Ухвала суду № 70895019, 06.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 р.Справа № 820/2652/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Курило Л.В., Русанової В.Б.

при секретарі Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2017р. по справі № 820/2652/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання бездіяльності та повідомлення неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати бездіяльність та неправомірність повідомлення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 15.06.2017 р. за виконавчим листом № 820/18952/14 від 29.05.2017 р., виданим Харківським окружним адміністративним судом; зобовязати Міністерство юстиції України вжити заходів відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 р. у адміністративній справі № 820/18952/14.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2017р. позовні вимоги задоволено частково: скасовано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 15.06.2017 р. за виконавчим листом № 820/18952/14 від 29.05.2017 р., виданим Харківським окружним адміністративним судом; зобов'язано Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2017 р. про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 р. у адміністративній справі № 820/18952/14 з урахуванням висновків суду в даній справі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Апелянт, Міністерство юстиції України в особі Департаметну державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2017р. по справі № 820/2652/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що спірні правовідносини виникли з приводу виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 р. у справі № 820/18952/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що 31.07.2014 р. Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі «Штефан та інші проти України», зокрема, за заявою ОСОБА_1 за № 4862, відповідно до якого суд постановив:

(a) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;

(d ) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої може бути додано три відсоткові пункти.

В ході розгляду адміністративної справи № 820/18952/14 судом було встановлено, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження № 44549599 з виконання на користь стягувача - ОСОБА_1 рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2014 р. у справі «Штефан та інші проти України», про що винесено відповідну постанову. В межах вказаного виконавчого провадження 26.09.2014 р. Міністерством юстиції України виплачено ОСОБА_1 справедливу сатисфакцію у розмірі 2000,00 Євро, що дорівнює 33220,81 грн., як відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацію судових витрат.

У звязку цим, судом в рамках розгляду адміністративної справи № 820/18952/14 було встановлено, що спірні відносини склалися з приводу виконання рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2014 р. на користь ОСОБА_1 в частині зобовязання держави-відповідача виконати рішення національного суду, а саме постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 р.

З урахуванням цих обставин, суд дійшов висновку, що письмові докази свідчать про те, що державним виконавцем не вжито вичерпних заходів щодо виконання постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 р. по справі № 2002/2-а-464/11, якою зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області здійснити необхідні дії відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 р. № 258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», направлених на забезпечення позивача продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсацією 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України, починаючи із 01.12.2010 р.

При цьому, як встановлено судом, державним виконавцем було прийнято постанову від 19.12.2014 р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 33729516 з виконання постанови Барвінківського районного суду від 17.06.2011 р., без урахування вимог ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

За результатами розгляду адміністративної справи № 820/18952/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2017 р. скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 р. по справі № 820/18952/14. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2014 р. у справі «Штефан та інші проти України», яким задоволена заява ОСОБА_1 за № 4862 від 03.01.2013 р. в частині невиконання рішення національного суду; скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.12.2014 р. ВП № 33729516; зобовязано Державну виконавчу службу України забезпечити виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2014 р. у справі «Штефан та інші проти України» в частині виконання постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 р. по справі № 2002/2-а-464/11.

У звязку з невиконанням в добровільному порядку судового рішення у справі № 820/18952/14, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про отримання виконавчого листа, яка задоволена: 29.05.2017 р. видано виконавчий лист про зобовязання Державної виконавчої служби України забезпечити виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2014 р. у справі «Штефан та інші проти України» в частині виконання постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 р. по справі № 2002/2-а-464/11.

ОСОБА_1 01.06.2017 р. на ім'я директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлено заяву про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 р. У додатках до вказаної заяви вказано про направлення також виконавчого листа від 29.05.2017 р. про примусове виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 р. у справі № 820/18952/14 та копії посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).

Вказану заяву зареєстровано 07.06.2017 р. у Міністерстві юстиції України, про що свідчить відбиток печатки установи, але 15.06.2017 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 за виконавчим листом № 820/18952/14 від 29.05.2017 р., виданим Харківським окружним адміністративним судом, прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що державним виконавцем оскаржуваного в даній справі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання здійснено з суто формальних підстав, що в свою чергу порушує права позивача, оскільки вказане повідомлення безпосередньо стосується невиконання рішення Європейського суду з прав людини та рішення національного суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що саме на органи ДВС покладені функції щодо примусового виконання рішень суду, яке може бути розпочато на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами по справі не оскаржувалося, рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається та правова оцінка висновкам суду першої інстанції в цій частині не надається.

В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що повернення виконавчого документу державним виконавцем здійснено на підставі п. 5 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до виконавчого документа боржником є Державна виконавча служба України (код ЄДРПОУ 37471975), а згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державну виконавчу службу України (код ЄДРПОУ 37471945) припинено.

Виконання рішень Європейського суду регламентується Конвенцією та Правилами Комітету міністрів Ради Європи щодо нагляду за виконанням рішень та умов дружніх врегулювань, тематичними Рекомендаціями Комітету міністрів, а на національному рівні - Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, Законом України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР (надалі - Конвенція), високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людині в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 р. (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобовязаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обовязковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. № 3477-IV, виконанням Рішення є виплата стягувачеві (заявникові) відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру.

В межах спірних правовідносин, додатковим заходом індивідуального характеру є виконання боржником постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року по справі № 2002/2-а-464/11, у звязку з чим і були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 при розгляді справи № 820/18952/14, а саме через невжиття Державною виконавчою службою України всіх необхідних заходів задля виконання рішення Європейського суду з прав людини та рішення національного суду, що стосуються прав позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону 1404-VIII, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обовязковими тією мірою, якою вони були б обовязковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому, колегія суддів зазначає, що необхідними передумовами заміни судом сторони виконавчого провадження, є наявність чинного виконавчого провадження, у процесі здійснення якого відбулося вибуття сторони, як учасника цього виконавчого провадження, та існує об'єктивна потреба у заміні сторони з огляду на неможливість подальшого провадження виконавчих дій без такої заміни.

Таким чином, наявність чинного виконавчого провадження і вибуття з нього однієї із сторін є обставинами, що мають значення для розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, тому підлягають встановленню судом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 17 від 21.01.2015 р. «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» ліквідовується Державна виконавча служба, одночасно на Міністерство юстиції покладаються завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Тобто, Міністерство юстиції України є правонаступником Державної виконавчої служби в частині реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Наведене свідчить про те, що прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, в цьому випадку, є передчасним, оскільки після відкриття виконавчого провадження, у державного виконавця не існувало перешкод звернутися із поданням про заміну сторони виконавчого провадження.

Водночас, виконання рішення суду, як завершальна стадія судового процесу, не може нести формальний характер, а має бути спрямованим на реальне поновлення порушеного права особи, і бути спрямованим на відновлення попереднього становища працівника.

Вказані висновки суду відповідають принципу верховенства права та положенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на суд, захищене ст. 6 було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, що б остаточне, обовязкове до виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р. п.40, Reports of Jadments and Decicions 1997-II).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що прийняття державним виконавцем оскаржуваного в даній справі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання здійснено з суто формальних підстав, що в свою чергу порушує права позивача.

При цьому, суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог, з метою повного захисту прав позивача шляхом зобовязання апелянта повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.06.2017 р. про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 р. у адміністративній справі № 820/18952/14 з урахуванням висновків суду в цій справі. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2017р. по справі № 820/2652/17 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2017р. по справі № 820/2652/17 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2017р. по справі № 820/2652/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, про визнання бездіяльності та повідомлення неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 11.12.2017 року.