Ухвала суду № 70895619, 06.12.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2017 року м. Київ К/800/9902/17

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Прокуратури міста Києва про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості по заробітній платі, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, -

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправними дії прокуратури міста Києва щодо ненарахування та невиплати йому заробітної плати за період з 1 липня 2015 року по 11 січня 2016 року включно відповідно до вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII); стягнути з прокуратури міста Києва на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 400878,60 гривень, яка підлягала нарахуванню за період з 1 липня 2015 року по 11 січня 2016 року включно, та виплатити таку заборгованість з урахуванням утримання відповідних податків, внесків і зборів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини,

що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 1 вересня 2009 року працював в органах прокуратури міста Києва.

Наказом виконуючого обов'язки прокурора міста Києва від 6 січня 2016 року № 20к позивача звільнено з посади прокурора відділу участі прокурорів у судовому провадженні з перегляду судових рішень в Апеляційному суді міста Києва управління підтримання державного обвинувачення в суді прокуратури міста Києва у зв'язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 7 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII) з 11 січня 2016 року.

За період з 1 липня 2015 року по 11 січня 2016 року ОСОБА_4 нараховано заробітну плату у розмірі 64276,47 гривень, яка нараховувалась виходячи з посадового окладу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31 травня 2012 року № 505 (далі - постанова № 505).

На думку ОСОБА_4, у спірний період розмір його посадового окладу (та відповідно інших грошових виплат, які пов'язані з оплатою праці, та розмір яких визначається з урахуванням розміру посадового окладу і безпосередньо залежить від нього) визначався з порушенням вимог статті 81 Закону № 1697-VII та був значно нижчий законодавчо передбаченого рівня.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що оскільки у спірний період Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 505 не внесено, а Законами України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року № 80-VIII (далі - Закон № 80-VIII) та «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року № 928-VIII (далі - Закон № 928-VIII) видатки на реалізацію положень статті 81 Закону № 1697-VII не передбачено, то прокуратура міста Києва не мала правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати позивачеві у інших розмірах, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно частин 1-4 статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною 3 цієї статті, та частиною 1 статті 10 цього Закону.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (частина 2 статті 13 Закону № 108/95-ВР).

Частиною 9 статті 81 Закону № 1697-VII визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

За приписами статей 89, 90 Закону № 1697-VII фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України. Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону № 80-VIII та пункту 11 Прикінцевих положень Закону № 928-VIII норми і положення, зокрема, статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою № 505.

Зміни до постанови № 505, зокрема, щодо розмірів посадових окладів працівників органів прокуратури у спірний період не вносились, Законами № 80-VIII та № 928-VIII не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону № 1697-VII, а тому прокуратура міста Києва не мала правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову. Відповідач не наділений правом, без правового врегулювання та фінансової можливості, збільшити видатки з Державного бюджету України та самостійно здійснювати перерахунок посадового окладу позивача, за відсутності відповідного рішення.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновків, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Згідно частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Прокуратури міста Києва про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості по заробітній платі - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Загородній А.Ф.

Рецебуринський Ю.Й.