Постанова № 70896534, 29.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2017 р. Справа№ 910/14165/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представників сторін:

від позивача - не прибули;

від відповідача - Гарбузова Т.О. - дов. № 5299 від 01.11.2017 року,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

в особі регіональної філії «Донецька залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.10.2017 року

у справі № 910/14165/17 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Великоанадольський

вогнетривкий комбінат»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 90 609,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 року по справі № 910/14165/17 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» суму штрафу в розмірі 90 609,48 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 року по справі № 910/14165/17 змінити, зменшивши розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 10% - 9 060,95 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зубець Л.П., Мартюк А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.11.2017 року.

21.11.2017 року через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 року по справі № 910/14165/17 змінити, зменшивши розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 10% - 9 060,95 грн.

Представник Публічного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

21.12.2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» (далі - виконавець, відповідач, ПАТ «Укрзалізниця») та Публічне акціонерне товариство «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» (далі - позивач, вантажовласник, ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат») уклали договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги № ДФ/10129-70р-78/16 (далі - Договір). Предметом Договору є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

Протягом березня-травня 2017 року ПАТ «Укрзалізниця» здійснила перевезення вантажів по таким залізничним накладним: № 49082928 від 20.03.2017р., № 49172208 від 25.03.2017р., № 42736744 від 27.03.2017р., № 49260896 від 30.03.2017р., № 49313901 від 02.04.2017р., № 49359219 від 05.04.2017р., № 40013906 від 06.04.2017р., № 40038408 від 07.04.2017р., № 49420243 від 09.04.2017р., № 40088908 від 09.04.2017р., № 40176653 від 12.04.2017р., № 40244287 від 14.04.2017р., № 49489511 від 14.04.2017р., № 40240129 від 14.04.2017р., № 49567225 від 19.04.2017р., № 40366122 від 19.04.2017р., № 40418683 від 21.04.2017р., № 49654163 від 25.04.2017р., № 49789886 від 02.05.2017р.

Одержувачем вантажу є ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат».

Однак, відповідач здійснив доставку вантажу з простроченням.

Враховуючи несвоєчасну доставку вантажу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штрафу у розмірі 90 609,48 грн.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 908, 909 Цивільного кодексу України, 307 Господарського кодексу України визначаються загальні умови перевезення вантажу.

Положеннями ст. 919 Цивільного кодексу України, ст. 313 Господарського кодексу України передбачено обов'язок перевізника доставити вантаж у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, відповідно до умов договору, інших законів, транспортних кодексів (статутів).

Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року (далі - Статут залізниць України) передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Частинами 1, 2, 5 ст. 23 Статуту залізниць України встановлено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України, положень п.п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.4, 2.9, 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих 24.11.2000 року № 644 (далі - Правила) встановлено терміни доставки та порядок їх обчислення.

Статтею 116 Статуту залізниць України передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012 року, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений ст. 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої ст. 116 Статуту штрафу відсутні.

Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як підтверджується календарними штемпелями на накладних протягом березня-травня 2017 року ПАТ «Укрзалізниця» здійснила перевезення вантажів з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Загальна сума штрафу за прострочку доставки вантажу складає 90 609,48 грн., що не заперечується відповідачем та додатково підтверджується відповіддю від 29.06.2017 року на претензію позивача № 675 від 17.05.2017 року.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 90 609,48 грн. штрафу за прострочення доставки вантажу за вказаними вище накладними.

Підставою для звернення з апеляційною скаргою стала відмова суду першої інстанції у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру штрафу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у окремих випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідач просив суд зменшити розмір штрафу, посилаючись на те, що безпосередньо позивача (як вантажоодержувач) обслуговує регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», яка знаходиться за адресою: 84404, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, 22. При цьому, практично вся залізнична мережа регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» знаходиться в зоні проведення АТО, що значно ускладнило транспортне сполучення у межах регіональної філії «Донецька залізниця» та забезпечення виконання вимог та положень Статуту залізниць України і Правил перевезення вантажів, які були затверджені задовго до початку проведення АТО. Таким чином, порушення термінів доставки вантажу, на думку відповідача, мали місце з поважних та незалежних від перевізника причин. Крім того, проведення АТО та бойові дії у межах Донецької та Луганської областей суттєво вплинули на фінансове становище регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». За підсумками роботи за 2016 рік філія отримала збиток у сумі 77 031,0 тис. грн. У той же час, відповідач зазначив, що позивач не посилається на завдання йому збитків у зв'язку з порушенням термінів доставки вантажу залізницею. На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано суду звіт про фінансові результати Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за 2016 рік.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (частина 1 статті 233 ГК України). Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 року № 3-35гс13.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У даному випадку штраф стягується за несвоєчасну поставку вантажу на підставі Статуту залізниць України.

Залізницею не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження власних доводів щодо скрутного становища у зв'язку з проведенням АТО або неможливості здійснити своєчасну доставку вантажу у зв'язку з його проведенням.

Тобто, у даному конкретному випадку, проведення АТО не є підставою для зменшення штрафних санкцій.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що він також поніс додаткові втрати та збитки у зв'язку з несвоєчасним перевезенням, проте вони, як і доводи відповідача належними та достатніми доказами не підтверджені.

Більш того, судова колегія відмічає, що смт. Володимирівка, де знаходиться позивач, віднесено до Переліку населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р.

Колегія суддів, врахувавши розмір несвоєчасно виконаного зобов'язання та розмір нарахованого штрафу, майновий стан позивача та відповідача, а також розташування позивача та філії відповідача, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення суми нарахованого штрафу.

За таких обставин, відповідач несе ризики господарської діяльності та повинен за них відповідати.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі апелянтом не наведено.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року по справі № 910/14165/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року по справі № 910/14165/17 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/14165/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текст рішення складено 29.11.2017 року.