07.2015, №1384 від 31.12.2016, №229 від 31.03.2017, №324 від 30.04.2017, №419 від 31.05.2017, №516 від 30.06.2017.

На думку відповідача, зміст вказаних документів додатково може підтвердити обсяг наданих позивачем телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі телевізійної програми відповідача, стягнення оплати за які є предметом розгляду у даній справі.

27.11.2017 представником відповідача також подано заяву про витребування доказів, у якій останній просив суд витребувати у Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" завірені копії дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів цифрового наземного мовлення, які були видані ТОВ "ЗЕОНБУД" та діяли в період з 06.06.2011 по 01.08.2017, а також сертифікатів відповідності на них.

На думку відповідача, зміст вказаних документів додатково може підтвердити відсутність у позивача технічної можливості надавати телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарти DVB-T2/MPEG-4) телевізійної програми відповідача, стягнення оплати за які є предметом розгляду у даній справі.

Представник позивача заперечував щодо задоволення вказаних заяв.

Представник відповідача (апелянта) підтримав подані заяви про витребування доказів.

Розглянувши подані заяви відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 1 ст. 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні, зокрема, повинно бути зазначено який доказ витребовується та обставини, що перешкоджають його наданню.

Відповідно до п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду.

Колегія суддів не бере до уваги доводи, наведені у заяві відповідача щодо відсутності у позивача технічної можливості надавати телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарти DVB-T2/MPEG-4) телевізійної програми відповідача, стягнення оплати за які є предметом розгляду у даній справі, оскільки в матеріалах справи наявні докази надання позивачем вказаних телекомунікаційних послуг в цифровому форматі (стандарти DVB-T2/MPEG-4) та протягом дії Договору відповідачем не надано будь-яких зауважень та заперечень щодо наданих послуг.

Щодо необхідності підтвердження обсягу наданих позивачем телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі телевізійної програми відповідача, про яке вказано у заяві про витребування доказів, а саме даних замірювань протокольних параметрів телевізійних передавачів за період, що зазначений в розрахунках вартості телекомунікаційних послуг, що є додатками №1 до Актів приймання-передачі наданих послуг, необхідно зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, акти прийому-передачі наданих послуг містять деталізований об'єм часу наданих послуг по кожній передавальній станції, за допомогою яких надавались послуги. Однак відповідачем не було надано суду доказів направлення жодних заперечень чи зауважень щодо об'єму чи якості послуг за весь період дії договору або неврахування таких зауважень.

Дані замірювань протокольних параметрів телевізійних передавачів, у відповідності до п. 2.1.4. Договору надаються замовнику в разі виникнення між сторонами спірних питань. Однак відповідач жодного разу не звертався до позивача з будь-якими заперечення щодо об'єму наданих послуг або з листами про наявність спірних питань та необхідності надання протоколів параметрів телевізійних передавачів. Таким чином, відповідачем не доведено факту неналежного надання послуг позивачем.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів відмовляє у задоволенні заяв про витребування доказів з огляду на їх необґрунтованість та не відповідність вимогам ст. 38 ГПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.12.2017 підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.12.2017 заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 червня 2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕОНБУД» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАНАЛ "МЕГА" (замовник) укладено Договір №101/0606Н від 06.06.2011 (далі-Договір), відповідно до п.1.1.якого виконавець зобов'язався надавати замовнику телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарти DVВ-Т2/ МРЕG- 4) телевізійних програм замовника «Телеканалу «Мега» у повному обсязі та без будь-яких змін аудіо-візуального ряду на каналі мовлення багатоканальної телемережі в складі передавальних станцій, відповідно до Додатку №2 до Договору, розбудованої виконавцем відповідно до умов Ліцензій: НР №0866-п, НР №0867-п, НР №0868-п, НР №0869-п, виданих виконавцю Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що територія надання послуг та обсяг мовлення за Договором, визначаються відповідно до Ліцензії на мовлення замовника.

Додатком №8 до Ліцензії на мовлення серія НР №1354-м, що була видана Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення 23 серпня 2011., визначено, що обсяг мовлення становить 24 години на добу.

Вартість послуг за цим Договором визначається у Додатку №3 до цього Договору та є його невід'ємною частиною (п. 3.1. Договору).

Згідно з п.3.3. Договору факт надання послуг за Договором підтверджується Актами прийому-передачі наданих послуг, що оформлюється сторонами щомісячно.

Відповідно до п. 3.4. Договору виконавець не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним складає Акт прийому-передачі наданих послуг та направляє його разом з відповідним рахунком, на адресу електронної пошти відповідача, яка визначена у п. 9 Договору.

Згідно з п.3.5. Договору якщо замовник протягом трьох робочих днів, після відправлення електронного варіанту Акту прийому-передачі наданих послуг та рахунку, не надіслав в електронному вигляді зауважень та заперечень, то послуги вважаються прийнятими замовником. Виконавець підписує Акт прийому-передачі наданих послуг та направляє його разом з відповідним рахунком на адресу замовника, що визначена у Договорі. Протягом п'яти робочих днів замовник підписує Акт прийому-передачі наданих послуг та один примірник повертає виконавцю.

Відповідно до п.3.6. Договору за наявності зауважень або заперечень до якості або обсягу наданих послуг замовник повинен направити на електронну адресу виконавця такі зауваження та заперечення щодо наданих послуг.

Пунктом 3.7. Договору сторони погодили, що замовник сплачує вартість послуг, визначену п.3.1. цього Договору з урахуванням вимог п.п.3.2,-3.6., не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця. Розрахунки за надані послуги проводяться на підставі рахунку наданого виконавцем.

Цей Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє до 9 грудня 2020 року включно, але не довше терміну дії ліцензій замовника та виконавця (п. 8.1. Договору).

Додатком №2 до Договору сторони погодили перелік передавальних станцій та визначили заплановану максимально можливу потужність передавача.

Тарифи на послуги виконавця погоджені сторонами Додатком №3 до Договору.

01.08.2015 року сторонами Договору підписано Додаткову угоду №1 до Договору, за змістом якої погоджено нові тарифи на послуги виконавця, залежно від потужності передавача передавальної станції виконавця, вказані тарифи вступають в дію з 01.08.2015 року.

Судом встановлено, що позивачем направлялися відповідачу в електронному вигляді акти прийому-передачі наданих послуг та рахунки на оплату, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучені роздруківки відправлень з електронної пошти.

Позивачем повторно направлено відповідачу поштою для підписання акти прийому-передачі наданих послуг та рахунки на оплату на загальну суму 23 180 713,26 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що акти прийому-передачі наданих послуг та рахунки направлялися позивачем відповідачу та отримані останнім, що підтверджується описами вкладення у цінний лист та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Враховуючи наявність доказів отримання відповідачем актів прийому-передачі наданих послуг та рахунків на оплату послуг, посилання відповідача на неотримання вказаних документів та позбавлення можливості надати заперечення є необґрунтовані.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань вартість наданих позивачем послуг не оплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за надані послуги за Договором №101/0606Н від 06.06.2011.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором №101/0606Н від 06.06.2011 в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги.

За вказаних обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача 23 180 713,26 грн. - основного боргу, 1 251 895,79 грн. - 3 % річних, 9 348 023,62 грн. - інфляційних втрат, 171 539,44 грн. - пені у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивачем направлялися відповідачу в електронному вигляді акти прийому-передачі наданих послуг та рахунки на оплату, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучені роздруківки відправлень з електронної пошти.

Позивачем повторно направлено відповідачу поштою для підписання акти прийому-передачі наданих послуг та рахунки на оплату на загальну суму 23 180 713,26 грн., а саме:

- Акт прийому-передачі наданих послуг №746 від 31.07.2014 р. за липень 2014 на суму 1 359 515,40 грн. та рахунок на оплату № 840 від 07.08.2014.

