Ухвала суду № 70895205, 11.12.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"11" грудня 2017 р. Справа № 817/2239/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

сторін та їх представників:пред. відповідача Білик М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" та заяву про приєднання до апеляційної скарги Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" вересня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області третя особа- Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2015 №0012581700, №0012591700.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2017року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненської області від 09.11.2015 №0012581700 в частині визначення ОСОБА_4 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 53931,20 грн., в тому числі 43144,96 грн. за основним платежем та 10786,24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Присуджено на користь позивача ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 539 (п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 36 коп.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції третя особа - Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вимог у задоволенні, яких було відмовлено та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На підтвердження доводів зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку, про те, що додатковим благом слід вважати основу суму боргу за кредитом, прощеним кредитором, без врахування процентів, комісій та штрафних санкцій

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29.12.2010 між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством "Ідея Банк" укладено кредитний договір №910.74769 про надання кредиту в сумі 99990,80 грн. строком до 29.12.2017.

Відповідно до додаткової угоди від 11.12.2014 №910.74769/1 до даного договору, Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" здійснило прощення боргу в сумі 300767,69 грн. за кредитним договором №910.74769 від 29.12.2010 ОСОБА_4, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 46973,81 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 36726,80 грн.; пеня за прострочення повернення кредиту, сплати плати за обслуговування кредитної заборгованості (кредиту), сплати процентів за користування кредитом в сумі 217067,08 грн.

Про вказані обставини Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" повідомило ОСОБА_4 16.12.2014 письмовим повідомленням від 16.12.2014 №5, про що свідчить її підпис на даному повідомленні і що не заперечується позивачем (а.с. 10, 45).

Згідно відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів, ОСОБА_4 у 4 кв. 2014 отримано дохід за ознакою 126 "додаткове благо" в розмірі 300767,69 грн. (а.с. 46).

Публічним акціонерним товариством "Ідея Банк" надано виписку з особового рахунку позивача за період з 15.08.2000 по 15.08.2017, з якої слідує, що позивачу було прощено (анульовано) заборгованість за кредитом в розмірі 46973,81 грн. (а.с. 90).

У зв'язку із списанням зазначеної суми боргу Сарненською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Рівненської області на підставі висновків акту перевірки від 15.09.2015 №187/17-3095913082 прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.11.2015:

-№0012581700 про збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 63608,64 грн., в тому числі 50886,91 грн. за основним платежем та 12721,73 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

-№0012591700 про застосування до платника податків штрафу в сумі 510,00 грн. (а.с. 40-44).

В основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про порушення пп. 16.1.2, пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, абз. "а", абз. "в" п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 179.7 ст. 179, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, що полягало у: неподанні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік; відсутності ведення обліку доходів і витрат за 2014 рік; заниженні оподатковуваного доходу за 2014 рік на суму 300767,69 грн., заниженні податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 50886,91 грн.; незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, колегією суддів враховано такі положення законодавства.

Відповідно до підпункту "д" пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу); (пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України).

У відповідності до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку як платник податків (податковою адресою), відобразити в ній вказаний дохід та у відповідності до п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації.

Разом з тим, обов'язок включення анульованих (прощених) кредитором сум боргу до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як додаткового блага виникає в тому разі, якщо такі суми відповідають ознакам доходів у значенні, в якому вони наведені у Податковому кодексі України.

Відтак, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а)процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б)доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в)доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г)доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ)доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д)інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е)спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є)заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж)доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

За змістом підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Отож, визначальною ознакою доходу платника податків для його включення до складу бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб є його фактичне отримання у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до пп. "б" пп. 164.2.14 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час спірних правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 605 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

За наведених положень законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, а також пеня не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність в пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час спірних правовідносин) точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (процентного) кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом викладення цього підпункту у новій редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VIII від 28.12.2014, що набрав чинності з 01.01.2015. За такою, новою редакцією, з 1 січня 2015 року до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді саме основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Відтак, під додатковим благом розуміється лише основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, що не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

За наведених обставин справи та положень законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що база оподаткування для позивача повинна була визначатися відповідачем тільки з суми, прощеної (анульованої банком) в розмірі 46973,81 грн., яку позивач фактично отримав за кредитним договором, без врахування процентів та пені.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування цього судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариство "Ідея Банк" та заяву про приєднання до апеляційної скарги Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" вересня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський