Ухвала суду № 70895060, 05.12.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2672/17

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

05 грудня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

секретар судового засідання: Охримчук М.Б.

за участі:

представника відповідача: Дьоми В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький про стягнення податкового боргу.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач в судове засідання повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника відповідача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького наявний борг по земельному податку в розмірі 276 249,03 грн., (з яких 196 087,47 грн., - основний платіж, 80 161,56 грн., - штрафна санкція), який виник на підставі:

1) податкової декларації з плати за землю (земельний податок/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 17.02.2017 року № 9022828542 на суму 196 087,47 грн. в тому числі: травень - 65 362,49 грн., термін сплати - 30.06.2017 року; червень - 65 362,49 грн., термін сплати - 30.07.2017 року; липень - 65362,49, термін сплати - 30.08.2017 року;

2) податкового повідомлення - рішення № 001361206 від 18.07.2017 року на суму 73995,29 грн., в тому числі - штрафна санкція 73995,29 грн.;

3) податкового повідомлення - рішення № 001371206 від 18.07.2017 року на суму 6166,27 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті позивачем на підставі акта про результати камеральної перевірки з питання своєчасності сплати податкових зобов'язань по земельному податку квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький (код ЄДРПОУ 7928461) № 3124/22-01-12-06/07928461 від 29.06.2017 року, в якому встановлено порушення відповідачем пункту 287.3 статті 287 ПК України, а саме: несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов'язання по земельному податку за квітень - жовтень 2016 року.

Позивачем було сформовано та надіслано квартирно-експлуатаційному відділу м. Хмельницького податкову вимогу № 221-17 від 09.03.2017 року на суму 40 176,97 грн., яка отримана останнім в 16.03.2017 року.

Зважаючи, що відповідач в добровільному порядку не сплачує податковий борг позивач звернувся до суду із позовом про стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу з рахунків позивача у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький має податковий борг, який не сплачує у добровільному порядку. Недостатнє фінансування з боку органу вищого рівня, неприбутковість установи, не є підставою для звільнення від сплати податків.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності з пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач самостійно визначив суму податкового зобов'язання в поданій податковій декларації, однак не сплатив її. При цьому така сума податкового зобов'язання є узгодженою.

Згідно пунктів 56.1, 56.3 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк (підпункт 56.17.1 пункту 56.17. статті 56 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції, оскільки відповідач не скористався своїм правом на адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень, а також оскарженням їх в судовому порядку, суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) нараховану згідно таких податкових повідомлень-рішень необхідно вважати узгодженою.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг, який відповідач не погашає в добровільному порядку.

Позивачем направлялась на адресу відповідача податкова вимога про сплату боргу, яка залишена останнім без виконання.

Відповідач вказує, що квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький є органом військового управління в системі Збройних Сил України, який здійснює свою діяльність на підставі "Положення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький" від 02.01.2013 року. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький є неприбутковою установою, яка утримується за рахунок державного бюджету, є розпорядником коштів 3-го ступеня і керується "Інструкцією щодо застосування економічної класифікації", входить до системи установ Міністерства оборони України, і саме Міністерство оборони України, як головний розпорядник коштів відповідає за зобов'язаннями зі сплати податків, також вказує на те, що у кошторисі квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький на 2017 рік не були передбачені кошти на оплату земельного податку. Таким чином, зазначає, що існування податкового боргу зумовлено ненаданням коштів розпорядником вищого рівня.

Колегія суддів вважає вказані доводи необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції, квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький є юридичною особою, самостійно подавав контролюючому органу декларації з земельного податку, а тому зобов'язаний згідно ПК України виконувати взяті на себе податкові зобов'язання та нести відповідальність за їх невиконання. При цьому, відповідач відповідно до вимог ПК України не звільнений від обов'язку сплати земельного податку.

Посилання відповідача на норми Законі України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" та "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" також є безпідставними, адже згідно пункту 5.2 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Статтею 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

В силу п.п. 95.3, 95.4 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини; орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Статтею 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки вони є законними та обґрунтованими, сума позову підтверджується матеріалами справи, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів у додержанні судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 грудня 2017 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.