Постанова № 70895943, 07.12.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді - Сливки Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Зарічної О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про стягнення нарахованої та не виплаченої пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 20 вересня 2017 року пред'явив до суду адміністративний позов до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на його користь заборгованість з пенсійних виплат в розмірі 12628, 55 гривень. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він є пенсіонером та отримував пенсійні виплати на пенсійний рахунок. Однак, з 05 квітня 2017 року відповідач припинив перераховувати на його пенсійний рахунок призначену йому відповідно до Закону пенсію в розмірі 2525, 71 гривень, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість за п'ять місяців в розмірі 12628,55 гривень. Вважає, що вказані дії відповідача порушують його права та завдали йому матеріальних збитків, а також моральні страждання.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що ОСОБА_1 не перебуває у жодних правовідносинах із Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, не перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області як пенсіонер та не звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з приводу призначення пенсії. З цих підстав вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є неналежним відповідачем у вказаній справі.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

У відповідності до пенсійного посвідчення НОМЕР_1 виданого Пенсійним фондом України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 отримує пенсію за віком, термін дії посвідчення - до 05 липня 2019 року.

Як убачається із виписки по картковому рахунку НОМЕР_2 відкритого на ім'я ОСОБА_1, останнє безготівкове зарахування пенсії на вказаний рахунок відбулось 03 березня 2017 року в сумі 2525, 71 гривень.

Згідно Довідки №5013 виданої 14 вересня 2017 року Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради, ОСОБА_1, станом на 14 вересня 2017 року не зареєстрований як одержувач допомог.

14 вересня 2017 року ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із письмовою заявою, в якій просила надати довідку про відсутність у ОСОБА_1 доходів, оскільки з березня 2017 року він не отримує пенсію.

Вказана заява отримана Тернопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області 14 вересня 2017 року та зареєстрована під Вх. №288/А-11, про що свідчить проставлений на вказаній заяві штамп Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області.

Згідно відповіді Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області 20 вересня 2017 року за №288/А-11, комісія з вирішення питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Тернопільської міської ради згідно протоколу №10-1 від 02 квітня 2017 року вирішила припинити соціальні виплати ОСОБА_1 з 30 березня 2017 року відповідно до пп.4 п.12 "Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування", затвердженого постановою КМУ від 08 червня 2016 року №365, оскільки скасовано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Таким чином, з 01 квітня 2017 року ОСОБА_1 припинено виплату пенсії, за березень 2017 року. 22 травня 2017 ОСОБА_1 подано заяву в об'єданне управління щодо поновлення виплати пенсії з 1 квітня 2017 року, проте Комісія згідно із протоколом №17 від 26 травня 2017 року прийняла рішення відмовити в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до пп.18 п.12 Порядку, а саме відсутність за фактичним місцем проживання\перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї та скасування 30 березня 2017 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Також, і вказаній відповіді зазначено про право особи на звернення до суду за захистом своїх законних інтересів.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 52 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Аналіз зазначених положень закону дає підстави для висновку, що КАС України передбачає заміну неналежного позивача або неналежного відповідача. Заміна неналежного відповідача можлива, якщо судом встановлено, що первісний відповідач є неналежним, і хто є належним. В цьому випадку за клопотанням позивача або з власної ініціативи, але за згодою позивача, суд здійснює заміну відповідача на належного. Умовою заміни неналежної сторони є збереження підсудності адміністративної справи. Якщо під час судового розгляду буде встановлено, що особа, до якої пред'явлено позов, не повинна відповідати за ним, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то суд має у позові відмовити. В свою чергу, позивач має знову звертатися до суду з позовом вже до належного відповідача.

За час розгляду справи представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у судовому засіданні вказував, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є неналежним відповідачем, оскільки позивач ОСОБА_1 не перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області як пенсіонер.

Натомість, матеріали справи містять докази того, що представник позивача ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 зверталася із заявою до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області і саме Тернопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області відмовлено позивачу у поновленні виплати пенсії з 01 квітня 2017 року, оскільки згідно протоколу №17 від 26 травня 2017 року комісія з вирішення питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Тернопільської міської ради прийняла рішення відмовити в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до пп.18 п.12 Порядку, а саме у зв'язку із відсутністю за фактичним місцем проживання\перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї та скасування 30 березня 2017 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проаналізувавши зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, позивачем не надано доказів протиправності дій чи бездіяльності відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, тому позовні вимоги про стягнення із Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області заборгованість з пенсійних виплат в розмірі 12628, 55 гривень задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 18, 71, 86, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про стягнення нарахованої та не виплаченої пенсії - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови ( складеної у повному обсязі ).