- Акт прийому-передачі наданих послуг №889 від 31.08.2014 за серпень 2014 на суму 1 326 465,43 грн. та рахунок на оплату №982 від 03.09.2014., які отримані відповідачем 15.09.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

- Акт прийому-передачі наданих послуг № 1076 від 30.09.2014 за вересень 2014 на суму 1 259 963,76 грн. та рахунок на оплату №1167 від 02.10.2014.

- Акт прийому-передачі наданих послуг №1241 від 31.10.2014 за жовтень 2014 на суму 1 322 411,76 грн. та рахунок на оплату №1303 від 03.11.2014.

- Акт прийому-передачі наданих послуг №1451 від 30.11.2014 за листопад 2014 на суму 1 269 018,20 грн. та рахунок на оплату № 1514 від 01.12.2014.

- Акт прийому-передачі наданих послуг №1638 від 31.12.2014 за грудень 2014. на суму 1 297 047,30 грн. та рахунок на оплату №29 від 01.01.2015.

- Акт прийому-передачі наданих послуг №34 від 31.01.2015 за січень 2015 на суму 1 308 588,43 грн. та рахунок на оплату №128 від 02.02.2015, які отримані відповідачем 19.02.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

- Акт прийому-передачі наданих послуг №130 від 28.02.2015 за лютий 2015 на суму 1 181 877,88 грн. та рахунок на оплату №224 від 02.03.2015.

- Акт прийому-передачі наданих послуг № 231 від 31.03.2015 за березень 2015 на суму 1 308 161,59 грн. та рахунок на оплату №325 від 01.04.2015.

- Акт прийому-передачі наданих послуг № 329 від 30.04 2015 за квітень 2015 на суму 1 266 498,89 грн. та рахунок на оплату №423 від 01.05.2015.

- Акт прийому-передачі наданих послуг №427 від 31.05.2015 за травень 2015 на суму 1 292 093,42 грн. та рахунок на оплату №525 від 02.06.2015.

- Акт прийому-передачі наданих послуг №548 від 30.06.2015 за червень 2015 на суму 1 265 067,66 грн. та рахунок на оплату № 644 від 01.07.2015.

- Акт прийому-передачі наданих послуг №682 від 31.07.2015 за липень 2015 на суму 1 150 137,83 грн. та рахунок на оплату №777 від 03.08.2015.

- Акт прийому-передачі наданих послуг №1384 від 31.12.2016 за грудень 2016 на суму 1 336 226,65 грн. та рахунок на оплату №26 від 03.01.2017.

-Акт прийому-передачі наданих послуг №229 від 31.03.2017 за березень 2017 на суму 1 335 704,52 грн. та рахунок на оплату №314 від 04.04.2017.

- Акт прийому-передачі наданих послуг №324 від 30.04.2017 за квітень 2017 на суму 1 291 504,74 грн. та рахунок на оплату № 408 від 03.05.2017, які направлялися позивачем на адресу відповідача 03.05.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 03.05.2017 та з урахуванням строків пересилання поштових відправлень мало бути отримано відповідачем не пізніше 06.05.2017.

- Акт прийому-передачі наданих послуг №419 від 31.05.2017 за травень 2017 на суму 1 319 016,85 грн. та рахунок на оплату №504 від 06.06.2017.

- Акт прийому-передачі наданих послуг №516 від 30.06.2017 за червень 2017 на суму 1 291 412,95 грн. та рахунок на оплату №601 від 04.07.2017.

Як зазначено вище, згідно п. 3.5. Договору, якщо замовник протягом трьох робочих днів, після відправлення замовником електронного варіанту Акту прийому-передачі наданих послуг та рахунку, не надіслав виконавцю в електронному вигляді зауважень або заперечень, то послуги вважаються прийнятими замовником.

Відповідач, заперечуючи проти факту надання послуг зазначив, що вказані акти на електронну адресу відповідача, зазначену у п. 9 Договору не надходили, а тому останній був позбавлений можливості надати заперечення та зауваження.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, вказані твердження відповідача є безпідставними, оскільки позивачем до матеріалів справи долучені роздруківки відправлень з електронної пошти office@zeonbud.com.ua, які містять дату відправлення та посилання на акт прийому-передачі та рахунок, адресу електронної пошти відповідача, зазначену у п.9 укладеного договору.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, усі зазначені вище акти прийому-передачі наданих послуг та рахунки до них направлялись саме на адресу відповідача та отримувались останнім, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

У разі наявності зауважень та заперечень на надані послуги, що зазначені у актах прийому-передачі, відповідач не був позбавлений можливості направити на електронну або поштову адресу позивача зауваження та заперечення, однак матеріали справи таких доказів не містять, що свідчить про прийняття відповідачем послуг, зазначених у актах прийому-передачі наданих послуг без зауважень та заперечень.

Враховуючи наведені положення договору, оскільки матеріали справи не містять доказів надання відповідачем заперечень щодо актів приймання-передачі наданих послуг, суд дійшов висновку, що акти прийому-передачі наданих послуг №746 від 31.07.2014, №889 від 31.08.2014, №1076 від 30.09.2014, №1241 від 31.10.2014, №1451 від 30.11.2014, №1638 від 31.12.2014, №34 від 31.01.2015, №130 від 28.02.2015, №231 від 31.03.2015, №329 від 30.04.2015, №427 від 31.05.2015, №548 від 30.06.2015, №682 від 31.07.2015, №1384 від 31.12.2016, №229 від 31.03.2017, №324 від 30.04.2017, №419 від 31.05.2017, №516 від 30.06.2017 вважаються погодженими відповідачем, а послуги за ними прийнятими, що є підставою для оплати зазначених у них послуг.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач у строки, визначені сторонами в п. 3.7. Договору оплату наданих позивачем послуг за заявлений період не здійснив, неоплаченими залишились послуги на суму 23 180 713,26 грн.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначене також кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведене, оскільки невиконання зобов'язання за договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення 23 180 713,26 грн. заборгованості.

При цьому, доводи відповідача щодо недоведеності факту надання послуг позивачем, а також посилання на те, що жодного фінансово-господарського документа на адресу відповідача, зазначену у п. 9 Договору, не надходило є безпідставними, оскільки належні докази отримання відповідачем усіх актів приймання-передачі наданих послуг та усіх рахунків містяться в матеріалах справи.

Крім того, п. 2.1.4. Договору встановлений обов'язок позивача надавати відповідачу дані замірювань у разі виявлення спірних питань, однак матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з вимогами надання таких даних або перерахунку вартості послуг.

Також, заперечення проти тарифів, передбачених додатком №3 до Договору, є безпідставним, оскільки вказаний додаток підписаний обома сторонами без зауважень та заперечень, а особи, уповноважені на підписання вказаного додатку, зазначені у відомостях, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відсутність у матеріалах справи протоколів загальних зборів позивача не впливає на обов'язок відповідача здійснити оплату отриманих ним послуг.

Посилання апелянта на нестабільність роботи передавачів позивача колегією суддів оцінюються критично, оскільки ТОВ «Зеонбуд» надавав відповідачеві послуги з розповсюдження программ відповідача в ефір, а не доставку програми телеглядачу.

Отже, дані наведені в моніторингах, наданих відповідачем, жодним чином не підтверджують нестабільність роботи передавачів ТОВ «Зеонбуд».

Крім суми основного боргу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач також просив суд стягнути з відповідача 1 251 895,79 грн. 3 % річних за період з 16.08.2014 по 17.07.2017, 9 348 023,62 грн. - інфляційних втрат за період з вересня 2014 по липень 2017 та 171 539,44 грн. пені.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 1.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з урахуванням приписів, зокрема, частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно з п. 4.1. вищезазначеної постанови, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, надані позивачем, судом встановлено, що вони є арифметично вірними та здійснені у відповідності до умов договору та вимог закону.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 251 895,79 грн. 3 % річних та 9 348 023,62 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

У позовній заяві періоди заборгованості визначені з 16 числа кожного місяця, в якому відповідач, згідно п.3.7 договору, мав сплатити за послуги, що відповідає порядку обчислення строків, визначених у Цивільному кодексі України.

Доводи відповідача про допущення в розрахунку інфляційних втрат арифметичних помилок, є безпідставними, оскільки у розрахунку застосовується індекс інфляції не округлений до тисячних, в той час як в таблиці розрахунку зазначене округлене значення.

В розрахунках заборгованості позивачем вказано її у розмірі, не сплаченому по кожному акту наданих послуг, що не перевищує загальний розмір заборгованості по кожному акту та не спростовано відповідачем.

Посилання апелянта на використання позивачем різних сум заборгованостей за однаковий період (зокрема, червень 2017, розрахунок пені), не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки пеня в сумі 28 909, 96 грн. була нарахована за період з 16.06.2017 по 17.07.2017 на суму заборгованості 1 319 016, 85 грн., яка виникла за надані послуги у травні 2017, що підтверджується рахунком на оплату №504 від 06.06.2017 та актом прийому-передачі наданих послуг №419 від 31.05.2017 на суму 1 319 016, 85 грн.

Звичайну опечатку в тексті до розрахунку пені (а.а.14, т.1), де зазначено про розрахунок пені за прострочення оплати послуг, наданих у червні 2017, хоча розрахунок проведений на вірну суму за вірний період, але за послуги, надані у травні 2017, відповідач безпідставно вважає розбіжностями у підрахунках.

Щодо посилань апеллянта на незастосування судом першої інстанції позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за період з 01.07.2014 по 18.07.2014, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви, позивач включив до розрахунку заборгованості рахунок за послуги, надані у липні 2014 на суму 1 359 515, 40 грн.

За приписами п.3.7 договору відповідач взяв на себе обовязок оплачувати вартість послуг не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця на підставі рахунку наданого позивачем.

Відповідно порушення прав позивача та прострочення оплати платежу за липень 2014 відліковується з 16 серпня 2014.

Позовна заява про стягнення заборгованості подана позивачем до суду 18 липня 2017, тобто в межах трирічного строку позовної давності, відповідно у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави для застосування положень ст.ст.256, 257, 261 ЦК України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані послуги передбачена у п. 5.5. Договору, відповідно до якого за несвоєчасну оплату послуг, замовник сплачує виконавцю пеню за кожний день несплати, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що діє на момент виникнення заборгованості.

Перевіривши розрахунок пені у сумі 171 539, 44 грн., суд встановив, що він є арифметично вірним, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню повністю.

З огляду на встановлені обставини справи, які підтверджені належними та допустимими доказами, клопотання відповідача про призначення у справі інженерно-технічної експертизи, з метою визначення чи була у позивача технічна можливість, зокрема з урахуванням дозволів УДЦР, надавати телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарти DVВ-Т2/ МРЕG- 4) телевізійної програми відповідача у повному обсязі та без будь-яких змін аудіо-візуального ряду на каналі мовлення багатоканальної телемережі в складі передавальних станцій, відповідно до Додатку №2 до договору №101/0606Н від 06.06.2011 та чи надавались відповідачу телекомунікаційні послуги в обсязі, зазначеному в актах приймання-передачі наданих послуг, чи може передавач цифрового наземного мовлення безперервно працювати на протязі трьох років з єдиним максимально заявленим рівнем потужності, відхиляється колегією суддів з підстав його необґрунтованості.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не було встановлено порушень судом першої інстанції права на справедливий суд та майнових прав відповідача на підставі Конвенції та практики Європейського суду.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКАНАЛ "МЕГА" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017р. у справі №910/11728/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017р. у справі №910/11728/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11728/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

С.А. Гончаров