Постанова № 70895091, 05.12.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2406/17

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

05 грудня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

секретар судового засідання: Охримчук М.Б.

за участі:

представника позивача: Мазура Г.О.

представників відповідача: Яремчук О.В., Багнюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до Головного управління Держпродспоживслужби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування припису,

В С Т А Н О В И В :

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування припису.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Встановлено, що згідно довідки Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області №04-14/42-1015 від 17 липня 2017 року, копія якої наявна в матеріалах справи, КЕВ м. Хмельницький є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів державного бюджету України.

Посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області на виконання наказу ГУ Держпродспоживслужби від 24 липня 2017 року №2 та відповідно до листа Державної регуляторної служби України від 07 липня 2017 року №5346/0/20-17 видано направлення від 24 липня 2017 року №2 для проведення позапланової перевірки КЕВ м. Хмельницький, що знаходиться за адресою вул. Героїв АТО (Ціолковського), 3/1, м. Хмельницький, 29000, з питань дотримання вимог чинного законодавства при формуванні, встановленні та застосуванні тарифу на послуги з холодного водопостачання (відповідно до звернення гр. ОСОБА_5).

За результатами перевірки посадовими особами контролюючого органу складено акт перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін №2 без дати.

В ході перевірки виявлене та зафіксоване в акті порушення позивачем вимог п.п.6 та 16 постанови Кабінету Міністрів України №869 від 01 червня 2011 року "Про затвердження єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги".

Вказане порушення полягає в тому, що КЕВ м. Хмельницький сформовано економічно необґрунтований тариф на водопостачання. Так, при проведенні коригування тарифу враховано збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1450,00 грн. до 3200,00 грн. та відповідного росту витрат на нарахування і сплату єдиного соціального внеску в розмірі 22%, що призвело до зростання тарифу з 4,96 грн. до 6,59 грн. за метр кубічний, тобто позивач включив до тарифу на холодне водопостачання витрати на заробітну плату працівникам, що отримують її з Державного бюджету України.

За результатами перевірки відповідачем також винесено припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін №2 від 28 липня 2017 року, згідно якого від позивача вимагається: у місячний термін усунути порушення державної дисципліни цін шляхом перезатвердження тарифу на централізоване водопостачання та приведення його у відповідність з вимогами Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого вищевказаною постановою; призупинити застосування тарифу на водопостачання в розмірі 6,59 грн. за метр кубічний, так як він є економічно необґрунтований; та в триденний термін з моменту виконання даного припису повідомити ГУ Держпродспоживслужби про вжиті заходи.

Позивач вважає вказаний припис протиправним, а тому звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки, викладені в акті перевірки про недотримання позивачем п.6 та п.16 постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01 червня 2011 року "Про затвердження єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (далі - Порядок №869) передбачено механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води.

Згідно п.22 Порядку №869, до складу планованої виробничої собівартості включаються прямі матеріальні витрати, зокрема, однією складовою з яких є прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, безпосередньо залученим до технологічного процесу централізованого водопостачання та водовідведення) відповідно до Закону України "Про оплату праці":

- основна заробітна плата виробничого персоналу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування), тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, фахівців, технічних службовців;

- додаткова заробітна плата за працю понад установлені норми, трудові досягнення, особливі умови праці у вигляді доплат і надбавок до тарифних ставок і окладів (за роботу у важких та шкідливих умовах, надурочний час, святкові, неробочі та вихідні дні, нічний час, класність, керівництво бригадами, інші виплати, встановлені законодавством), премій, пов'язаних з виконанням виробничих завдань і функцій, та компенсаційних виплат (за невідпрацьований час, включаючи основні та додаткові відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, інші виплати, встановлені законодавством).

Разом з цим, слід враховувати, що позивач є бюджетною та неприбутковою організацією, а видатки на оплату праці його працівників здійснюються з державного бюджету.

Відповідно до п.133.4.2 ст.133 ПК України доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

За приписами п.5 Положення про облік та використання коштів спеціального фонду державного бюджету в Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №400 від 03 серпня 2016 року, кошти, отримані як плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю, бюджетні установи використовують на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг. Решту коштів бюджетні установи використовують на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.

Отже, отримані кошти за надані послуги позивач може використовувати лише на покриття витрат, які пов'язані з організацією і наданням послуг. Водночас витрати на заробітну плату працівників позивача забезпечені коштами державного бюджету, а позивач фактично не несе витрати на заробітну плату своїх працівників. Тобто, коригування позивачем тарифу на водопостачання з наведених підстав, призведе до того, що громадяни, які користуються його послугами, сплачуючи кошти за отримані послуги, будуть компенсувати позивачу витрати на оплату праці працівників позивача, в той час як ці витрати здійснюються за рахунок державного бюджету.

Таким чином, позивач безпідставно збільшив тариф на водопостачання, включивши до розрахунку цього тарифу витрати на заробітну плату працівникам, що отримують її з Державного бюджету України.

Колегія суддів зважає, що позивачем надано довідку згідно якої отримані кошти позивач повертає до державного бюджету. Водночас, дана довідка лише підтверджує той факт, що позивач включив витрати на заробітну плату не для погашення власних витрат на оплату праці, а для відшкодування витрат державного бюджету на оплату праці своїх працівників.

У відповідності із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у Хмельницькій області задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до Головного управління Держпродспоживслужби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування припису скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позву відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 грудня 2017 року.