Постанова № 70896580, 07.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2017 р. Справа№ 925/637/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Житнікова Т.А. - представник;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин"

на рішення

Господарського суду Черкаської області

від 08.08.2017р.

по справі № 925/637/17 ( суддя К.І. Довгань)

за позовом Черкаської міської ради

до Приватного підприємства "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин"

про розірвання договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.08.2017р. по справі № 925/637/17 позов задоволено повністю, розірвано договір оренди землі, укладений між Приватним підприємством "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" та Черкаською міською радою від 06 грудня 2005 року, зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП " Центр ДЗК" при Держкомземі України, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2005 року за № 040577500328.

На підставі рішення суду з Приватного підприємства "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" підлягає стягненню на користь Черкаської міської ради 1600 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що з моменту відкриття ліквідаційної процедури ГРК «Апельсин» на адресу голови ліквідаційної комісії ПП Готельно - ресторанного комплексу «Апельсин» не надходило жодних претензій, кредиторських вимог зі сторони позивача - Черкаської міської ради

Після затвердження рішення загальних зборів засновників про введення ліквідаційної процедури ГРК «Апельсин» від 01.09.2016 року було встановлено двохмісячний строк з дня опублікування оголошення для заявлення кредиторських вимог.

Апелянт зазначає, що Черкаська міська рада не зверталася до голови ліквідаційної комісії, а тому на думку апелянта, заборгованість ПП ГРК «Апельсин» по сплаті орендної плати за земельну ділянку розмірі 3 250 001 грн.46 коп. є погашеною в законному порядку.

В судове засідання представники відповідача не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою від 21.11.2017 про відкладення розгляду справи на 07.12.2017.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, вислухавши думку представника позивача, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача, оскільки відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представника позивача, колегія встановила наступне.

Рішенням Черкаської міської ради від 22.11.2005 № 8-722 було надано земельну ділянку приватному підприємству "НІКІТА Т" площею 11706 кв.м в місті Черкаси по вулиці Фрунзе, 145 в оренду на 49 років під комплекс будівель готелю "Жовтневий".

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч. 5 ст.16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно із пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Згідно із статтею 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" до істотних умов договору оренди землі віднесено, зокрема, строк дії договору оренди.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

На виконання рішення Черкаської міської ради від 22.11.2005 № 8-722, між Приватним підприємством "НІКІТА Т" та Черкаською міською радою було укладено договір оренди землі від 06 грудня 2005 року, зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" при Держкомземі України, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2005 за № 040577500328.

07.11.2008 між Черкаською міською радою та приватним підприємством "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" були укладені зміни до договору оренди землі від 06 грудня 2005 року по всьому тексту договору приватне підприємство "НІКІТА Т" змінили на приватне підприємство "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" та зареєстровали у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" при Держкомземі України, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2005 за № 040577500328.

Відповідно до п. 4 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату. Згідно п. 4.3 зазначеного договору оренди землі, орендна плата за землю повинна вноситись орендарем щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

В порушення умов договору оренди Приватне підприємство "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" систематично не сплачувало орендну плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого утворилась заборгованість по сплаті орендної плати за земельну ділянку складає 3 250 001 грн. 46 коп., що підтверджується довідкою Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради від 18.04.2017 № 358/18-08.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.2011 №6, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати ( ст. 141 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 31 зазначеного вище закону встановлено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно до п. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є також порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що відповідач порушуючи умови укладеного договору систематично не сплачував орендну плату, про що свідчить довідка департаменту фінансової політики Черкаської міської ради від 18.04.2017 № 358/18-08. Доказів сплати заборгованості відповідач суду не надав, а отже у позивача наявне право дострокового розірвання договору за договором оренди землі від 06.12.2005р. за рішенням суду за невиконання відповідачем обов'язків по сплаті орендних платежів

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що позивач належними та допустимими доказами довів суду порушення відповідачем його прав на отримання орендної плати за спірним договором, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки апелянтом не надано суду письмових доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, а доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.08.2017р. по справі № 925/637/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.08.2017р. по справі № 925/637/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/637/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді А.Г. Майданевич

Б.В. Отрюх